Рішення

від 15.02.2011 по справі 20-5/471-12/264

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-5/471-12/264

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

15 лютого 2011 року справа № 20-5/471-12/264

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №20-5/471-12/264

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія Севастопольенерго”

до Закритого акціонерного товариства „Рябіна - 90”   

про стягнення заборгованості в розмірі  57 870,94 грн,

за участю представників:

позивача –Зінченко О.В., довіреність №20855/0/2-10 від 31.12.2010, юрисконсульт юридичного відділу;

відповідача - не з'явився,   

Суть спору:

05.10.2007 Відкрите акціонерне товариство “Енергетична компанія Севастопольенерго” звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до Закритого акціонерного товариства „Рябіна –90” про стягнення заборгованості в розмірі  57870,94 грн., у тому числі за активну електроенергію –27499,28 грн, за перевищення договірної величини споживання –26452,46 грн, вартість недооблікованої електроенергії –9210,19 грн, пеню –2170,10 грн, 3% річних –576,30 грн, інфляційне відшкодування –1172,80 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 09.10.2007 позовна заява прийнята до розгляду та порушене провадження у справі.

Ухвалою суду від 21.01.2008 провадження у справі №20-5/471 зупинено до вирішення спору по справі №970753, яка розглядається Нахімовським РВ УМВС України в                            м. Севастополі.

На виконання розпорядження голови суду №122 від 28.12.2010, ухвалою господарського суду міста Севастополя від 30.12.2010, справа прийнята до провадження суддею Харченком І.А. з привласненням №20-5/471-12/264.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 19.01.2011 провадження у справі №20-5/471-12/264 поновлено, справа призначена до розгляду.

У судовому засіданні 03.02.2011 представник позивача надав суду заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, пояснив, що у прохальної частині позову помилково зазначена вимога про стягнення вартості недооблікованої електроенергії у сумі 9210,19 грн, просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 57870,94 грн, у тому числі за активну електроенергію –27499,28 грн, за перевищення договірної величини споживання –26452,46 грн, пеню –2170,10 грн, 3% річних –576,30 грн, інфляційне відшкодування –1172,80 грн.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце засідання повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач не скористались правом, наданим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У зв'язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі  матеріалами.

Строк вирішення спору продовжувався ухвалою суду від 05.12.2007 у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представника позивача,  

в с т а н о в и в :

Відносини електроенергетики в Україні регулюються Законом України „Про електроенергетику”, Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 №441 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 №475 та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 в редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002 №928.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини першої статті               26 Закону України “Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

17.08.2004 між Відкритим акціонерним товариством “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (Постачальник) та Закритим акціонерним товариством «Рябина-90»(Споживач) був укладений договір №1736 на поставку електричної енергії (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує Постачальнику вартість електроенергії та здійснює інші платежі відповідно до умов цього Договору та додатків до нього (том 1 арк.с.9-13). Строк дії Договору встановлений  до 31.12.2004 та вважається продовженим на наступний рік, якщо жодна із сторін не заявить про його розірвання або зміну не менше ніж за 30 днів до закінчення його дії.

Враховуючи відсутність будь-яких заяв про зміну або розірвання цього Договору, він є чинним до теперішнього часу.

Відповідно до пункту 2.1.2 Договору Постачальник зобов'язався, зокрема, поставляти Споживачу електричну енергію, як різновид товару в об'ємах, визначених у відповідності з розділом 5 та з урахуванням умов, передбачених розділами 6, 7, 8 Договору (Додаток №1 до договору “Об'єми поставки електричної енергії”).

Згідно з пунктом 2.2.2 Договору споживач зобов'язався, зокрема, дотримуватися режимів споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 Договору.

Платник зобов'язався щомісячно в установлений Договором строк подавати  Постачальнику звіт про обсяги поставленої електроенергії за розрахунковий період; оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №3 “Перелік місць установки розрахункових приборів обліку та тарифів, що застосовуються, за якими здійснюються розрахунки за поставлену електроенергію” та №4 “Розрахунок втрат в мережах споживача” відповідно до умов, що оговорені в розділі 8 цього Договору (пункти 2.2.3-2.2.4).

Договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівні заявлених Споживачем, відповідно до пункту 5.1 Договору об'ємів.

Згідно з пунктом 8.1 Договору, розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються виключно грошовими коштами на поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання в уповноваженому банку. За дату оплати приймається дата надходження коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника або дата внесення Споживачем готівкових коштів у касу Постачальника. Всі рахунки на оплату електроенергії повинні оплачуватися Платником протягом 5 банківських днів з дня виписки рахунку.

Розрахунковим вважається період з 17 календарного числа попереднього місяця до такого ж календарного числа поточного місяця.

Пунктом 8.3 Договору встановлено, що Споживач щомісячно 17 числа подає Постачальнику звіт щодо об'ємів поставленої електроенергії за розрахунковий період за формою, передбаченою Додатком №6. Якщо дата подання звіту приходиться на вихідний або святковий день, звіт подається протягом першого робочого дня після встановленої дати.

Оплата спожитої електричної енергії здійснюється плановими платежами у наступному порядку: в строк до 2 числа розрахункового місяця 50% від договірної величини електроспоживання, остаточний розрахунок –22 числа календарного місяця. Споживач самостійно розраховує суму планованого платежу шляхом умноження діючого в розрахунковому періоді рівня тарифу на об'єм електроенергії, заявленої на поточний розрахунковий період з урахуванням відсотку планового платежу (пункт 8.4 Договору).

У відповідності з фактичним об'ємом споживання електроенергії Постачальник визначає величину необхідної доплати у випадку перевищення фактичного об'єму понад заявленого та виписує  Споживачу рахунок для здійснення остаточного розрахунку (пункт 8.5 Договору).

Додатком №3 до Договору сторонами узгоджений перелік міст установки розрахункових приборів обліку та тарифів, за якими здійснюються розрахунки                             (том 1 арк.с. 14).   

У зв'язку з не поданням Споживачем відомостей про розмір припущеного споживання електроенергії на 2006 рік, Постачальник у відповідності до пункту 5.1 Договору довів Споживачу встановлені їм об'єми поставки електроенергії за місяцями на 2006 рік (том 1 арк.с.16).

Згідно з актом про використання електроенергії станом на 17.10.2006, у жовтні 2006 року відповідачем було перевищено договірну величину споживання електроенергії на 88426кВт/ч. Відповідно до рахунку №48579 від 17.10.2006 нарахована плата за перевищення активного споживання у розмірі 26 452,46 грн. (том 1 арк.с. 42).

Виставлений позивачем рахунок на оплату суми перевищення активного споживання на день прийняття рішення не оплачений, заборгованість споживача перед Постачальником за перевищення ліміту споживання електричної енергії складає 26 452,46 грн.

На виконання умов Договору Споживачу Постачальником були виставлені наступні рахунки-акти виконаних робіт за надану активну електроенергію (том 1 арк.с. 31-40):

-          №48577 від 17.10.2006 за період з 18.09.2006 по 17.10.2006 на суму 32 460,86 грн;

-          №54116 від 17.11.2006 за період з 17.10.2006 по 17.11.2006 на суму 1 052,95 грн.;

-          №60045 від 18.12.2006 за період з 17.11.2006 по 18.12.2006 на суму 773,66 грн.;

-          №3282 від 17.01.2007 за період з 18.12.2006 по 17.01.2007 на суму 838,70 грн.;

-          №8664 від 16.02.2007 за період з 17.01.2007 по 16.02.2007 на суму 761,04 грн.;

-          №13839 від 15.03.2007 за період з 16.02.2007 по 15.03.2007 на суму 598,94 грн.;

-          №19638 від 17.04.2007 за період з 15.03.2007 по 17.04.2007 на суму 916,16 грн.;

