Рішення

від 15.02.2011 по справі 9/5-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/5-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

          15.02.2011                                                                Справа №  9/5-11

          Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ребристої С. В. при секретарі Шибінській А.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом Дочірнього підприємства "ЛК-Укрнафтогазбуд" закритого акціонерного товариства "Глобалбуд-Інжинірінг", м. Одеса

до Закритого акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод", м. Херсон

про стягнення 445994,31 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Сонько В.В. - адвокат, довіреність від 08.04.2010р.;

від відповідача - Руденко В.А. - представник, довіреність № 12 юр-150 від 17.03.2010р.

          Суть спору: Позивач 10.12.2010р. звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 309326,71 грн. та 3% річних в сумі 136667,60 грн. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

          Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на договір генерального підряду № 86 від 01.12.2007р., договір підряду № 47 від 01.11.2007р., договір генерального підряду № 84 від 27.02.2008р., рішення суду від 16.07.2010р. по справі №7/11-10, положення ст. 193, ч.6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 525, 526, ч.1 ст. 530, ч.2 ст. 625, 629, ч.1 ст. 837 ЦК України, ст.ст. 1, 49, 54-57, ч.1 ст. 58 ГПК України.

          21.01.2011р. представник відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому позов не визнає, оскільки діючим законодавством не передбачено право кредитора вимагати сплати 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих окремо на встановлену в судовому рішенні суму боргу, за період примусового виконання відповідного судового рішення. Даний відзив суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

          Ухвалою суду від 08.02.2011р. відповідно до положень ч.3 ст. 69 ГПК України строк розгляду справи № 9/5-11 продовжено на 15 днів - до 25.02.2011р.          

          Представник позивача у судовому засіданні 15.02.2011р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

          Представник відповідача у судовому засіданні 15.02.2011р. подав письмове доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому позов не визнав з підстав викладених у відзиві. Дане доповнення до відзиву суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -

                                                  в с т а н о в и в:

          Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли цивільно-правові відносини з підстав передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України, які виразилися в тому, що між позивачем та відповідачем було укладено договори на виконання підрядних робіт, а саме: 01 листопада 2007 року укладено договір № 47, відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов'язання по виконанню на протязі 2008 року комплексу демонтажних робіт. Відповідно до умов пп. 1.2. договору підряду № 47 від «01»листопада 2007 року відповідач приймає виконані позивачем роботи та оплачує їх у відповідності до умов договору; 01 грудня 2007 року укладено договір генерального підряду №86, відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов'язання по виконанню на протязі 2008-2009 років комплексу робіт по реконструкції установки АВТ-2. Відповідно до умов пп. 1.2. договору генерального підряду № 86 від 01 грудня 2007 року відповідач приймає виконані позивачем роботи та оплачує їх у відповідності до умов договору; 27 лютого 2008 року укладено договір генерального підряду № 84, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання виконати роботи по дефектоскопії та капітальному ремонту обладнання замовника. Згідно умов пп 1.2. договору генерального підряду № 84 від 27 лютого 2008 року відповідач прийняв на себе зобов'язання узгоджувати виконані позивачем роботи та проводити за них оплату.

          Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.07.2010р. по справі №7/11-10 з відповідача на користь позивача стягнуто 3912445,02 грн. основного боргу, 641640,98 грн. інфляційних нарахувань, 465204,35 грн. пені, яке залишено без змін постановами Запорізького апеляційного господарського суду від 29.09.2010р. та Вищого господарського суду від 18.11.2010р.

          Станом на 01.12.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем за основною сумою боргу в сумі 3912445,02 грн. залишилася незмінною.

          Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до положень ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Таким чином, факт неналежного виконання відповідачем умов договорів підряду та належних до сплати сум є встановленими фактами та доказуванню не підлягають.

          Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

           Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до положень ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Стаття 625 ЦК України допускає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

          Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора.

          Розрахунок інфляційних витрат перевірений судом по Юридичній пошуково-інформаційній системі "Законодавство" відповідає даним по розрахунку позивача.

          Станом на час вирішення спору в суді сума боргу відповідача перед позивачем за поданим позовом становить 445994,31 грн., доказів її сплати відповідачем суду не надано.

          Відповідно до  положень ст.ст. 32, 33, 34  ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Докази подаються сторонами та  іншими учасниками судового процесу.

                   Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

                 Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Доводи відповідача, викладені ним у відзивах на позовну заяву підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству і не ґрунтуються на належних доказах, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

          Рішення суду від 16.07.2010р. по справі №7/11-10 не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

          Приписи ст. 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

          Крім того, при вирішенні даного спору суд приймає до уваги Інформаційний лист Вищого господарського суду України №01-08/685 від 20.11.2008р. "Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства".

          Суд також відхиляє заперечення відповідача щодо порушення позивачем строку позовної давності в один рік, так як позов заявлено в межах встановлених законом строків.

          Позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними доказами, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Понесені позивачем витрати зі сплати державного мита в сумі 4459,94 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

          У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представників сторін про дату складення повного рішення.

          На підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 599, 612, 625 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст. 35, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

          1. Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з закритого акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод" (73009, м. Херсон, вул. Нафтовиків, 52, код ЄДРПОУ 34785383, р/р 2600011087 в ХОД ВАТ "Райффайзен Банк Авалб", МФО 352093) на користь Компанії "ІНБУД" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65006, м. Одеса, 2-й Ключовий провулок, буд. 15-А, код ЄДРПОУ 20986664) інфляційні витрати в сумі 309326,71 грн., 3% річних в сумі 136667,60 грн., 4459,94 грн. витрат зі сплати держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.          

     Суддя                                                                                       С.В. Ребриста

Дата  складення повного рішення - 17.02.2011р.