Постанова

від 14.02.2011 по справі 12/228-нм

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/228-НМ

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2011 р.                                                           Справа № 12/228-НМ  

Рівненський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючий-суддя                                                                                     Петухов  М.Г.

судді:                                                                                                            Демидюк О.О.                                                                                                                                                 Бригінець Л.М.

секретар  Водоп'янова О. В.          

розглянувши  апеляційну скаргу  Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м. Житомир)

на рішення     Господарського суду Житомирської області від 14.04.2010р.

у справі           № 12/228 - НМ  (суддя  Сікорська Н.А.)

за позовом    Підприємства споживчої кооперації «Ринок Брусилівського райспоживтовариства»смт. Брусилів, Житомирської області

до відповідача  Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м. Житомир)

про  визнання незаконним та  скасування рішення адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 09.10.2009р.   № 1.16/-85р.

та за зустрічним позовом Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного  комітету  України  (м. Житомир)

до  Підприємства споживчої кооперації «Ринок Брусилівського райспоживтовариства»смт. Брусилів, Житомирської області

про  стягнення  12000 грн. штрафу та зобов'язання виконати п.6 рішення адміністративної колегії від 09.10.2009р.  № 1.16/-85р.

Представники сторін:

Від позивача за первісним позовом: Комарівський В.М.; Прохаренко С.К., Конюшенко А.М.

Від відповідача за первісним позовом: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:          

Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.04.2009р. у справі  №12/228-НМ первісний позов Підприємства споживчої кооперації «Ринок Брусилівського райспоживтовариства»(далі Підприємство) задоволено визнано незаконним та  скасовано рішення адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України  від 09.10.2009р.  №1.16/-85р., в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Своє рішення місцевий суд мотивував тим, що при прийнятті оспорюваного рішення,  первісним відповідачем не було в повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, що стало підставою визнання встановленими недоведених обставин та спричинило невідповідність обставинам справи, викладених у рішенні висновків.

Зокрема, на думку суду, первісний відповідач не провів належного дослідження саме монопольного (домінуючого) становища підприємства СК "Ринок Брусилівського райспоживтовариства", обмежившись поверхневим аналізом окремих даних, що стосуються діяльності останнього. Основну увагу, як у рішенні №1.16/-85р. так і згідно матеріалів справи №3.7.2.-45/2009, приділено недолікам роботи підприємства, виявленим у процесі перевірки, та які можуть бути підставою для притягнення первісного позивача до відповідальності за оспорюваним рішенням лише у випадку доведеності монопольного становища останнього на ринку.

Відповідачем за первісним позовом не досліджено географічне розміщення ТОВ "Світязь" та його вплив на становище на ринку; не було досліджено розмірів торгових місць (вартісних показників), режим діяльності, особливості оподаткування; не досліджено інші істотні переваги, які свідчать про створення значної конкуренції у сфері надання торговельних місць та підтверджуються належними доказами.

Також, згідно довідки районного відділу Державного комітету статистики у Брусилівському районі, яка міститься в матеріалах справи, у Брусилівському районі здійснює аналогічну, здійснюваній Підприємством діяльність, ТОВ "Регіон Девелопмент" однак інформацію про вказане підприємство Відділенням, при прийнятті оскаржуваного рішення, взагалі не враховано.

Не досліджено та не проаналізовано і інформацію, зазначену в довідці Брусилівської селищної ради про постійне здійснення за період 2006-2007 років на території селища виїздної торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами із палаток і кіосків   суб'єктами підприємницької діяльності .

Врезультаті вказаного, в основу дослідження становища первісного позивача на ринку, Відділенням покладено статистичні дані (згідно п.11.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженою  розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.02 р. N 49-р. (надалі - Методика)) по кількості торговельних місць, які надавались ТОВ "Світязь" та підприємством СК "Ринок Брусилівського райспоживтовариства" напротязі 2006р, 2007р., 2008р. і в поточному періоді для реалізації  продовольчих та непродовольчих товарів, без детального аналізу суб'єктів господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання, без складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має  визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи,  без складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп), що суперечить п.п. 2.1.1., 2.1.3, 4.1, 4.4 Методики.

