Ухвала

від 04.02.2011 по справі 2а-11839/09/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-11839/09/2670                                                    Головуючий у 1-й інстанції:  Смолій І.В.

Суддя-доповідач:  Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" лютого 2011 р.                                                                                                м. Київ

 Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого –судді Межевича М.В., суддів Грибан І.О. та Федорової Г.Г., при секретарі Бурді Л.М., за участю представника апелянта  Мінчука Д.Л., представників відповідача Грембовського В.О., Степаненко І.Д.,   розглянувши   у   відкритому    судовому засіданні в м. Києві   апеляційну     скаргу           Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФГ-Дельта»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 серпня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФГ-Дельта»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И ЛА :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТФГ-Дельта»звернулось до суду з адміністративним позовом та з урахуванням уточнено у кінцевому варіанті просило:

1) визнати недійсним (скасувати) податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 31.10.2008р. № 0008562303/0;

2) стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у місті Києві ( 01004, м. Київ, вул. Терещінківська 11-а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТФГ -ДЕЛЬТА" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 154 823 (сто п'ятдесят чотири тисячі вісімсот двадцять три гривні) шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку та поточних рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „ТФГ -ДЕЛЬТА";

3) зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2) протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного судового рішення у цій справі, що набрало законної сили, надати Головному управлінню Державного казначейства України у місті Києві ( 01004, м. Київ, вул. Терещінківська 11-а) висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, згідно податкових декларацій з податку на додану вартість, і поданих Товариством обмеженою відповідальністю „ТФГ -ДЕЛЬТА" на загальну суму 176 893грн.;  

4) зобов'язати Державну податкова інспекцію у Печерському районі міста Києва (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2) після повного перерахунку Головним управлінням Державного казначейства України у місті Києві ( 01004, м. Київ, вул. Терещінківська 11-а) на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „ТФГ -ДЕЛЬТА" коштів з бюджету у вищезазначеному розмірі, в особовому рахунку цього платника податку нарахувати відсотки на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

5) зобов'язати Державну податкова інспекцію у Печерському районі міста Києва (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2) повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю „ТФГ -ДЕЛЬТА"(Код ЄДРПОУ 21641157, 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26) про належні йому суми відсотків за бюджетною заборгованістю у формі наведеній в додатку 5 «Порядку відшкодування податку на додану вартість», який затверджений спільним Наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.97 N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 № 200/86, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 р. за N 489/5680.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 серпня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.  

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта  Мінчука Д.Л., представників відповідача Грембовського В.О., Степаненко І.Д., дослідивши матеріали справи,  доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи  з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції  залишає апеляційну скаргу  без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив  обставини  справи та ухвалив  судове рішення з додержанням  норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України  у справах щодо  оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб‘єктів  владних повноважень адміністративні суди перевіряють,  чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах  повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією та законами України;2)  з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи  несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з  дотриманням необхідного  балансу  між  будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод  та інтересів особи і цілями, на досягнення яких  спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права  особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто  протягом розумного строку.                     

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач ТОВ «ТФГ-Дельта»зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією як юридично особа 19.09.1994р. за адресою: м. Київ., вул. Кіквідзе,26, ідентифікаційний код 21641157, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою № 15699/07 з ЄДРПОУ. Відповідно до наявної в матеріалах справи копії свідоцтва № 100060634 позивач з 22.09.07р. взятий на облік як платник податку на додану вартість Державною податковою інспекцією у Печерському районні.

Позивачем заявлено до бюджетного відшкодування суми з податку на додану вартість, однак на час розгляду справи таке відшкодування позивачем не отримано. Відповідачами дана обставина не заперечується.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартості»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Також судом першої інстанції встановлено, що згідно приписів п.п 7.7.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»працівниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФГ-Дельта»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за вересень, жовтень, листопад та грудень 2006року, квітень 2008року яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період 01.08.06р. по 30.11.06р. та 01.02.08р. по 31.03.08р., за наслідками якої було складено Акт № 546/23-3/21641157 від 30.10.2008р.

Вказаним актом перевірки встановлено, що податкові декларації з ПДВ за вересень 2006р., жовтень 2006р., листопад 2006р., грудень 2006р. та квітень 2008р. позивачем подані без порушень вимог п.п. 4.1.4 . 4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р. зі змінами та доповненнями, однак встановлено допущення позивачем порушення вимог пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 та як наслідок вимоги п.п. 7.3.1, 7.3.6, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, у ТОВ «ТФГ-Дельта» відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування за вересень 2006року в сумі 93 235,00грн.. за жовтень 2006року в сумі 42 562,00грн., за листопад 2006року в сумі 15 293,00грн., за грудень 2006року в сумі 3 733,00грн., за квітень 2008р. в сумі 22 070,00грн., що підлягає зменшенню в повному розмірі.

На підставі зазначеного вище акту перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 0008562303/0 від 31.10.08р. форми «В1»яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі: за вересень 2006року в сумі 93 235,00грн.. за жовтень 2006року в сумі 42 562,00грн., за листопад 2006року в сумі 15 293,00грн., за грудень 2006року в сумі 3 733,00грн., за квітень 2008р. в сумі 22 070,00грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності проведення перевірки податковим органом позивача 30.10.08р. з питань достовірності нарахування сум що підлягають бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість, так як підпунктом 7.7.5. пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано до перевірки докази правомірності нарахування сум що підлягають відшкодуванню у зв’язку із відсутністю позивача за місцем державної реєстрації, що як вбачається з акту підтверджується актами від 15.10.08р. та 20.10.08р.

