Постанова

від 07.02.2011 по справі 5020-11/182

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-11/182

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

 07 лютого 2011 року   Справа № 5020-11/182

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Гонтаря В.І.,

суддів                                                                      Борисової Ю.В.,

                                                                                          Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача:  Райський Дмитро Ігорович, довіреність №  474-Ф/10   від 28.12.10,  товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі філії "Кримська регіональна дирекція" товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" ;

відповідача:  Молчанов Антон Олександрович, довіреність №  б/н   від 27.12.10,  приватне підприємство "Інжстройсервіс";

Сьомочкін Андрій Михайлович, довіреність №  б/н   від 24.01.11,  приватне підприємство "Інжстройсервіс";

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Інжстройсервіс" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Дмитрієв В.Є.    ) від 13 грудня 2010 року у справі №5020-11/182

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (вул. Л. Українки, 26,Київ,01133)

в особі філії "Кримська регіональна дирекція" товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (вул. Леніна, 70,Севастополь,99011)

до           приватного підприємства "Інжстройсервіс" (вул. Ген. Коломійця, 13, кв. 20,Севастополь,99040)

про стягнення заборгованості у розмірі 1192485,42 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

           Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі філії "Кримська регіональна дирекція" товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства "Інжстройсервіс" про стягнення заборгованості у розмірі 1192485,42 грн.

             Позовні вимоги мотивовані недотриманням відповідачем умов кредитного договору № 23/К-08 від 27 березня 2008 року,  укладеного між сторонами у справі, в результаті чого за ним створилася заборгованість.

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя  Дмитрієв В.Є.) від 13 грудня 2010 року у справі №5020-11/182 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі філії "Кримська регіональна дирекція" товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" задоволено частково.

                    Стягнуто з приватного підприємства "Інжстройсервіс" на користь  товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі філії "Кримська регіональна дирекція" товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" заборгованість за кредитом в сумі 1055617,56 грн., заборгованість по процентам у сумі 114483,92 грн., поточну щомісячну комісію у сумі 1735,26 грн., прострочену щомісячну комісію у сумі 12146,81 грн., пеню за несвоєчасне погашення за кредитом в сумі 7428,69 грн., пеню за несвоєчасно погашення щомісячної комісії у сумі 912,04 грн.

                    Вирішено питання про розподіл судових витрат.

          Не погодившись з рішенням суду, приватне підприємство "Інжстройсервіс" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким в  позові відмовити.

          Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим   господарським судом норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення у справі, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

          Так, заявник апеляційної скарги посилається на частину 1 статті 11, частину 1 статті 12 Закону України "Про іпотеку", статтю 589 Цивільного кодексу України та  зазначає, що згідно кредитного договору №23/К від 27 березня 2008 року, виконання зобов'язань відповідача забезпечується іпотекою вбудованих офісно-складських приміщень, що належать на праві власності приватному підприємству "Моноліт". Таким чином, наявність іпотечного забезпечення основного  зобов'язання за кредитним договором обумовлює, що у разі порушення основного зобов'язання ипотекодержателем отримується спеціальне право  на задоволення своїх вимог за рахунок закладеного майна.

          Більш детальніше доводи викладені в апеляційній скарзі.

          Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 січня 2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження.

          Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 січня 2011 року, розгляд справи відкладався на 07 лютого 2011 року.

          02 лютого 2011 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення господарським судом міста Севастополя справи № 5020/59/2011 за позовом приватного підприємства "Інжстройсервіс" до  товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі філії "Кримська регіональна дирекція" товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"  про визнання договорів недійсними.

          На підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження по справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарсткого суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

          Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

          Так, судова колегія зазначає, що пов'язаність справи № 5020/59/2011 не впливає на розгляд даної справи.   Крім цього, заявлене відповідачем клопотання про зупинення провадження по справі направлено на затягування судового процесу.

          Таким чином, у судової колегії немає підстав для задоволення даної вимоги.

          У судовому засіданні 07 лютого 2011 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

          При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

          Як вбачається з матеріалів справи, 27 березня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк" в особі філії "Кримська регіональна дирекція" товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі-банк) та приватним підприємством "Інжстройсервіс" (далі-позичальник) був укладений договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) № 23/К-О8 (далі —кредитний договір) (а.с. 9-1 1).

          Пунктом 1.1. кредитного договору, встановлено, що банк відкриває приватному підприємству "Інжстройсервіс" відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування 14000000,00 грн., з кінцевою датою повернення 26 березня 2015 року та процентною ставкою 19% річних.

Для надання кредиту та обліку нарахованих відсотків відповідачеві були відкриті відповідні рахунки.

Надання кредитних коштів позичальнику підтверджується випискою з особового рахунку позичальника (а.с.21-35) та меморіальними ордерами (а.с. 36-42).

Відповідно пункту 4.1. кредитного договору, повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок, а заборгованість за кредитом повертається позичальником не пізніше останнього дня строку кредитної лінії.

          Пункт 9.2. кредитного договору передбачає, що банк має право зупинити подальше кредитування та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій і штрафних санкцій, що передбачені даним договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов даного договору, а позичальник зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надісланою банком відповідної вимоги повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, інші платежі за договором, та штрафні санкції, а іакож відшкодувати збитки, завдані банку, зокрема, у випадку порушення позичальником строків (термінів) платежів, що встановлені цим договором.

