Постанова

від 02.03.2011 по справі 17/188-09-6366

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/188-09-6366

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"02" березня 2011 р. Справа № 17/188-09-6366

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                    Картере В.І.,

суддів:                               Жекова В.І., Пироговського В.Т.,

при секретарі судового засідання —Матієнко А.В.

за участю представників:

від прокуратури –не з'явився, належним чином повідомлений,

від ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі Філії Одеського міського відділення №7860 ВАТ „Ощадбанк” –Усатюк А.В.,

від ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі Філії „Відділення промінвестбанку в м. Одеса” –Рибак А.В.,

від КП „ОМБТІ та РОН” - не з'явився, належним чином повідомлений,

від Виконавчого комітету Одеської міської ради - не з'явився, належним чином повідомлений,

від Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області –Рєуцой О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі Філії Одеського міського відділення №7860 ВАТ „Ощадбанк”

на рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2010р.

у справі № 17/188-09-6366

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі Філії Одеського міського відділення №7860 ВАТ „Ощадбанк”

до Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі Філії „Відділення промінвестбанку в м. Одеса”

Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”

Виконавчого комітету Одеської міської ради

Регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській області

за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси

про визнання недійсними технічного паспорту, свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Державний ощадний банк України” в особі Філії Одеського міського відділення №7860 ВАТ „Ощадбанк” (далі - ВАТ „Ощадбанк”) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі Філії „Відділення промінвестбанку в м. Одеса” (далі –Промінвестбанк), Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” (далі –КП „ОМБТІ та РОН), Виконавчого комітету Одеської міської ради та Регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській області (далі - Регіональне відділення ФДМУ по Одеській області), в якому з урахуванням останніх уточнень від 26.07.2010р. (т.3, а.с.1) просило визнати недійсними:

- технічні паспорти від 25.12.2002 року (т.3, а.с.94) та від 10.02.2003 року (т.1, а.с.55), видані регіональному відділенню ФДМУ по Одеській області на нежитлове приміщення №39 по вул. М'ясоїдівська, м. Одеса;

- свідоцтво про право власності, видане регіональному відділенню ФДМУ по Одеській області на не житлове приміщення №39 по вул. М'ясоїдівська, м. Одеса від 07.02.2003р. серії САА №729127 (т.1, а.с.139);

- договір купівлі-продажу №1081 від 05.03.2003р., укладений між регіональним відділенням ФДМУ по Одеській області та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (т.1, а.с.51).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.10.2010р. (суддя Зуєва Л.Є.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ВАТ „Ощадбанк” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції по даній справі та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

На думку апелянта, суд першої інстанції порушив та неправильно застосував норми процесуального і матеріального права, а також неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Зокрема апелянт стверджує, що під час приватизації та державної реєстрації права власності Промінвестбанку на приміщення, що знаходиться за адресою м. Одеса, вул. М'ясоїдівська, 39 були винесені незаконні акти, зокрема наказ Фонду державного майна України від 27.12.2002р. №2291 та технічний паспорт від 25.12.2002 року, які стали підставою для незаконного оформлення свідоцтва про право власності від 07.02.2003р. та укладання договору купівлі-продажу між регіональним відділенням ФДМУ по Одеській області та Промінвестбанком від 05.03.2003р. про продаж останньому спірного приміщення.

Також апелянт зазначає, що під час приватизації нежитлового приміщення за адресою м. Одеса, вул. М'ясоїдівська, 39 були порушені вимоги ч.7 п.2 ст.5 Закону України „Про приватизацію державного майна”, що спричинило порушення прав та інтересів ВАТ „Ощадбанк” у вигляді ненадання можливості закріплення прав на спірне приміщення входу до ВАТ „Ощадбанк” площею 6,3 кв.м. за „Держощадбанком”.

Крім того, апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що місцевий господарський суд не надав належної правової оцінки тому факту, що на момент видачі КП „МБТІ та РОН” 25.12.2002 р. та 10.02.2003р. технічних паспортів на нежитлове приміщення за адресою м. Одеса, вул. М'ясоїдівська, 39 регіональному відділенню ФДМУ по Одеській області, у позивача були документи, які підтверджували наявність в нього прав на спірне приміщення входу до ВАТ „Ощадбанк”, а саме: акт державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництва об'єкту (1974 року), в якому ВАТ „Ощадбанк” виступає замовником даного приміщення та технічний паспорт 1996 року, в якому вищевказаний вхід до ВАТ „Ощадбанк” включений до власності ВАТ „Держощадбанк”.

ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі Філії „Відділення промінвестбанку в м. Одеса” надало заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників судового процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

05.03.2003 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Продавець) та Промінвестбанком (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1081, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю об'єкт малої приватизації –службове приміщення (нежилі приміщення), що знаходиться на балансі Покупця та розташоване за адресою: м. Одеса, вул. М'ясоїдівська, 39 та в цілому складається з нежилих приміщень загальною площею 1 678,2 кв.м., а саме: сходова клітина - І; ХІІ; ХІІІ; ХІV; ХVІ; ХVІІ; мезонін - ХV; кладова - ІІ; 3; 30; елеваторний вузол - ІІІ; архів - ІV; V; ІХ; склад - VІ; щитова - VІІ; АТС - VІІІ; насосна - ХІ, коридор - 1; 5; 8; 14; 16; 18; 31; 35; 37; 42; кабінет Х; 2; 6; 7; 9; 10; 17; 19; 21; 22; 23; 25; 26; 27; 28; 32; 33; 34; 36; 38; 39; 40; зал - 11;24; туалет - 4;29;41; каса - 12; охорона - 13; хол - 15; приймальня - 20, а Покупець зобов'язався прийняти об'єкт приватизації і сплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п.1.2 вказаного договору купівлі-продажу право власності на об'єкт приватизації переходить до Покупця з моменту нотаріального посвідчення договору. Договір посвідчений нотаріально - 05.03.2003р.

Згідно вказаного пункту договору характеристика об'єкту приватизації наводиться у технічному паспорті та довідці-характеристиці, які видані Одеським МБТІ та РОН.

Зокрема, з технічного паспорту, виготовленого ОМБТІ та РОН 10.02.2003р. (т.1, а.с.55), вбачається, що до складу об'єкту приватизації входило приміщення коридору (16), площею 6,7 кв.м., розташоване на першому поверсі будівлі №39 по вул. М'ясоїдівська.

Відповідно до п. 8.1 договору купівлі-продажу Продавець гарантує, що предмет договору не входить до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації, не є проданим, переданим, заставленим, не знаходиться під арештом, судових справ щодо нього немає.

Посилаючись на те, що вказаний договір купівлі-продажу від 05.03.2003р. укладено на підставі помилково виданого Регіональному відділенню ФДМУ по Одеській області свідоцтва про право власності на спірне приміщення та технічних паспортів, в які помилково включено частину приміщення ВАТ „Ощадбанк” площею 6,3 кв.м. (приміщення входу до ВАТ „Ощадбанк”) позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання його недійсним.

Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову ВАТ „Ощадбанк” в частині визнання договору купівлі-продажу недійсним з посиланням на те, що приписи ст.ст. 15, 16, 386, 393 ЦК України, на які послався позивач в обґрунтування наявності підстав для визнання договору купівлі-продажу №1081 від 05.03.2003р. недійсним, не визначають підстав для визнання угоди недійсною.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позову в частині визнання договору купівлі-продажу від 05.03.2003р. недійсним з огляду на таке:

Статтею 203 ЦК встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу.

Згідно із ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, саме невідповідність змісту правочину Цивільному та Господарському кодексам України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства є однією з необхідних умов визнання його недійсним.

Втім, такі обставини по справі не встановлені.

Ствердження позивача про те, що приватизацію нежитлового приміщення за адресою м. Одеса, вул. М'ясоїдівська, 39 було здійснено з порушенням приписів чинного законодавства є необґрунтованими, оскільки по справі відсутні належні докази наявності у позивача, зареєстрованого відповідно до чинного законодавства, права власності на спірне нежитлове приміщення на момент прийняття наказів Фонду державного майна України №2291 від 27.12.2002р. „Про перелік об'єктів, що підлягають приватизації” (т.2, а.с.12), №67 від 24.01.2003р. „Про прийняття та проведення підготовки до приватизації об'єкту державної власності –„Службове приміщення” за адресою: м.Одеса, вул. М'ясоїдівська, 39 на балансі „Промінвестбанк” (т.2, а.с.14), №83 від 27.01.2003р. „Про реєстрацію в ОМБТІ та РОН права власності нерухомого майна об'єкту малої приватизації державної власності –„Службове приміщення” за адресою: м.Одеса, вул. М'ясоїдівська, 39 на балансі „Промінвестбанк” (т.2, а.с.15), №150 від 14.02.2003р. „Про затвердження незалежної оцінки вартості об'єкту державної власності - „Службове приміщення”, що знаходиться на балансі „Промінвестбанк” за адресою: м.Одеса, вул. М'ясоїдівська, 39 (т.2, а.с.17) та №1027 від 13.11.2008р. „Про зняття з контролю договорів купівлі-продажу” (т.2, а.с.20), на підставі яких відбулася приватизація спірного приміщення.

