Рішення

від 11.09.2006 по справі 18/407пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/407пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.06                                                                                 Справа № 18/407пд.

Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом закритого акціонерного товариства «Планета-буд», м. Київ

до: 1-го відповідача  – товариства з обмеженою відповідальністю «Шарм-авто», м. Луганськ

     2-го відповідача  – Української державної корпорації «Укрметротунельбуд», м. Київ

про розірвання договору, стягнення 6142 грн. та визнання недійсним відомчих будівельних норм

за участю представників сторін:

від позивача:                        Турчин О.В. за дов. від 01.07.2006;

від 1-го відповідача:             не прибув;

від 2-го відповідача:          не прибув.

Суть спору:          позивачем заявлено вимоги:

-          про розірвання договору на складання кошторисної документації з будівництва метротунелю від 15.05.2004, укладеного між позивачем та 1-м відповідачем;

-          про стягнення з 1-го відповідача передоплати в сумі 6142 грн., сплаченої позивачем за договором від 15.05.2004;

-          про визнання недійсним застосування при розрахунках вартості будівництва метрополітену відомчих будівельних норм (ВБН Д.1.1.-1-2004 «Особливості визначення вартості будівництва метрополітенів і тунелів»).

-          про визнання недійсним наказу 2-го відповідача від 15.06.2004 № 15 про затвердження відомчих будівельних норм (ВБН Д.1.1.-1-2004 «Особливості визначення вартості будівництва метрополітенів і тунелів»);

-          про визнання недійсними відомчих будівельних норм 2-го відповідача (ВБН Д.1.1.-1-2004 «Особливості визначення вартості будівництва метрополітенів і тунелів»).

Позивач обґрунтовує свої вимоги до 1-го відповідача тим, що останній у порушення умов договору підряду, при виконанні договору застосовував відомчі будівельні норми (ВБН Д.1.1.-1-2004 «Особливості визначення вартості будівництва метрополітенів і тунелів»), які затверджені 2-м відповідачем, замість Державних будівельних норм.

Свої вимоги до 2-го відповідача позивач обґрунтовує тим, що вказані відомчі будівельні норми, прийняті 2-м відповідачем у супереч діючому законодавству та затверджені ним при відсутності відповідних повноважень.

          1-й відповідач проти позову заперечує посилаючись на його необґрунтованість.

          2-й відповідач витребувані матеріали суду не подав, його представник в судове засідання не прибув не зважаючи на те, що його було своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників позивача та 1-го відповідача, суд

В С Т А Н О В И В:

          Згідно договору на виконання робіт від 15.05.2004, укладеному між сторонами за позовом, 1-й відповідач зобов'язався виконати для позивача роботи по розрахунку кошторисної вартості проходки 10 м3 тунелю при будівництві метрополітену.

          Відповідно до п. 1.2. та 1.3. договору 1-й відповідач зобов'язався виконати вказані розрахунки на підставі законодавства України та Державних будівельних норм протягом 30 робочих днів з дня підписання договору.

          1-й відповідач виконав роботи по розрахунку кошторисної вартості проходки 10 м3 тунелю при будівництві метрополітену на підставі відомчих будівельних норм –ВБН Д.1.1.-1-2004 «Особливості визначення вартості будівництва метрополітенів і тунелів», які затверджені наказом 2-го відповідача від 15.06.2004 № 15.

          Позивачем заявлено вимоги:

-          про розірвання договору на складання кошторисної документації з будівництва метро тунелю від 15.05.2004, укладеного між позивачем та 1-м відповідачем;

-          про стягнення з 1-го відповідача передоплати в сумі 6142 грн., сплаченої позивачем за договором від 15.05.2004;

-          про визнання недійсним наказу 2-го відповідача від 15.06.2004 № 15 про затвердження відомчих будівельних норм (ВБН Д.1.1.-1-2004 «Особливості визначення вартості будівництва метрополітенів і тунелів»);

-          про визнання недійсними відомчих будівельних норм 2-го відповідача (ВБН Д.1.1.-1-2004 «Особливості визначення вартості будівництва метрополітенів і тунелів»);

-          про визнання недійсним застосування при розрахунках вартості будівництва метрополітену відомчих будівельних норм (ВБН Д.1.1.-1-2004 «Особливості визначення вартості будівництва метрополітенів і тунелів»).

