Постанова

від 31.01.2011 по справі 14/247

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/247

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.01.2011 р.           справа №14/247

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддівАкулової  Н.В.Гези Т.Д.Приходько І.В.

за участю  представників сторін:                                                                             

від позивача:Гашицька І.В., довіреність №14/23133 від 24.12.2010р.

від відповідача1:Ніколаенко М.М., довіреність №20-553 від 20.12.2010р.Піддубний С.М., довіреність б/н від 02.08.2010р.

від відповідача2:не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”, м. Запоріжжя

на рішення господарського суду

Донецької області

від08.12.2010року

у справі№14/247/суддя Левшина Г.В./

за позовомВідкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до

Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”, м. ЗапоріжжяТовариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-фінансова компанія „Прометей”, м.Донецьк

простягнення 67267191 грн. 01 коп.

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області  звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”, м. Запоріжжя та Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-фінансова компанія „Прометей”, м.Донецьк простягнення:  з відповідача 1 заборгованості в сумі 67267191,01 грн., у тому числі основний борг в сумі 63198953,61 грн., пеня в сумі 1518125,12 грн., інфляція в сумі 2232410,60 грн. та три проценти річних в сумі 297701,68 грн.; з відповідача 2 пені в сумі 20000,00 грн. /арк. справи 2-8, том1/.

Рішенням від 08.12.2010року господарський суд /суддя Левшина Г.В./ позовні вимоги задовольнив частково, відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу з Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”, м. Запоріжжя в сумі 41326727 грн. 97 коп.;припинив провадження  щодо стягнення основного боргу з Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”, м. Запоріжжя в сумі 21872225 грн. 64 коп.; позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг до Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”, м.Запоріжжя про стягнення пені в сумі 2033218 грн. 87 коп., інфляції в сумі 4105226 грн. 49 коп. та трьох процентів річних в сумі 393526 грн. 28 коп. задовольнив; відмовив у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг до Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-фінансова компанія „ПРОМЕТЕЙ”, м.Донецьк про стягнення пені в сумі 20000 грн. 00 коп./арк. справи 93-96, том5/.

Рішення мотивоване тим, що 04.01.2008р. між позивачем та відповідачем 1 був підписаний договір поставки №5940-59/20/2008/165 (з урахуванням додаткових угод), згідно з умовами якого позивач  зобов'язався передати у власність відповідача 1 залізорудний концентрат, а відповідач 1 прийняв на себе зобов'язання прийняти зазначений товар та оплатити його на умовах, передбачених договором та специфікаціями до нього; 30.07.2010р. між позивачем та відповідачем 1 було підписано додаткову угоду №29 до договору №5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008р., згідно з якою сторонами обумовлено обсяг товару, що має постачатись позивачем відповідачу 1 у серпні 2010р. згідно специфікації №26 у кількості 240000 тон. з урахуванням відхилення від кількості +/-5%; згідно з наданими до матеріалів справи залізничними квитанціями про приймання вантажу, актами прийому-передачі позивачем  поставлено відповідачу товар на загальну суму 63198953,61 грн. з урахуванням часткового погашення з боку відповідача 1; згідно п.2 додаткової угоди №29 від 30.07.2010р. оплата за кожну партію товару, який постачається за договором №5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008р. здійснюється відповідачем 1 протягом 22 календарних днів з дати постачання, рахунки на товар поставлений за період з 01.08.2010р. по 31.08.2010р. включно виставляються в день відвантаження товару за ціною одної метричної тони в національній валюті України –гривні, виходячи із ціни товару в доларовому еквіваленті з урахуванням приплат/знижок в доларовому еквіваленті, за офіційним курсом НБУ на дату відвантаження партії товару; позивачем за серпень 2010р. були виставлені відповідачу 1 відповідні  рахунки; відповідачем 1 сплачено позивачу основний борг за поставлений за договором №5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008р. товар в сумі 41326727,97 грн.; на момент пред'явлення позивачем позову до суду (згідно зі штампом канцелярії 21.10.2010р.) зобов'язання відповідача 1 щодо сплати поставленого позивачем товару в сумі 41326727,97 грн. припинились, внаслідок чого, судом встановлено відсутність порушеного з боку відповідача 1 права позивача на звернення до господарського суду з відповідними позовними вимогами; свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу основного боргу  в сумі 21872225,64 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач 1  своєчасно не виконав; платіжними дорученнями №30666 від 21.10.2010р., №30665 від 22.10.2010р., №30663 від 25.10.2010р. та №30664 від 26.10.2010р., відповідач-1 сплатив заборгованість, відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі в частині вимог про стягнення з відповідача 1 основного боргу в сумі 21872225,64 грн. підлягає припиненню за відсутністю предмету спору. Виходячи з того, що позов в частині вимог про стягнення пені, інфляції та трьох процентів річних доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача 1 на користь позивача пені в сумі 2033218,87 грн., інфляції в сумі 4105226,49 грн. та трьох процентів річних в сумі 393526,28 грн. підлягають задоволенню. Клопотання від 24.11.2010р. №20/2071921 (н.н.) відповідача 1 про зменшення заявленого до стягнення розміру пені судом залишено без задоволення, оскільки відповідачем 1 не представлено належних доказів в обґрунтування свого клопотання, тобто не зазначено винятковості обставин, за якими суд може зменшити розмір неустойки, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача 1 про зменшення розміру пені.

