Рішення

від 18.02.2008 по справі 36/110

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/110

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  36/110

18.02.08

За позовом                 Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Полімер»

до                 Суб”єкта підприємницької діяльності –фізичної особи  

                           Дяченка Сергія Васильовича (Відповідач-1)

                           Комунального підприємства “Київське міське бюро

                           технічної інвентаризації та реєстрації права власності на

                           об”єкти нерухомого майна”  (Відповідач-2)

про                           визнання права власності та зобов”язання звільнення

                           приміщень

                                                                                    Суддя   Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача              Шульженко І.В. по довіреності № 23 від 22.01.2008р.

Від відповідача-1           не з»явився          

Від відповідача-2  Чепов О.О. –по дов. 342929 від 08.12.2006р.           

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Полімер»до Суб”єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Дяченка Сергія Васильовича  та Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об”єкти нерухомого майна»про визнання права власності позивача на нежилий майновий комплекс загальною площею 1072,8кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.Березняківська, 22-а та складається з будівль: літера «А»(виробничий корпус з мезоніном) площею 704,4 кв.м.; літера «Б»(виробничий корпус) площею 143,0кв.м.; літера «В» (сушка) площею 42,0 кв.м.; літера «Г» (склад) площею 37,9 кв.м.; літера «Д»(прохідна) площею 6,7 кв.м.; літера «Е» (складські приміщення) площею 142,8 кв.м. та зобов”язання Суб”єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Дяченка Сергія Васильовича  звільнити незаконно займані ним приміщення майнового комплексу і зобов”язання Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об”єкти нерухомого майна»зареєструвати право власності на зазначене нерухоме майно за позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2007р. порушено провадження у справі № 36/110, розгляд справи призначено на 18.02.2008р. о 15-50год.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 01.06.1998р. в нього відповідно до положень ст.ст.128,145,225 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1961 року) виникло право власності на спірний об”єкт нерухомого майна. Крім того, на думку позивача, наявні підстави для застосування ст.344 Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року), якою встановлено правила про визнання права власності за набувальною давністю. Суб”єкт підприємницької діяльності –фізична особа Дяченка Сергій Васильович  займає частину приміщень об»єкту нерухомості за договором позички від 12.02.2007р. Строк користування майном за цим договором закінчився 31.12.2007р., проте Суб”єкт підприємницької діяльності –фізична особа Дяченка Сергій Васильович відмовляється звільнити займані ним приміщення. Позивач вважає, що за таких обставин Суб”єкт підприємницької діяльності –фізична особа Дяченка Сергій Васильович незаконно займає приміщення, оспорює і не визнає його право власності на об”єкт нерухомості, що є підставою відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України для пред”явлення позову про визнання права власності. Маючи підстави передбачати можливість порушення свого права власності на об”єкт нерухомості у майбутньому (при укладенні орендних договорів з іншими особами), відповідно до положень ст.386 Цивільного кодексу України, позивач просить також зобов”язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об”єкти нерухомого майна» зареєструвати його право власності на об”єкт нерухомості.

Відповідач-1 про день і час розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав відзив на позовну заяву, де підтвердив викладені у позові обставини. Проти позову заперечує, посилаючись на те, що звільнення ним займаних приміщень завдасть шкоди його господарській діяльності. Просить розглядати справу у його відсутності.

Відповідач-2  проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що  на спірний об'єкт відсутня  реєстрація взагалі, первинна реєстрація також відсутня.         

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Із матеріалів справи вбачається, що  за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 22-а, на земельній ділянці площею 10584,11кв.м. (кадастровий № 90140026) знаходиться нежилий майновий комплекс загальною площею 1072,8кв.м., який складається з будівль:

Літера “А” (виробничий корпус з мезоніном) площею 704,4 кв.м.

Літера “Б” (виробничий корпус) площею 143,0кв.м.

Літера “В” (сушка) площею 42,0 кв.м.

Літера “Г” (склад) площею 37,9 кв.м.

Літера “Д” (прохідна) площею 6,7 кв.м.

Літера “Е” (складські приміщення) площею 142,8 кв.м., (в подальшому –об”єкт нерухомого майна).

Відповідно до листа Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об”єкти нерухомого майна № 25237 від 10.09.2007р. по даним книг реєстрації вказаного органу нежилі приміщення/будівлі за зазначеної адресою не зареєстровані.

Зазначена нерухомість була побудована Спеціалізованим будівельно-монтажним трестом «Київпідземшляхбуд № 2»Головкиївміськбуду (СБМТ «Київпідземшляхбуд № 2») в 1970-1971 роках господарським способом, за власний рахунок і на земельній ділянці, відведеній підприємству відповідно до рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 820 від 04.05.1970р.

