Рішення

від 27.01.2011 по справі 10/265-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/265-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" січня 2011 р.                                                                  Справа № 10/265-10

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                      Привалова А.І.

при секретарі                                                                                Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/265-10

за позовом  відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»,

                     м. Київ;

до                  1. дочірнього підприємства «КВМ», м. Бровари, Київської області;

                    2. товариства з обмеженою відповідальністю «Каховка Пром-Агро»,

                     м. Нова Каховка, Херсонської області

про               стягнення 90 602 221,29 грн.

Представники сторін:

від позивача:         Сергєєва М.О., довіреність від 02.12.2010р. №5-11-23043;                         

                                 Трохимчук О.І., довіреність від 11.01.2011р. №1-11-441;

від відповідача 1:  Кізленко В.А., довіреність б/н від 16.09.2010р.;   

від відповідача 2:  не з'явився.

обставини справи:

       До Господарського суду Київської області звернулось з позовом відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра»(далі – позивач) до дочірнього підприємства «КВМ» (далі –відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Каховка Пром-Агро»(далі –відповідач 2) про стягнення 90 602 221,29 грн.

     Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ВАТ КБ «Надра»та ТОВ «Каховка Пром-Агро»було укладено п'ять кредитних договорів, на підставі яких позивач надав відповідачу 2 у кредит кошти, та десять договорів на відкриття й оплату документарного акредитиву, згідно з якими позивач виконав платежі за поставлені товари, виконані роботи й надані послуги третім особам за заявою відповідача 2. Проте, відповідач 2 в порушення взятих на себе зобов'язань та умов укладених договорів не повернув надані в кредит кошти, не сплатив проценти за користування кредитами та не виплатив комісійну винагороду за обслуговування акредитиву в установлений строк, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у загальній сумі 258 157 502,73 грн. Оскільки відповідачем 2 вказана сума заборгованості не була сплачена, позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами та винагороди за договорами акредитиву за період з 26.08.2009р. по 28.11.2010р., за порушення сплати яких також нараховані пеня за прострочку платежу та індекс інфляції. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2  штрафні санкції за порушення умов договорів. При цьому, між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір поруки у спрощений спосіб шляхом обміну листами. Оскільки відповідач 2 не виконав своїх зобов'язань, позивач, на підставі ст. 554 ЦК України, якою передбачено, що боржник і поручитель відповідають перед кредитором солідарно, також звернувся і до поручителя з вимогою виконати зобов'язання, забезпечені порукою.

        Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.12.2010р. порушено провадження у справі  № 10/265-10 та призначено її розгляд на 20.01.2011р.

        Крім того, ухвалою суду від 13.12.2010р. була задоволена заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу 2 на праві власності, та передано вказане майно на відповідальне зберігання ВАТ КБ «Надра».

        20.01.2011р. через загальний відділ до Господарського суду Київської області надійшло клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Каховка Пром-Агро» про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

        Також 20.01.2011 р. до Господарського суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву від ДП «КВМ», в якому відповідач 1, як солідарний боржник, визнає позовні вимоги пред'явлені до нього в сумі 2000 грн.

    Судове засідання 20.01.2011р. не відбулося, оскільки по технічним причинам не можливо було здійснювати фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

        Ухвалою від 20.01.2010р. суд призначив розгляд справи на 27.01.2011р.

   27.01.2011 р. до початку розгляду справи через загальний відділ до Господарського суду Київської області від товариства з обмеженою відповідальністю «Каховка Пром-Агро»надійшов відзив на позовну заяву, а якому останній просить застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені та відмовити в задоволенні позову повністю, як заявленому необґрунтовано.

   Крім того, відповідач 2 подав клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи та зупинення провадження у справі до одержання результатів експертизи. Дане клопотання обґрунтоване тим, що спір є складним, у зв'язку з наявністю великого об'єму розрахунків, перевірка яких потребує спеціальних знань.

