Рішення

від 22.02.2011 по справі 14/298

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/298

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.02.11 р.                                                                                    Справа № 14/298                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фара-І” м. Київ (код ЄДРПОУ 33299396)  

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Меркурій Автотранс” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 34027994)

про стягнення заборгованості в сумі 5926,00 грн., інфляції в сумі 1120,01 грн., 3% річних у розмірі 325,85 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Іващук П.В. за довіреністю б/н від 12.05.2010 р.

від відповідача: не з'явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Фара-І” м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “Меркурій Автотранс” м. Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 5926,00 грн., інфляції в сумі 1120,01 грн., 3% річних у розмірі 325,85 грн.

Ухвалою суду від 14.12.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 14/298, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 28.01.2011 р. справа № 14/298 передана на розгляд суді Богатирю К.В.

У порушення вимог ухвал суду від 14.12.2010 р., 11.01.2011 р., 01.02.2011 р. відповідач в судові засідання не з'явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься довідка з ЄДР серії АЕ № 415101 станом на 14.01.2011 р., з якої вбачається, що ТОВ “Меркурій Автотранс”, ідентифікаційний код 34027994, зареєстровано за адресою: 87525, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, б. 105, кв. 2. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. Факт отримання ухвал суду відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень з ухвалами господарського суду представнику відповідача.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо  відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.  

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач на підставі усної домовленості про купівлю-продаж передав відповідачу протягом грудня 2008 р. – липня 2009 р. автомобільні товари за видатковими накладними № МР–1230003 від 30.12.2008 р. на суму 15881,00 грн., № Дн3–062902 від 29.06.2009 р. на суму 9550,00 грн., № Дн3–071404 від 14.07.2009 р. на суму 1850,00 грн., що підтверджується підписами представників позивача та відповідача на видаткових накладних в графах „Відвантажив” та „Отримав” та відбитками печаток, а також рахунками–фактурами на оплату до кожної видаткової накладної. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи. Найменування зазначеного товару, кількість, ціна та сума містяться в вищевказаних документах.

Відповідач товар, отриманий за видатковою накладною № Дн3–062902 від 29.06.2009 р. оплатив повністю на суму 9550,00 грн., що підтверджується банківською випискою з відміткою банку про проведення платежу від 01.07.2009 р. та реєстром отриманих платежів за 01.07.2009 р., завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Товар, отриманий за видатковою накладною № Дн3–071404 від 14.07.2009 р. на суму 1850,00 грн., відповідач повернув позивачу згідно накладної на повернення № Дн3–000007 від 14.07.2009 р. на суму 1850,00 грн., підписаної представниками обох сторін та скріпленої відбитками печаток, завірена копія якої додана до позову. Товар, отриманий за видатковою накладною № МР–1230003 від 30.12.2008 р. на суму 15881,00 грн., відповідач оплатив частково на загальну суму 9955,00 грн., в результаті чого неоплаченою залишилася вартість товару за цією накладною на суму 5926,00 грн. В обґрунтування вказаної суми основного боргу позивач надав до суду завірену копію акту звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.01.2008 р. по 04.08.2009 р., згідно якого заборгованість відповідача на користь позивача складає 5926,00 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Позивач направив відповідачу претензію № 100 від 26.05.2010 р. з вимогою погасити заборгованість в сумі 5926,00 грн. Факт направлення даної претензії позивачем та отримання її відповідачем підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення до цінного листа від 31.05.2010 р., повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 09.06.2010 р. представнику відповідача. Завірені копії претензії, чеку, опису та повідомлення містяться в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ст. 181 ч. 1 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пропозиції позивача укласти договір купівлі-продажу викладені у формі видаткових накладних та рахунків–фактур, адресованих відповідачу, в яких містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна та кількість товару. Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір купівлі-продажу на запропонованих умовах, а саме: отримання товару шляхом підписання видаткових накладних, здійснення часткової оплати отриманого товару. За вказаних обставин суд дійшов висновку, що між сторонами склалися правовідносини купівлі-продажу товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В кожній  видатковій накладній за спірний період вказаний конкретний строк оплати, який передує даті оформлення самої накладної, що унеможливлює здійснення такої оплати. За вказаних обставин суд не приймає до уваги вказані дати як домовленість сторін щодо строку оплати при підписанні спірних видаткових накладних.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Моментом пред'явлення вимоги вважається дата отримання відповідачем претензії № 100 від 26.05.2010 р. з вимогою погасити заборгованість в сумі 5926,00 грн. за отриманий товар. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи з того, що вимога була отримана 09.06.2010 р. (згідно поштового повідомлення), семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 10.06.2010 р. по 16.06.2010 р. включно, а вже з 17.06.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити в установлений законом строк суму боргу в розмірі 5926,00 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу 3% річних за період з 01.01.2009 р. по 10.11.2010 р. в сумі 325,85 грн., інфляцію за період з січня 2009 р. по вересень 2010 р. в сумі 1120,01 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку 3% річних та інфляції позивача судом встановлено, що при нарахуванні 3% річних та інфляції позивач неправильно визначив початок прострочення виконання грошового зобов'язання з 01.01.2009 р. тоді, як фактично прострочка почалася з 17.06.2010 р., про що судом було вказано вище. Таким чином розрахунок позивача є невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума 3% річних за період з 17.06.2010 р. (початок прострочення виконання грошового зобов'язання) по 10.11.2010 р. (кінець періоду, визначений самим позивачем) складає 71,60 грн., інфляція за період з серпня по вересень 2010 р. в сумі 245,03 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 325,85 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 71,60 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 254,25 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають. Позовні вимоги в частині стягнення інфляції в розмірі 1120,01 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 245,03 грн. В частині стягнення інфляції на суму 874,98 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав, участі у судовому процесі не прийняв, тобто не скористався своїм правом на судовий захист.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Меркурій Автотранс”  (юридична адреса: 87525, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, б. 105, кв. 2; код ЄДРПОУ 34027994; інші відомості в матеріалах справи відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Фара-І” (юридична адреса: 02154, м. Київ, пр. Возз'єднання, буд. 21, кімн. 8; код ЄДРПОУ 33299396; рахунок 26000038592821 в Київській міській філії Пат „Укрсоцбанк”, МФО 322012) суму 6242,63 грн. (а саме: основний борг на суму 5926,00 грн., 3% річних в розмірі 71,60 грн., інфляцію в розмірі 245,03 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 86,38 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 199,85 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 254,25 грн., інфляції в розмірі 874,98 грн.

У судовому засіданні 22.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 24.02.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі  подання  апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Богатир К.В.