Рішення

від 03.03.2008 по справі 45/46

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

45/46

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  45/46

03.03.08

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Кам'янка-Бузький комбінат хлібопродуктів"  

до                  Державного комітету України з державного матеріального резерву

про                стягнення 251333,28 грн.

                                                                                                                       Суддя    Балац С.В.

Представники:

позивача: Казьмірик Р.О., голова правління, витяг з протоколу 7-х загальних зборів акціонерів ВАТ "Кам'янка-Бузький комбінат хлібопродуктів від 24.11.2004"

відповідача:  Висотенко І.М., дов. від 05.12.2007 № 2/7850.

Суть спору: стягнення 251333,28 грн., з яких 137447,68 грн. –основного боргу за зберігання матеріальних цінностей державного резерву, 97424,77 грн. –збитків від інфляції, 16832,63 грн. –3% річних.

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 251333,28 грн., з яких 134447,68 грн. –основного боргу, 97424,77 грн. –збитків від інфляції, 16832,63 грн. –3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у позивача на зберіганні знаходяться матеріальні цінності державного резерву. Позивач стверджує, що витрати останнього на утримання зазначених матеріальних цінностей відповідач не відшкодував. Тому позивач просить стягнути вказані витрати з відповідача.

Відповідач проти задоволення позову заперечив та зазначив, що позивачем не зазначено законодавство на основі якого позивачем нараховано збитки від інфляції та 3% річних. Крім того, відповідач заявив про застосування строку позовної давності щодо вимог позивача.

Ухвалою від 18.01.2008  порушено провадження у справі № 45/46 та призначено її до розгляду на 18.02.2008.

Позивач звернувся до суду із заявою, в якій доповнив  позовні вимоги, зокрема позивач просив стягнути з відповідача 22499,00 грн. –пені за період з 01.01.2007 по 31.12.2007.

Оскільки позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача суми основного боргу, 3% річних, збитків від інфляції, то відповідно до норм ст. 22  Господарського процесуального кодексу України позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Збільшення позовних вимог полягає у збільшенні всіх або окремих із вже заявлених позовних вимог. Враховуючи те, що позивач збільшив вимоги в частині вимог про стягнення основного боргу,  то таке збільшення судом приймається. Судом не може бути прийнято збільшення позовних вимог про стягнення з відповідача пені, оскільки позивачем  така вимога раніше не заявлялася. Тобто позивачем не дотримано порядку збільшення  позовних вимог в частині вимог про стягнення пені.

В судовому засіданні 18.02.2008 оголошувалася перерва до 03.03.2008, про що сторони повідомлені під розписку.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

В С Т А Н О В И В:

Між сторонами було укладено декілька договорів, зокрема, договір про відповідальне зберігання від 09.08.1999 № 63 (далі –Договір 1), договір про відповідальне зберігання від 15.02.2001 № юр-2зб/168-2001 (далі –Договір 2), договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 03.06.2004 № юр-2зб/272-2004 (далі –Договір 3).

За умовами Договору 1 та Договору 2 позивач здійснює відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву (п. 1.1. Договору 1 та Договору 2) та зобов'язаний щорічно подавати відповідачеві звіт по формі № 1 (п. 2  Договору 1 та Договору 2).

Предметом Договору 3 є зберігання матеріальних цінностей  державного резерву без надання права користування ними на складських приміщеннях, майданчиках, холодильних камерах, резервуарах, підземних сховищах зберігача (п. 1.1. Договору 3) та зобов'язаний щорічно подавати відповідачеві звіт по формі № 1 (п. 2.7.  Договору 3).

Відповідач, в свою чергу, за Договором 1 зобов'язаний відшкодовувати витрати на зберігання цінностей виходячи з розрахунку –2,50 грн. (в т.ч. ПДВ) за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву, шляхом проведення заліку заборгованості між Комітетом та Міненерго (п. 4.3. Договору 1).

За Договором 2 відповідач зобов'язаний відшкодовувати витрати на зберігання цінностей виходячи з розрахунку –2,50 грн. (в т.ч. ПДВ) за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву, шляхом перерахування коштів на  розрахунковий рахунок зберігача (п. 4.3. Договору 2).

Договором 3 передбачено, що відповідач зобов'язаний відшкодовувати витрати на зберігання цінностей виходячи з розрахунку –2,50 грн. (в т.ч. ПДВ) за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву, шляхом перерахування коштів на  розрахунковий рахунок зберігача (п. 4.1. Договору 3).

З матеріалів справи вбачається, що останній раз за вказаними договорами позивачеві передавалися матеріальні цінності  15.09.1999, що підтверджується Приймальним актом (зберігаючим зобов'язанням № 2).

Згідно  Акту виконаних по зберіганню зерна ВАТ "Кам'янка-Бузький КХП" від 01.11.2003 та Акту звірки взаєморозрахунків від 01.11.2003, складеними та підписами  між сторонами з прикладенням круглих печаток обох сторін, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.11.2003 року складає 135791,48 грн.

