Рішення

від 08.02.2011 по справі 20/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  20/17

08.02.11

За позовом      Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Целестіал"

Про                  стягнення 20000,00 грн.

                            Суддя Палій В.В.

Представники сторін:

Від позивача                               ОСОБА_1

Від відповідача                    Піддубко Д.Є. –предст. (дов. від 07.02.2011р.)

              ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача 20 000,00грн. –основного боргу, який виник внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором купівлі-продажу № 07-04//09 від 07.04.2009р., а також витрати по сплаті державного мита –200,00грн. та витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.12.2010р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/17, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 25.01.2011р.

21.01.2011р. судом отримано від відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з знаходженням представника відповідача у відрядженні.

          У судовому засіданні 25.01.2011р. представник позивача надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребуваних судом документів не надав.

Судом задоволено клопотання відповідача.

У зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та задоволенням клопотання відповідача, та з метою витребування неподаних суду документів, розгляд справи 25.01.2011р. відкладено.

У судовому засіданні 08.02.2011р. позивач подав суду клопотання про стягнення з відповідача судових витрат позивача в сумі 500,00грн., пов’язаних  з розглядом справи. Позивач у судовому засіданні свої заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Також, позивач подав суду Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) загалом на суму 40 000,00грн. на підтвердження надання відповідачу в оренду машини трафаретного друку у період з квітня по серпень 2009р.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, відтак, договір № 07-04//09 від 07.04.2009р. слід вважати неукладеним в частині оренди обладнання, в зв’язку з чим у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача орендної плати за договором. Також, відповідач зазначає, що умовами договору встановлено вартість обладнання у грошовій валюті Євро, в розмірі 18 000,00, при цьому умовами договору не визначено, за курсом якої валюти повинна бути сплачена відповідачем вартість обладнання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оглянувши оригінали документів, суд, -

                                                         в с т а н о в и в :

07.04.2009р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу №07-04/09, відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов’язується передати у власність автоматичну машину шовкотрафаретного друку ESC Progress, ф.В2, бувшу у користуванні (далі –обладнання), а покупець (відповідач) зобов’язується прийняти та оплатити його згідно даного договору.

Згідно з п. 1.2 договору повна вартість обладнання складає 18000 Євро (вісімнадцять тисяч євро) в гривневому еквіваленті по курсу продажу КБ Приватбанк на день проплати в т.ч. ПДВ.

Статтею 2 визначено умови передачі та розрахунків, а саме:

п. 2.3 оплата повної вартості обладнання здійснюється частинами протягом 6 (шести) місяців щомісячно з дня поставки обладнання.

п. 2.4 оплата проводиться в кінці кожного поточного місяця шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

п. 2.5 позивач зобов’язується передати обладнання відповідачу згідно з актом прийому-передачі.

Так, 08.04.2009р. відповідач прийняв, а позивач передав майно, а саме машину шовкотрафаретного друку ESC Progress, б/в, що підтверджується  актом прийому – передачі майна до договору №07-04/09 від 07.04.2009р., який підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплений печатками сторін, належним чином завірена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 2.6 договору право власності на обладнання переходить від позивача до відповідача після проведення 100% оплати обладнання.

Згідно п. 2.7 договору до моменту остаточної оплати вартість обладнання відповідач сплачує позивачу орендну плату в розмірі 4,85% від остаточної заборгованості по оплаті обладнання.

Оренда відповідачем машини трафаретного друку за період з квітня по серпень 2009р. підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000001 від 30.04.2009р., №ОУ-0000003 від 01.06.2009р. та №ОУ-0000004 від 07.09.2009р., які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені печатками сторін, належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач не здійснював повної оплата вартості обладнання на умовах,  встановлених п.п 2.1, 2.3 та 2.7 договору.

В зв’язку з чим, 27.08.2009р. сторонами було укладено Доповнення до договору купівлі - продажу, відповідно до умов якого сторони дійшли згоди про розірвання договору купівлі –продажу № 07-04/09 від 07.04.2009р., в зв’язку з невиконанням покупцем п.п. 2.1, 2.3 та 2.7 даного договору.

Відповідно до п.2 доповнення до договору відповідач зобов’язується погасити заборгованість по оренді обладнання за квітень - серпень, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем п. 2.7 договору купівлі –продажу № 07-04/09 від 07.04.2009р.

Заборгованість по оренді обладнання в сумі 40000 (сорок тисяч) грн., в т.ч. ПДВ, відповідач погашає протягом двох місяців шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача (п. 3 доповнення до договору).

Відповідач, на виконання доповнення до договору, здійснив часткову оплату вартості оренди обладнання в сумі 20 000,00грн., що підтверджується виписками банку з рахунку позивача за 01.02.2010р. та 28.01.2010р. При цьому, як вбачається з банківських виписок, призначенням платежу є «оплата за оренду машини трафаретного друку». Також у призначення платежу є посилання на рахунки-фактури, на які міститься посилання в Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг). Актами підтверджується оренда відповідачем машини трафаретного друку, а також такі акти підписані зі сторони відповідача без жодних зауважень чи заперечень.

Відповідачем доказів на підтвердження протилежного суду не надано.

З огляду на викладене, вбачається, що у відповідача існує перед позивачем заборгованість у розмірі 20 000,00грн.

В зв’язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 20 000,00грн. –основного боргу.  

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, відтак, договір № 07-04//09 від 07.04.2009р. слід вважати неукладеним в частині оренди обладнання, в зв’язку з чим у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача орендної плати за договором.

