Рішення

від 15.02.2011 по справі 11/301пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/301пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.11                                                                                 Справа № 11/301пд

За позовом Дочірнього підприємства “ЮТЕМ-Інжиніринг” Відкритого акціонерного товариства “Південтеплоенергомонтаж”, м. Буча Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Стахановмаш”,               м. Стаханов Луганської області

про стягнення 157 363 грн. 20 коп. та розірвання договору

                                суддя  Москаленко М.О.

в присутності представників сторін:

від позивача –Король С.В., дов. № 48-ДВ від 24.12.2010; Жолобов В.В., дов. № 6-ДВ від 14.02.2011;

від відповідача - Ковальова Г.А., дов. № 01 від 10.01.2011.;

  в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про:

- стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 157363 грн. 20 коп. перерахованих на виконання договору поставки продукції від 20.05.2010;

- розірвання договору поставки продукції, укладеного між сторонами у справі 20.05.2010.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на такі обставини:

- відповідно до укладеного сторонами у справі договору поставки продукції  від 20.05.2010  відповідач у справі зобов'язався поставити позивачеві на умовах договору продукцію –два мостивих електричних одно балочних крана;

- в обумовлені договором строки позивачем на розрахунковий рахунок відповідача перераховано 50% вартості продукції;

- у строки, визначені договором, продукцію належної якості відповідачем позивачеві поставлено не було, у зв'язку з чим позивач фактично втратив інтерес до придбання продукції саме у відповідача та придбав аналогічні крани у іншої юридичної особи;

- внаслідок істотної зміни обставин позивач заявив вимогу про розірвання укладеного сторонами у справі договору поставки та  про повернення перерахованих відповідачеві грошових коштів.

Письмовим відзивом № 28 від 14.01.2011 (а.с. 67) на позовну заяву відповідач проти вимог позову заперечив, посилаючись на  те, що позивач необґрунтовано відмовився від прийняття поставленої відповідачем продукції.

Дослідивши обставини справи, вислухавши присутніх в судових засіданнях представників сторін у справі,  суд встановив такі фактичні обставини.

20.05.2010 між позивачем як Покупцем та відповідачем як Постачальником укладений договір поставки продукції (далі за текстом – договір) (а.с. 21 –24), відповідно до умов пункту 1 якого в порядку та на умовах, передбачених договором,  відповідач зобов'язався  передати у власність (поставити) позивача продукцію, а позивач зобов'язався прийняти її та оплатити  за цінами та кількістю відповідно до умов договору.

Як встановлено пунктом 2.1 договору, асортимент, кількість, номенклатура продукції узгоджуються сторонами у специфікаціях,  що додаються до договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін, засвідчуються печатками та є його невід'ємною частиною.

Якість та комплектність продукції, що поставляється, повинні відповідати нормативно-технічній документації , зазначеній у специфікації, а також повинні бути підтверджені сертифікатом якості заводу –виробника. У випадку, якщо така нормативно –технічна документація  не зазначена, продукція  виготовляється постачальником вертежів, ДСТУ або ТУ для даного виду продукції (пункт 3.1 договору).

Умовами пункту 3.5 договору його сторони встановили, що усунення дефектів  здійснюється в узгоджений сторонами строк після отримання повідомлення покупця про виявлені дефекти.

          Відповідно до пункту 7.1 договору здавання-приймання продукції  за якістю здійснюється на підставі сертифікату  якості відповідно до Інструкції про порядок  приймання  продукції  виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої  Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.01.1966 № П-7 з урахуванням умов, передбачених договором. Відповідно з вказаним пунктом договору  приймання продукції за кількістю здійснюється на підставі товаротранспортної накладної відповідно до  Інструкції про порядок  приймання  продукції  виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої  Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6.

Відповідно до пункту 4 специфікації продукція повинна бути виготовлена протягом 30 календарних днів з моменту здійснення 50% передплати.

