Рішення

від 14.03.2011 по справі 5015/298/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.11                                                                                           Справа№ 5015/298/11

За позовом: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м.Луцьк Волинської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс», м.Червоноград Львівської області   

про визнання договору оренди нежитлового приміщення недійсним та стягнення в сумі 52’945,00 грн.

                                                                                                                             Суддя Гулик Г.С.                                                                                     

                                                                                                                  при секретарі Брик І.С.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився

      Позов заявлено Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс»про визнання договору оренди нежитлового приміщення, укладеного між ТзОВ «Полюс»та ФО-СПД ОСОБА_1 від 01.11.2010р. (з орендною платою в розмірі 7’500 грн.), недійсним та стягнення в сумі 52’945,00 грн. (в т.ч. 15’000 грн. 00 коп.  –внесеної орендної плати; 28’800 грн. 00 коп. –матеріальної шкоди та 9’145 грн. 00 коп. –моральної шкоди).

       Разом з позовною заявою позивачем подано суду заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно (приміщення), яке знаходиться за адресою: 80100,  Львівська область, м.Червоноград, вул.Шептицького, 1, і яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Полюс»(реєстраційний номер юридичної особи ЄДР 10004376472, ідентифікаційний код юридичної особи 25228336, свідоцтво про державну реєстрацію АОО 536709 від 17.08.2009р., р/р 3260072423823001 в ЧФ КБ «ПриватБанк», м.Червонограда, МФО №385882), заборони відчуження даного майна у будь-який спосіб, накладення арешту на майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (80100,  АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію В00 433975 від 14.02.2005р., реєстраційний номер ФО-СПД 20017913729, код НОМЕР_1) та накладення обмеження на відчуження майна у будь-який спосіб

       В доповненні до позовної заяви від 07.02.2011р. позивач збільшив суму позовних вимог на 11’594 грн. 49 коп. (в т.ч. 11’224 грн. 77 коп. –матеріальної (майнової) шкоди за проведення  ремонтних робіт, 369 грн. 72 коп. матеріальної (майнової) шкоди в частині інших матеріальних збитків) та 899 грн. 20 коп. –судових витрат.

       Ухвалою суду від 24.01.2011р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 07.02.2011р. В судовому засіданні 07.02.2011р., за усним клопотанням представника позивача, судом здійснювалось повне фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг». Представником позивача заявлено письмове клопотання про необхідність встановлення господарським судом факту внесення ФОП ОСОБА_1 передоплати за оренду нежитлового приміщення за адресою: м.Червоноград, 80100, вул.Шептицького, 1, Львівської області, згідно договору оренди від 01.11.2010р., на підставі розписки гр.ОСОБА_2 04.11.2010р., виданої ФОП ОСОБА_1 про те, що нею отримано 15’000,00 грн. за оренду. Суд відмовив в задоволенні зазначеного клопотання з підстав, наведених в ухвалі суду. Також, представником позивача заявлено письмове клопотання, про виклик в судове засідання співвласника ТзОВ «Полюс»- гр.ОСОБА_2 Дане клопотання судом також було відхилено. Ухвалою суду від 07.02.2011р. розгляд справи відкладено на 21.02.2011р., через неподання відповідачем всіх витребовуваних ухвалою суду від 24.01.2011р. документів, неподання представником позивача витребовуваних судом документів та з метою надання достатнього часу представнику відповідача для складення та подачі відзиву на позовну заяву та на доповнення до позовної заяви, представнику позивача для надання зазначених вище доказів. Також, ухвалою суду від 07.02.2011р. суд відмовив позивачу в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

        Ухвалою суду від 21.02.2011р. розгляд справи відкладено на 14.03.2011р., через надіслану позивачем телеграму про відкладення розгляду справи у зв’язку з зайнятістю його представника в іншому суді, враховуючи неподання сторонами всіх витребовуваних ухвалою суду від 07.02.2011р. документів та з метою надання ще однієї можливості сторонам з’явивтись в судове засідання та надати витребовувані судом документи.             