      Також відповідач 2 подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке обумовлено тим, що у відзиві на позовну заяву ТОВ «Каховка Пром-Агро»зроблено перерахунки заявлених позивачем сум до стягнення, які потребують додаткового часу для їх вивчення судом.

      Однак, при цьому представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив.

      Присутні у судовому засіданні 27.01.2011р. представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та заперечили проти клопотань відповідача 2, посилаючись на те, що останній навмисно затягує вирішення спору по суті.

        Розглянувши клопотання відповідача 2, суд відмовив в їх задоволенні, оскільки вирішення даного спору не потребує спеціальних знань, а підстави, наведені для відкладення розгляду справи, не відповідають приписам статті 77 ГПК України.

        Оскільки відповідач 2 про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить подані до початку судового засідання клопотання та відзив на позовну заяву, а також враховуючи обмеженість строків вирішення спору, встановлених ст. 69 ГПК України, суд вважає, що, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті без участі представника відповідача 2.

     Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

   Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

        Між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»та товариством з обмеженою відповідальністю «Каховка Пром–Агро»були укладені кредитні договори про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування № 25/6/2007/840-К/6 від 30.01.2007р., № 25/6/2007/840-К/14 від 09.02.2007р., № 25/6/2007/840-К/15 від 09.02.2007р., № 25/6/2007/840-К/19                        від 05.03.2008р. та Кредитна угода № 25/6/2007/840-К/13 від 09.02.2007р. зі змінами та доповненнями, внесеними сторонами шляхом підписання окремих додаткових угод до договорів.

        У відповідності з умовами укладених кредитних договорів, банк надає позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредити зі сплатою відсоткової ставки, узгодженої сторонами за користування кредитними коштами. Позичальник зобов‘язується здійснювати погашення отриманих траншів в межах кредитної лінії згідно графіків, які будуть викладені в Додаткових угодах, підписаних сторонами.

        У відповідності до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

         Крім того, між позивачем та відповідачем 2 були укладені договори на відкриття й оплату документарного акредитиву № 331 від 25.04.2006р., № 355 від 12.07.2006р., № 544 від 27.11.2007р. № 564 від 20.12.2007р., № 547 від 30.01.2008р., № 553 від 22.01.2008р., № 593 від 07.02.2008р., № 599 від 19.03.2008р., № 620 від 17.04.2008р., № 653 від 11.06.2008р. зі змінами та доповненнями, внесеними сторонами шляхом підписання окремих додаткових угод до деяких договорів.

        Відповідно до ч. 2 ст. 1087 Цивільного кодексу України, розрахунки між юридичними особами, а також за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі.

        Частиною першою статті 1088 Цивільного кодексу України передбачено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням, зокрема, акредитивів.

         Згідно ст. 1093 Цивільного кодексу України, у разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент)  за дорученням  клієнта  (платника) - заявника акредитива і відповідно до його вказівок  або  від  свого  імені  зобов'язується  провести  платіж  на  умовах,  визначених  акредитивом,  або  доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей  платіж  на  користь  одержувача грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара.

        У  разі  відкриття покритого акредитива при його відкритті  бронюються  грошові кошти платника на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку.

        У разі відкриття непокритого акредитива банк-емітент гарантує оплату за акредитивом при тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника за рахунок банківського кредиту.

        Оскільки, в порушення умов укладених кредитних договорів та договорів на відкриття й оплату документарного акредитиву, відповідач 2 не виконав належним чином свої зобов'язання по погашенню кредитів, сплаті відсотків за користування кредитними коштами та не компенсував суми акредитивів за всіма вказаними вище договорами з виплатою комісійної винагороди у строки, передбачені договорами, ВАТ КБ «Надра»звернулось з позовною заявою про стягнення заборгованості до господарського суду.

