Рішення

від 21.02.2011 по справі 4/45

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/45

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.02.11 р.                                                                                    Справа № 4/45                               

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді  Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Уханьової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної  заяви:

за участю представників сторін:  

від позивача –  Новикова Л.О. – довіреність від 05.08.2010р.,

від відповідача – не явився,

за позовом –         Комунального комерційного підприємства „Маріупольтепломережа”

                              м. Маріуполь

до відповідача -    Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліон-топ” м. Маріуполь

про стягнення 709,94грн. заборгованості, пені

СУТЬ СПОРУ:

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 709,94грн., з яких: 354,97грн. – заборгованість за грудень 2008р., 354,97грн. – пеня в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

В підтвердження позову позивач посилається на договір на відпущення теплової енергії на відпущення теплової енергії №182 від 01.10.2005р. з дислокацією та карткою обліку витрат теплової енергії, акт на включення опалення з 15.10.2008р., рахунок-фактура №12-3503/1 від 23.12.008р. на суму 354,79грн. за грудень 2008р., який виставлений відповідачу для оплати.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судове засідання, про час і місце якого був належним чином повідомлений, не надав відзив на позов.

Відповідач не скористався своїм законним правом на участь в судовому засідання, про час і місце якого був належним чином повідомлений замовленою поштою.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Таким же чином і повідомляється особа, якій належним чином (замовленою поштою з описом вкладення) було направлена вимога. Крім цього, судом прийнято до уваги і той факт, що як вимога кредитора, так і ухвали суду були направлені боржнику - стороні по справі (відповідачу) замовленою поштою за адресою, вказаною у довідці серії АЕ № 198707 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Господарський суд не позбавлений права вирішити спір за наявними матеріалами, наданими позивачем в оригіналі і які являються достатніми для вирішення спору по суті на підставі ст.75 ГПК України без явки представника відповідача та відсутністю відзиву на позов.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом –

ВСТАНОВЛЕНО:

2

Позовні вимоги стосуються виконання укладеного між сторонами договору на відпущення теплової енергії №182 від 01.10.2005р. з дислокацією та карткою обліку витрат теплової енергії в частині грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до Законів України „Про житлово-комунальні послуги”, „Про постачання енергоносіїв” „Правил постачання та користування тепловою енергією” ТОВ „Ліон-топ” м. Маріуполь, який займає під магазин приміщення загальною площею 93,9 кв. м. в будинку 3 по вулиці Варганова міста Маріуполя та ККП „Маріупольтепломережа” укладений договір на відпущення теплової енергії №182 від 01.10.2005р. з дислокацією та карткою обліку витрат теплової енергії.

Згідно з умовами цього договору позивач прийняв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію для об'єктів, перелічених в додатку до договору, а саме: магазин загальною площею 93,9 кв. м. в будинку 3 по вулиці Варганова міста Маріуполя (п. 1, дислокація до договору).

У відповідності з п. 5.1 договору споживач за отриману теплову енергію проводить оплату по фіксованим тарифам, затвердженим Маріупольським виконкомом міської ради, в строк до 10-го числа місяця, який слідує за розрахунковим, які встановлені з розрахунку споживання теплової енергії протягом всього опалювального періоду за опалення за приладами обліку 93,9 кв. м. при тарифі 113,30грн. за 1Гкал з ПДВ.

Сторонами в договорі передбачені конкретні терміни оплати отриманої теплової енергії.

Відповідно до п. 5.1 договору він укладений строком на 2 роки. Договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення строку не надійде замовлення однієї зі сторін про відмову від договору або його перегляді.

Таким чином, договір вважається судом укладеним, оскільки містить всі істотні умов.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Послуги позивачем відповідачем надані належним чином у відповідності до умов договору, про що свідчить акт на включення опалення з 15.10.2008р.

Позивачем, на виконання умов договору, відповідачу для оплати виставлений рахунок-фактура №12-3503/1 від 23.12.008р. на загальну суму 354,79грн. за грудень 2008р., який відповідачем отриманий, але не сплачений.

Таким чином,  сума заборгованості відповідача за послуги, які отримані ним від позивача за  грудень 2008р. складає 354,97грн.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач доказів оплати не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.

3

Враховуючи вищезазначене, а також доведеність наявності у відповідача заборгованості, господарський суд задовольняє позовну вимогу в частині стягнення боргу в повному обсязі, так як статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи несплату відповідачем отриманої ним теплової енергії, позивач просить суд стягнути з боржника 354,97грн. пені за період з 01.01.2009року по 10.07.2009р. з посиланням на п. 4.3 договору та ст. 1 Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”, згідно з якою за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги споживачі - суб'єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

За встановленим сторонами п.4.3 договору у випадку не оплати виставленого постачальником  споживачу рахунку, останній повинен сплатити пеню відповідно до закону України № 543/96 ВР від 22.11.1996р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання”, тобто з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України та шестимісячного строку позовної давності.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, задовольняє цю вимогу в сумі 64,35грн., оскільки сторонами в договорі передбачений вид відповідальності та її розмір за несвоєчасну оплату відповідачем отриманої теплової енергії, доведений факт отримання послуг та їх несплати в установлені договором терміни, а також позивачем пеня нарахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати в розмірі, пропорційно стягнутої суми.  

На підставі Законів України „Про житлово-комунальні послуги”, „Про постачання енергоносіїв”, „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання”, „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій „Правил постачання та користування тепловою енергією”, керуючись статтями 526,530,546,549,610,611,612 Цивільного кодексу України, статтями 181,193 Господарського кодексу України, статтями 75,49,82,84, 81-1, 85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Комунального комерційного підприємства „Маріупольтепломережа”  м. Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліон-топ” м. Маріуполь про стягнення 709,94грн., з яких: 354,97грн. – заборгованість за грудень 2008р., 354,97грн. – пеня в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення чатково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліон-топ” м. Маріуполь-87532, вул. Варганова, 3, ЗКПО 31674707 на користь Комунального комерційного підприємства „Маріупольтепломережа” м. Маріуполь-87518, вул. Гризодубової, 1, ЄДРПОУ 33760279 заборгованості в сумі 354,97грн. за грудень 2008р., пені в сумі 64,35грн., 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовити за недоведеністю.

Суддя                                                               Гринько С.Ю.                               

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний  21.02.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Надруковано 3 примірника:

1 – суду,

1 – позивачу,

1 – відповідачу