        В судове засідання 14.03.2011р. позивач явки повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. В судовому засіданні 07.02.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням  доповнення до позовної заяви, просив суд позов задоволити повністю, визнати договір оренди нежитлового приміщення, укладений між ТзОВ «Полюс»та ФО-СПД ОСОБА_1 від 01.11.2010р. (з орендною платою в розмірі 7’500 грн.) недійсним та стягнути з відповідача 64’539 грн. 49 коп. (в т.ч. 15’000 грн. 00 коп.  –внесеної орендної плати; 40’394 грн. 49 коп. –матеріальної шкоди та 9’145 грн. 00 коп. –моральної шкоди) та судові витрати. Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтовував тим, що позивачем було знайдено нежитлове приміщення за адресою: м.Червоноград, вул.Шептицького, 1, яке відповідало його вимогам для здійснення підприємницької діяльності. Як зазначав представник позивача, при зустрічі з засновником ТзОВ «Полюс»- гр.ОСОБА_2 позивачу було повідомлено, що ремонт даного приміщення, перед його експлуатацією, позивач має здійснити самостійно, за власні кошти, які після завершення ремонту, за твердженням гр.ОСОБА_2, будуть повернуті, згідно пред’явлених квитанцій. Також, як зазначав представник позивача, 15.10.2010р. гр.ОСОБА_2 надала позивачу проект договору оренди даного приміщення. 01.11.2010р. гр.ОСОБА_2 надала позивачу зазначений договір оренди, для підписання. Даним договором було встановлено орендну плату у розмірі 1’000,00 грн. Договір був підписаний та скріплений печатками, після чого в цей же день, після початку позивачем торговельної діяльності, гр.ОСОБА_2 було надано позивачу інший договір, текст якого істотно відрізнявся від проекту 15.10.2010р. (розмір орендної плати за новим договором становив 7’500,00 грн.), запевнивши, що після підписання даного договору до приміщення буде підключено теплопостачання. Позивачем даний договір був підписаний, проте теплопостачання до приміщення так і не було підведено. Також, як стверджував представник позивача, спірний договір оренди нежитлового приміщення, укладений між ТзОВ «Полюс»та ФО-СПД ОСОБА_1 від 01.11.2010р. (з орендною платою в розмірі 7’500 грн.) є таким, що укладений під впливом обману, оскільки в першому варіанті договору від 01.11.2011р.( з орендною платою в розмірі 1’000 грн.), який на його думку є вірним, було зазначено право орендаря користуватись системами комунікацій, які знаходяться в приміщенні. Вимога щодо укладання додаткових договорів на комунікації орендованого приміщення з’явились у іншому примірнику договору від 01.11.2011р. Тобто представник позивача стверджував, що на момент укладення договору позивачу не було відомо про відсутність у ньому теплопостачання. Також, як стверджував представник позивача, спірний договір є таким, що вчинений під впливом насильства, оскільки відповідачем було застосовано психічний тиск на позивача, що у разі коли останній не підпише договір з орендною платою у розмірі 7’500,00 грн. на місяць то йому не будуть повернуті кошти вкладені ним у ремонт орендованого приміщення. Як зазначав представник позивача, позивачу було заподіяно матеріальну (майнову) шкоду, у зв’язку з низьким температурним режимом у орендованому приміщенні. За твердженням представника позивача, здійснення підприємницької діяльності позивачем стало неможливим. Зазначена обставина також стала причиною завданої позивачу моральної шкоди.

