Постанова

від 15.02.2011 по справі 9/149-10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/149-10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"15" лютого 2011 р. Справа № 9/149-10

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Разюк Г.П.

суддів: Колоколова С.І , Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Вєлковій Е.М.

за участю представника від відповідача - Юрченко Н.С.(довіреність  № б/н від 17.01.11р.)

/позивач не використав законного права на участь його представників у судовому засіданні, заявивши телеграфом клопотання про розгляд справи за його відсутності, (про час та місце проведення засідання повідомлений 9.02.11р належним чином - див. повідомлення про вручення поштового відправлення  від 3.02.10р.)/,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю  „Херсонський оптовий торговий дім - 02”, м.Херсон

на рішення господарського суду Херсонської області від „11” січня 2011 року

по справі № 9/149-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю /далі по тексту –ТОВ/ „Українська група морепродуктів”, м. Київ

до скаржника

про стягнення 20 070,89грн.

                                                      В С Т А Н О В И В :

В листопаді2010р. ТОВ „Українська група морепродуктів”(далі –позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до ТОВ „Херсонський оптовий торговий дім - 02”(далі –відповідач) про стягнення з останнього заборгованості у сумі 20 070,89грн., яка складається з: 11 619,58грн. - сума основного боргу за поставлену за договором №64 продукцію /оселедець в асортименті/, 1 029,28грн. - річних відсотків, 1 422,03грн. –суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляції, 6000грн.- збитків, а саме витрат на юридичні послуги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог чинного законодавства України, зокрема ст.ст.530,536,612,625,721,1212,1214 ЦК України, ст.ст. 193,224,229,231 ГК України та вимог укладеного між сторонами договору, відповідач договірні зобов'язання виконав частково, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем.

Рішенням господарського суду Херсонської області  від 11.01.2011 р. (суддя Ребриста С.В.) позовні вимоги ТОВ„Українська група морепродуктів ” задоволено повністю, з ТОВ „Херсонський оптовий торговий дім–02” стягнуто  20 070,89грн. заборгованості, з яких 11619,58грн.-сума основного боргу, 1 422,03грн. -сума відсотків річних, 1029,28грн - сума індексу інфляції, 6000грн.- сума витрат(збитків) за отримання юридичних послуг, а також витрати по сплаті державного мита у сумі 200,71 грн. та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, з огляду на те, що позивач довів належними доказами факт порушення відповідачем умов договору про поставку №64.

Не погоджуючись з зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду Херсонської області  ТОВ „Херсонський оптовий торговий дім –02” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення в частині стягнення 1 029,28грн. інфляційних втрат, 1 422,03грн. відсотків річних та  6000грн. збитків витрат за отримання юридичних послуг.

В обґрунтування своєї позиції, скаржник посилається на не повне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими та порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що спірні поставки товару здійснювалися у відповідності до договору і охоплюється специфікацією до нього, оскільки видаткові накладні не містять жодного посилання на нього, оплата товару здійснювалась без встановлених строків, а в залежності від фінансової спроможності покупця.

Скаржник стверджує, що в вимозі позивача щодо погашення заборгованості направленій ним від 09.03.2010р. і отриманій відповідачем 25.03.2010р. зазначено про прохання оплати наявної заборгованості на протязі 7 днів на підставі ч.2 ст.530ЦК України. Відповідно і нарахування інфляційних витрат повинно здійснюватися за період з урахуванням отриманої вимоги, тобто з 02.04.2010р..

Також скаржник вважає помилковим задоволення судом першої інстанції вимоги про стягнення річних відсотків в розмірі 1 422,03грн., бо воно не відповідає суперечить ч. 6 ст. 232 ГК України та ч.2 ст.625 ЦК Україниж.

Крім того, скаржник вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 6000грн. витрат(збитків), які позивач оплатив не підлягають задоволенню, з огляду на те, що підлягають стягненню лише ті витрати, які фактично понесені на день пред'явлення позову, а позивачем фактично сплачено лише 4000грн., а докази оплати іще 2000грн. відсутні, також відсутній акт приймання-передачі наданих послуг, отже факт надання цих послуг не доведено. Разом з тим скаржник стверджує, що віднесення витрат за надані юридичні послуги до збитків є не вірним це і суперечить ст. 225 ЦК України.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги  був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2008р. між ТОВ „Українська група морепродуктів та  ТОВ „Херсонський оптовий торговий дім–02” був укладений договір поставки №64 /а.с.17/. Відповідно до п.1.1 договору позивач зобов'язувався постачати відповідачу продукцію, а відповідач  прийняв на себе обов'язок приймати і оплачувати її.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від забов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526,525 ЦК України).