Місцевим судом також зазначено , що у матеріалах справи  №3.7.2.-45/2009 та в оскаржуваному рішенні:

- не зазначено, яким чином Відділенням встановлено наявність на Підприємстві великого вибору товарів продовольчого і непродовольчого призначення та на підставі яких доказів первісний відповідач вважає що такий вибір є більш привабливим для покупців і дає можливість останнім заощадити час та грошові кошти; не проаналізовано негативних факторів;

- при визначенні товарних меж ринку Відділенням не зазначено, на підставі яких доказів ним зроблено висновки про те, що товарними межами ринку є комплексні послуги надання торговельних місць для реалізації продовольчих та непродовольчих товарів на ринку;

- відсутні докази щодо категорії основних споживачів послуг підприємства СК "Ринок Брусилівського райспоживтовариства", лише зазначено, що ними являються фізичні та юридичні особи, які здійснюють свою підприємницьку діяльністьч чи реалізують власну сільськогосподарську продукцію;

- відсутні фактичні дані, які підтверджували б асортимент товару, що продається споживачами послуг Підприємства, та ціну цього товару, а також порівняння відповідних асортименту та цін з асортиментом та цінами інших осіб, які здійснюють реалізацію товару;

- при визначенні географічних меж ринку, не зазначено фактичних даних, на підставі яких відповідач дійшов висновку про те, що, з точки зору споживача послуг, які надаються позивачем, є економічно недоцільним їх надання за межами смт. Брусилова, в той час, як згідно договорів на бронювання торгових місць, споживачами цих послуг на Підприємстві є суб'єкти господарювання з інших сіл та районів Житомирської області, які несуть більш вагомі фінансові затрати (а.с. 83-90);

- Відділення не обгрунтувало належним чином часових меж ринку товарів.

Крім цього, в оскаржуваному рішенні вказано, що суду не було надано фактичних даних, що свідчили б про визнання часток  у порядку, передбаченому Методикою, з матеріалів справи № 3.7.2-45/2009 не вбачається, що Відділенням  здійснювалось, у визначеному Методикою порядку, дослідження потенційних конкурентів Підприємства та бар'єрів вступу потенційних конкурентів на ринок  (Т.2 а.с. 71-77).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Житомирське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі Відділення) подало апеляційну скаргу, у якій скаржник просить рішення господарського суду Житомирської області від 14.04.2010р. скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову, оскільки рішення адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 09.10.09р. № 1.16/-85р. прийняте з дотриманням норм чинного законодавства.

Скаржник посилається на те, що Відділенням було проведене повне та належне дослідження становища  Підприємства на ринку комплексних послуг з надання торговельних місць для реалізації продовльчих та непродовольчих товарів на ринку та відповідно до пунктів 2.1, 2.2  Методики обгрунтовано визнано, що за даними 2006, 2007, 2008 рокуів та поточного періоду 2009 року Підприємство займає монопольне (домінуюче) стновище на ринку вищевказаних послуг.

Також Відділення зазначає, що в оскаржуваному рішенні не враховано, що акти законодавства України не містять вичерпного переліку усіх можливих ринків товару в розумінні Закону України "Про захист економічної конкуренції". Відповідно до Класифікації видів економічної діяльності (ДК 00962005), прийнятої наказом Держспоживстанодарту України від 26.12.05р. №375, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів, тобто характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції. Тому при визначенні монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання, Відділення використовує виключно поняття "ринок товару", тобто сферу обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного  часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

Відповідач за первісним позовом вказав, що обгрунтовуючи висновки у справі, Відділення використовувало статистичну інформацію, адміністративні дані та інформацію, надану первісним позивачем. При цьому Методика не зобов'язує використовувати усі джерела, перелічені в її п.11.1, а обумовлює можливість їх використання.

Зауважив, що за умови визначення становища суб'єкта господарювання на ринку відповідно до положень частини другої або п'ятої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", обов'язок доведення того, що він зазнає значної конкуренції покладається на такого суб'єкта господарювання.