Згідно п.1.3 договору поруки №4849-81 від 08.04.2010р. відповідач 2 бере на себе зобов'язання відповідати перед позивачем в тому ж обсязі на тих же умовах та в ті строки, що і відповідач 1; відповідальність відповідача 2 перед позивачем обмежується коштами у розмірі 20000,00 грн. за зобов'язаннями відповідача 2, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, сплату пені, процентів та штрафів, передбачених договором поставки, та у будь-якому випадку не може перевищувати зазначену суму; 04.10.2010р. позивачем на адресу відповідача 2 було направлено вимогу №81/17213, згідно з якою повідомлено про невиконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за за договором поставки №5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008р. з оплати поставленого у серпні 2010р. товару, пені, інфляцї та трьох процентів річних;  рішенням господарського суду Донецької області від 18.08.2010р. по справі №2/176 з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-фінансова компанія „Прометей”, м.Донецьк на користь позивача стягнуто пеню в розмірі 20000,00 грн. на підставі договору поруки №4849-81 від 08.04.2010р. за невиконання відповідачем 1 умов договору поставки №5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008р. за червень 2010р.;  суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2 пені в розмірі 20000,00 грн. необґрунтованими, недоведеними, безпідставними та такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Відкрите акціонерне товариство „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”, м.Запоріжжя у апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 08.12.2010року у справі №14/247  в частині стягнення пені в сумі 2033218 грн. 87 коп., інфляції в сумі 4105226 грн. 49 коп. та трьох процентів річних в сумі 393526 грн. 28 коп. та прийняти в цій частині рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, в решті рішення суду залишити без змін посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не мав права застосовувати ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки суть оплати боргу  з урахуванням індексу інфляції полягає в покритті матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції; у даному випадку ціна на товар встановлена у еквіваленті  іноземної валюти; у п.7.4 договору сторонами не визначено за який конкретно період повинна братись подвійна облікова ставка НБУ, тобто розмір пені є невстановленим сторонами, що унеможливлює нарахування пені; суд першої інстанції безпідставно не застосував ст. 233 ГК України та не зменшив розмір пені. Позивачем  при розрахунку суми інфляційних порушені приписи рекомендації Верховного суду України  від 03.04.1997 р.  N 62-97р відносно  порядку  застосування індексів інфляції  при  розгляді  судових справ,  позивач невірно визначив період нарахування пені, інфляційних та 3% річних, оскільки день оплати суми боргу позивач враховує у період прострочення, що є неправомірним.