        В судове засідання 14.03.2011р. відповідач повторно явки повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. В судовому засіданні 07.02.2011р. представник відповідача проти позову заперечив повністю. Свої заперечення відповідач виклав у поданому суду письмовому відзиві на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити повністю з наступних підстав. Сторонами укладено спірний договір оренди, яким погоджено усі істотні умови, зокрема ціну - 7’500,00 грн. Твердження позивача про факт обману його відповідачем а також про вчинення спірного правочину під впливом насильства, на думку представника відповідача жодним чином не підтверджені, а тому позовна вимога про визнання договору недійсним є безпідставною. Відповідач зазначає, що згідно з чинним законодавством України та умовами договору оренди, укладеного сторонами 01.11.2010р., Орендодавець (Відповідач) не несе обов’язку щодо відшкодування понесених Орендарем (Позивачем) витрат на здійснення ремонту орендованого приміщення. Як доказ наведеного відповідач зазначає, що договір оренди укладений сторонами 01.11.2010р. а долучені позивачем чеки, накладні та квитанції датовані жовтнем 2010р., тобто до моменту укладення договору. Жодного підтвердження того, що придбані відповідно до даних розрахункових документів матеріали використовувались для ремонту чи покращення саме спірного орендованого приміщення Орендарем (Позивачем) не надано. Крім того, відповідач зазначає, що сторонами не укладалося жодних договорів, проектно-кошторисних документацій чи погоджень про здійснення ремонту приміщення, його вартості та порядку їх відшкодування. Також, відповідач заперечує проти твердження позивача про факт проведення в орендованому приміщенні капітального ремонту, посилаючись на наказ Держаного комітету з питань житлово-комунального господарства «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій»від 17.05.2005р. №76, згідно з яким  капітальний ремонт будинку - комплекс ремонтно-будівельних робіт, пов'язаних з відновленням або поліпшенням експлуатаційних показників будинку, із заміною або відновленням несучих або огороджувальних конструкцій, інженерного обладнання та обладнання протипожежного захисту без зміни будівельних габаритів об'єкта та його техніко-економічних показників. Доказів проведення таких робіт позивачем не надано. Представник відповідача також зазначає, що позивачем жодним чином не обґрунтовано розмір неотриманого прибутку та не надано доказів, що саме в такому розмірі Орендар (Позивач) зазнав шкоди. Представник відповідача не погоджується з позовною вимогою про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не надано підтверджень протиправності діяння відповідача, наявності причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні, а також не надано доказів моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ та понесених ним у зв’язку з цим втрат. Відповідач також зазначає, що згідно ст.24 ЦПК України, спір про відшкодування моральної шкоди не є підвідомчим господарському суду.   

        Враховуючи неявку в судове засідання 14.03.2011р. представників сторін та невиконання сторонами всіх вимог ухвал суду від 07.02.2011р. та від 21.02.2011р., суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, на підставі ст.75 ГПК України, на підставі наявних у справі документів.                

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши в попередньому судовому засіданні пояснення представників сторін, повно, всебічно і об’єктивно з’ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази судом встановлено таке.

        Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полюс»(Орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено два договори оренди нежитлового приміщення магазину пл.75 м.кв., який розташований на земельній ділянці Орендодавця за адресою: Львівська область, м.Червоноград, вул.Шептицького, 1, та є його власністю. За першим договором розмір орендної плати становить 1’000,00 грн. (в т.ч. з ПДВ) на місяць, за другим –7’500,00 грн. на місяць.

        Відповідно до п.1.1 договорів (першого і другого) –Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове користування частину нежитлового приміщення магазину пл.75 м.кв., який розташований на земельній ділянці Орендодавця за адресою: Львівська область, м.Червоноград, вул.Шептицького, 1, і є власністю ТзОВ «Полюс».

        Строк дії договорів становить з 01.11.2010р. по 15.10.2011р. (п.4.1 договорів), тобто менше 1-го року.  

        Згідно з п.5.1 договору (першого) –орендна плата за користування нежитловим приміщенням становить 1’000,00 грн. на місяць (в тому числі ПДВ у розмірі 166,67 грн.). Орендна плата сплачується щомісячно до 30 числа поточного місяця за наступний місяць в касу ТзОВ «Полюс»(п.5.3 договору).  

        Пунктом 5.1 договору (другого) передбачено, що орендна плата за користування нежитловим приміщенням становить 7’500,00 грн. на місяць (в тому числі ПДВ). Орендна плата сплачується щомісячно до 30 числа поточного місяця за наступний місяць в касу ТзОВ «Полюс»(п.5.3 договору).   

        Відповідно до п.6.2 договорів (першого і другого) –Орендодавець зобов’язаний передати Об’єкт після підписання акту прийому-передачі і виконання зобов’язань згідно п.7.1.1 та надати послуги по постачанню електроенергії і опаленню даного приміщення.