        Рішенням Господарського суду Київської області від 08.04.2010р. у справі          № 19/221-09 частково задоволено позов ВАТ КБ «Надра»до ДП «КВМ»та ЗАТ «Каховка Пром-Агро», стягнуто з ЗАТ «Каховка Пром-Агро»на користь ВАТ КБ «Надра»заборгованість, що включає в себе заборгованість по поверненню кредитів, заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитами, заборгованість по сплаті акредитивів, заборгованість по сплаті комісійних винагород, пеню за прострочку платежів та втрати від інфляції, у загальній сумі 258 157 502,73 грн. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2010р. вказане рішення Господарського суду Київської області залишено без змін.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

        Отже, факт порушення відповідачем 2 договірних зобов'язань за кредитними договорами про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування № 25/6/2007/840-К/6 від 30.01.2007р., № 25/6/2007/840-К/14 від 09.02.2007р., № 25/6/2007/840-К/15 від 09.02.2007р., № 25/6/2007/840-К/19 від 05.03.2008р., Кредитною угодою № 25/6/2007/840-К/13 від 09.02.2007р. та договорами на відкриття й оплату документарного акредитиву № 331 від 25.04.2006р., № 355 від 12.07.2006р., № 544 від 27.11.2007р. № 564 від 20.12.2007р., № 547 від 30.01.2008р., № 553 від 22.01.2008р., № 593 від 07.02.2008р., № 599 від 19.03.2008р., № 620 від 17.04.2008р., № 653 від 11.06.2008р. доведенню не підлягає.

        З огляду на те, що відповідачем 2 у добровільному порядку не була сплачена сума заборгованості в розмірі 258 157 502,73 грн., стягнута за рішенням господарського суду від 08.04.2010р. по справі № 19/221-09,  позивач скористався своїм правом щодо стягнення заборгованості по сплаті процентів за час фактичного користування кредитними коштами та винагороди за договорами акредитиву за період з 01.08.2009р. по 28.11.2010р. Відповідач проти позовних вимог у цій частині не заперечує.

        Проте, дослідивши матеріали справи, надані позивачем і відповідачем 2 розрахунки, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зокрема в частині заборгованості по сплаті процентів за час фактичного користування кредитними коштами та винагороди за договорами акредитиву в сумі 56 557 655,45 грн., оскільки позивачем безпідставно включено до суми заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом по Кредитному договору № 25/6/2007/840-К/15 від 09.02.2007р. заборгованість у сумі 4 754 443,78 грн. за період з 01.08.2008р. по 31.07.2009р. та заборгованість з винагороди за Договором акредитиву № 599 від 19.03.2008р. у сумі 262 474,08 грн. за період з 01.08.2008р. по 31.07.2009р., оскільки вказані суми боргу вже були предметом судового розгляду у справі № 19/221-09, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 2. ст. 80 ГПК України.

        Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 заборгованість у сумі 17 061 998,94 грн., нарахованої в результаті збільшення на 2% річних за користування кредитними коштами, за порушення умов п.п. 3.2.11., 3.2.12., 3.12.13. кредитних договорів № 25/6/2007/840-К/6 від 30.01.2007р., № 25/6/2007/840-К/14 від 09.02.2007р., № 25/6/2007/840-К/15 від 09.02.2007р., № 25/6/2007/840-К/19 від 05.03.2008р.

         Відповідно до умов названих пунктів договорів позичальник зобов'язаний:

        - п. 3.2.11. протягом 3 (трьох місяців) з моменту укладення договору перевести на поточні рахунки відкриті в банку 100% (сто відсотків) всіх своїх розрахунків та підтримувати цей показник на тому ж рівні до повного виконання своїх зобов'язань за договором. За умови невиконання позичальником цієї умови, банк має право переглянути розмір встановленої процентної ставки за користування кредитними коштами в бік її збільшення на 2,0 (два відсотка) річних;

        - п. 3.2.12. погоджувати з банком всі дії щодо користування продуктами кредитного характеру в інших банках, шляхом отримання від банку письмової згоди. За умови невиконання позичальником цієї умови, банк має право переглянути розмір встановленої процентної ставки за користування кредитними коштами в бік її збільшення на 2,0 (два відсотка) річних;

        - п. 3.2.13. протягом дії договорів погоджувати з банком всі дії щодо внесення змін до установчих документів позичальника, шляхом отримання від банку письмової згоди. За умови невиконання позичальником цієї умови, банк має право переглянути розмір встановленої процентної ставки за користування кредитними коштами в бік її збільшення на 2,0 (два відсотка) річних.