Представник Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”, м. Запоріжжя вважає рішення господарського суду Донецької області від 08.12.2010року у справі №14/247  законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки сторонами при визначенні механізму формування ціни на товар застосовувалась іноземна валюта, але  вартість товару визначалась в гривні, тобто застосування ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірним; розмір пені є встановленим у п. 7.4 договору; розрахунок пені, інфляційних та 3% річних зроблено вірно, з дотриманням Верховного суду України  від 03.04.1997 р.  N 62-97р відносно  порядку  застосування індексів інфляції  при  розгляді  судових справ; підстав для зменшення розміру пені, що передбачені ст. 233 ГК України у суду не було.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-фінансова компанія „Прометей”, м.Донецьк у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, сторони, що належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, не скористались своїм правом на участь представників у судовому засіданні, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-фінансова компанія „Прометей”, м.Донецьк.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону України „Про судоустрій та статус суддів” та ст. 101 ГПК України  на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, які з'явились у судове засідання, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець / постачальник/, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк /строки/  товар у власність  покупця для використання його  у підприємницькій діяльності або  в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом першої інстанції, 04.01.2008р. між Відкритим акціонерним товариством „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” (Покупець) укладений договір поставки № 5940-59/20/2008/165./арк. справи 77-83, том1/.

Розділом  1 договору  передбачено, що Постачальник  зобов`язується передати у власність Покупця залізорудний концентрат а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах, передбачених договором та специфікаціями до нього.

Таким чином, договір № 5940-59/20/2008/165за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п.12.6 договору, даний договір набирає сили з 06.01.2008р. та діє до 31.03.2011р.

Згідно п.2.1 договору детальна інформація про кількість та якість товару міститься в специфікаціях.

Сторонами договору підписано  специфікації до вказаного договору./арк. справи 86-87, том1/, в яких узгоджено найменування, кількість та загальну вартість вартість товару, що має постачатись позивачем відповідачу 1, а також визначені строки поставки товару.

Поставка товару за даним договором здійснюється на умовах „EXW loaded” зі складу виробника  із завантажуванням товару та  доставкою до станції Інгулець Придніпровської залізниці (ІНКОТЕРМС -2000) (при цьому завантажування та доставка товару до ст. Інгулець Придніпровської залізниці здійснюється за рахунок Постачальника) у відповідності з даним договором, специфікаціями до нього та щодобовим графіком постачання. Поставка товару здійснюється партіями (які складають маршрутну норму 55-60 вагонів) протягом строку дії договору. Строки поставки товару обумовлюються у відповідних специфікаціях. Поставка партій товару здійснюється за узгодженим сторонами  щодобовим графіком постачання (п.п.3.2, 3.3 договору поставки).

Відповідно п. 3.4. договору датою постачання вважається дата  акту приймання-передачі на партію товару.

Згідно п.4.1 договору поставки ціна на товар встановлюється в національній валюті України та вказується в Специфікаціях. Ціна на товар встановлюється на умовах „EXW loaded” зі складу виробника з завантажуванням товару та  доставкою до станції Інгулець, Придніпровської залізниці (ІНКОТЕРМС -2000). Послуги по завантаженню та доставки товару до станції Інгулець, Придніпровської залізниці включені в ціну товару( п.4.2 договору).

Ціна на товар формується за наступним принципом:

- Ціна (на умовах постачання „EXW loaded” зі складу виробника  з завантажуванням товару та  доставкою до станції Інгулець Придніпровської залізниці) однієї метричної тонни товару з базовими якісними характеристиками (зміст заліза 63,7%, зміст вологи 10,5%), що постачається за даним договором, складає 361,08 грн., що на день підписання договору еквівалентно 71,5 дол. США без  врахування ПДВ та залізничного тарифу. Ціна товару еквівалентна 71,5 дол. США без врахування ПДВ та залізничного тарифу, та діє з 01.01.2008 по 31.03.2008 включно.

  - з 01.04.2008р. ціна на товар встановлюється відповідно до змін „міжнародних бенчмарк цін”на залізорудний концентрат (дріб'язок), тобто на процентну ставку збільшення або зменшення ціни Itabira, Carajas fines FOB бразильські порти (CVRD), що вказується в наступних виданнях: CRU Steel News (http://cruonline.crugroup.com), CRU Monitor або Metal Bulletin (http://www1.metalbulletin.com) та визначається  відповідно до нижчевказаної формули: Ц нова = Ц базова ( 71,5$ без ПДВ та залізничного тарифу)   +/-  (Ц базова ( 71,5$ без ПДВ та залізничного тарифу)  *  Б/М%  /  100%), де “Ц нова”- ціна на Товар з 01.04.2008р. (у доларовому еквіваленті), “Ц базова”- ціна на Товар з 01.01.2008р. по 31.03.2008р., Б/М% - відсоток зміни “міжнародних бенчмарк цін”(при рості цін знак позитивний, при зниженні цін знак негативний) і діє до 01.04.2009 року.

