Рішення

від 01.02.2011 по справі 14/288

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/288

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

01.02.11 р.                                                                                    Справа № 14/288                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О. А.

При секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецтехмонтаж-Метал”, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька інноваційна компанія”, м.Донецьк

про стягнення 7 185грн.20коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Тітов Я.А. – представник (за довіреністю б/н від 01.11.2010р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Спецтехмонтаж-Метал”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька інноваційна компанія”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 7 185грн.20коп., яка складається з суми основної заборгованості в розмірі 6 731грн.17коп., пені в розмірі 188грн.66коп., 3% річних в розмірі 36грн.51коп. та інфляційних витрат в розмірі 228грн.86коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №35 від 29.12.2009р., рахунок-фактуру №СФ-11451 від 08.09.2010р., видаткову накладну №РН-08453 від 08.09.2010р., довіреність №954 від 08.09.2010р., платіжне доручення №456 від 28.09.2010р., лист-вимогу б/н від 26.10.2010р., податкову накладну №9066 від 08.09.2010р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду Донецької області заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №7966109 Товариство з обмеженою відповідальністю „Донецька інноваційна компанія”, м.Донецьк станом на 28.12.2010р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано як юридична особа.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

29.12.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Спецтехмонтаж-Метал”, м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „КОМПАНІЯ „Донецька інноваційна компанія”, м.Донецьк укладений договір купівлі-продажу №35, відповідно з яким продавець (позивач) зобов'язується поставити у власність покупця (відповідача) товар, у асортименті, кількості, з якісними характеристиками та за цінами, вказаними у рахунках-фактурах, видаткових накладних та узгоджених сторонами, які є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1 договору).

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо купівлі-продажу товару за договором купівлі-продажу №35 від 29.12.2009р.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що продавець постачає товар покупцю на умовах EXW – м.Донецьк, склад ТОВ „Спецтехмонтаж-Метал” згідно „ІНКОТЕРМС – 2000”.

Продавець та покупець підтверджують, що інших договірних відношень не мають, всі виписані рахунки-фактури, видаткові накладні під час дії цього договору відносяться до даного договору (п.1.2 договору).

За твердженням позивача, на виконання умов договору останнім на адресу відповідача здійснена поставка товару на загальну суму 7 516грн.34коп., що підтверджує видатковою накладною №РН-08453 від 08.09.2010р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Належність наведеної накладної до предмету спору перевірена судом.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного вище товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначеній накладній в графі „Получил(а)” та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №954 від 08.09.2010р., а отже прийнятий відповідачем без заперечень (копія довіреності додана до матеріалів справи).

На підставі зазначеного позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-11451 від 08.09.2010р., копія якого наявна у матеріалах справах.

Відповідно до п.3.1 договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем на умовах відстрочення платежу на протязі 3-х календарних днів з моменту відвантаження зі складу продавця, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця, якщо інше не обумовлено сторонами.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати отриманого відповідачем за видатковою накладною №РН-08453 від 08.09.2010р. товару є 11.09.2010р.

За твердженням позивача, відповідач вартість отриманого товару оплатив частково на суму 785грн.17коп., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення №456 від 28.09.2010р., у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 6 731грн.17коп. за договором купівлі-продажу №35 від 29.12.2009р.

У зв'язку з несплатою заборгованості позивач 26.10.2010р. направив на адресу відповідача лист-вимогу б/н від 26.10.2010р. про погашення заборгованості. За твердженням позивача, наведена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 6 731грн.17коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 6 731грн.17коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецтехмонтаж-Метал”, м.Донецьк щодо стягнення суми основної заборгованості в розмірі 6 731грн.17коп  є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 188грн.66коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи зі змісту п.4.3 договору купівлі-продажу №35 від 29.12.2009р., у разі порушення умов п.п.3.1,3.2 покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати, штраф в розмірі 3% річних від загальної суми за договором та індекс інфляції, не дивлячись на часткове виконання умов договору щодо оплати за відпущену продукцію.

Договір в цій частині підписаний сторонами без заперечень, в судовому порядку недійсним не визнаний.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 188грн.66коп. за період прострочення з 11.09.2010р. по 15.11.2010р. (66 днів).