        Пунктами 7.1.1 п.7.1 договорів (першого і другого) передбачено, що Орендар зобов’язується внести в касу ТзОВ «Полюс»орендну плату за перший і останній місяці оренди, після чого здійснюється передача даного приміщення Орендарю.

        Також, пунктами 7.2 зазначених договорів передбачено, що Орендар має право користуватись системами комунікацій, які знаходяться у приміщенні за додатково обумовлену плату.

        В матеріалах справи відсутні докази скасування одного з цих договорів оренди та докази визнання їх недійсними.

        23.11.2010р. на адресу відповідача позивачем направлено претензію з вимогою надати послуги з теплопостачання приміщення, згідно з п.6.2 договору від 01.11.2010р., у двохденний строк. В іншому випадку, як зазначає позивач, він буде змушений придбати декілька електрообігрівачів і використовувати їх для обігріву даного приміщення. Також, як зазначає позивач, кошти для придбання даних обігрівачів будуть використані ним з резерву, який формується для оплати за оренду даного приміщення.

        25.11.2010р., на претензію позивача, відповідачем було надано відповідь про те, що згідно з п.6.2 договору Орендодавець зобов’язаний надавати послуги по постачанню електроенергії і опаленню орендованого приміщення та, що відповідно до п.7.2 договору Орендар має право користуватись системами комунікацій, які знаходяться у приміщенні за додатково обумовлену плату. Також, відповідач зобов’язав позивача укласти додаткову угоду на обігрів приміщення у двохденний строк. Відповідач даним листом попередив позивача, що оскільки з 01.12.2010р. ТзОВ «Полюс»буде підключено до газопостачання на обігрів приміщень, незалежно від згоди чи незгоди орендаря частини приміщення, для виконання санітарних умов температурного режиму, оплата за оренду приміщення зменшиться на суму обігріву орендованого приміщення, тобто 75 м.кв.*30 грн. (у разі відмови від підписання додаткової угоди), що дорівнює 2’250,00 грн., що є еквівалентом 9-ти дням оренди. Також відповідач попередив позивача, що йому заборонено самовільно змінювати системи комунікацій, а також умови договору. При встановленні додаткових приладів, що збільшить електропостачання, позивач повинен затвердити технічні умови і обговорити додаткову оплату по збільшенню електроенергії з  ТзОВ «Полюс», при невиконанні цієї вимоги приміщення виведеться з електропостачання. Відповідач запропонував позивачу у разі бажання розірвати договір оренди та повідомити його про це в письмовому вигляді і звільнити дане приміщення до 21.12.2010р.  

       Доказів розірвання спірного договору чи звільнення орендованого приміщення сторонами суду не надано.

       Позивачем долучено до матеріалів справи копію розписки гр.ОСОБА_2 в тому, що вона 04.11.2010р. отримала від підприємця ОСОБА_1, суму орендної плати, в розмірі 15’000,00 грн. (наявна в справі).

       Позивачем подано суду копії товарних чеків, квитанцій, накладних якими позивач обґрунтовує понесення ним затрат на ремонт приміщень за спірним договором (наявну в справі).

      При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

      Щодо твердження позивача про укладення усної угоди між гр.ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 на предмет ремонту нежитлового приміщення магазину пл.75 м.кв., який розташований на земельній ділянці Орендодавця за адресою: Львівська область, м.Червоноград, вул.Шептицького, 1, і є власністю ТзОВ «Полюс»та прив’язки цієї усної домовленості до подальшого укладення договору оренди даного приміщення між гр.ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 то суд відзначає наступне.

        Згідно з ст.759 Цивільного кодексу України –за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст.762 ЦК України).

         В матеріалах справи наявні два договори оренди від 01.11.2010р. нежитлового приміщення магазину пл.75 м.кв., який розташований за адресою: Львівська область, м.Червоноград, вул.Шептицького, 1, проте в жодному з них немає посилання на переддоговірні відносини сторін договору щодо ремонту орендованого приміщення та щодо включення понесених ФОП ОСОБА_1 витрат на ремонт даного приміщення до орендних платежів.