- При цьому, після встановлення в подальшому „міжнародних бенчмарк цін”, ціна на товар в період з 01.04.2009р. по 01.04.2011р., який постачається по даному договору щорічно встановлюється  по вказаному в даному пункті принципу, без додаткового погодження між постачальником та покупцем, шляхом повідомлення постачальником покупця про новий рівень цін. При цьому відмова покупця  від нової ціни, яка визначена згідно з вказаним в даному пункті принципу, буде вважатися відмовою покупця від закупівлі товару. При цьому у випадку, якщо „бенчмарк ціна” буде встановлена після 01.04.2008р. (та у наступних роках 01.04.2009р., 01.04.2010р.) то постачання товару до встановлення  „бенчмарк ціни”  буде здійснюватися по старій (попередній) ціні.  Різниця, яка виникне між старою (попередньою) та новою ціною товару, буде врахована (скоригована) при наступних постачаннях товару шляхом збільшення/зменшення встановленої „бенчмарк ціни” на той же обсяг постачання, який  був здійснений до введення нової „бенчмарк ціни” ( п.4.3 договору).

Згідно п. 5.1.договору розрахунки за товар за цим договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів Покупцем на рахунок Постачальника, що зазначений в цьому договорі.

Оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку (факсимільної копії рахунку). Оплата партії товару, що постачається за даним договором, здійснюється на підставі оригіналів або факсимільних копій рахунків-фактур (з наступним наданням оригіналів протягом трьох робочих днів). Датою оплати вважається дата фактичного надходження грошових коштів на рахунок постачальника. /п.п.5.2.,5.3.,5.4. договору/.

Сторонами договору підписані додаткові угоди №№1-29 до вказаного договору, якими встановлені строки оплати кожної партії поставленого товару.

Зокрема, сторонами договору підписано додаткову угоду №29 від 30.07.2010р., в якій   обумовлено обсяг товару, що має постачатись позивачем відповідачу 1 у серпні 2010р. згідно специфікації №26 у кількості 240000 тон. з урахуванням відхилення від кількості +/-5%./арк. справи  164-1565, том1/.

Згідно п.2 додаткової угоди №29 від 30.07.2010р. оплата за кожну партію товару, який постачається за договором №5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008р. здійснюється відповідачем 1 протягом 22 календарних днів з дати постачання. Рахунки на товар поставлений за період з 01.08.2010р. по 31.08.2010р. включно виставляються в день відвантаження товару за ціною одної метричної тони в національній валюті України –гривні, виходячи із ціни товару в доларовому еквіваленті з урахуванням приплат/знижок в доларовому еквіваленті, за офіційним курсом НБУ на дату відвантаження партії товару.

Факт постачання продукції у серпні 2010року підтверджується квитанціями про приймання вантажу,  та актами приймання-передачі, які  наявні в матеріалах справи.

В згадуваних актах приймання-передачі наявне посилання на договір № 5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008р.

