Рішення

від 09.02.2011 по справі 13/106-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.02.11

          Справа № 13/106-10.

За позовом         Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1,

           м. Шостка, Сумської області

до відповідача   Виконавчого комітету Шосткінської міської ради, м. Шостка,

                            Сумської області

про визнання визнання права власності    

                                                             СУДДЯ  ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.

Представники сторін:

Від позивача:         ОСОБА_1

Від відповідача:    Мартиненко І.Ю.,           Скляр А.Г.

При секретарі судового засідання  Чижик С.Ю.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 02.02.2001р. до 11 год. 10 хв. 09.02.2011р.

Суть спору: позивач просить суд визнати право власності на  торгівельний павільон площею 18,2 кв.м, розташований в районі БК «Свема» по вул. К.Маркса в м. Шостка Сумської області, який складається із приміщення торгівельного павільону площею 13,2 кв.м, позначеного на плані інвентарної справи літерою «2» і коридору площею  5,0 кв.м,  позначеного на плані інвентарної справи літерою «1».

Відповідач у відзиві на позовну заяву  просить суду відмовити позивачу у задоволенні позову.

Розглянувши  матеріали справи,  дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд встановив:

22.02.2005р.  позивач  зареєстрований  як фізична особа – підприємець відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії ВОО № 813576, після чого позивач  встановила торгівельний кіоск в районі БК «Свема» по вул. К.Маркса в м. Шостка Сумської області.

На підставі рішення 23- ї сесії 5-го скликання Шосткинської міської ради  від 05.06.2009р. про передачу в оренду позивачу земельної ділянки площею 0,0020 га в районі БК «Свема» по вул. К.Маркса в м. Шостка Сумської області для розміщення торгівельного павільону терміном на 5 років (до 05.06.2014р.)  сторони уклали договір від 17.08.2009р. оренди земельної ділянки.

Позивач здійснила реконструкцію кіоску - павільону, а саме по периметру збувала фундамент із цегли, збудувала з металевого профілю стіни, дах, підлогу, обшила пластиком стіни, дах покрила шифером та виконала інші будівельні роботи.  Вказане приміщення здано позивачем в експлуатацію з 3010.2009р., що підтверджується копією акту  технічної комісії .

Позивач мала намір отримати свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно та правовстановлюючі документи, однак цього зробити не мала змоги по причині відсутності точної поштової адреси у вказаного павільону.

Позивач обґрунтовує свої вимоги посиланням  на частину першу статті 331 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особа, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом та ст. 392 Цивільного Кодексу України, згідно з якою власник майна може пред’явити позов про визнання його права, Якщо це  право оспорюється або не визнається іншою  особою.          

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що  встановлена мала  архітектурна форма торгівельного павільону – кіоску, що належить  позивачу, встановлена тимчасово, про що свідчить договір оренди земельної ділянки на певний період до 05.06.2014р.; кіоск встановлений з легких конструкцій і відповідає містобудівельним вимогам для встановлення тимчасових споруд, розташований на газоні між тротуарами за червоною лінією вулиці та за лінією забудови.

Як зазначив відповідач, надання права власності на тимчасову споруду не відповідає вимогам Наказу Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 зареєстрованого в Міністерстві  юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445 п. 1.6. та генеральному плану міста.

В судовому засіданні встановлено, що будівля позивача є будівлею малої архітектурної форми і дозвіл наданий позивачу саме на встановлення малої  архітектурної форми торгівельного павільону – кіоску площею 18,2 кв.м, розташований в районі БК «Свема» по вул. К.Маркса в м. Шостка Сумської області, що підтверджується генеральним планом забудови.

Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Нормами ст. 328 Цивільного Кодексу України встановлено,  що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не  встановлена судом.

Нормами ст. 331 Цивільного Кодексу України встановлено набуття права власності на новостворене майно (житлові будинки, будівлі, споруди), проте діючим законодавством не передбачено набуття права власності на споруду малої архітектурної форми.

Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами. Сертифікат відповідності – це документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Відповідно до п. 17 Порядку  прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.10.2008, № 923, датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата видачі зареєстрованого інспекцією сертифіката відповідності.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов‘язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

При цьому, згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім того, статтею 16 Цивільного кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів судом. Також цією статтею передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, такого способу захисту,  який заявлено позивачем  в позовній заяві, а саме: набуття права власності на торгівельний павільон площею 18,2 кв.м, що визначений на генеральному плані як споруда  малої архітектурної форми не передбачено діючим законодавством. В зв’язку  з чим, господарський суд відмовляє позивачу в задоволенні його вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 82-85 Господарського  процесуального  кодексу  України суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог  - ВІДМОВИТИ.

СУДДЯ                                                                                       Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ   

Повне рішення складено 14.02.2011 р.