        Надані позивачем суду письмові докази проведення ремонту нежитлового приміщення магазину пл.75 м.кв., який розташований за адресою: Львівська область, м.Червоноград, вул.Шептицького, 1 (копії товарних чеків, квитанцій, накладних) судом до уваги не приймаються оскільки позивачем не надано суду підтвердження використання саме цих будівельних матеріалів для ремонту зазначеного вище приміщення.

       Позивачем, на вимогу ухвал суду від 25.01.2011р., 21.02.2011р. та від 14.03.2011р., не надано суду письмового дозволу (договору) на проведення ремонту та відшкодування його вартості в рахунок оплати за оренду спірних приміщень, кошторису ремонту, доказів оплати за виконані будівельні роботи, документів, що підтверджують розмір вартості проведеного ремонту орендованого приміщення.

      Також, позивач не надав суду письмових доказів прийняття проведених ФОП ОСОБА_1 ремонтних робіт відповідачем.

       Враховуючи наведені обставини суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 40’024 грн. 77 коп. –матеріальної шкоди.

       Щодо позовної вимоги про визнання договору оренди нежитлового приміщення, укладеного між ТзОВ «Полюс»та ФО-СПД ОСОБА_1 від 01.11.2010р. (з орендною платою в розмірі 7’500 грн.) недійсним то суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з такого.

       Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

       Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

       Як вбачається з матеріалів справи, зокрема наявних договорів, сторонами підписані обидва примірники договорів оренди нежитлового приміщення магазину пл.75 м.кв., який розташований за адресою: Львівська область, м.Червоноград, вул.Шептицького, 1, (за одним з яких розмір орендної плати становить 1’000,00 грн. (в т.ч. з ПДВ) на місяць, за іншим –7’500,00 грн. на місяць), без будь-яких застережень, з прикладанням мокрих печаток сторін.

       Представник позивача зазначає, що спірний договір оренди нежитлового приміщення, укладений між ТзОВ «Полюс»та ФО-СПД ОСОБА_1 від 01.11.2010р. (з орендною платою в розмірі 7’500 грн.) є таким, що укладений під впливом обману, оскільки, як стверджує представник позивача в першому варіанті договору від 01.11.2011р., який на його думку, є вірним, було зазначено право орендаря користуватись системами комунікацій, які знаходяться в приміщенні. Позивач зазначає, що вимога щодо укладення додаткових договорів на комунікації орендованого приміщення з’явились у іншому примірнику договору від 01.11.2011р.

      Проте суд зазначає, що відповідно до 230 ЦК України - якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

       Суд зазначає, що в частині першій статті 230 ЦК України дане чітке визначення обману, яке не збігається з обставинами про які зазначає позивач, оскільки з аналізу п.7.2 обох договорів від 01.11.2010р. (1’000,00 грн. (з ПДВ) на місяць та 7’500,00 грн. орендної плати на місяць) вбачається, що Орендар має право користуватись системами комунікацій, які знаходяться у приміщенні за додатково обумовлену плату, тому суд не вбачає у чому саме полягав обман позивача.

      Також, представник позивача стверджує, що спірний договір є таким, що вчинений під впливом насильства, оскільки відповідачем було застосовано психічний тиск на позивача, що у разі коли останній не підпише договір з орендною платою у розмірі 7’500,00 грн. на місяць то йому не будуть повернуті кошти вкладені ним у ремонт орендованого приміщення.

     Проте суд не погоджується з таким формулюванням, виходячи з наступного.

     Згідно з ч.1 ст.231 ЦК України - правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

      Позивачем не надано суду переконливих доказів психічного тиску на нього з боку відповідача. Натомість суд зазначає, що згідно з ст.627 ЦК України - відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

     На думку суду позивач вправі був не підписувати спірний договір, якщо такий договір був йому не вигідний.

     З наведеного вбачається, що позовна вимога про стягнення з відповідача 9’145 грн. 00 коп. –моральної шкоди не підлягає задоволенню.

     Разом з цим, суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що згідно ст.24 ЦПК України, спір про відшкодування моральної шкоди не є підвідомчий господарському суду, виходячи з такого.