Крім того, позивач зберігає пшеницю 4 класу з листопада 2003 по листопад 2007 включно, що складає 49 місяців. Враховуючи, що плата за зберігання становить

13,520 тон х 2,50 грн. х 49 місяців = 1656,20 грн.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 135791,48 грн.  + 1656,20 грн. = 137.447,68 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про стягнення суми боргу.

Відповідач надіслав позивачеві лист від 03.03.2006 "Щодо проведення розрахунків за зберігання зерна", в якому відповідач повідомив, що у зв'язку з тим, що з жовтня 2005 року накладено арешт на рахунки, з яких проводиться оплата зберігання, Держкомрезерв не має можливості провести розрахунки з Вашим підприємством.

Враховуючи те, що Договори 1, 2, 3 укладалися між тими ж сторонами, та їх предмети є тотожними, то очевидно що з укладенням кожного наступного договору втрачали силу умови попереднього.

Отже, на час вирішення справи правовідносини сторін регулюються умовами, визначеними в Договорі 3.

Тобто відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві понесені останнім витрати на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву виходячи із розрахунку за період зберігання відповідно до Договору 3.

Згідно п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532  відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Підприємствам, що здійснюють зберігання цінностей державного матеріального резерву, відшкодування витрат з державного бюджету передбачене п. 5 ст. 11 Закону.

При цьому, законодавством передбачено відшкодування тільки витрат, а не оплата послуг зі зберігання, тобто договір зберігання в даному випадку є безоплатним.

Обов'язок поклажодавця (відповідача) відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі при безоплатному зберіганні передбачений ст. 947 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Договір  є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (статті 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Не звільняють відповідача від виконання зобов'язання й норми Бюджетного кодексу України.

Тому посилання відповідача на те, що відшкодування витрат повинно здійснюватися виключно в межах фактичного бюджетного фінансування судом не приймається.

Згідно ст. 71 Цивільного кодексу Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Оскільки позивач дізнався про порушення його прав щодо стягнення 135791,48 грн. -  01.11.2003 (дата складання  Акту виконаних по зберіганню зерна ВАТ "Кам'янка-Бузький КХП" та Акту звірки взаєморозрахунків), то трирічний строк позовної давності спливає 01.11.2006. Щодо вимог позивача про стягнення основного боргу в частині 1656,20 грн. строк позовної давності не сплив.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки строк позовної давності не сплив до набрання чинності Цивільним кодексом України, то до нього підлягають застосуванню норми останнього.

Згідно ч. 1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З листа від 03.03.2006 "Щодо проведення розрахунків за зберігання зерна" вбачається, що відповідач визнав борг перед позивачем, проте його не сплатив. Тому строк позовної давності за вимогою позивача про стягнення 137075,88 грн. основного боргу за зберігання матеріальних цінностей матеріального резерву перервався згідно ст. 264 Цивільного кодексу України, і почав перебіг заново. Тому заява відповідача про застосування строків позовної давності судом відхиляється.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення 137.447,68 грн. основного боргу за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання,  на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів на встановлений   договором або законом.

Щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 97424,77 грн. за період з листопада 2003 по жовтень 2007, то вони підлягають задоволенню частково за уточненим розрахунком суду, оскільки позивач при розрахунку припустився методологічної помилки та невірно провів розрахунок.

За період з листопада 2003 по жовтень 2007:

137447,68 грн. х (101,9% х 101,5% х 101,4% х 100,4% х 100,4% х 100,7% х 100,7% х 100,7% х 100,0% х  99,9% х 101,3% х 102,2% х 101,6% х 102,4% х 101,7% х 101,0% х 101,6% х 100,7% х 100,6% 100,6% х 100,3% х 100,0% х 100,4% х 100,9% х 101,2% х 100,9% х 101,2% х 101,8% х 99,7% х 99,6% х 100,5% х 100,1% х 100,9% х 100,0% х 102,0% х 102,6% х 101,8% х 100,9% х 100,5% х 100,6% х 100,2% х 100,0% х 100,6% х 102,2% х 101,4% х 100,6% х 102,2% х 102,9% х 102,2%) - 137447,68 грн. = 87118,42 грн.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 97424,77 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 87118,42 грн.

Позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних за період з листопада 2003 по жовтень 2007 в сумі 16832,63 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ вул. Пушкінська, 28 код 00034016, з рахунку визначено Державним казначейством України) на користь Відкритого акціонерного товариства "Кам'янка-Бузький комбінат хлібопродуктів"  (80400, Львівська обл., м. Кам'янка –Бузька, вул.. Я. Мудрого, 56 рах. 26004029001001 в ЛРУ АТ "Індекс банк" м. Львів, МФО 325279, код 20760492)  –137447 (сто тридцять сім тисяч чотириста сорок сім) грн. 68 коп. основного боргу,  87118 (вісімдесят сім тисяч сто вісімнадцять) грн.. 42 коп. –збитків від інфляції,  16832 (шістнадцять тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 63 коп. –3% річних, 2388 (дві тисячі триста вісімдесят вісім) грн.. 75 коп. –витрат по оплаті державного мита, 113 (сто тринадцять) грн.  33 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

4. В задоволенні решти вимог відмовити.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                            Балац С.В.

Дата підписання: 03.03.2008