Посилання апелянта на документи, які на його думку підтверджують наявність в нього прав на спірне приміщення входу до ВАТ „Ощадбанк” площею 6,3 кв.м., а саме: акт державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництва об'єкту (1974 року), в якому ВАТ „Ощадбанк” виступає замовником даного приміщення та технічний паспорт 1996 року, в якому вищевказаний вхід до ВАТ „Ощадбанк” включений до власності ВАТ „Держощадбанк”, не приймаються до уваги апеляційним господарським судом, з огляду на те, що вказані документи не підтверджують факт набуття позивачем права власності на спірне майно в порядку передбаченому чинним законодавством, а також не спростовують висновку щодо відсутності у даному випадку правових підстав для визнання договору купівлі-продажу від 05.03.2003р. недійсним.

Крім того, слід зазначити, що у даному випадку наявні правові підстави для відмови у задоволені позову в частині визнання договору купівлі-продажу від 05.03.2003р. недійсним й з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Так, відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 р., застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Згідно із приписами ст.71 ЦК УРСР 1963р. загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Оспорюваний договір купівлі-продажу укладено 05.03.2003р., тобто трирічний строк позовної давності закінчився 05.03.2006 р.

Частиною 1 ст. 80 ЦК УРСР 1963р. передбачалося, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 80 ЦК УРСР 1963р. та ч. 5 ст. 267 ЦК України порушене право підлягає захисту у разі визнання судом поважними причин пропуску строку позовної давності.

В матеріалах справи відсутні докази про обґрунтування поважності причин пропуску строку позовної давності, клопотання про його відновлення позивачем не заявлялося.

Відповідно п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У матеріалах справи міститься відзив регіонального відділення ФДМУ по Одеські області (т.2, а.с.10) на позовну заяву, в якому останнім заявлено про сплив строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України.

Враховуючи відсутність правових підстав для визнання договору купівлі-продажу від 05.03.2003р. недійсним та пропуск позивачем строку позовної давності, позовні вимоги в частині визнання договору купівлі-продажу від 05.03.2003р. є такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності, виданого регіональному відділенню ФДМУ по Одеській області на нежитлове приміщення №39 по вул. М'ясоїдівська, м. Одеса від 07.02.2003р. серії САА №729127 (т.1, а.с.139), то слід зазначити таке:

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; а суд може захистити таке право та інтерес способами, що встановлені договором або законом. Зокрема, вказаною нормою передбачено визнання недійсним лише правочину.

В силу ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Видача свідоцтва про право власності передбачена у п. 6 цього Тимчасового положення, що регулює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти. При цьому, БТІ можуть лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.

З аналізу вказаних норм вбачається, що видачу свідоцтва про право власності не можна ототожнювати з державною реєстрацією такого права; свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.

При зверненні з позовом у даній справі про визнання недійсним свідоцтва про право власності, яке лише видається при оформленні права та не є правочином, позивач не зазначив норму закону, що передбачає захист цивільних прав та інтересів вказаним способом.

Отже, ВАТ „Ощадбанк” заявив вимоги про захист своїх прав у непередбачений законом спосіб.

Застосування визначеного позивачем способу захисту суперечить приписам ст. 19 Конституції України згідно із якими правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За викладених обставин, невідповідність способу захисту порушеного права чинному законодавству є підставою для відмови у задоволені позовних вимог в частині визнання свідоцтва про право власності від 07.02.2003р. серії САА №729127 недійсним.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсними технічних паспортів від 25.12.2002 року (т.3, а.с.94) та від 10.02.2003 року (т.1, а.с.55), виданих регіональному відділенню ФДМУ по Одеській області на нежитлове приміщення №39 по вул. М'ясоїдівська, м. Одеса, то у їх задоволенні слід відмовити, оскільки технічний паспорт на об'єкт нерухомості за своїм змістом також не є правочином, а є документом, що складається на підставі матеріалів технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна і містить основні відомості про нього.

Враховуючи викладене, підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 85, 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2010р. по справі № 17/188-09-6366 –залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі Філії Одеського міського відділення №7860 ВАТ „Ощадбанк” –без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

          Головуючий суддя :                                                            В.І. Картере

          Судді:                                                                                В.І. Жеков

                                                                                                    В.Т. Пироговський

          Повний текст постанови підписаний 03.03.2011р.