          Приватне підприємство "Інжстройсервіс", порушуючи умови кредитного договору, ухилявся від своєчасного виконання зобов'язань, а саме не сплачував за кредитом та нарахованими відстотками за користування кредитом. З цього приводу, відповідно до пункту 9.2. кредитного договору, 28 квітня 2008 року за вихідним № 806, позивачем на адресу відповідача було надіслане повідомлення про дострокове повернення кредитних грошових коштів (а.с. 18).

          Проте, приватним підприємством "Інжстройсервіс", вимоги позивача виконані не були. Таким чином, за відповідачем утворилась заборгованість по кредиту у сумі 1055617,56 грн. та заборгованість по сплаті відсотків, нарахованих за користування кредитом у розмірі 114483,92 грн.

          Невиконання даної вимоги стало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі філії "Кримська регіональна дирекція" товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" до господарського суду першої інстанції з даним позовом про стягнення цих сум в примусовому порядку.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для  скасування рішення суду виходячи з наступного.

          Спірні правовідносини виникли з приводу виконання кредитного договору, у зв'язку з чим підлягають регулюванню Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", Цивільним кодексом України, загальними положеннями про виконання господарських зобов'язань.

          Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків є договори та інші правочини.

          Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

          З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договор, у зв'язку з недотриманням якого у приватного підприємства "Інжстройсервіс" утворилась заборгованість по кредиту у сумі 1055617,56 грн. та заборгованість по сплаті відсотків, нарахованих за користування кредитому розмірі 114483,92 грн.

          Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, у відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічної правової позиції дотримується стаття 193 Господарського кодексу України.

          Статтею 530 Цивільного кодексу України, визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, приватним підприємством "Інжстройсервіс"  не сплачена заборгованість за кредитом у розмірі 1055617,56 грн., доказів іншого відповідачем подано не було, отже, дана вимога позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 3 статті 346 Господарського кодексу України, кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 4.2. кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту.

Відповідно до розрахунку заборгованості сума прострочених процентів, нарахованих за користування кредитними коштами склала 114483,92 грн. Так, судова колегія перерахувавши розрахунок заборгованості процентів вважає, що дана заборгованість за відсотками у розмірі 114483,92 грн. підлягає стягненню. (а.с. 77).

Відповідно до статті 230  Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до пункту 8.1. кредитного договору у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від несвоєчасного сплаченого платежу за кожний день прострочення.

Таки чином,  товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі філії "Кримська регіональна дирекція" товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне погашення процентів за кредитом у розмірі 7581,77 гри. та пеню за несвоєчасне погашення щомісячної комісії у розмірі 920,10 грн. (а.с. 78-79).

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Однак, відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців з дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, судова колегія перерахувавши розрахунок позивача зазначає, що позовні вимоги у частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню, а саме: у частині стягнення пені за несвоєчасне погашення процентів за кредитом - у розмірі 7428,69 грн.; у частині стягнення пені за несвоєчасне погашення щомісячної комісії - у розмірі 912,04 грн.

Крім того, товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі філії "Кримська регіональна дирекція" товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" заявлені вимоги про стягнення з відповідача поточної щомісячної комісії у сумі 1735,26 грн. та простроченої щомісячної комісії у сумі 12146,81 грн.

Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору у редакції договору про внесення змін та доповнень №1 від 26 травня 2008 року до вказаного договору (а.с. 13) щомісячна комісія за управління кредитом сплачується із розрахунку 0,003% за кожний день від фактичної суми заборгованості за траншами, наданими позичальнику починаючи з дати укладення договору про внесення змін та доповнень №1 від 26 травня 2008 року.

Крім того, 10 жовтня 2008 року між сторонами укладений договір про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору, відповідно до якого пункт 1.1. кредитного договору стосовно щомісячної комісії викладений у наступній редакції: щомісячна комісія за управління кредитом із розрахунку 3,00 % річних від фактичної суми заборгованості. (а.с. 14).

Також, відповідно до договору про внесення змін та доповнень від 15 жовтня 2009 року № 3 до кредитного договору щомісячна комісія за управління кредитом визначається з розрахунку:

1.00 % річних   від фактичної суми  заборгованості в  період з 15 жовтня 2009 року по 14 квітня 2010 року;

3.00 % річних від фактичної суми заборгованості в період з15 квітня 2010 року по 26 березня 2015 року (а.с. 15).

Судова колегія, перерахувавши розрахунок позивача (а.с. 77-79) зазначає, що позовні вимоги у цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи приватного підприємства "Інжстройсервис" спростовуються матеріалами справи.

Отже, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову у частині стягнення з   приватного  підприємства  „Інжстройсервіс"  заборгованість за кредитом у розмірі 1055617,56 гри., заборгованість по процентах у розмірі    114483,92    гри.,    поточну    щомісячну    комісію   у    розмірі    1735,26 грн., прострочену   щомісячну   комісію   у   розмірі   12146,81   грн.,   пеню   за несвоєчасне погашення   процентів   за   кредитом   у   розмірі   7428,69   грн.,   пеню   за   несвоєчасне погашення щомісячної комісії у розмірі 912,04 грн.

                    Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

                    Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

                    1. Апеляційну скаргу  приватного підприємства "Інжстройсервіс" залишити без задоволення.

                    2. Рішення господарського суду міста Севастополя  від 13 грудня 2010 року у справі №5020-11/182 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                            В.І. Гонтар

Судді                                                                                          Ю.В. Борисова

                                                                                          В.М. Плут

          Розсилка:

1. товариству з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (вул. Л. Українки, 26,Київ,01133);

2. філії товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" "Кримська регіональна дирекція" товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (вул. Леніна, 70,Севастополь,99011);

3. приватному підприємству "Інжстройсервіс" (вул. Ген. Коломійця, 13, кв. 20,Севастополь,99040).