Згідно даного договору позивач протягом 2008-2009 року поставляв відповідачу продукцію, що підтверджується видатковими накладними /а.с.33-43/. Відповідно до  п.6.1 договору №64 та Додатка до договору /а.с.24/ відповідач мав здійснювати оплату товару впродовж 35-денного терміну після постачання. Відповідач свої договірні зобов'язання по розрахункам за придбаний товар виконав частково, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем  у сумі 11 619,58грн..  Наявність зазначеної суми заборгованості підтверджується складеним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.05.2009 року, який містить підписи та печатки сторін /а.с.32/. Тому місцевий господарський суд правомірно у відповідності із умовами договору та вимогами ст.ст.525,526 ЦК України стягнув з відповідача вказаний борг.

Судова колегія не може погодитись з твердженням скаржника стосовно того, що відсутність в накладних посилань на договір  свідчить, що поставка товару та його подальша оплата здійснювались не на умовах договору, оскільки поставки передбаченого договором товару відбувалися в календарному періоді, який охоплюється дією договору поставки №64 від 01.01.2008р.. Відповідно до п.8.2 договору строк його дії до 31.12.2008р. та вважається щорічно продовженим на тих же умовах, якщо сторони фактично продовжують співпрацювати. Таким чином, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір був пролонгований на 2009р., оскільки документів, які б свідчили про розірвання договору поставки, сторонами суду не надано. Інших договорів поставки між сторонами не існувало. Жодних документальних доказів (документів бухгалтерського обліку, тощо) на доведення своєї правової позиції щодо позадоговірних відносин з позивачем, відповідачем суду не надано.  

       Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що господарські відносини, які виникли між сторонами, виникли саме з договору поставки №64 від 01.01.2008р. і всі дії сторін свідчать про його визнання і виконання, тому відсутність у видаткових накладних на товар посилання на підставу поставки (не заповнено сторонами дану графу) за викладених обставин не може бути свідченням того, що дані поставки були позадоговірними.  

          Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив  виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Підставою для звільнення боржника від відшкодування таких втрат є лише погашення заборгованості, тобто виконання грошового  зобов'язання належним чином. На підставі вище викладеного, колегія суддів не може погодитись з твердженням скаржника, що нарахування інфляційних витрат повинно здійснюватись за період з урахуванням отриманої вимоги, тобто з 02.04.2010р., оскільки вимога направлена позивачем щодо погашення заборгованості №20/2 від 09.03.2010р., яка була отримана відповідачем 25.03.2010р. за своїм змістом є претензією, вона містить посилання на договір №64 від 01.01.2008р. і спрямована на врегулювання питання оплати заборгованості за даним договором в досудовому порядку. Таким чином розрахунок інфляційних витрат з травня 2009року є вірним.

Однак, суд першої інстанції розглядаючи відповідні вимоги не звернув уваги на те, що позивач розрахунок річних відсотків у сумі 1 422,03 здійснив не в розмірі три відсотки, як встановлено ст.625 ЦК України, а без жодних підстав використав подвійну облікову ставку НБУ України, яка звичайно застосовується при розрахунку пені, однак сторони у Договорі поставки № 64 від 01.01.2008р. не передбачили  такого забезпечення виконання зобов'язання, як  пеня. Відповідно до ч.2ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. За розрахунком 3 % річних, здійсненим відповідно до Цивільного кодексу України та Листа Верховного Суду України № 62-97р. від 03.04.1997 року з відповідними рекомендаціями, за період з 01.05.09 року по 08.08.2010 року з суми основного боргу -11619,58 грн. підлягають стягненню  3% річних  в сумі 443,14грн..

Колегія суддів також не може погодитись з скаржникам стосовно того, що віднесення витрат за надані юридичні послуги до збитків є не вірним і суперечить ст.225 ЦК України, оскільки ст. 224 ГК України зазначає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Відповідно до ч.1 ст. 225 ГК України додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення.