Позивач обґрунтовує свої вимоги до 1-го відповідача тим, що останній у порушення умов договору від 15.05.2004, при виконанні договору застосовував відомчі будівельні норми (ВБН Д.1.1.-1-2004 «Особливості визначення вартості будівництва метрополітенів і тунелів»), які затверджені 2-м відповідачем, замість Державних будівельних норм, як було встановлено договором.

Свої вимоги до 2-го відповідача позивач обґрунтовує тим, що вказані відомчі будівельні норми прийняті 2-м відповідачем у супереч діючому законодавству та затверджені ним при відсутності відповідних повноважень.

          1-й відповідач проти позову заперечує посилаючись на його необґрунтованість.

          2-й відповідач витребувані матеріали суду не подав, його представник в судове засідання не прибув не зважаючи на те, що його було своєчасно та належним чином повідомлено судом про час і місце розгляду справи (ухвала суду про порушення провадження у справі від 11.08.2006 була доставлена поштою 2-му відповідачу за його юридичною адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 8, однак, 2-й відповідач відмовився одержати ухвалу суду, що підтверджується написом працівників пошти на конверті, в якому до суду повернулася ухвала про порушення провадження у справі; ухвала суду від 28.08.2006 про відкладення розгляду справи була надіслана судом 2-му відповідачу 30.08.2006 рекомендованим листом за його юридичною адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 8).

          Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників позивача та 1-го відповідача, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав:

          Наказом 2-го відповідача від 15.06.2004 № 15 були затверджені та введені в дію з 01.06.2004 відомчі будівельні норми (ВБН Д.1.1.-1-2004) «Особливості визначення вартості будівництва метрополітенів і тунелів».

          Вказані ВБН були погоджені Держбудом України про що вказано в листі Держбуду від 11.06.2004 № 7/10-717.

          Судом встановлено, що затвердження та введення в дію 2-м відповідачем зазначених ВБН суперечить вимогам діючого законодавства виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про Стандартизацію і сертифікацію»нормативні документи із стандартизації поділяються на:

- державні стандарти України;

- галузеві стандарти;

- стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок;

- технічні умови;

- стандарти підприємств.

Згідно ст. 4 зазначеного Декрету державні будівельні норми і правила прирівнюються до державних стандартів України. При цьому, державні стандарти України затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання, а державні стандарти в галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів –спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з будівництва та архітектури (ст. 5 ), яким в даний час с Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України (до 2005 року Державний комітет будівництва та архітектури (Держбуд України).

Основні положення системи стандартизації і нормування в будівництві, класифікація нормативних документів України в галузі будівництва, види нормативних документів та основні вимоги до їх змісту встановлені державними будівельними нормами «Система стандартизації та нормування в будівництві. Основні положення (ДБН.А.1.1-1.93). Порядок розробки, вимоги до побудови, викладу та оформлення нормативних документів (ДБН.А.1.1-2-93), Порядок проведення експертизи, узгодження, затвердження, реєстрації, видання та скасування нормативних документів (ДБН.А.1.1-3-93 )».

Вимоги зазначених державних будівельних норм є обов'язковими для всіх організацій –розробників та користувачів  нормативних документів в галузі будівництва.

Зазначеними ДБН (п. 2.1.) визначені види нормативних документів, які існують в Україні в галузі будівництва. Це, зокрема: державні стандарти –ДСТ; державні будівельні норми –ДБН; відомчі будівельні норми –ВБН; регіональні будівельні норми –РБН та технічні умови –ТУ. При цьому вказаними будівельними нормами визначено, що ДБН України розробляються на продукцію процеси та послуги в галузі містобудування, вишукування, проектування, територіальну діяльність, зведення, реконструкцію і реставрацію об'єктів будівництва, планування і забудову населених пунктів і територій, а також в галузі організації, технології, управління і економіки будівництва. ДБН затверджуються Держбудом України (п.2.4.).

Пунктом 2.5. вказаних ДБН встановлено, що відомчі будівельні норми розробляються при відсутності ДБН або при необхідності встановлення вимог, що перевищують (доповнюють) вимоги ДБН, з урахуванням специфіки діяльності організацій та підприємств цього відомства, і затверджуються даним відомством.

Поряд з державними будівельними нормами «Система стандартизації та нормування в будівництві ( ДБН.А.1.1...-93) в Україні діють прийняті у 2000 році державні будівельні норми «Правила визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000)», які є спеціальним актом в системі нормативних документів з визначення вартості будівництва і ціноутворення відносно ДБН.А.1.1...-93, які в даному випадку є актом загального характеру.

