Постанова

від 04.02.2011 по справі 29/295-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "03" лютого 2011 р.                                                            Справа № 29/295-10  

  Колегія суддів у складі:

головуючий суддя  Фоміна В. О. , суддя  Кравець Т.В.  , суддя   Крестьянінов О.О.

  при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників сторін:

1-го позивача: ФО ОСОБА_1   –не з’явився,

2-го позивача: ФО ОСОБА_2   –не з’явився,

відповідача –ОСОБА_3,  дов. 01/09 від 26.01.2011 р. (копія у справі),

третьої особи: ФО ОСОБА_4  –ОСОБА_3, дов. Серія ВМІ № 153455 від 13.07.2009 р. (копія у справі, т. І а.с. 103),

третьої особи:  ФО ОСОБА_5,  ОСОБА_3, дов. Серія ВМР № 391130 від 19.03.2010 р. (копія у справі, т. І а.с. 102),

третьої особи:  ФО ОСОБА_6  –не з’явився,

третьої особи:  ТОВ фірми “Единство” –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ФО ОСОБА_1 та ФО ОСОБА_2 (вх. №42Х/2)

на рішення  господарського суду Харківської області від 06.12.10 р. у справі № 29/295-10

за позовом  1) ФО ОСОБА_1, м. Харків

2) ФО ОСОБА_2, м. Харків

до Закритого акціонерного товариства “АТП 16327”, м. Харків

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:  1) ФО ОСОБА_7, м. Харків

2) ФО ОСОБА_5, м. Харків

3) ФО ОСОБА_6, м. Харків

4) Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Единство”, м. Харків

про   визнання недійсними пунктів статуту, -

встановила:

Позивачі, ФО ОСОБА_1 та ФО ОСОБА_2, звернулися до господарського суду Харківської області з позовною заявою (з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог, т. І а.с. 51-52), в якій просять визнати недійсним та скасувати четвертий абзац пункту 8.2 статуту ЗАТ “АТП 16327”; зобов’язати керівника виконавчого органу ЗАТ “АТП 16327” при виконанні покладених на нього обов’язків утриматись від продажу належного товариству нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Ак. Павлова, 88 та за іншими адресами; визнати недійсним та скасувати частину третю п. 4.9. Статуту ЗАТ «АТП 16327»щодо переважного права акціонерів товариства на придбання акцій, що продаються іншим акціонерам.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.12.10 р. (суддя Тихий П.В.) в позові ОСОБА_1 до ЗАТ “АТП 16327” відмовлено повністю, в позові ОСОБА_2 до ЗАТ “АТП 16327” відмовлено повністю.

Позивачі, ФО ОСОБА_1 та ФО ОСОБА_2, з рішенням господарського суду не погодилися та звернулися з апеляційною скаргою, в якій просять рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2010 р.  по справі № 29/295-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ФО ОСОБА_1 та ФО ОСОБА_2 В обґрунтування своїх вимог апелянти посилаються на те, що господарським судом було неправильно застосовано норми матеріального права та неповністю з’ясовані обставини, що мають значення для справи.

Представник відповідача, ЗАТ «АТП 16327», в судовому засіданні підтримала наданий через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 1189 від 02.02.11 р.), просила залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції –без змін. В обґрунтування відзиву представник посилається на той факт, що, на її думку, справа не містить доказів порушених прав позивачів взагалі.

Представник третіх осіб ФО ОСОБА_4 та ФО ОСОБА_5 (ОСОБА_3) підтримала позицію по справі відповідача.

Позивачі, третя особа ФО ОСОБА_6 та ТОВ фірма «Единство»правами, передбаченими ст. ст. 22, 96 ГПК України, не скористалися, процесуальне право на участь у судовому засіданні, надіслання відзиву на апеляційну скаргу не реалізували, хоча були належним чином повідомлені про місце, день і час розгляду справи.

Присутня в судовому засіданні 03 лютого 2011 року представник відповідача та третіх осіб вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників позивачів та третіх осіб.

Колегія суддів враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97- ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов’язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 38, 65 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що Харківським апеляційним господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та юридичну оцінку судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та встановлено місцевим господарським судом, в обґрунтування своєї позовної вимоги щодо визнання недійсним та скасування абз. 4 п. 8.2 Статуту відповідача (т. І а.с. 23-36), який встановлює : «Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 70% голосів.», позивачі посилаються на те, що вказана норма Статуту суперечить ст. 41 Закону України «Про господарські товариства»і порушує права акціонерів щодо участі в управлінні товариством. При цьому, порушення своїх прав позивачі обґрунтовують тим, що керівник та акціонер товариства –ОСОБА_5 блокує проведення зборів шляхом нереєстрації для участі у зборах.