Підприємства споживчої кооперації «Ринок Брусилівського райспоживтовариства»подало відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що оскаржуване рішення є законним , обгрунтованим наявними у справі доказами та прийняте за повного з'ясування обставин справи, зокрема, щодо того, що : ні оскаржуване рішення відповідача від 09.10.09р. ні матеріали справи № 3.7.2.-45/2009 не містять жодного обгрунтування для визнання Підприємства таким, що займає монопольне становище згідно п.2.1 Методики; ні рішення відповідача від 09.10.09р. ні у матеріалах справи № 3.7.2.-45/2009 немає дослідження ринку комплексних послуг з надання тороговельних місць для реалізаціїї продовольчих і непродовольчих товарів на ринку; у рішенні від 09.10.09р. відповідачем не здійснено належного аналізу та оцінки конкурентів позивача; відповідачем не обгрунтовано, узв'язку з чим він вважає, що тарифи з надання торговельниї місць на ринку, встановлені позивачем, є неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

З інших мотивів зазначених у відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях  просить залишити оскаржуване рішення місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (Т.2 а.с.102-107, Т.3 а.с.47-51).

  Представник Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в судове засідання 14.02.2011р. не з'явився, хоча завчасно та належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням  (Т.3 а.с.92). Житомирським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України подане письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника Відділення. Враховуючи, дані обставини, колегія суддів  вважає за можливе розгляд справи без участі представника відповідача.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 14 квітня 2010р. у справі №12/228-НМ слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.10.2009р. адміністративною колегією Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було винесено рішення №1.16/-85р.  по  справі №3.7.2-45/2009 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", пунктом 1 якого визнано, що підприємство споживчої кооперації "Ринок Брусилівського райспоживтовариства"  за даними 2006, 2007, 2008 років та поточного періоду 2009 року займає домінуюче становище на ринку комплексних послуг з надання торговельних місць для реалізації продовольчих та непродовольчих товарів на ринку в межах смт. Брусилова із частками, що перевищують 35 відсотків.

Згідно п. 2 вказаного рішення визнано дії Підприємства щодо встановлення економічно необгрунтованих тарифів на послуги з надання торговельних місць для реалізації продовольчих та непродовольчих товарів на ринку, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання домінуючим становищем шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Згідно п. 3 вказаного рішення визнано дії Підприємства щодо застосування завищених тарифів на послуги з надання торговельних місць для реалізації товарів у м'ясному павільйоні та тарифу за надання послуг з реалізації свійської птиці, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання домінуючим становищем шляхом ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку комплексних послуг з надання торговельних місць для реалізації продовольчих та непродовольчих товарів на ринку.

За вчинення порушення, зазначеного в п.2 цього рішення, до Підприємства пунктом 4 рішення, відповідно до ч.5 ст.52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", застосовано  фінансову санкцію у вигляді штрафу в сумі 6000,00 грн.

За вчинення порушення, зазначеного в п.3 цього рішення, до Підприємства пунктом 5 рішення, відповідно до ч.5 ст.52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", застосовано  фінансову санкцію у вигляді штрафу в сумі 6000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що підставою оскарження рішення №1.16/-85р.  по  справі №3.7.2-45/2009 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 09.10.09р. перш за все є та обставина, що на думку позивача, за первісним позовом, вказане рішення прийняте з істотним порушенням законодавства, у тому числі Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, оскільки в матеріалах даної справи належні та достатні докази монопольного становища Підприємства відсутні.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.01р., цей Закон застосовується до  відносин,  які  впливають  чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.

Згідно частинами 1-4 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

-  на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

- не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

Вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті.

У відповідності до ч.1 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є  дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які  були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Вказані дії перераховано у ч.2 зазначеної статті.

Порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку встановлено Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженою  розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. N 49-р. (надалі - Методика), розробленою відповідно до Законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про Антимонопольний комітет України" і призначеною для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках (п. 1.1; ч.1 п.1.2).

Відповідно до п.15.4 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008р. №04-5/247, господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема Методики.

Згідно п.  2.1 Методики, визначення    монопольного    (домінуючого)    становища суб'єктів господарювання може включати в себе, зокрема, такі дії:

2.1.1. Встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання.