Факт здійснення поставки продукції сторонами у справі не заперечується.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачем доведено факт поставки  продукції на загальну суму 63198953,61грн. /з урахуванням часткової оплати/  за договором поставки № 5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу1 на оплату продукції, що поставлена у серпні 2010р., рахунки №90169839 від 02.08.2010р., №90169840 від 02.08.2010р., №90169841 від 02.08.2010р., №90169842 від 03.08.2010р., №90169843 від 03.08.2010р., №90169844 від 04.08.2010р., №90169845 від 04.08.2010р., №90169846 від 05.08.2010р., №90169847 від 05.08.2010р., №90169850 від 06.08.2010р., №90169848 від 06.08.2010р., №90169849 від 06.08.2010р., №90169851 від 07.08.2010р., №90169852 від 07.08.2010р., №90169853 від 07.08.2010р., №90169854 від 08.08.2010р., №90170325 від 08.08.2010р., №90169856 від 08.08.2010р., №90169857 від 09.08.2010р., №90169858 від 09.08.2010р., №90169859 від 09.08.2010р., №90169860 від 10.08.2010р., №90169861 від 10.08.2010р., №90169862 від 12.08.2010р., №90169864 від 13.08.2010р., №90169865 від 14.08.2010р., №90169866 від 15.08.2010р., №90169867 від 15.08.2010р., №90169868 від 16.08.2010р., №90169870 від 17.08.2010р., №90169871 від 18.08.2010р., №90169872 від 18.08.2010р., №90169873 від 19.08.2010р., №90169874 від 20.08.2010р., №90169875 від 20.08.2010р., №90169876 від 22.08.2010р., №90169877 від 22.08.2010р., №90169878 від 22.08.2010р., №90169879 від 22.08.2010р., №90169880 від 23.08.2010р., №90169881 від 24.08.2010р., №90169882 від 24.08.2010р., №90169883 від 25.08.2010р., №90170617 від 26.08.2010р., №90170618 від 26.08.2010р., №90170619 від 27.08.2010р., №90170620 від 28.08.2010р., №90170621 від 28.08.2010р., №90170622 від 28.08.2010р., №90170623 від 29.08.2010р., №90170624 від 29.08.2010р., №90170625 від 29.08.2010р., №90171154 від 30.08.2010р., №90171155 від 30.08.2010р., №90171156 від 30.08.2010р., №90171571 від 31.08.2010р., №90171572 від 31.08.2010р., №90171574 від 31.08.2010р., №90171576 від 31.08.2010р.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи свідчать, що  відповідачем1 до звернення позивача з позовними вимогами (згідно зі штампом канцелярії 21.10.2010р.) відповідно платіжних доручень №30613 від 07.10.2010р., №30614 від 08.10.2010р., №30616 від 11.10.2010р., №30648 від 13.10.2010р., №30667 від 15.10.2010р., №30677 від 18.10.2010р., №30671 від 19.10.2010р. та №30668 від 20.10.2010р.  здійснено сплату основного боргу в сумі 41326727,97 грн.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки наявні докази оплати заборгованості, яка здійснена до звернення позивача до суду, на момент звернення до суду з позовом заборгованість в означеній сумі відсутня.

Платіжними дорученнями №30666 від 21.10.2010р., №30665 від 22.10.2010р., №30663 від 25.10.2010р. та №30664 від 26.10.2010р. відповідач-1 сплатив залишок основного  боргу в сумі 21872225,64 грн.

Сплата вказаної суми здійснена відповідачем-1 після звернення позивача до суду з позовними вимогами, тому відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі в частині вимог про стягнення з відповідача 1 основного боргу в сумі 21872225,64 грн. підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

Предмет апеляційного оскарження - стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”, м. Запоріжжя  пені в сумі 2033218 грн. 87 коп., інфляції в сумі 4105226 грн. 49 коп. та трьох процентів річних в сумі 393526 грн. 28 коп.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється  від відповідальності  за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також 3% річних  від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням   встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги в частині інфляції в сумі 4105226,49 грн. та трьох процентів річних в сумі 393526,28 грн. підлягають задоволенню. Судова колегія суду апеляційної інстанції погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки ствердження скаржника щодо порушення позивачем порядку нарахування вказаних сум  матеріалами справи не підтверджується, зокрема, відповідачем-1 не надано суду апеляційної інстанції розрахунку вказаних сум з врахуванням заперечень, викладених у апеляційної скарги.

Посилання скаржника на той факт, що суть оплати боргу  з урахуванням індексу інфляції полягає в покритті матеріальних втрат кредитора  від знецінення національної валюти –гривні внаслідок інфляції, а у даному випадку ціна на товар встановлена у еквіваленті  іноземної валюти, тому позивач не мав права застосовувати ст. 625 Цивільного кодексу України, не є доцільним виходячи з наступного.