        При цьому, приписами п. 3.2.15 кредитних договорів передбачено, що позичальник зобов'язаний підписати з банком додаткову угоду про збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами у випадку невиконання п. 3.2.7., п. 3.2.11., п. 3.2.12., п. 3.12.13. та п. 3.2.14.

        Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

        В силу ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

        Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначається в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

В силу вимог ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитним договором, за винятком випадків, встановлених законом.

        Згідно  ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

        Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами такі додаткові угоди не підписувались та в судовому порядку не укладались.

        Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення позивача до відповідача 2 з вимогою укласти відповідну додаткову угоду, на підставі п. 3.2.15 договору, у зв'язку з допущеними порушеннями п. 3.2.11., п. 3.2.12., п. 3.12.13. та п. 3.2.14.договорів.

Отже, в порушення умов п. 3.2.15 кредитних договорів та наведених вище норм чинного законодавства, позивач безпідставно збільшив суму заборгованості за кредитними договорами № 25/6/2007/840-К/6, № 25/6/2007/840-К/14, № 25/6/2007/840-К/15, № 27/5/2008/980-К/19 на 2%, що у загальній сумі становить 17 062 000,44 грн.

        Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

       Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

       У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 2 договірних зобов'язань за кредитними договорами та договорами на відкриття й оплату документарного акредитиву, позивач, просить також суд стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами та за порушення строків сплати комісії за акредитивами, що у загальній сумі становить 262 526,28 грн.

        Пунктом 4.1 кредитних договорів № 25/6/2007/840-К/6, № 25/6/2007/840-К/14, № 25/6/2007/840-К/15, № 27/5/2008/980-К/19 передбачено, що за несвоєчасне повернення кредитної лінії та/або відсотків за нею, в тому числі пред'явлених до дострокового погашення позичальник сплачує банку пеню у розмірі діючої на період прострочення подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення.

        Відповідно до п. 7.1. Кредитної угоди № 25/6/2007/840-К/13, у разі порушення позичальником строків повернення кредиту, сплати відсотків та комісій, інших платежів на умовах цієї кредитної угоди позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла протягом строку прострочення, за кожен день прострочення за весь період прострочення.

        Згідно з п. 5.2. договорів на відкриття й оплату документарного акредитиву, у випадку невиконання або неналежного виконання клієнтом будь-яких грошових зобов'язань, визначених договором, в тому числі, у випадку прострочення його виконання, клієнт зобов'язується виплатити банку пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових   коштів   сплачують   на   користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.       

        При цьому, за розрахунками позивача, доданими до позовної заяви, останнім нараховані пеня за порушення сплати процентів за користування кредитом за період з 26.08.2009р. по 05.10.2009р. на загальну суму 184 030,47 грн. та пеню за порушення сплати винагороди за договорами акредитиву на загальну суму 78 495,81  грн., в тому числі за договорами акредитиву №№ 331, 355, 547, 553, 593, 620 за період з 26.08.2009р. по 30.01.2010р. та за договорами акредитиву №№ 599, 653 за період з 26.08.2009р. по 06.12.2009р.

        Однак, відповідачем 2 у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування строку позовної давності до вимог в частині стягнення пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом та за порушення строків сплати винагороди за договорами акредитиву.

        Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

        Стаття 258 Цивільного кодексу України передбачає, що для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

        Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

        Як свідчать розрахунки позивних вимог, позивач просить стягнути пеню за порушення строків сплати процентів за користування кредитом та за порушення строків сплати винагороди за договорами акредитиву, яка нарахована на суму заборгованості по відсоткам та винагороді, що виникла саме станом на 25.08.2009р.         