2.1.2. Складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має  визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи.

2.1.3. Складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп).

2.1.4. Визначення товарних меж ринку.

2.1.5. Визначення територіальних (географічних) меж ринку.

2.1.6. Встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку.

2.1.7. Визначення обсягів товару, який обертається на ринку.

2.1.8. Розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку.

2.1.9. Складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.

2.1.10. Визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для  суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.

2.1.11. Встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.

Так, згідно рішення №1.16/-85р. по справі №3.7.2-45/2009 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 09.10.2009р., саме виходячи з вищевказаних дій, первісним відповідачем зроблено висновки про відповідальність Підприємства.

Однак, з оскаржуваного рішення вбачається неповнота дослідження та встановлення окремих факторів, які є визначальними в процесі здійснення аналізу становища суб'єкта господарювання на ринку.

Рішення №1.16/-85р. і матеріали справи, містять інформацію про наявність на ринку ТОВ "Світязь", яке надає послуги, аналогічні тим, що надає первісний позивач. Вид послуг Підприємства і ТОВ "Світязь" визначено, як комплексні послуги з надання торговельних місць для реалізації продовольчих та непродовольчих товарів на ринку, хоча в п.1 оскаржуваного рішення зазначено, що основними видами діяльності підприємства СК "Ринок Брусилівського райспоживтовариства" за КВЕД є: здавання в оренду власного нерухомого майна та роздрібна торгівля з лотків на ринках.

Проте,  аналізу послуг, які надаються ТОВ "Світязь" Відділенням не здійснено, а до комплексних послуг, які надаються Підприємством, включено послуги з електропостачання, прибирання території, вивіз сміття, охорони приміщень, тощо. При цьому Відділенням зроблено висновок, що вказані послуги є специфічним товарів, який не має замінників.  

Відповідачем за первісним позовом не досліджено географічне розміщення ТОВ "Світязь" та його вплив на становище на ринку; не було досліджено розмірів торгових місць (вартісних показників), режим діяльності, особливості оподаткування; не досліджено інші істотні переваги, які свідчать про створення значної конкуренції у сфері надання торговельних місць та підтверджуються належними доказами.

Також, згідно довідки районного відділу Державного комітету статистики у Брусилівському районі, яка міститься в матеріалах справи, у Брусилівському районі здійснює аналогічну, здійснюваній Підприємством діяльність, ТОВ "Регіон Девелопмент" (т.1 а.с. 49, 50,), однак інформацію про вказане підприємство Відділенням, при прийнятті оскаржуваного рішення, взагалі не враховано.

Не досліджено та не проаналізовано і інформацію, зазначену в довідці Брусилівської селищної ради про постійне здійснення за період 2006-2007 років на території селища виїздної торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами із палаток і кіосків   суб'єктами підприємницької діяльності (т.1 а.с.91,).

В результаті вказаного, в основу дослідження становища первісного позивача на ринку, Відділенням покладено статистичні дані (згідно п.11.1 Методики) по кількості торговельних місць, які надавались ТОВ "Світязь" та підприємством СК "Ринок Брусилівського райспоживтовариства" напротязі 2006р, 2007р., 2008р. і в поточному періоді для реалізації  продовольчих та непродовольчих товарів, без детального аналізу суб'єктів господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання, без складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має  визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи,  без складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп), що суперечить п.п. 2.1.1., 2.1.3, 4.1, 4.4 Методики.

У відповідності до п. 4.1. Методики, перелік товарів, щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання, складається з товарів (товарних груп), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території і які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи).

Пунктом 4.4 Методики передбачено, що перелік основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) може складатися шляхом визначення суб'єктів господарювання, які мають значущі обсяги продажу (постачання, виробництва), придбання (споживання, використання) товарів (товарних груп), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території.

Значущими обсягами продажу (постачання, виробництва), придбання (споживання, використання) товарів (товарних груп) визначаються обсяги, які, як правило, перевищують 5 відсотків відомих обсягів товарів (товарних груп), що мають ознаки однакових (подібних, аналогічних), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території.