     Статтею 25 Цивільного кодексу України встановлено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Згідно з ст.16 ЦК України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди.   

      Відповідно до ст.23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

     Окрім цього стаття 24 ЦПК України, на яку посилається відповідач у наданому суду письмовому відзиві, не містить питання щодо підвідомчості.

     З вищенаведеного вбачається, що хоча відшкодування моральної шкоди ї є позадоговірним зобов’язанням проте моральна шкода безпосередньо може бути пов’язана з виконанням чи невиконанням умов договору.

     Крім цього в даному випадку моральна шкода була заявлена не як самостійна позовна вимога а випливала з вимоги про визнання договору оренди нежитлового приміщення недійсним.   

     Щодо посилання позивача на факт передачі ним гр.ОСОБА_2 15’000,00 грн., в якості плати за оренду спірного приміщення, то суд відзначає наступне.

     На підтвердження своїх доводів позивачем долучено до матеріалів справи копію розписки гр.ОСОБА_2 в тому, що вона 04.11.2010р. отримала від підприємця ОСОБА_1, суму орендної плати в розмірі 15’000,00 грн., проте за яку саме оренду (землі, автотранспорту, приміщень тощо) не зазначено. Відповідно ця розписка судом до уваги не приймається.

     Згідно з ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України –обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.    

     Надана позивачем розписка не приймається судом як допустимий доказ в підтвердження правдивості оплати оренди, оскільки достовірність та автентичність такої розписки не встановлено рішенням суду загальної юрисдикції.

      Разом з тим, сторонами в п.5.3 обох договорів від 01.11.2010р. (1’000,00 грн. (з ПДВ) на місяць та 7’500,00 грн. орендної плати на місяць) встановлено, що орендна плата сплачується щомісячно до 30 числа поточного місяця за наступний місяць в касу ТзОВ «Полюс»(п.5.3 договору). Тобто сторонами визначено порядок внесення орендарем (позивачем) орендних платежів.

      Згідно з ст.33 ГПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

       Позивачем не надано суду касового чеку чи квитанції про прийняття касиром ТзОВ «Полюс»орендної плати від ФОП ОСОБА_1 в сумі 15’000,00 грн.  

       Виходячи з наведеного суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про стягнення з відповідача 15’000 грн. 00 коп.  –внесеної орендної плати.

       Суд не вбачає підстав для задоволення вимоги, викладеної позивачем у доповненні до позовної заяви від 07.02.2011р., про стягнення з відповідача 369 грн. 72 коп. матеріальної (майнової) шкоди в частині інших матеріальних збитків, а саме оплати рекомендованих листів, оплати за придбання ліків, оплати за проведення мікроклімату, оплати за касово-розрахункове обслуговування банку, оплати за ксерокопії, оплати за послуги ДП «Інформаційно-ресурсний центр», оплати за послуги по централізованих угодах, оплати за послуги пошти та оплати за друк та ксерокопії матеріалів до суду, оскільки такі витрати не є самостійними позовними вимогами та є радше іншими витратами, пов’язаними з розглядом справи (судові витрати) і можуть бути повернуті (стягнуті з винної сторони) лише в разі задоволення позову.

       Щодо вимоги, викладеної позивачем у доповненні до позовної заяви від 07.02.2011р., про стягнення з відповідача 899 грн. 20 коп. –судових витрат (в т.ч. оплати державного мита, оплати за касово-розрахункове обслуговування банку, оплати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) суд зазначає, що такі судові витрати, згідно з ч.5 ст.49 ГПК України, покладаються при відмові в позові на позивача.      

       В судовому засіданні 14.03.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 14.03.2011р.

       Виходячи із змісту наведеного вище, суд дійшов висновку про відмову в позові повністю.

       Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій позивача судові витрати повністю покладаються на позивача.

       На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 16, 23, 25, 203, 215, 229, 230, 231, 627, 759, 762, 1167 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1, 2, 3, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  суд, -                                                                    

                                                                  ВИРІШИВ:

1.   Відмовити в позові повністю.

Суддя