Постанова

від 15.02.2008 по справі 8/263

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/263

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                        ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "15" лютого 2008 р.                                                                   Справа № 8/263

Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Паскаря А.Д. при секретарі Байталюку В.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов

Прокурора Хотинського району в інтересах держави в особі Пенсійного фонду України в Хотинському районі

до ВАТ “Зарожанський цукровий завод”, с. Зарожани Хотинського району

про стягнення заборгованості в сумі 5502,59 грн.

за участю представників:

від позивача: Печерова А.О., довіреність від 03.01.2008;

від відповідача: не з'явився;

за участю прокурора Філіпця В.П.

В С Т А Н О В И В :

        Прокурор Хотинського району Чернівецької області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Пенсійного фонду України в Хотинському  районі

до ВАТ “Зарожанський цукровий завод”, с. Зарожани Хотинського району, про стягнення заборгованості в сумі 5502,59 грн.

Позов мотивується тим, що у відповідності до пункту 6.8 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 (далі –Інструкція), заборгованість відповідача визнається як сума страхових внесків, що своєчасно не сплачена страхувальником у визначені законодавством строки і вважається простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків –недоїмкою, що дає право органу Пенсійного фонду звернутися із позовом до суду.  За період з 01.12.2006 року по 01.06.2007 рік загальна сума по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на підставі пунктів “б” –“з” статті 13 вищезазначеного Закону, відповідача перед позивачем становила 5502,59 грн. Таким чином, станом на 31.05.2008 року заборгованість відповідача перед позивачем склала 5502,59 грн., про що свідчить акт взаємозвірки нарахування та сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій.

Ухвалою господарського суду від 05.02.08 року розгляд справи було призначено на 15.02.2008 року. Розпорядженням господарського суду Чернівецької області від 14.02.2008 справу передано судді Паскарю А.Д.

До розгляду справи представник позивача заявив про збільшення позовних вимог за період з 01.04.2006 по 01.01.2008 до 8556,89 грн.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку свого представника в судовому засіданні вдруге не забезпечив. Враховуючи, що про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Хотинському районі і є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-ІУ (далі –Закон № 1058-ІУ) регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом 1 статті 11 Закону № 1058-ІУ установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб –суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб –суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), придбали спеціальний торговий патент на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону № 1058-ІУ страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону № 1058-ІУ зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", яким, як і Законом № 1058-ІУ, не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Системний аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 6 статті 20 Закону № 1058-ІУ, відповідач зобов'язаний сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

Згідно з частиною 2 статті 106 зазначеного Закону, суми страхових внесків своєчасно несплачених у строки, передбачені ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмкою).

Так, згідно розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій від 15.01.2008 року № 159/09 позивач встановив заборгованість відповідача у сумі 8556,89 грн.

Відповідно до частини 3 статті 106 Закону № 1058-ІУ страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду.

З огляду на викладені норми законодавчих актів, відповідач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, зобов'язаний сплачувати Пенсійному Фонду збір у 100-відсотковому розмірі сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій його працівникам. Тобто, відшкодувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених працівникам відповідача, у повному розмірі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 94, 160-163, 167, 185, 186, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов задовольнити.

       2.Стягнути з ВАТ “Зарожанський цукровий завод” (с. Зарожани Хотинського район Чернівецької області, код 00373132, р/р 260023010487 в ТОВ КБ «Буковина», МФО 356077) на користь Управління Пенсійного фонду України у Хотинському районі (м. Хотин, вул. Св. Покровська, 11б, ідентифікаційний код 21430650, р/р 256013001  у відділення Ощадбанку № 6713, МФО 356431) заборгованість в сумі 8556,89 грн.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня її складання. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для її подання. Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, згідно з цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо заява про апеляційне оскарження була подана, але апеляційна скарга у  строк, встановлений цим Кодексом, не була подана, постанова набирає сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                        А. Паскарь