Постанова

від 05.04.2011 по справі 9/5-11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/5-11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"05" квітня 2011 р. Справа № 9/5-11

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.    

(відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 04.04.2011р. №237 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Сонько В.В., довіреність від 06.04.2010р.

від відповідача: Бокач І.П., довіреність від 03.01.2011р. №5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Херсонський нафтопереробний завод”

на рішення господарського суду Херсонської області від 15 лютого 2011 року

у справі №9/5-11

за позовом Дочірнього підприємства „ЛК-Укрнафтогазбуд” Закритого акціонерного товариства „Глобалбуд-Інжинірінг”

до відповідача Закритого акціонерного товариства „Херсонський нафтопереробний завод”

про стягнення 445994,31 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство „ЛК-Укрнафтогазбуд” Закритого акціонерного товариства „Глобалбуд-Інжинірінг” звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Закритого акціонерного товариства „Херсонський нафтопереробний завод” про стягнення 445994,31 грн., з яких 309326,71 грн. інфляційних витрат та 136667,60 грн. трьох відсотків річних.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 15 лютого 2011 року у справі №9/5-11 (суддя Ребриста С.В.) позов ДП „ЛК-Укрнафтогазбуд” ЗАТ „Глобалбуд-Інжинірінг” задоволено повністю. З ЗАТ „Херсонський нафтопереробний завод” на користь позивача стягнуто 309326,71 грн. інфляційних витрат, 136667,60 грн. трьох відсотків річних, 4459,94 грн. держмита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог ДП „ЛК-Укрнафтогазбуд” ЗАТ „Глобалбуд-Інжинірінг” на підставі ст. 625 ЦК України, приймаючи також до уваги Інформаційний лист Вищого господарського суду України №01-08/685 від 20.11.2008р. „Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства”.

Відповідач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. За доводами скаржника місцевим господарським судом при винесенні рішення не враховано, що діючим законодавством України не передбачено право кредитора вимагати сплати трьох відсотків річних та інфляційних витрат, нарахованих окремо на встановлену в судовому рішенні суму боргу, за період примусового виконання відповідного судового рішення. Окрім того, скаржник вказує, що інфляційні витрати та три відсотки річних відносяться до штрафних санкцій, на них розповсюджується скорочений термін позовної давності, який на думку відповідача сплив, що також є підставою для відмови у позові.

Апеляційна скарга ЗАТ „Херсонський нафтопереробний завод” була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 05.04.2011р. колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Савицький Я.Ф., Михайлов М.В., про що 28.02.2011р. винесено відповідну ухвалу.

Відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 04.04.2011р. №237 справа №9/5-11 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Савицький Я.Ф., Лавренюк О.Т.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача (ДП „ЛК-Укрнафтогазбуд” ЗАТ „Глобалбуд-Інжинірінг”) у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ЗАТ „Херсонський нафтопереробний завод”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, наданому до апеляційного господарського суду 05.04.2011р. за вх.№668/11-Д1.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного перегляду справи, між Дочірнім підприємством „ЛК-Укрнафтогазбуд” Закритого акціонерного товариства „Глобалбуд-Інжинірінг” та Закритим акціонерним товариством „Херсонський нафтопереробний завод” виникли цивільно-правові відносини з підстав передбачених ст. 11 ЦК України, які виразилися в тому, що між позивачем та відповідачем було укладено договори на виконання підрядних робіт, а саме: 01 листопада 2007 року укладено договір №47, відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов'язання по виконанню на протязі 2008 року комплексу демонтажних робіт. Відповідно до умов п.1.2 договору підряду №47 від 01 листопада 2007 року відповідач приймає виконані позивачем роботи та оплачує їх у відповідності до умов договору; 01 грудня 2007 року укладено договір генерального підряду №86, відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов'язання по виконанню на протязі 2008-2009 років комплексу робіт по реконструкції установки АВТ-2. Відповідно до умов п.1.2 договору генерального підряду №86 від 01 грудня 2007 року відповідач приймає виконані позивачем роботи та оплачує їх у відповідності до умов договору; 27 лютого 2008 року укладено договір генерального підряду №84, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання виконати роботи по дефектоскопії та капітальному ремонту обладнання замовника. Згідно з умовами п.1.2 договору генерального підряду №84 від 27 лютого 2008 року відповідач прийняв на себе зобов'язання узгоджувати виконані позивачем роботи та проводити за них оплату.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.07.2010р. по справі №7/11-10 з відповідача на користь позивача стягнуто 3912445,02 грн. основного боргу, 641640,98 грн. інфляційних нарахувань, 465204,35 грн. пені, яке залишено без змін постановами Запорізького апеляційного господарського суду від 29.09.2010р. та Вищого господарського суду від 18.11.2010р.

Станом на 01.12.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем за основною сумою боргу в сумі 3912445,02 грн. залишилася незмінною.

Відповідно до положень ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, факт неналежного виконання відповідачем умов договорів підряду та належних до сплати сум є встановленими фактами та доказуванню не підлягають.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від   виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

При цьому ст. 625 ЦК України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошові зобов'язання не виконуються й після ухвалення рішення про стягнення основного боргу.

За приписами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Обставини, які б свідчили про припинення грошового зобов'язання відповідача у матеріалах справи відсутні і це не заперечується відповідачем, як і обсяг боргу, а тому апеляційний господарський суд з огляду на те, що діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання, доходить висновку про те, що реалізація позивачем свого права на звернення до суду про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати за виконані позивачем роботи та ухвалення у зв'язку з цим судового рішення господарського суду Херсонської області від 16.07.2010р. по справі №7/11-10, не припиняє грошових зобов'язань відповідача та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

За таких обставин апеляційний господарський суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ДП „ЛК-Укрнафтогазбуд” ЗАТ „Глобалбуд-Інжинірінг” є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги розрахунки інфляційних витрат та трьох відсотків річних як обґрунтовані та здійснені згідно з вимогами діючого законодавства. Таким чином, за вказаними розрахунками з ЗАТ „Херсонський нафтопереробний завод” на користь позивача підлягають стягненню 309326,71 грн. інфляційних витрат та 136667,60 грн. трьох відсотків річних.

При цьому апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводів скаржника про те, що діючим законодавством України не передбачено право кредитора вимагати сплати трьох відсотків річних та інфляційних витрат, нарахованих окремо на встановлену в судовому рішенні суму боргу, за період примусового виконання відповідного судового рішення, оскільки такі доводи є необґрунтованими та безпідставними, адже, як вже було зазначено вище, приписи ст. 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Така ж правова позиція викладені і у п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/685 від 20.11.2008р. „Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства”.

Також є безпідставними посилання скаржника на порушення позивачем строку позовної давності в один рік, так як позов заявлено в межах встановлених законом строків.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ „Херсонський нафтопереробний завод” - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Херсонської області від 15 лютого 2011 року у справі №9/5-11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Херсонський нафтопереробний завод” -  без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 06 квітня 2011 року.

Головуючий суддя

Судді О.О. Журавльов

Я.Ф. Савицький

О.Т. Лавренюк