У зв'язку із завершенням в 1997 році приватизації СБМТ «Київпідземшляхбуд № 2», зазначене підприємство було припинено шляхом перетворення в Відкрите акціонерне товариство «Трест «Київпідземшляхбуд-2»(зареєстровано 30.12.1997р. Дніпровською РДА у м.Києві). Останне є правонаступником СБМТ «Київпідземшляхбуд №2». Нерухомість перебувала на балансі СБМТ «Київпідземшляхбуд № 2», а після перетворення – його правонаступника Відкритого акціонерного товариства «Трест «Київпідземшляхбуд-2»(ВАТ «Трест «Київпідземшляхбуд-2»).

Згідно договору купівлі-продажу від 01.06.1998р. ВАТ «Трест «Київпідземшляхбуд-2»продав, а позивач придбав вищевказаний об”єкт нерухомого майна. З тексту даного договору вбачається, що об”єкт нерухомості являється власністю ВАТ «Трест «Київпідземшляхбуд-2»і рахується в нього на балансі. Правочин купівлі-продажу нерухомого майна вчинено двома юридичними особами у простій письмовій формі, яка допускалась чинним законодавством на час його укладення. Актом прийому-передачі від 01.06.1998р. об”єкт нерухомості було передано позивачеві. Відповідно до платіжного доручення № 20 від 02.06.1998р. позивачем була здійснена оплата по договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст.224 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1961 року, яка діяла на час укладення договору купівлі-продажу) за договором купівлі-продажу продавець зобов”язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов”язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Як було передбачено ст.225 Цивільного кодексу УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.

Згідно із ч.1 ст.145 Цивільного кодексу УРСР якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

Відповідно до ст.128 Цивільного кодексу УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві.

Крім того, хоча до суду не подано документів, які б підтверджували будівельного проекту та відповідних дозволів, за якими в 1970–1971 роках  державне підприємство СБМТ «Київпідземшляхбуд № 2»побудувало об”єкт нерухомості, суд виходить з того, що об”єкт нерухомості було побудовано на відведеній для цієї мети земельній ділянці і чинне на час будівництва законодавство не передбачало таких наслідків самовільного будівництва як вилучення (знос) об”єкта нерухомості, який перебував у власності юридичної особи - державного підприємства.

Відповідно до ч.5 ст. 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. З технічного звіту по встановленню меж землекористування, узгодженого головним землевпорядником Дніпровського району м. Києва та прийнятого Київським міським управлінням земельних ресурсів до земельного кадастру, й, зокрема Акту від 25.12.2001р. встановлення та узгодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки № 90140026 вбачається, що суміжними землекористувачами ніяких претензій при встановленні меж землекористування не заявлено.

За таких обставин суд приходить до висновку, що об”єкт нерухомого майна на вказаній земельній ділянці не порушує права інших осіб.   

Крім того, згідно до ч.1 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п”яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду (ч.4 ст.344 цього Кодексу).

У зазначений строк зараховується і той строк, упродовж якого річчю володів відповідно до умов, передбачених ст.344 Цивільного кодексу України, правопопередник особи, що претендує на набуття права власності за набувальною давністю.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що до що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цим Кодексом, його положення застосовуються до тих прав і обов”язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Згідно з п.8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила ст.344 цього Кодексу про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Цивільний кодекс України набрав чинності 01.01.2004 року. Отже, право власності на майно за набувальною давністю виникає, якщо володіння ним почалось до 01.01.2004р.

Наведеною правової позиції дотримується Вищий господарський суд України під час касаційного перегляду судових рішень (постанова Вищого господарського суду України від 30.01.2007р. по справі № 7/238).

В 1971 році об”єкт нерухомого майна був побудований та знаходився з того часу у володінні і  користуванні СБМТ «Київпідземшляхбуд № 2», а в подальшому і до 01.06.1998р. –його правонаступника ВАТ «Трест «Київпідземшляхбуд-2».

З 01.06.1998р. об”єкт нерухомого майна від вказаних юридичних осіб перейшов до позивача відповідно до контракту купівлі-продажу від 01.06.1998р. і з того часу останній відкрито та безперервно володіє майном. Таким чином, загальний строк відкритого та безперервного володіння об”єктом нерухомого майна позивачем та його правопередниками за пов”язаними із об”єктом правами та обов”язками складає більш як 36 років.

Вищевказані обставини підтверджуються рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 820 від 04.05.1970р.; контрактом купівлі-продажу від 01.06.1998р. та актом прийому-передачі від 01.06.1998р.; укладеними позивачем з 1998року і дійсними по час розгляду справи договорами із Київськими кабельними мережами ВЕО «Київенерго», АЕК «Київенерго», ДКО «Київ водоканал»на використання електроенергії, теплової енергії та водопостачання; оплатою позивачем з 1998 року по час розгляду справи грошових коштів за використання електроенергії, теплової енергії та водопостачання зазначеним установами і земельного податку до бюджету (копії платіжних документів залучено до матеріалів справи); проведенням позивачем узгоджень з органами місцевої влади щодо землеустрою та технічним звітом по встановленню зовнішніх меж землекористування (земельна ділянка за кадастровим № 90140026); даними інвентаризації об”єкта нерухомості.

        Згідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, позивач правомірно набув права власності на об”єкт нерухомості, оскільки в чинному законодавстві України не встановлена заборона такого набуття права власності та незаконність такого набуття не встановлена судом.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Як передбачено ч.1 ст.317 цього Кодексу, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до договору позички від 12.02.2007р., позивач передав Суб”єкту підприємницької діяльності-фізичній особі Дяченку Сергію Васильовичу  (відповідач-1) у безоплатне строкове користування частину частину об”єкта нерухомого майна. Строк користування майном закінчився 31.12.2007р., а на новий строк  договір не укладався. Між тим, відповідач-1 відмовляється звільнити займані приміщення, посилаючись на те, що позивач не є законним власником нерухомості. Суд вважає, що за таких обставин відповідач-1 не визнає права власності позивача на об”єкт нерухомості.

Згідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред”явити позов про визнання його права власності, зокрема в разі, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Правовідносини щодо позички нерухомого майна регулюються, зокрема положеннями глав 58 та 60 Цивільного кодексу України. Як передбачено ч.1 ст.785 цього Кодексу, у разі припинення договору найму наймач (відповідач-1) зобов”язаний негайно повернути річ наймодавцеві  (позивачу).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 Цивільного кодексу України).

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги до відповідача-1 про звільнення займаних ним приміщень доведені та підлягають задоволенню.

         Щодо позовних вимог до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об”єкти нерухомого майна» (відповідач-2) про зобов”язання зареєструвати на позивача право власності на об”єкт нерухомості, то дані вимоги також підлягають задоволенню виходячи з наступного.

        Як вбачається з листа відповідача-2 № 25237 від 10.09.2007р. по даним книг реєстрації вказаного органу та пояснень представника відповідача-2, право власності на об”єкт нерухомого майна на час розгляду справи ні за ким не зареєстровано. З огляду на обставини справи, суд приходить до висновку, що відсутність такої реєстрації була підгрунтям для порушення права власності позивача з боку відповідача-1.

Відповідно до Закону України від 01.07.2004р. № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»:

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно —офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (стаття 2 зазначеного Закону).

Обов”язковій державій реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних і юридичних осіб, зокрема право власності на нерухоме майно (п.1 ст.4 Закону). Згідно до ч.4 ст.18  вказаного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб.  Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.                     

Відповідно до ст.19 зазначеного Закону, якою встановлено перелік документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно, підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, що набрали законної сили. Як передбачено пунктом 5 розділу V “Прикінцеві положення” вказаного Закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Реєстрацію права власності в місті Києві здійснює Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об”єкти нерухомого майна».

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача-2 є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачі доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надали.

В силу ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача -1.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-полімер»(м. Київ, бул.Дружби Народів, 7, к.25; код ЄДРПОУ 25413677) на нежилий майновий комплекс загальною площею 1072,8кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 22-а, розташований на земельній ділянці площею 10584,11кв.м. (кадастровий  № 90140026) та складається з будівль:

Літера «А» (виробничий корпус з мезоніном) площею 704,4 кв.м.

Літера «Б» (виробничий корпус) площею 143,0кв.м.

Літера «В» (сушка) площею 42,0 кв.м.

Літера «Г» (склад) площею 37,9 кв.м.

Літера «Д» (прохідна) площею 6,7 кв.м.

Літера «Е» (складські приміщення) площею 142,8 кв.м.

Зобов”язати Суб”єкт       підприємницької діяльності –фізичну особу Дяченка Сергія Васильовича (м. Київ, вул. Лаврухіна, 11, кв.242; ідентифікаційний код 26179122) звільнити займані ним нежилі приміщення майнового комплексу, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 22-а.

Зобов”язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентарізації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»(м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в; код ЄДРПОУ 03359836) здійснити реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-полімер»(м. Київ, бул. Дружби Народів, 7, к.25; код ЄДРПОУ 25413677) на нежилий майновий комплекс загальною площею 1072,8кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 22-а, розташований на земельній ділянці площею 10584,11кв.м. (кадастровий № 90140026) та складається з будівль:

Літера «А» (виробничий корпус з мезоніном) площею 704,4 кв.м.

Літера «Б»(виробничий корпус) площею 143,0кв.м.

Літера «В» (сушка) площею 42,0 кв.м.

Літера «Г» (склад) площею 37,9 кв.м.

Літера «Д» (прохідна) площею 6,7 кв.м.

Літера «Е» (складські приміщення) площею 142,8 кв.м.

Стягнути з Суб”єкта підприємницької діяльності –фізичну особу Дяченка Сергія Васильовича (м. Київ, вул. Лаврухіна, 11, кв.242; ідентифікаційний код 26179122) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-полімер»(м. Київ, бул. Дружби Народів, 7, к.25; код ЄДРПОУ 25413677) витрати по сплаті державного мита в розмірі 170 грн. 00коп.  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. 00 коп.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                        Трофименко Т.Ю.