Загальнотеоретичні засади застосування актів законодавства та їх тлумачення визначають, що в першу чергу завжди має застосовуватись спеціальний нормативний акт, і лише потім, в разі відсутності в спеціальному акті відповідних норм, має застосовуватись акт загального характеру.

В разі колізії норм актів спеціального та загального характеру, переважному застосуванню підлягають норми спеціального акту, тим більше - в разі прийняття спеціального акту останнім в часі.

Так, відповідно до п. 1.2.1. Державних будівельних норм України (Правила визначення вартості будівництва) ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 № 174 (в редакції наказу Держбуду України від 17.06.2003 № 85), поряд з загальнодержавними будівельними кошторисними нормативами передбачена можливість існування відомчих кошторисних нормативів, кошторисних нормативів для окремих будов та індивідуальних кошторисних норм.

Пунктом 1.2.3 зазначених ДБН визначено, що до відомчих кошторисних нормативів належать кошторисні нормативи, які розробляються в обґрунтованих випадках, коли за прийнятою для спеціалізованого будівництва технологією і організацією робіт витрати трудових і матеріально-технічних ресурсів відрізняються від рівня, прийнятого у загальнодержавних нормах. Ці нормативи застосовуються в тій галузі, для якої вони розроблені. Відомчі кошторисні нормативи обов'язкові для організацій, установ і підприємств міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, що затвердило ці нормативи. Для організацій, установ і підприємств, що входять до сфери управління інших міністерств та органів виконавчої влади, ці нормативи можуть бути обов'язковими за умови прийняття ними відповідного рішення. При цьому, встановлено, що відомчі кошторисні нормативи не повинні суперечити загальнодержавним або дублювати їх.

Згідно з п. 1.5.1 ДБН Д.1.1-1-2000 розроблення, узгодження та затвердження кошторисних нормативів здійснюються:

- по загальнодержавних – Держбудом України;

- по відомчих та окремих будовах –відповідними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади з експертизою та погодженням  Держбуду України.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про інвестиційну діяльність»вартість будівництва визначається з використанням державних кошторисних норм, які є обов'язковими при здійсненні будівництва об'єктів із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій.

Згідно п. 1.2.2. державних будівельних норм України (Правила визначення вартості будівництва) ДБН Д.1.1-1-2000, ці будівельні норми носять обов'язковий характер при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

          При цьому, п. 1.2.3. ДБН Д.1.1-1-2000 встановлено, що відомчі кошторисні нормативи застосовуються лише в тій галузі, для якої вони розроблені, і є обов'язковими для організацій, установ і підприємств міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, що затвердило ці нормативи.

Враховуючи те, що відомчі будівельні норми «Особливості визначення вартості будівництва метрополітенів і тунелів»(ВБН Д.1.1-1-2004), які оспорюються, були розроблені, затверджені та введені в дію лише наказом 2-го відповідача від 15.06.2004 р. № 15 саме як відомчі кошторисні нормативи, а 2-й відповідач відноситься до сфери управління Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України ( Держбуд України), то саме Держбуд і мав бути тим центральним органом виконавчої влади, який має повноваження щодо розроблення, узгодження та затвердження відомчих кошторисних нормативів, пов'язаних з визначенням вартості будівництва метрополітенів.

Наведені норми законодавства свідчать про те, що повноваження на затвердження відомчих кошторисних нормативів мають лише міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, до яких 2-й відповідач за своїм статусом не належить.

Таким чином, 2-й відповідач не мав повноважень на затвердження відомчих будівельних норм, тобто затвердив їх незаконно.

За таких обставин, вимоги про визнання недійсним наказу 2-го відповідача від 15.06.2004 № 15 про затвердження відомчих будівельних норм (ВБН Д.1.1.-1-2004 «Особливості визначення вартості будівництва метрополітенів і тунелів») та самих цих ВБН, підлягають задоволенню.

Вимоги про визнання недійсним застосування вказаних ВБН не підлягають задоволенню, так як предмет позову, в цій частині, не відповідає встановленим законом способам захисту прав (ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України).

Вимоги до 1-го відповідача про розірвання договору від 15.05.2004, укладеного між позивачем та 1-м відповідачем, підлягають задоволенню за таких підстав:

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки такі як, розірвання договору, відшкодування збитків та інші.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою  стороною  та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

1-й відповідач допустив істотне порушення договору.