Згідно з умовами пункту 8.4 договору та пункту 3 специфікації до договору (а.с. 25) позивачем платіжним дорученням № 1265 від 17.06.2010 (а.с. 26) здійснено попередню оплату 50% вартості продукції у розмірі 78681 грн. 60 коп. Платіжним дорученням  № 1446 від 19.07.2010 на суму 78681 грн. 60 коп. позивачем здійснено перерахування на розрахунковий рахунок відповідача залишку вартості обумовленої договором продукції.

Факт отримання попередньої оплати продукції підтверджений матеріалами справи та відповідачем у справі не спростовується.

Відповідно до пункту 5 специфікації поставка продукції здійснюється на умовах СРТ –м. Буча.

28.07.2010  за участю, зокрема, головного механіка позивача Жолобова В.В. складений Акт  про фактичну кількість та комплектність отриманої продукції, у якому викладені висновки про невідповідність поставленої продукції (кранів № 10-1035, № 10 –1036) вимогам ДСТУ 9.032-74 та п.2.4.4, п. 2.6.1, п.2.6.1  ДСТУ7890-93. Крім того, у вказаному акті зазначено про те, що усунення виявлених недоліків не видається можливим, а тому поставлена продукція позивачем не може бути прийнята.

28.07.2010 позивачем на адресу відповідача у справі надісланий лист № 077-802 від 28.07.2010 (а.с. 31) з переліком виявлених у  продукції недоліків та  вимогами негайного усунення недоліків або заміни продукції на продукцію належної якості.

12.08.2010  представником позивача Д.М. Гайдукевичем та представником відповідача В.В. Черних складений Акт про неможливість усунення зауважень по ГПМ на об'єкті (а.с. 28). Місце складання вказаного акту –с. В. Димерка.

Товарно-транспортну накладну, яка свідчила б про прийняття позивачем поставленої продукції, відповідач під час судового розгляду справи не надав.

Згідно усних пояснень представників позивача, наданих в судовому засіданні 15.02.2011, товарно-транспортна накладна, що свідчить про отримання позивачем обумовленої договором продукції, позивачем у справі не підписувалася взагалі, оскільки  продукція фактично прийнята не була.

30.08.2010 позивачем на адресу відповідача у справі надісланий лист № 329-202  (а.с. 35 -36) з вимогами про повернення перерахованих позивачем грошових коштів та про розірвання укладеного сторонами у  справі договору поставки на підставі ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України.

Листом  № 01/0270 від 13.10.2010 (а.с. 73) відповідач повідомив про усунення виявлених у продукції недоліків та виклав прохання про направлення представників позивача для складання акту приймання-передачі продукції.

До матеріалів справи позивачем наданий договір № 57/П-70 від 02.09.2010, укладений між позивачем як Покупцем та  ТОВ «Підприємство Струмпідводу та Електроприводу», відповідно до умов якого позивач, серед іншого, придбав  крани мостові електричні однобалочні у кількості 2 одиниць.

Посилаючись на факт укладення вказаного вище договору з ТОВ «Підприємство Струмпідводу та Електроприводу»  внаслідок недотримання відповідачем обумовлених договором строків поставки продукції належної якості, позивач заявив вимогу про розірвання укладеного сторонами у  даній справі договору поставки, а також вимогу про стягнення з відповідача перерахованих на його користь грошових коштів у розмірі 157363 грн. 20 коп.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення з таких підстав.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За своєю правовою природою правовідносини сторін є відносинами за договором купівлі-продажу та регулюються нормами  Глави 54 Розділу ІІІ Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт перерахування позивачем у справі на користь відповідача передплати за обумовлену договором продукцію у  розмірі 157363 грн. 20 коп.

Відповідно до приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний  передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Як зазначено вище, платіжним дорученням № 1265 від 17.06.2010 (а.с. 26) здійснено попередню оплату 50% вартості продукції у розмірі 78681 грн. 60 коп.

В обумовлений пунктом 4 специфікації  до договору 30-денний строк  з моменту здійснення передплати продукція поставлена не була.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, під час складання  Акту від 28.07.2010  про фактичну якість та комплектність отриманої продукції  сторонами договору не було дотримано вимоги   Інструкції про порядок  приймання  продукції  виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої  Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.01.1966 № П-7, а також  Інструкції про порядок  приймання  продукції  виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої  Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 (далі за текстом –Інструкція П-7 та Інструкція П-6).