        Отже, з 26.08.2009р. відповідач 2 вважається таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань по сплаті заборгованості по відсоткам та винагороді, що існували станом на 25.08.2009р., тому з 26.08.2009р. починається перебіг позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення пені, що нарахована на заборгованість  по відсоткам та винагороді, які виникли станом на 25.08.2009р.

        Строк позовної давності  для звернення до суду з вимогами про стягнення пені, що нарахована на заборгованість по відсоткам та винагороді, які виникли станом на 25.08.2009р., відповідно сплив 27.08.2010р. Натомість, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення пені, що нарахована на заборгованість по відсоткам та винагороді, які виникли станом на 25.08.2009р., тільки 10.12.2010р.

        Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

        Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами та за порушення строків сплати комісії за акредитивами задоволенню не підлягають.

       Крім того, позивачем зав'ялені вимоги про стягнення з відповідача 2 штрафу за порушення умов п. 3.2.7. кредитних договорів № 25/6/2007/840-К/6, № 25/6/2007/840-К/14, № 25/6/2007/840-К/15, № 27/5/2008/980-К/19, розрахованого за період з 26.09.2009р. по 28.11.2010р., виходячи з розміру 0,01%  за кожен день, що у загальній сумі за розрахунками, доданими до позовної заяви, становить 1 207 643,35 грн.

        Натомість, приписами п. 3.2.7 названих кредитних договорів передбачено, що позичальник зобов'язаний надавати банку за першою вимогою бухгалтерську і статистичну звітність, планові і звітні документи, зміни і доповнення до всіх поточних господарських договорів, а також інші матеріали, необхідні для видачі, перевірки забезпечення кредиту і контролю за його використанням і погашенням. Сторони встановили наступні терміни надання звітності: а) в термін до 28-29 числа місяця. Наступного за розрахунковим кварталом (28-29 лютого, 28-29 квітня, 28-29 липня, 28-29 жовтня протягом строку дії кредитного договору) Позичальник надає банку баланс підприємства, звіт про фінансові результати станом на відповідну звітну дату: б) щомісячно, в термін до 5-го числа кожного місяця. Позичальник надає банку довідки з банків, в яких у позичальника відкриті поточні рахунки та (або) є інша кредитна заборгованість, про фактичні обороти по рахункам і стан кредитної заборгованості за попередній місяць, обороно-сальдові відомості по виручці, що надійшла протягом місяця та оборотно-сальдові відомості по розрахунках з дебіторами і кредиторами; в) будь-яка інша звітність, письмово запитана банком, надається протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання позичальником письмової вимоги банком. За умови невиконання позичальником цих умов, банк має право переглянути розмір встановленої процентної ставки за користування кредитними коштами в бік її збільшення на 2,0 (два - відсотка) річних.

        При цьому, у п. 3.2.15. кредитних договорів встановлено, що позичальник підписує з банком додаткову угоду про збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами у випадку невиконання п. 3.2.7., п. 3.2.11.,  п. 3.2.12., п. 3.12.13. та п. 3.2.14.

        Отже, зі змісту п. 3.2.7. кредитних договорів № 25/6/2007/840-К/6, № 25/6/2007/840-К/14, № 25/6/2007/840-К/15, № 27/5/2008/980-К/19, на який посилається позивач в обґрунтування своїх вимог в частині стягнення штрафу, вбачається, що такий вид відповідальності як стягнення штрафу в розмірі 0,01%  за кожен день прострочки не встановлений.

        Проте, судом встановлено, що відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 0,01% встановлена у п. 4.3. вказаних кредитних договорів.

        Згідно з п. 4.3. кредитних договорів № 25/6/2007/840-К/6, № 25/6/2007/840-К/14, № 25/6/2007/840-К/15, № 27/5/2008/980-К/19, у випадку ненадання (несвоєчасного надання) позичальником фінансової та/або будь-якої іншої звітності, на вимогу банку, позичальник сплачує банку штраф за вказане порушення у розмірі 0,01% від суми фактичної заборгованості за кредитною лінією на дату порушення.

        Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

         При цьому, згідно з приписами ст. 549 вказаного Кодексу, неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

        Отже, штраф і пеня, є різновидами неустойки, проте окремими санкціями.

        Крім того, в жодному з розрахунків, доданих до позовної заяви, не міститься сума фактичної заборгованості, на яку розраховується штраф.

        Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення штрафу за порушення п. 3.2.7 кредитних договорів № 25/6/2007/840-К/6, № 25/6/2007/840-К/14, № 25/6/2007/840-К/15, № 27/5/2008/980-К/19, задоволенню не підлягають, оскільки не відповідають умовам укладених договорів та суперечать приписам чинного законодавства.

        Щодо позовних вимог в частині нарахування штрафів за порушення умов Кредитної угоди № 25/6/2007/840-К/13, то вони також задоволенню не підлягають з наступних підстав.

        Пунктом 7.3. Кредитної угоди № 25/6/2007/840-К/13 встановлено, що у випадку порушення терміну сплати збитків та витрат, передбаченої п. 7.2. цієї кредитної угоди, позичальник додатково сплачує банку штраф у розмірі 10% від загальної суми прострочення.

        При цьому, у п. 7.2. вказаної кредитної угоди зазначається, що позичальник відшкодовує банку протягом 10 робочих днів з дати направлення письмової вимоги банку, збитки і витрати, підтверджені документально, пов'язані з порушенням строків повернення кредиту, сплати відсотків та комісій або пов'язані з іншими порушеннями умов цієї кредитної угоди.

        Проте, в порушення вимог п. 7.2. Кредитної угоди № 25/6/2007/840-К/13 та приписів ст. 33 ГПК України, документально не підтверджено наявність понесених ним збитків та витрат, передбачених п. 7.2 названої кредитної угоди. Крім того, не надано суду і вимоги банку про відшкодування збитків і витрат, направленої на адресу відповідача 2.

        Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 5 191 884,24 грн. штрафу, нарахованого на підставі п. 7.3. Кредитної угоди № 25/6/2007/840-К/13, задоволенню не підлягають, оскільки обставини, з якими зумовлюється застосування даної санкції, належними та допустимими доказами не підтверджуються.

        Також позивач нараховує штраф, на підставі п. 7.4. вказаної угоди, яким встановлено, що у разі порушення термінів подання звітності, вказаних в пп. 5.2.15. цієї кредитної угоди, позичальник сплачує штраф протягом 10 робочих днів, у розмірі 2 мінімальних заробітних плат, визначених законодавством України, на момент виникнення такого порушення.

        Однак, як вбачається з розрахунку, доданого до позовної заяви, позивачем здійснено нарахування штрафу за кожен день прострочення виконання, що, як зазначалось вище, суперечить приписам ст. 549 ЦК України, та взагалі без зазначення розміру штрафу та заборгованості, на яку цей штраф нарахований. Отже, штраф за порушення п. 5.2.15 Кредитної угоди № 25/6/2007/840-К/13 в сумі 143 758,73 грн., нараховано в супереч умовам п. 7.4. кредитної угоди та вимогам чинного законодавства, а тому вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

        Окрім того, позивачем нараховані штрафи за порушення відповідачем 2              п.п. 5.2.7., 5.2.14. Кредитної угоди № 25/6/2007/840-К/13 у загальній сумі 1 300 390,12 грн.

        Як вбачається з умов  Кредитної угоди № 25/6/2007/840-К/13, застосування штрафу за порушення п.п. 5.2.7., 5.2.14. передбачено п. 7.8 вказаної кредитної угоди.

        Відповідно до 7.8. кредитної угоди, в разі невиконання позичальником пп. 5.2.7. та 5.2.14, позичальник сплачує банку штраф в розмірі 2% від суми кредиту, що вказана в п. 2.1.1.

        Проте, як вбачається з розрахунку, доданого до позовної заяви, позивачем здійснено нарахування штрафу за кожен день прострочення виконання, що, як вже вище вказувалось, суперечить приписам ст. 549 ЦК України. Також, позивачем нараховано штраф окремо за порушення кожного пункту договору, що не відповідає умовам п. 7.8. кредитної угоди, яким визначено застосування штрафу у вигляді однієї суми за порушення п.п. 5.2.7., 5.2.14. договору.