Згідно п. п. 1.2. та 1.3. договору від 15.05.2004, укладеному між позивачем та 1-м відповідачем, останній зобов'язався виконати розрахунки кошторисної вартості проходки 10 м3 тунелю при будівництві метрополітену на підставі законодавства України та Державних будівельних норм протягом 30 робочих днів з дня підписання договору.

          Однак, у порушення договору 1-й відповідач не здійснив розрахунки кошторисної вартості на підставі Державних будівельних норм, чим істотно порушив договір (розрахунки були здійснені на підставі незаконно затверджених 2-м відповідачем відомчих будівельних норм).

          За таких обставин, вимоги про розірвання договору підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення з 1-го відповідача передоплати в сумі 6142 грн., сплаченої позивачем за договором від 15.05.2004, не підлягають задоволенню, так як позивач не подав суду доказів сплати 1-му відповідачу вказаної суми.

          За таких обставин, в позові про стягнення з 1-го відповідача передоплати в сумі 6142 грн. слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

          Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача на держмито в сумі 21,25 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 23,60 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) покладаються на 1-го відповідача.

Витрати позивача на держмито в сумі 42,50 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 47,20 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) покладаються на 2-го відповідача

Обґрунтування пропорційності розподілу судових витрат:

Із заявлених позивачем 4-х немайнових вимог (оплачених позивачем держмитом в сумі 85 грн.) судом задоволено три, що пропорційно складає 63,75 грн.

Із задоволених 3-х немайнових вимог дві були заявлені до 2-го відповідача, тому, 1-й відповідач повинен відшкодувати позивачу витрати на державне мито в сумі 21,25 грн. (1/3 частину), а 2-й відповідач –42,50 грн. (2/3 частини).

Держмито в сумі 102 грн., сплачене позивачем за майновою вимогою до 1-го відповідача, не відшкодовується, так як у задоволенні майнової вимоги позивачу відмовлено.

Всього позивачем було заявлено 5 вимог (1 –майнова та 4 –немайнових); судом задоволено три вимоги; таким чином відшкодуванню з відповідачів на користь позивача підлягають витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно кількості задоволених вимог в сумі 70,80 грн.

Із трьох задоволених вимог дві були заявлені до 2-го відповідача, тому, 1-й відповідач повинен відшкодувати позивачу витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 23,60 грн. (1/3 частину), а 2-й відповідач – 47,20 грн. (2/3 частини).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 78, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Шарм-авто» (м. Луганськ). задовольнити частково.

2.          Розірвати договір на виконання робіт від 15.05.2004, який укладено між закритим акціонерним товариством «Планета-буд» (м. Київ) та товариством з обмеженою відповідальністю «Шарм-авто» (м. Луганськ).

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Шарм-авто», м. Луганськ, вул. Остапенко, 41, ідентифікаційний код 32797774, п/р 26004301850995 в ДФ ПІБ м. Луганська, МФО 304308, на користь закритого акціонерного товариства «Планета-буд», м. Київ, вул. Січневого повстання, 33, ідентифікаційний код 25639927, п/р 2600330248601 в КФ ВАТ «УБРП» МФО 320746, витрати на державне мито в сумі 21,25 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 23,60 грн., наказ видати.

4.          В решті позову до товариством з обмеженою відповідальністю «Шарм-авто» (м. Луганськ) відмовити.

5.          Позов до Української державної корпорації «Укрметротунельбуд» (м. Київ) задовольнити повністю.

6.          Визнати недійсним наказ президента Української державної корпорації «Укрметротунельбуд» Петренка В.І. від 15.06.2004 № 15 «Про затвердження відомчих будівельних норм «Особливості визначення вартості будівництва метрополітенів і тунелів»ВБН Д.1.1.-1-2004» з моменту його видання.

7.          Визнати недійсними відомчі будівельні норми ВБН Д.1.1.-1-2004 «Особливості визначення вартості будівництва метрополітенів і тунелів»з моменту їх затвердження.

8.          Стягнути з Української державної корпорації «Укрметротунельбуд», м. Київ, вул. Прорізна, 8, ідентифікаційний код 00034128, банківські рахунки невідомі, на користь закритого акціонерного товариства «Планета-буд», м. Київ, вул. Січневого повстання, 33, ідентифікаційний код 25639927, п/р 2600330248601 в КФ ВАТ «УБРП» МФО 320746, витрати на державне мито в сумі 42,50 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 47,20 грн., наказ видати.

11 вересня 2006 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення, оформлене відповідно до ст. 82 ГПК України, буде підписане 18 вересня 2006 р.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                                            В.В. Корнієнко