За приписами статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (пункти 1, 2 статті 533 Цивільного кодексу України).

У даному випадку сторонами умовами договору передбачено, що порядок формування ціни товару визначається у відповідності з курсовою вартістю долару США, однак безпосередньо виконання зобов'язання  - сплата вартості поставленого товару здійснюється у національній валюті України –гривні.

Зміну курсу долару США не можна ототожнювати з відповідальністю за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, чим є нарахування індексу інфляції згідно приписів ст. 625 Цивільного кодексу України.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230  Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст.594 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею)  є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України „ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.  

Пунктом 7.4 договору поставки сторони обумовили, що в разі недотримання покупцем строків оплати, передбачених п.5.2 даного договору, постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони при укладанні договору дійшли згоди щодо застосування штрафних  санкцій  у випадку невиконання винною стороною умов договору, а саме: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

У відповідності до п.7.4 договору поставки, за порушення строків оплати товару, з урахуванням кожної окремо здійсненої поставки та оплати позивачем нарахована пеня за період з 26.08.2010р. по 29.10.2010р. в сумі 2033218,87 грн.

Суд першої інстанції визнав вказані вимоги правомірними та обґрунтованими, розрахунок пені вірним.

Судова колегія погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду зазначає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку відносно  відмови у задоволенні клопотання відповідача1  про зменшення розміру пені виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності з ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський  суд, приймаючи рішення, має право  зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки /штрафу, пені/, яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Зі змісту наведених норм випливає, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Судова колегія вважає, що у даному випадку відсутні істотні виняткові обставини, з якими закон пов'язує можливість зменшення розміру пені судом.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова компанія «Прометей», м.Донецьк боргу в розмірі 20 000,00 грн. внаслідок невиконання умов договору поруки № 4849-81 від 08.04.2010р. судова колегія зазначає наступне.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України за   договором   поруки   поручитель   поручається   перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором поставки № 5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008р., між Відкритим акціонерним товариством „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Промислово-фінансова компанія „Прометей”  (поручитель) укладено договір поруки №4849-81 від 08.04.2010р., відповідно до п.1.1 якого поручитель (відповідач 2) зобов`язується солідарно відповідати перед кредитором (позивачем) за своєчасне та повне виконання зобов`язань Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”(боржник) за договором поставки №5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008р., укладеним між кредитором та боржником, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, сплату пені, процентів та штрафів, передбачених договором поставки.

У разі  порушення  боржником  зобов'язання,  забезпеченого порукою,  боржник  і  поручитель  відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.2.3 договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань в повному обсязі належним йому на праві власності майном, у тому числі коштами. Однак, відповідальність поручителя обмежується 20 000,00грн. за зобов`язаннями боржника, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, сплату пені, процентів та штрафів, передбачених договором поставки, та у будь-якому випадку не може перевищувати зазначену суму.

Позивачем на адресу відповідача 2 направлено вимоги №81/19379 та №81/19380 про сплату пені, інфляцї та трьох процентів річних за неналежне виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за договором поставки №5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008р.

Матеріали справи містять рішення господарського суду Донецької області від 18.08.2010р. у справі №2/176 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” м.Кривий Ріг до Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”, м.Запоріжжя, Товариства з обмеженою відповідальністю  „Промислово-фінансова компанія „Прометей”, м.Донецьк, яким з ТОВ „ПФК „Прометей” на користь Відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” вже стягнуто 20 000,00грн. на підставі договору поруки №4849-81.    

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова компанія «Прометей», м.Донецьк боргу в розмірі 20 000,00 грн. внаслідок невиконання умов договору поруки № 4849-81 від 08.04.2010р.

Доводи скаржника судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області по даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для  скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись  ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

                                    П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 08.12.2010року у справі №14/247  залишити без змін, апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”, м. Запоріжжя –без задоволення.

Головуючий                                                            Н.В.Акулова

          Судді                                                                      Т.Д.Геза

                                                                                              І.В.Приходько           

                              Надруковано: 7 прим.

                              1-позивачу

                              2-4відповідачу

                              5-у справу

                              6-ГСДО

                              7-ДАГС