Вказані обставини, які встановлені також під час розгляду справи місцевим судом, в апеляційній скарзі та під час розгляду справи апеляційним господарським судом, Відділенням не спростовані.     

Згідно з п.5.1. Методики, товарні  межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.

Пунктом 6.1. Методики передбачено, що територіальні (географічні) межі  ринку  певного  товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів товарної групи), є неможливим або недоцільним.

При остаточному визначенні територіальних (географічних) меж ринку визначальною є менша здатність до переміщення або попиту, або пропозиції.

Відповідно до  8.1. Методики, обсяг    ринку,   на   якому   визначається   монопольне (домінуюче) становище, визначається як загальний обсяг надходження товару на ринок за формулою

     n    

 Q  =  S  Q,

              RT  j  = 1   j

де n - кількість суб'єктів господарювання, що продають (постачають, виробляють) або придбавають (споживають, використовують) товари (товарні групи), що входять до товарних меж ринку;

Q - обсяг товарів (товарних груп), що продаються

j

(постачаються, виробляються) або придбаються (споживаються, використовуються) j-м суб'єктом господарювання протягом часу, що становить часові межі ринку;

Q - обсяг ринку.

РТ

Кількісні показники Q та Q, визначаються в натуральних та/або

                         РТ  

вартісних показниках. Натуральні показники застосовуються у випадках, коли можливо використовувати єдиний показник для всіх товарів, які складають товарні межі ринку.

В інших випадках - використовуються вартісні показники.

Рівненський апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, які не спростовані під час розгляду апеляційної скарги Відділення апеляційним судом, щодо того, що  в оскаржуваному рішенні та в інших матеріалах поданих Відділенням:

- не зазначено, яким чином Відділенням встановлено наявність на Підприємстві великого вибору товарів продовольчого і непродовольчого призначення та на підставі яких доказів первісний відповідач вважає що такий вибір є більш привабливим для покупців і дає можливість останнім заощадити час та грошові кошти; не проаналізовано негативних факторів;

- при визначенні товарних меж ринку Відділенням не зазначено, на підставі яких доказів ним зроблено висновки про те, що товарними межами ринку є комплексні послуги надання торговельних місць для реалізації продовольчих та непродовольчих товарів на ринку;

- відсутні докази щодо категорії основних споживачів послуг підприємства СК "Ринок Брусилівського райспоживтовариства", лише зазначено, що ними являються фізичні та юридичні особи, які здійснюють свою підприємницьку діяльністьч чи реалізують власну сільськогосподарську продукцію;

- відсутні фактичні дані, які підтверджували б асортимент товару, що продається споживачами послуг Підприємства, та ціну цього товару, а також порівняння відповідних асортименту та цін з асортиментом та цінами інших осіб, які здійснюють реалізацію товару;

- при визначенні географічних меж ринку, не зазначено фактичних даних, на підставі яких відповідач дійшов висновку про те, що, з точки зору споживача послуг, які надаються позивачем, є економічно недоцільним їх надання за межами смт. Брусилова, в той час, як згідно договорів на бронювання торгових місць, споживачами цих послуг на Підприємстві є суб'єкти господарювання з інших сіл та районів Житомирської області, які несуть більш вагомі фінансові затрати ;

- Відділення не обгрунтувало належним чином часових меж ринку товарів.

При цьому, згідно оскаржуваного рішення, на території ринку одночасно здійснюється реалізація продовольчих товарів з торговельних місць (критих та відкритих столів, контейнерів, кіосків, торговельних місць в павільйонах), бронювання торговельних місць, що вказує на необгрунтованість об'єднання первісним відповідачем, не дивлячись на відмінність технічних характеристик та вартості цих торгових місць, в одну товарну групу, та, як наслідок, застосування натурального показника.

Крім того, зі Статуту підприємства СК "Ринок Брусилівського райспоживтовариства" вбачається, що предмет діяльності останнього включає, зокрема, створення умов торгуючим і покупцям для здійснення купівлі-продажу, гуртову та роздрібну торгівлю, організацію ярмарків та базарів, надання побутових та інших послуг.