З наданих позивачем документів на підтвердження понесених ним витрат на оплату юридичних послуг у справі вбачається, що позивач  - ТОВ "Українська група морепродуктів" 11.02.2010р. уклало договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) з фізичною особою-підприємцем Скірченком Дмитром Вікторовичем №06/10 та додаткову угоду (замовлення) №3 від 11.02.2010р./а.с.71-73/. Квітанція №б/н до прибуткового документу від 17.12.2010р. /а.с.74/ підтверджує попередню оплату юридичних послуг у розмірі 4000грн.. Означена сума є вартістю додаткових робіт, які позивач мусив замовити через порушення зобов'язань відповідачем, тобто збитком. Твердження скаржника про відсутність доказів надання цих юридичних послуг спростовується матеріалами справи, з яких вбачається, що Скірченко Д.В. склав позов та представляв інтереси позивача в суді. Однак судова колегія не може погодитись з висновком судом першої інстанції щодо стягнення всіх 6000грн., обумовлених даним договором, оскільки відносно 2000 грн. відсутні докази їх сплати.  Таким чином позовні вимоги про стягнення збитків у формі витрат, які позивач поніс за отримання юридичних послуг, підлягають задоволенню частково в розмірі 4000,00 грн., які фактично позивач оплатив.

За викладених обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга ТОВ „Херсонський оптовий торговий дім –02” підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Херсонської області від 11 січня 2011 року по справі №9/149-10 слід змінити.

Відповідно із ст.49 ГПК України, витрати по сплаті держмита за розгляд позову та подачу апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Оскільки скаржник, оскаржуючи рішення на суму 8451,31грн., за подачу апеляційної скарги сплатив до державного бюджету відповідно до платіжного доручення № 25270  від 24.01.11р. 100,35 грн. замість мінімальної суми мита в розмірі 51 грн., на підставі п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”  №7-93 від 21.01.93р.зайво сплачені 49,35грн. підлягають поверненню.

Керуючись статтями 49,99, 101-105 Господарського процесуального

кодексу  України, п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”  №7-93 від 21.01.93р.,  колегія суддів

                                                 П О С Т А Н О В И Л А:

        1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Херсонський оптовий торговий дім –02” задовольнити частково, рішення господарського суду Херсонської області від 11 січня 2011 року по справі №9/149-10 змінити,   виклавши пункти 1,2 його резолютивної частини в наступній редакції:

          „ 1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський оптовий торговий дім-02" (73000, м. Херсон, вул. Ілліча, 86, к. 88, р/р 260010231169 ЗАТ "Банк НРБ", МФО 320627, код ЄДРПОУ 32125630) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська група морепродуктів" (02660, м. Київ, пр-т Визволителів, 7, поверх 1, р/р 260040005112 в ПАТ Банк “Контракт” м. Київ, МФО 322465, код ЄДРПОУ 33344878) суму основного боргу у розмірі 11619,58 грн., суму інфляційних у розмірі 1029,28 грн., суму річних відсотків у розмірі 443,14 грн., 4000грн. витрат(збитків) за отримання юридичних послуг, 170, 92 грн. державного мита та 201,07 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В решті позову відмовити.”

2. Решту рішення залишити без змін.

3. Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська група морепродуктів” (02660, м. Київ, пр-т Визволителів, 7, поверх 1, р/р 260040005112 в ПАТ Банк “Контракт” м. Київ, МФО 322465, код ЄДРПОУ 33344878) на користь  товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський оптовий торговий дім-02" (73000, м. Херсон, вул. Ілліча, 86, к. 88, р/р 260010231169 ЗАТ "Банк НРБ", МФО 320627, код ЄДРПОУ 32125630) 17,95грн. державного мита, сплаченого  за подачу апеляційної скарги.

       Видачу наказів доручити господарському суду Херсонської області.

    Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Херсонський оптовий торговий дім-02" (73000, м. Херсон, вул. Ілліча, 86, к. 88, р/р 260010231169 ЗАТ "Банк НРБ", МФО 320627, код ЄДРПОУ 32125630) зайво сплачене державне мито в сумі 49,35грн., про що видати довідку.

   Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

      Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

       Головуючий суддя                                                                      Г.П. Разюк

Суддя                                                                                          М.С. Петров

Суддя                                                                                          С.І. Колоколов

Повний текст постанови складено 18.02.2011р.