Постанова

від 18.02.2008 по справі 19/309

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

19/309

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

18.02.08                                                                                           Справа  № 19/309

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                  Якімець Г.Г.,

суддів:                                         Дубник О.П.,

                                                    Дух Я.В.,

при секретарі   Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від позивача –Бушта В.О.

від відповідача (скаржник) –Новіцька О.С.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Захід», №01-07 від 16.11.2007 року

на рішення  господарського суду  Рівненської області  від 02.11.2007 року, суддя Тимошенко О.М.

у справі  № 19/309

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ЛАТ», с.Шаповалівка, Конотопський район, Сумська область

до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Захід», м.Рівне

про стягнення 58197,52 грн.

                                                       в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Рівненської області від 02.11.2007 року по справі №19/309 позов ТзОВ «БІО ЛАТ»задоволено частково (уточнені позовні вимоги задоволено повністю), стягнено з ТзОВ «Агро-Захід»на користь ТзОВ «БІО ЛАТ»- 54100 грн. - основного боргу, 2731,68 грн. - пені, 1365,84 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами.

Суд першої інстанції свій висновок мотивує тим, що відповідач зобов'язання згідно договору №14-СТ від 16.04.2007 року перед позивачем не виконав, товар на протязі 5-ти робочих днів з дати надходження оплати не передав та керуючись ст.526 ЦК України визнає підставними вимоги позивача про стягнення з відповідача сплаченої  за товар суми в розмірі 54100 грн. Поряд з цим, господарський суд керуючись ст.611, ч.2 ст.536, ч.1 ст.1048 ЦК України визнає такими, що підлягають до стягнення пеню та проценти за користування чужими грошовими коштами.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТзОВ «Агро-Захід»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 02.11.2007 року по справі №19/309, вказуючи на те, що судом не в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник вказує на те, що не мав можливості виконати свої зобов'язання та передати товар покупцеві, оскільки позивач в односторонньому порядку відмовився від його виконання. Крім того, скаржник вважає неправомірними нарахування пені та відсотків за користування чужими коштами.

Представник скаржника (відповідача) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги та додаткових обґрунтувань апеляційної скарги (вих.№15-2/1юр від 15.02.2008 року) підтримала в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечила, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема вказувала на те, що позивачем 19.04.2007 року перераховано на рахунок відповідача 100% ціни договору - 54100 грн. платіжним дорученням №233, чим виконав свої зобов'язання по оплаті товару, однак відповідач, порушуючи умови договору №14-СТ від 16.04.2007 року товар на протязі 5-ти робочих днів з дати надходження оплати не передав. Крім того, представник позивача зазначала, що 07.08.2007 року на адресу відповідача направлялась претензія щодо невиконання останнім умов договору, проте така залишена без відповіді.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

16 квітня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІО ЛАТ" (в тексті договору - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Захід" ( в тексті договору - Продавець) укладено договір № 14-СТ купівлі-продажу сільськогосподарської техніки.

Відповідно до умов зазначеного договору (п.1.1 договору) відповідач (продавець) зобов'язувався передати у власність позивача (покупець) сільськогосподарську техніку (товар), найменування, кількість та вартість якої визначається у специфікації № 1, що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах цього договору.

Згідно специфікації № 1 до договору від 16.04.2007 р. № 14-СТ відповідач зобов'язувався передати позивачу обприскувач ОПШ-2000 із штангою шириною захвату 21,6 м. в комплекті з пінним маркером, міксером, системою промивки баку, штангою з активною підвіскою, важільним гідравлічним складанням, в кількості 1 шт. по ціні 54100,00 грн.

19 квітня 2007 року позивачем перераховано на рахунок відповідача - 54100,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 233 і не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 3.6 Договору відповідач зобов'язаний передати товар позивачу на протязі 5-ти робочих днів з дати надходження оплати товару. Проте станом на день подання позовної заяви (20.08.2007 р.) товар позивачу передано не було.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача сплаченої за товар суми в розмірі 54100,00 грн. є підставною.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Пунктом 7.1 Договору визначено, що за порушення строків передачі товару продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочки виконання зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме заяви про уточнення позовних вимог (арк. справи 38), позивачем проведено розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, з врахуванням настання строку виконання зобов'язання, за період з 27.04.2007 року по 17.08.2007 року в сумі 2731,68 грн.

Поряд з цим, частиною 3 статті 693 ЦК України встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Частина 2 ст. 536 ЦК України вказує, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Слід зазначити про те, що визначення розміру процентів, передбачених ч. 3 ст. 693 та ст. 536 ЦК України не врегульовано законодавством та не визначено укладеним між сторонами договором.

Частиною 1 статті 8 ЦК України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Правова природа сплати процентів за користування чужими грошовими коштами є подібною за змістом з правовою природою зі сплати процентів за договором позики, оскільки предметом даних правовідносин є грошові кошти, які знаходяться у іншої особи, та за користування якими слід сплачувати проценти.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позивачем нараховано проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі облікової ставки НБУ за період з 27.04.2007 року по 17.08.2007 року в сумі 1365,84 грн. Правильність нарахування процентів судом перевірено.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 2731,68 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 1365,84 грн. є обґрунтованими.

Слід також зазначити, що ухвалою від 15.01.2008 року Львівський апеляційний господарський суд зобов'язував відповідача надати суду докази відмови позивача від прийняття товару і докази поставки товару на територію (склад) позивача згідно п.3.1 договору №14-СТ від 16.04.2007 року, які ТзОВ «Агро Захід»суду не надані.

З огляду на наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,                                                         

                                                      постановив:

рішення господарського суду Рівненської області від 02.11.2007 року по справі №19/309 залишити без змін, а  апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Захід»без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя:                                                                                       Якімець Г.Г.

Судді:                                                                                                               Дубник О.П.

    Дух Я.В.