Крім того, факт відсутності позивача за місцем реєстрації підтверджується і актом № 954/23-03/21641157 від 31.10.08р. що був складений працівниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про неможливість вручення ТОВ «ТФГ Дельта»податкового повідомлення-рішення.

Водночас судом першої інстанції також встановлено, що місцем знаходження позивача значиться адреса: м. Київ., вул. Кіквідзе,26. Крім того судом встановлено, що при спробах здійснити перевірку позивача податковим органом встановлено його відсутність за місцем реєстрації, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами «про відсутність за місцем реєстрації»від 15.10.08р. та 20.10.08р. і актом № 954/23-03/21641157 від 31.10.08р. про неможливість вручення ТОВ «ТФГ Дельта»податкового повідомлення-рішення.

Крім того податковим органом вживались заходи для встановлення місця знаходження позивача і за місцем попередньої реєстрації, за адресою : м. Київ , вул. Арні Барбюса, 9А, однак і за цією адресою позивача виявлено не було.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що податковим органом було використано всі надані йому законодавством можливості для встановлення факту відсутності юридичної особи за місцем її находження.

Разом з цим колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)          бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка

дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому

податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б)          залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до

складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, із змісту наведених норм вбачається, що бюджетному відшкодуванню підлягає та частина від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) саме у попередньому податковому періоді постачальниками таких товарів (послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, відсутність бухгалтерських документів на час проведення виїзної позапланової перевірки, для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування заявленого позивачем не можуть бути прийнятими, так як під час перевірки позивача, не надано документів, які підтверджують суму дозволеного податкового зобов'язання.

Щодо строку оскарження податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 31.10.2008р. № 0008562303/0, колегія суддів зазначає, що при судовому оскарженні податкових повідомлень –рішень відсутні підстави для застосування норм інших законів, зокрема п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України  "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ніж ті які передбачені ч. 2 ст. 99 КАС України (на час виникнення спірних правовідносин).

Так як позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 31.10.2008р. № 0008562303/0, 23.09.2009 року, тобто у річний строк передбачений ст. 99 КАС України, то посилання відповідача на порушення останнім строку звернення до суду безпідставне.  

При цьому колегія суддів зазначає, що вимога позивача щодо зобов'язання Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2) протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного судового рішення у цій справі, що набрало законної сили, надати Головному управлінню Державного казначейства України у місті Києві ( 01004, м. Київ, вул. Терещінківська 11-а) висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, згідно податкових декларацій з податку на додану вартість, і поданих Товариством обмеженою відповідальністю „ТФГ -ДЕЛЬТА" на загальну суму 176 893грн. не породжує для останнього настання юридичних наслідків та не впливає на права і обов’язки, висновки за наслідками перевірки без відповідного рішення державного органу не є обов’язковими для виконання, тому провадження в цій частині слід відповідно до п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України закрити так як справу в цій частині не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 серпня 2010 року в частині вимог позивача щодо зобов'язання Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2) протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного судового рішення у цій справі, що набрало законної сили, надати Головному управлінню Державного казначейства України у місті Києві ( 01004, м. Київ, вул. Терещінківська 11-а) висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, згідно податкових декларацій з податку на додану вартість, і поданих Товариством обмеженою відповідальністю „ТФГ -ДЕЛЬТА" на загальну суму 176 893грн. підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю, так як справу в цій частині не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

В частині відмови судом 1-ої інстанції в задоволенні решти позовних вимог постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 серпня 2010 року ґрунтується на всебічному, повному та об‘єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв‘язку з чим підстав для її скасування в цій частині не вбачається.

Постановою _ позов _

Не погоджуючись із зазначеною постановою, _ подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову

та прийняти нову постанову, якою

у задоволенні позову відмовити

мотивуючи свої вимоги тим, що судом

що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи,

не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими,

висновки суду не відповідають обставинам справи,

порушено норми матеріального та процесуального права.

судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи

Стаття 198. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду

1. За наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін;

2) змінити постанову суду;

3) скасувати її та прийняти нову постанову суду;

4) скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі;

5) визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі;

6) скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Стаття 202. Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення

1. Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:

1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Представник позивача подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову _ –без змін.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з  п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про (порушення, застосування)..... судом першої інстанції …………., з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов (відмовляючи у задоволенні позову) виходив з того, що

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про , що

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що

За таких обставин висновки суду.... є правильними

З матеріалів справи вбачається, що

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності винесення відповідачем спірного рішення про застосування фінансових санкцій від _р. № _ на підставі Акту перевірки від _р. № _, складеного _

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду першої інстанції, зроблених  відповідно до ст.ст.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачі як суб’єкти владних повноважень не довели правомірності прийнятих ними рішень.

Відповідачем як суб’єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова _ ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв’язку з чим  підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 157, 160, 198,  203, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФГ-Дельта»задовольнити частково.

Постанову  Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 серпня 2010 року скасувати в частині відмови у задоволенні вимог позивача щодо зобов'язання Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2) протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного судового рішення у цій справі, що набрало законної сили, надати Головному управлінню Державного казначейства України у місті Києві ( 01004, м. Київ, вул. Терещінківська 11-а) висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, згідно податкових декларацій з податку на додану вартість, і поданих Товариством обмеженою відповідальністю „ТФГ -ДЕЛЬТА" на загальну суму 176 893грн.   Провадження у справі в цій частині закрити.

В інший частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 серпня 2010 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                                            М.В. Межевич

Суддя                                                                                                  І.О. Грибан   

Суддя                                                                                                  Г.Г. Федорова