-          №25160 від 17.05.2007 за період з 17.04.2007 по 17.05.2007 на суму 1025,54 грн.;

-          №30547 від 18.06.2007 за період з 17.05.2007 по 18.06.2007 на суму 1245,13 грн.;

-          №35474 від 17.07.2007 за період з 18.06.2007 по 17.07.2007 на суму 2115,83 грн.;

Проте, платник належним чином суму заборгованості за активну електроенергію за період з 17.10.2006 по 30.07.2007 за виставленими постачальником рахунками не погасив, на дату звернення позивача до суду с позовними вимогами заборгованість платника по оплаті активної електроенергії складала 27 499,28 грн.

Наявність несплачених сум заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, а також за активну електричну енергію і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом до відповідачів про стягнення сум заборгованості, а також пені, 3% річних та інфляційного відшкодування.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провивши оцінку наданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.

Статтею 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ст. 714 ЦК України).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань та одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 26 Закону України „Про електроенергетику” споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договором передбачений обов'язок споживача дотримуватися режимів споживання електричної енергії та договірних величин електроспоживання.

Частина п'ята статті 26 Закону України „Про електроенергетику” передбачає, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двохкратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з Закритого акціонерного товариства «Рябіна-90»суми заборгованості у розмірі 26 452,46 грн за перевищення договірної величини споживання обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому об'ємі.

У встановлені строки відповідач взяті на себе за Договором зобов'язання щодо оплати електроенергії не виконав.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів сплати суми боргу за Договором не надав.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу за активну електроенергію в сумі 27 499,28 грн є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачена відповідальність Споживача за дотримання строків платежів, передбачених пунктами 2.2.4-2.2.5 Договору, вказаних в додатку «Порядок розрахунків», а саме, Споживач сплачує Постачальнику електроенергії пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується з дати остаточного розрахунку, зазначеної в Додатку №6 «Звіт про обсяги поставки електроенергії за розрахунковий період». Сума пені нараховується Споживачу до дня ліквідації заборгованості та включається до платіжної вимоги окремим рядком.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України, Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР (з наступними змінами і доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За результатами перевірки наданого позивачем розрахунку пені (том 1 арк.с. 43), суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2 170,10 грн підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційне відшкодування у сумі 1172,80 грн та 3% річних у загальній сумі 576,30 грн відповідно до наданих розрахунків (том 1 арк.с. 44-45).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Суд перевірив розрахунки 3% річних та інфляційного відшкодування, зроблені позивачем, вважає їх вірними, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 576,30 грн. та інфляційного відшкодування в розмірі 1172,80 грн також підлягають задоволенню.

При перевірки розрахунку суми інфляційного відшкодування судом враховані рекомендації, що викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума                      57870,94 грн, у тому числі за активну електроенергію –27499,28 грн, за перевищення договірної величини споживання –26452,46 грн, пеня –2170,10 грн, 3% річних –576,30 грн, інфляційне відшкодування –1172,80 грн.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову у повному обсязі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Рябіна-90» (99046, місто Севастополь, проспект Перемоги, 50, ідентифікаційний код 24033458) на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (99040, місто Севастополь, вулиця Хрустальова, 44, ідентифікаційний код 05471081, рахунок з спеціальним режимом використання №2603830131168 в СМВ Ощадбанку №4548, МФО 384027) суму заборгованості за активну електроенергію –27499,28 грн, за перевищення договірної величини споживання –26452,46 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Рябіна-90» (99046, місто Севастополь, проспект Перемоги, 50, ідентифікаційний код 24033458) на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ідентифікаційний код 05471081) на поточний рахунок №260073537 в АБ “Першій інноваційний банк” міста Києва, МФО 300506) пеню в сумі                  2170,10 грн, 3% річних –576,30 грн, інфляційне відшкодування –1172,80 грн, державне мито у розмірі 578,71 грн, суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118,00 грн.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                      підпис                                                   І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 21.02.2011.