Пунктом 4.3.1 вказаного вище Статуту передбачено, що Підприємство користується майном, переданим РайСТ, як внесок до статутного капіталу і з його дозволу має право, зокрема, здавати в оренду, надавати за плату в тимчасове користування будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, тощо.

Відповідно до рішення Брусилівської селищної ради Житомирської області 26-ї сесії 4-го скликання від 09.08.05р., розміри торгових місць також змінювалися, а не являються незмінною величиною, як вважає відповідач за первісним позовом.

Вищевказане вказує на неправомірність застосування виключно натурального показника, визначення якого грунтується на кількості торгових місць.

Відповідно до підпункту 2.1.8 пункту 2.1 Розділу 2 Методики, однією з умов визначення монопольного (домінуючого) становища є розрахунок частки суб'єкта господарювання на ринку товарів.

Згідно п.8.4. Методики, частка  суб'єкта  господарювання на ринку розраховується за формулою, яка враховує кількість суб'єктів господарювання, що продають (постачають, виробляють) або придбавають (споживають, використовують) товари (товарні групи), що входять до товарних меж ринку; обсяг товарів (товарної групи), що продаються (постачаються, виробляються) або придбаваються (споживаються, використовуються) суб'єктом господарювання протягом часу, що становить часові межі ринку; обсяг ринку.

Однак, як вірно зазначено місцевим судом, Відділенням не надано фактичних даних, що свідчили б про визначення часток  у порядку, передбаченому Методикою.

За умовами п.9.1. Методики, потенційними  конкурентами  вважаються   такі   суб'єкти господарювання: які мають матеріально-технічну базу, кадри, технології тощо, але з різних причин не реалізують ці можливості; які виготовляють товари (товарні групи), що складають товарні межі ринку, але не реалізують їх на відповідному ринку; нові суб'єкти господарювання, які можуть вступити на ринок.

Пунктом 9.2. Методики, бар'єрами для вступу потенційних конкурентів на відповідний ринок є: обмеження за попитом, пов'язані з високою насиченістю ринку товарами (товарними групами) та низькою платоспроможністю покупців; адміністративні обмеження; економічні та організаційні обмеження; екологічні обмеження; нерозвиненість ринкової інфраструктури; інші обмеження, що спричиняють суттєві витрати, необхідні для вступу на певний ринок товару (товарної групи).

Однак з матеріалів справи  не вбачається, що Відділенням  здійснювалось, у визначеному Методикою порядку, дослідження потенційних конкурентів Підприємства та бар'єрів вступу потенційних конкурентів на ринок.

Слід також зазначити, що відповідно до приписів п. 15.1 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.10.08р. №04-5/247, установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування не лише структурних, а й поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку.

  Пунктом 64 Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 25.12.01р. №182-р., яке встановлює порядок  проведення  уповноваженими працівниками Антимонопольного комітету України  і його територіальних відділень планових і позапланових виїзних перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції при здійсненні господарської діяльності суб'єктами господарювання та при реалізації повноважень органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю щодо суб'єктів господарювання (п.2) встановлено, що  в   акті перевірки  слід   указати,   які  операції  та  документи перевірені, за який період і в який спосіб (вибірково чи суцільно).

 За п.32 Правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України від 19.04.94р. №5, у рішенні   наводяться  мотиви  рішення,  зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.

 Згідно ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

 Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

 Враховуючи вказане, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що при прийнятті оспорюваного рішення,  Відділенням не було в повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, що стало підставою визнання встановленими недоведених обставин та спричинило невідповідність обставинам справи, викладених у  оспорюваному рішенні висновків.

За таких обставин, Рівненський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Житомирської області від 14.04.2010р. у справі №12/228-НМ, останнє приняте з повним дослідженням обставин справи, при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального, відповідно апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

           1. Рішення господарського суду Житомирської області від 14.04.2010р. у справі №12/228-НМ залишити без змін, а апеляційну скаргу  Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України без задоволення.

    2.  Справу  № 12/228-НМ  направити в господарський суд Житомирської  області.

Головуючий суддя                                                                 Петухов М.Г.  

Суддя                                                                                              Бригінець Л.М.  

Суддя                                                                                                   Демидюк О.О.