Так, позивачем не зазначено підстав прийняття участі у прийманні продукції за якістю Хельмута Хамбрехта – віце-президента з інженерних та технічних питань “Контур Глобал Солушнс”, та Гайдукевича Д.М. –заступника керівника ГУП “Кока-Кола” ЮТЕМ-Інжиніринг, документально та нормативно не обґрунтовано вказані підстави (не надано документи у підтвердження повноважень осіб, що брали участь у прийманні продукції за кількістю та якістю, відповідно до Інструкції П-6 та Інструкції П-7). Не надано також позивачем доказів дотримання вимог  п.п. 2, 8, 9, 13, 16, 17, 19, 21, 22, 29, 30, 32 Інструкції  П-7.

          При цьому при прийнятті рішення у справі суд керується приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої  господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному  розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно із ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України  одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема,  відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем у справі, у визначений договором строк продукція належної якості позивачеві поставлена не була. Вказана обставина підтверджується, серед іншого, наявним у матеріалах справи листом відповідача  № 01/0270 від 13.10.2010, яким відповідач повідомив про закінчення роботи над усуненням виявлених у продукції  недоліків.

          Відповідно до умов пункту 7.1 договору  доказом поставки продукції є відповідна товарно –транспортна накладна. Таку накладну позивачем підписано не було. Продукція фактично позивачем прийнята не була.

          Таким чином, з моменту здійснення передплати продукції до моменту приведення її  до належної, як зазначає відповідач, якості спливло 3 календарні місяці.

Станом на день звернення позивача до суду з даним позовом продукцію позивачеві відповідачем не передано.

Більше того, на підставі договору № 57/П-70 від 02.09.2010, укладеного між позивачем як Покупцем та  ТОВ «Підприємство Струмпідводу та Електроприводу», позивачем придбано  крани мостові електричні однобалочні у кількості 2 одиниць.

Відповідно до ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Як встановлено ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України, у разі істотного  порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися  знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1)          відмовитись від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2)          вимагати заміни товару.

Під час судового розгляду справи відповідачем у справі не доведено факту передачі позивачеві продукції належної якості (крім того, на даний час продукція знаходиться у відповідача), тому вимога позивача про повернення перерахованих відповідачеві в рахунок оплату за продукцію грошових коштів у розмірі   157363 грн. 20 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено такий спосіб захисту порушеного права, як припинення правовідносин у разі їх порушення.

Приписи ст. 678 Цивільного кодексу України передбачають право покупця  відмовитися від договору у випадку  порушення продавцем вимог щодо якості товару.

          Крім того, відповідно до частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України  договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт порушення відповідачем  у  справі взятих на себе за договором зобов'язань щодо своєчасної поставки продукції належної якості.

Є обґрунтованим також і посилання відповідача на приписи ст. 652  Цивільного кодексу України.

Таким чином, вимога позивача про розірвання укладеного з відповідачем договору є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими  матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у  повному обсязі з віднесенням на відповідача судових витрат у справі на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          Керуючись ст.ст. 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                                  в и р і ш и в :

  1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Розірвати  договір поставки продукції, укладений 20.05.2010 між Дочірнім підприємством “ЮТЕМ-Інжиніринг” відкритого акціонерного товариства “Південтеплоенергомонтаж”, м. Буча Київської області, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Стахановмаш”, м. Стаханов Луганської області.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Стахановмаш”, м. Стаханов Луганської області, вул. Літкє, буд. 1, код 35664027, на користь Дочірнього підприємства “ЮТЕМ-Інжиніринг” відкритого акціонерного товариства “Південтеплоенергомонтаж”, м. Буча Київської області, вул. Чкалова, буд. 21, код 30568931, перераховані за договором поставки грошові кошти у розмірі  157363 грн. 20 коп.,  витрати зі сплати державного мита у розмірі 1658 грн. 64 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

          В судовому засіданні 15.02.2011 оголошено вступну те  резолютивну частини рішення суду.

Дата складення та підписання повного рішення – 21.02.2011.

Суддя                                                                                           М.О. Москаленко