Рішення

від 03.02.2011 по справі 39/282

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

39/282

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

03.02.11 р.                                                                                    Справа № 39/282                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.

при секретарі Бахрамовій А.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного підприємства “Бліцфарма” м. Новоград-Волинський

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Діапазон-Вет” м. Донецьк

про  стягнення 24 896,00грн.

За участю представників сторін

від позивача Шнейдерман О.Ф. – за довіреністю;

від відповідача Канана Г.О. – за довіреністю;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство “Бліцфарма”, м. Новоград-Волинський, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Діапазон-Вет”, м. Донецьк,  про стягнення заборгованості в сумі 24 896,00грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткові накладні № РН-0000031 від 27.11.2009р., № РН-0000020 від 10.03.2010р., рахунки-фактури № СФ-0000035 від 27.11.2009р., № СФ-0000020 від 10.03.2010р., грошову вимогу № 4/11 від 04.11.2010р., акт звірки взаєморозрахунків, банківську виписку від 07.07.2010р.

Представник відповідача до судового засідання з'явився, проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору.

Представник позивача до судового засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, надав усні пояснення, згідно яких відзначив, що спірні правовідносини між сторонами не охоплюються дією договору, жодний із документів первинного бухгалтерського обліку не містить посилань на договір, на який посилається відповідач. Додатково через канцелярію суду надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої в порядку ст. 22 ГПК України, зменшив їх розмір, у зв'язку з частковою оплатою відповідачем суми основного боргу.

Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням наданої заяви.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та подані докази, господарський суд встановив.

Між позивачем, Приватним підприємством “Бліцфарма”, м. Новоград-Волинський, та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Діапазон-Вет”, м. Донецьк, була досягнута домовленість, відповідно до якої позивач зобов'язався поставити відповідачеві Товар, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити вартість поставленого Товару.

Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обов'язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства породжують означені права та обов'язки, правове регулювання яких здійснюється відповідно до норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. Крім того, в силу п. 2 ст. 712 ЦК України до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

На виконання умов досягнутої домовленості позивач згідно видаткових накладних № РН-0000031 від 27.11.2009р., № РН-0000020 від 10.03.2010р. поставив відповідачеві товар на загальну суму 26 173,20грн.

Товар згідно представлених видаткових накладних відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень, що підтверджується підписом представника останнього на вказаних видаткових накладних, скріплених печаткою Товариства та долученим до матеріалів справи актом звірки взаєморозрахунків, підписаним представниками сторін та скріпленим печатками підприємств.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт поставки відповідачеві Товару на суму 26 173,20грн., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України.

Доводи відповідача про те, що спірні правовідносини виникли та існують на підставі договору, укладеного між сторонами, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Надані до матеріалів справи документи первинного бухгалтерського обліку (видаткові накладні, рахунки-фактури) не визначають в якості правової підстави виникнення взаємних прав та обов'язків сторін жоден з договорів.

Відповідач наданими йому ст. 22 ГПК України правами на представлення нових доказів, які б у встановленому порядку спростовували викладені позивачем обставини та представлені в їх обґрунтування докази, не скористався. Спір у справі відповідно до ст. 75 ГПК України розглянутий судом за наявними в матеріалах справи доказами, в межах встановленого ст. 69 ГПК України строку судового розгляду справи. Таким чином, вказані заперечення відповідача судом відхиляються як необґрунтовані.

На сплату вартості поставленого товару позивачем були виставлені рахунки-фактури № СФ-0000035 від 27.11.2009р., № СФ-000020 від 10.03.2010р. на загальну суму 26 173,20грн., які відповідачем були оплачені частково у сумі 1277,20грн., що підтверджується наданою до матеріалів справи банківською випискою.

Крім того, позивачем через канцелярію суду 03.02.2011р. було надано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої останній зазначив, що відповідачем на розрахунковий рахунок позивача було перераховано 1000,00грн., що підтверджується наданою до матеріалів справи позивачем копією банківської виписки, відповідно до якої призначенням платежу є оплата за товар згідно рахунку № 35 від 27.11.2009р.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).   

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи, що сторонами чітко не визначено термін виконання Покупцем обов'язку щодо оплати вартості поставленого товару, такий термін слід обчислювати виходячи з положень ст. 530 ЦК України.

Згідно положень наведеної статті, в разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, момент виникнення у позивача права вимоги оплати вартості поставлених товарів та відповідно кореспондуючого з ним обов'язку відповідача з приводу їх оплати, виходячи з положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, визначається моментом пред'явлення вимоги.

04.11.2010 р. позивачем на адресу відповідача направлено грошову вимогу про сплату вартості поставлених товарів, що підтверджується долученою до матеріалів справи поштовою квитанцією.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що право вимоги оплати вартості поставленого Товару виникло у позивача лише зі спливом 7-ми денного строку визначеного ст. 530 ЦК України.

Проте, станом на момент прийняття рішення, грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 23 896,00грн. залишилося невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до  ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 23 896,00грн, не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи, та відповідачем не спростована, позовні вимоги Приватного підприємства “Бліцфарма”, м. Новоград-Волинський суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі ст.ст.  525, 526, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, ст. ст. 173,193, 264-271 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства “Бліцфарма”, м. Новоград-Волинський – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Діапазон-Вет”, м. Донецьк на користь Приватного підприємства “Бліцфарма”, м. Новоград-Волинськи основний борг в сумі 23 896,00грн., витрати за державним митом в сумі 248,96грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення.                               

Суддя                                                               Морщагіна Н.С.