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає, що належний до стягнення розмір пені становить 185грн.80коп. за період прострочення з 12.09.2010р. по 15.11.2010р. (65 днів), оскільки, як встановлено судом вище, кінцевим строком оплати отриманого відповідачем за видатковою накладною №РН-08453 від 08.09.2010р. товару є 11.09.2010р., а відтак моментом початку нарахування пені за наведеною накладною є 12.09.2010р., у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 188грн.66коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 185грн.80коп.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 36грн.51коп. та інфляційних витрат в розмірі 228грн.86коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, розмір 3% річних становить суму в розмірі 36грн.51коп. за період прострочення з 11.09.2010р. по 15.11.2010р. (66 днів) та інфляційних витрат становить суму в розмірі 228грн.86коп. за період прострочення з вересня 2010р. по листопад 2010р.

Розглянувши розрахунок позивача щодо 3% річних, суд вважає за необхідне перерахувати зазначену суму з урахуванням встановленого  вище кінцевого строку оплати отриманого відповідачем товару.

Таким чином, належний до стягнення розмір 3% річних становить суму в розмірі 35грн.96коп. за період прострочення з 12.09.2010р. по 15.11.2010р. (65 днів), у зв'язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних  в розмірі 36грн.51коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 35грн.96коп.

Одночасно розглянувши представлений розрахунок суми інфляційних витрат, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 228грн.86коп. не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 2 721грн.00коп.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом – Титовим Яном Анатолійовичем підтверджуються договором про надання адвокатських послуг №08 від 08.11.2010р., відповідно до п.1.1 якого адвокат зобов'язується надати замовнику весь комплекс адвокатських послуг, пов`язаних  із захистом прав та охоронюваних законом інтересів замовника, пов`язаних зі стягненням боргу за поставлений та неоплачений товар з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька інноваційна компанія”. Пунктом 4.1 договору встановлено, що вартість наданих адвокатом послуг замовнику визначається додатковими угодами. Також сторонами підписані відповідні додаткові угоди №1 від 09.11.2010р., №2 від 11.11.2010р., №3 від 15.11.2010р., якими визначена вартість послуг адвоката, а саме 2 721грн.00коп.

Сплата позивачем адвокатських послуг за зазначеним договором підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №15 від 15.11.2010р. на суму 2 721грн.00коп., підставою платежу за яким є договір надання адвокатських послуг від 08.11.2010р.

Одночасно, для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №2887 від 23.04.2008р. на ім`я Тітова Яна Анатолійовича.

Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що зазначені документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань та вартість цих послуг.

Однак суд вважає, що витрати по оплаті послуг адвоката є явно завищеними та такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.

Статтею 12 Закону України „Про адвокатуру” зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як зазначено вище, додатковими угодами №1 від 09.11.2010р., №2 від 11.11.2010р., №3 від 15.11.2010р. до договору про надання адвокатських послуг №08 від 08.11.2010р. визначена вартість послуг адвоката, а саме 2 721грн.00коп. Дана сума сплачена позивачем відповідно до прибуткового касового ордеру №15 від 15.11.2010р.

Водночас, положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.

При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Титова Яна Анатолійовича у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи №14/288, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 2 721грн.00коп. неспіврозмірною з розміром заявлених вимог та істотно завищеною.

Враховуючи вказане, а також беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь у судових засіданнях, невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі №14/288, відсутність доказів стосовно тривалих відряджень адвоката, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат по оплаті послуг адвоката сумою в 500грн.00коп.

Аналогічна правова позиція щодо розумного обмеження судом розміру витрат на адвоката висловлена в пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.02 року № 01-8/155 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін та доповнень до деяких інформаційних листів”.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 2 721грн.00коп. підлягає частковому задоволенню на суму в розмірі 500грн.00коп.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись Правилами адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI), Загальним кодексом правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року, Законом України „Про адвокатуру”, ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43,44, 48, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

                                                            ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецтехмонтаж-Метал”, м.Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька інноваційна компанія”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 7 185грн.20коп., яка складається з суми основної заборгованості в розмірі 6 731грн.17коп., пені в розмірі 188грн.66коп., 3% річних в розмірі 36грн.51коп. та інфляційних витрат в розмірі 228грн.86коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька інноваційна компанія” (за адресою: вул. Університетська, б.80-А, м. Донецьк, 83114, код ЄДРПОУ 33340192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецтехмонтаж-Метал” (за адресою: вул. Воїнська, 16, оф.12, м. Донецьк, 83049, п/р 26000060007968 філія КБ ПАТ„ПриватБанк” Донецьке РУ, МФО 335496, код ЄДРПОУ 33956931) суму заборгованості в розмірі 6 731грн.17коп., пеню в розмірі 185грн.80коп., 3% річних в розмірі 35грн.96коп., інфляційні витрати в розмірі 228грн.86коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 101грн.95коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235грн.89коп. та витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 500грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 01.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Марченко О.А.                               

Повне рішення складено 07.02.2011р.