Заперечення відповідача судом відхиляються з огляду на наступне.

По-перше, дослідивши умови Договору №07-04/9 від 07.04.2009р., суд прийшов до висновку, що вказаний договір має змішану цивільно-правову природу, а саме договору купівлі –продажу та договору оренди, оскільки умовами п. 2.7 договору встановлено обов’язок відповідача сплачувати позивачу до моменту остаточної оплати вартості обладнання орендну плату в розмірі 4,85% від остаточної заборгованості по оплаті обладнання.

По-друге, відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Щодо твердження відповідача, що умовами договору встановлено вартість обладнання у грошовій валюті Євро, в розмірі 18 000,00, при цьому умовами договору не визначено, за курсом якої валюти, та курсом якого саме Приватбанку повинна бути сплачена відповідачем вартість обладнання, суд бажає зазначити наступне.

Умовами п. 1.2 договору встановлено, що повна вартість обладнання складає 18000 Євро (вісімнадцять тисяч євро) в гривневому еквіваленті по курсу продажу КБ Приватбанк на день проплати в т.ч. ПДВ.

З чого вбачається, що оплата вартості обладнання повинна здійснюватись у гривні, по курсу, встановленому КБ «ПриватБанк», до 1 Євро на день проплати.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до Положення «Про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 31 серпня 2001 р. N 375, найменування банку має містити слово "банк", а також вказівку про організаційно-правову форму банку.

Не дозволяється використовувати для найменування банку назву, що повторює вже існуючу назву іншого банку або вводить в оману щодо видів діяльності, які здійснює банк. Підрозділ банку використовує найменування лише того банку, підрозділом якого він є. До назви структурного підрозділу банку може додаватися назва місцезнаходження цього підрозділу.  

Також, відповідно до п. 5 ст. 90 ЦК України юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.

Відтак, викладене свідчить, про існування на території України лише одного КБ «ПриватБанк», в незалежності від кількості його підрозділів та філій, в зв’язку з чим, суд не приймає до уваги зазначені твердження відповідача, та вважає їх такими, що не мають значення для вирішення спору.

Дослідивши умови Договору №07-04/9 від 07.04.2009р., суд встановив, що умовами останнього сторони погодили всі істотні його умови, зокрема, предмет –машина шовкотрафаретного друку, вартість договору - 18 000 євро, встановлено зобов’язання відповідача щодо оплати вартості обладнання, строки його оплати, а також орендну плату за обладнання. А матеріали справи, до того ж, містять докази вчинення сторонами дій, які спрямовані на встановлення між позивачем та відповідачем господарського зобов’язання за Договором №07-04/9 від 07.04.2009р., як то: акт прийому-передачі майна від 08.04.2009р., акти за період з квітня по серпень 2008р., що підтверджують оренду відповідачем обладнання та докази сплати відповідачем орендної плати за обладнання.

Таким чином, сторонами було погоджено всі істотні умови договору, які встановлені законом та які сторони визначили як обов’язкові, відтак Договір №07-04/9 від 07.04.2009р. є укладеним у встановленому законом порядку.

З огляду на вищевикладене, заперечення відповідача проти позовних вимог є необґрунтованими та безпідставними.

Проаналізувавши докази, наявні в матеріалах справи, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Дослідивши умови Договору №07-04/9 від 07.04.2009р., суд прийшов до висновку, що вказаний договір має змішану цивільно-правову природу, а саме договору купівлі –продажу та договору оренди.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов’язань за Договором №07-04/9 від 07.04.2009р., а саме: позивач передав відповідачу обладнання, за яке останній зобов’язаний був сплачувати його вартість та орендну плату.

Відповідач свої зобов’язання не виконував належним чином, в зв’язку з чим, 27.08.2009р. сторонами було укладено Доповнення до Договору №07-04/9 від 07.04.2009р., умовами п. 3 якого встановлено, що заборгованість по оренді обладнання в сумі 40000,00грн., в т.ч. ПДВ, відповідач погашає протягом двох місяців шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Проте, у встановлений строк, відповідач не здійснив оплати заборгованості по оренді обладнання у повному обсязі, а здійснив лише часткову оплату заборгованості в сумі 20 000,00грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 20 000,00грн. основного боргу вважається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 500,00грн. витрат, пов’язаних з розглядом справи, суд вважає, що вони підлягають задоволенню частково, а саме, в сумі 200,00грн., виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 44 ГПК України, судові витрати  складаються з державного  мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом,  витрат, пов‘язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов‘язаних з розглядом справи.

В підтвердження понесених витрат позивач надав квитки на автобус №008606 від 25.01.2011р. та №008272 від 07.02.2011р. загалом на суму 200,00грн.

Довідка органів статистики від 18.01.2011р., лише підтверджує розмір реєстраційних зборів, однак не підтверджує понесення позивачем витрат по сплаті реєстраційного збору в сумі 57,80грн.

При цьому, матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат в сумі 242,20грн. (500,00грн. – 200,00грн. –57,80грн.), пов’язаних з розглядом справи.   

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме: 20 000,00грн. –основного боргу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги  задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Целестіал»(м. Київ, вул. М. Раскової, 23, оф. 309, код ЄДРПОУ 34476991) на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 20 000,00грн. –основного боргу, 200,00грн. – державного мита, 236,00грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 200,00грн. –витрат,  пов’язаних з розглядом справи.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

      Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його оголошення.

       Суддя                                                                                                                              В.В. Палій