Згідно п.14 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008 року, підставами для визнання статуту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства, а також, порушення у зв'язку з цим прав та інтересів позивача, при чому при вирішенні спору суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права та інтересу, на захист якого поданий позов, а також з’ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

У відповідності до п. 11 зазначеної постанови акціонери не вправі звертатись до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів. При вирішенні спору суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права та інтересу, на захист якого поданий позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Харківський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що позивачі не   надали суду належних доказів на підтвердження тих обставин, на які вони посилаються, а саме, блокування проведення зборів шляхом нереєстрації для участі у зборах, яким, на їх думку, порушуються права акціонерів.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», на порушення якої посилаються позивачі, загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 відсотків голосів.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що положення п. 8.2. Статуту ЗАТ «АТП 16327»щодо того, що збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 70% голосів, встановлюють кворум, який є більшим, ніж 60%. Отже, спірний п. 8.2. Статуту відповідає ст. 41 Закону України «Про господарські товариства».

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що право на участь в управлінні товариства –одне із основних прав, що надане законодавством акціонерам товариства. А враховуючи специфіку закритого акціонерного товариства та наявність акціонерів, які володіють пакетом акцій, меншим 10%, п. 8.2. Статуту є навпаки забезпеченням гарантованої можливості брати участь в зборах для всіх акціонерів.

Щодо вимог позивачів про визнання недійсною частини третьої п. 4.9 Статуту відповідача  щодо переважного права акціонерів товариства на придбання акцій, то колегія суддів зазначає наступне.

Пункт 7 ч. 1 статті 92 Конституції України встановлює, що правовий режим власності визначається виключно законом.

Тобто, саме законом може бути встановлений особливий порядок діяльності суб'єктів, об'єктом права власності яких є, зокрема, акції, і тільки закон може встановлювати щодо нього певні обмеження та покладати на таких суб'єктів (власників акцій) додаткові обов'язки.  

Стаття 4 Закону України "Про господарські товариства" встановлює перелік відомостей, що повинні містити установчі документи товариства. Він не є вичерпним, оскільки частина п'ята цієї статті передбачає, що до установчих документів товариства можуть бути включені інші умови, які не суперечать законодавству України.

Припис статті 28 Закону України "Про господарські товариства" передбачає, що перехід та реалізація права власності на акції встановлюється законом, а отже вона не забороняє та не може забороняти закріплення в установчих документах товариства певного порядку їх відчуження.

Слід звернути увагу, що оспорювані приписи установчих документів відповідача щодо переважного права його акціонерів на придбання акцій, не обмежують права власника на розпорядження своєю власністю, а встановлюють за його ж згодою особливий порядок її відчуження.

Конституційний Суд України в рішенні по справі N 1-11/2005 від 11.05.2005 р. № 4-рп/2005 дійшов висновку, що коли установчими документами ЗАТ закріплено переважне право акціонерів товариства на придбання акцій, які відчужуються іншими акціонерами цього товариства, то це не є обмеженням права власника акцій володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, оскільки, підписуючи в межах чинного законодавства України установчі документи ЗАТ, акціонер добровільно погоджується на встановлення особливого порядку відчуження об'єктів своєї власності, беручи при цьому на себе відповідні зобов'язання.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання позивачів на рішення господарського суду Харківської області та постанову Харківського апеляційного господарського суду по справі №42/05-10, оскільки вони були скасовані постановою Вищого господарського суду України по справі №42/05-10 від 28.10.10 р. (т. І а.с. 117-121).

В зазначеній вище постанові Вищого господарського суду України по справі № 42/05-10 зазначено, що п.4.9 Статуту не суперечить вимогам чинного законодавства України та акціонери зобов'язані його дотримуватись.  

А отже, статут юридичної особи за своєю правовою природою є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов’язкові для учасників товариства, посадових осіб товариства та інших працівників.

Підставами для визнання актів, в тому числі статуту, недійсними є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт. Крім того, обов’язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та законних інтересів позивачів.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб’єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з’ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Зокрема, не можуть бути також задоволені позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено.

Зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги вбачається, що правове обґрунтування позивачами недійсності оскаржуваних пунктів Статуту ґрунтується лише на їх припущеннях.

Щодо вимог позивачів стосовно зобов'язання керівника виконавчого органу ЗАТ «АТП 16327»при виконанні покладених на нього обов'язків утриматись від продажу належного товариству нерухомого майна, колегія суддів вважає за доцільне зазначити наступне.

Норми ГК України, Закон України «Про господарські товариства»свідчать про те, що акціонери законодавчо не наділені суб'єктивним правом відносно здійснення повноважень власника майна товариства, а тому продаж товариством свого майна не порушує прав акціонера.  

Правовим  обґрунтуванням вказаної вимоги відповідно до позовної заяви є ст. 16 ЦК Кодексу України (зокрема - припинення дії, яка порушує право).   Однак, позивачі не вказують, яке саме право порушується, і якими саме діями директор відповідача це право порушує. Також позивачі не надали суду доказів порушення своїх прав.  

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв’язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з‘ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2010 р. у справі № 29/295-10 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

  Головуючий суддя Фоміна В. О.

 Суддя Кравець Т.В.  

  Суддя                                                                                          Крестьянінов О.О.  

  Повний текст постанови підписано 04.02.2011 року.