        Крім того, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт порушення відповідачем п.п. 5.2.7., 5.2.14. Кредитної угоди № 25/6/2007/840-К/13.

        Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 штрафів за порушення п.п. 5.2.7., 5.2.14. Кредитної угоди № 25/6/2007/840-К/13 у загальній сумі 1 300 390,12 грн. задоволенню не підлягають.

        У відповідності з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем за порушення строків сплати відсотків за користування кредитними коштами та винагороди за договорами акредитиву, нараховані відповідачу 2 також інфляційні втрати, які в загальній сумі складають 3 859 443,07 грн.

        Проте, як вбачається з доданих позивачем до позовної заяви розрахунків інфляційних втрат, останні здійснені без урахування рекомендацій, зазначених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62/97р. «Про рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ»(чинного на даний час), в якому зазначається про те, що при застосуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно треба рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується зі звітного місяця, а якщо сума оплати здійснена з 16 по 30 (31) число, то розрахунок починається з наступного за звітним місяцем.

Таким чином, при нарахуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно треба рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад березня, індексується за період з урахуванням березня, а якщо з 16 по 30 (31) число, то розрахунок починається з наступного місяця - квітня.

        Відповідачем 2 надано контррозрахунок інфляційних втрат, який здійснено з урахуванням рекомендацій, зазначених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62/97р. «Про рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ»та який визнається судом арифметично вірним.

        Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції, нарахованих на суму заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами та винагороди за договорами акредитиву, за період з 26.08.2009р. по 28.11.2010р.  підлягають задоволенню в сумі 2 348 543,11 грн.

        Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

        Відповідач 1 звернувся до позивача з листом-порукою (гарантією) від 03.02.2010р., в якому поручився за виконання відповідачем 2 зобов'язань за договорами на відкриття й оплату документарного акредитиву № 544 від 27.11.2007р. та № 564 від 20.12.2007р., включаючи всі зміни та доповнення до цього договору, що оформлені додатковими угодами до нього.

        Відповідно до п. 4 листа ДП «КВМ» поручитель відповідає перед банком за виконання ТОВ «Каховка Пром-Агро»обов'язку по зазначеним договорам в сумі 1000,00 грн. по кожному договору.

        Оскільки відповідач 2 у визначений договорами строк не виконав свої зобов'язання, тому позивач звернувся з позовом до відповідача 1 про виконання зобов'язання, забезпеченого порукою.

        Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

        Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

      Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 солідарно  2000,00 грн. заборгованості обґрунтовані та підлягають задоволенню.

     Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

   Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача 1 –як особу, внаслідок неправомірних дій якої виник спір та пропорційно розміру задоволених вимог.

         Керуючись ст.ст. 44, 49, 80 (п. 2), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

        1.  Позов задовольнити частково.

        2. Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю «Каховка Пром-Агро»(74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Індустріальна, 19; код ЄДРПОУ 33867229) на користь відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15; код ЄДРПОУ 20025456) 56 557 655 грн. 45 коп. –заборгованості по відсоткам та винагороді, 2 348 543 грн. 11 коп. –втрат від інфляції, 16 579 грн. 15 коп. –витрат по сплаті державного мита, 153 грн. 44 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати накази.

        3. Стягнути солідарно з Дочірнього підприємства «КВМ»(07400, Київська область, м. Бровари, вул. Черняховського, 13, кв. 43; код ЄДРПОУ 34239542) на користь відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15; код ЄДРПОУ 20025456) 2000,00 грн. - боргу. Видати накази.

        4. В частині стягнення 5 016 917,86 грн. заборгованості по відсоткам та винагороді провадження у справі припинити.

        5. В іншій частині позовних вимог в позові відмовити повністю.

         Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяА.І. Привалов

Дата складання та підписання повного тексту рішення –08.02.2011 р.