Постанова

від 11.02.2011 по справі 12/33-09

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

12/33-09

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 11 лютого 2011 року           14:50           № 12/33-09

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача:                     Мазуренка М.В.;

відповідача 1:           Шадевської Ж.Е.;

відповідача 2:           не з'явились;

відповідача 3:                      не з'явились;

третьої особи 1:          Бичека В.А.;

третьої особи 2:          не з'явились.;

третьої особи 3:          не з'явились;

третьої особи 4:          не з'явились;

третьої особи 5:          не з'явились;

третьої особи 6:          Чугайнової Т.О;

третьої особи 7:          не з'явились;

третьої особи 8:          Оботніної О.В.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства “Виробниче об'єднання “Київський радіозавод”

до1. Київської міської ради2. Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації3. Головного управління контролю за благоустроєм міста Києва

треті особи1. Українська спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельна виробнича корпорація “Укрреставрація”2. Київська міська державна адміністрація3. Відкрите акціонерне товариство “Київський радіозавод”4. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві5. Державне управління екології та природних ресурсів міста Києва6. Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища7. Дарницька районна у місті Києві державна адміністрація8. Головний державний санітарний лікар міста Києва

провизнання рішення частково недійсним

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2006 року відкрито провадження у справі №41/192-А за позовом Державного підприємства “Виробниче об'єднання “Київський радіозавод” (далі по тексту –позивач, ДП “ВО “Радіозавод”) до Київської міської державної адміністрації та Київської міської ради про визнання недійсними пунктів 49 та 61 рішення Київської міської ради від 24 квітня 2003 року №411/571.

Згодом позивач уточнив свої позовні вимоги та просив: визнати недійсним пункт 61 рішення Київської міської ради від 24 квітня 2003 року №411/571; зобов'язати Головне управління контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном міста Києва внести відповідні зміни в земельний кадастр; визнати недійсними проведені зміни в земельному кадастрі Головним управлінням земельних ресурсів, Головним управлінням контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном міста Києва, що не відповідні адресно-топографічному розміщенню; визнати недійсними ордери №05020135 від 06 червня 2005 року, №21/1 від 08 червня 2005 року Головного управління земельних ресурсів, Головного управління контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном міста Києва, що не відповідають адресному розміщенню.

Постановою Господарського суду міста Києва від 05 вересня 2006 року у справі №41/192-А, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2006 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 вересня 2008 року у справі №К-1107/07 скасовано постанову Господарського суду міста Києва від 05 вересня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2006 року, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2009 року справу №12/33-09 прийнято до провадження суддею Цвіркуном Ю.І.

31 серпня 2009 року позивач подав нову редакцію адміністративного позову до Київської міської ради (далі по тексту –відповідач 1, Київська міська рада), Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації (далі по тексту –відповідач 2) та Головного управління контролю за благоустроєм міста Києва (далі по тексту –відповідач 3), треті особи: Українська спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельна виробнича корпорація “Укрреставрація” (далі по тексту –третя особа 1, УСНРПБВК “Укрреставрація”), Київська міська державна адміністрація (далі по тексту –третя особа 2), Відкрите акціонерне товариство “Київський радіозавод” далі по тексту –третя особа 3), Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві далі по тексту –третя особа 4), Державне управління екології та природних ресурсів міста Києва далі по тексту –третя особа 5) Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища далі по тексту –третя особа 6), Дарницька районна у місті Києві державна адміністрація далі по тексту –третя особа 7), Головний державний санітарний лікар міста Києва далі по тексту –третя особа 8), в якому просить: 1) визнати недійсним пункт 61 рішення Київської міської ради від 24 квітня 2003 року №411/571; 2) зобов'язати Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та Головне управління контролю за благоустроєм міста Києва внести відповідні зміни в земельний кадастр; 3) визнати недійсними проведені зміни в земельному кадастрі Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та Головним управлінням контролю за благоустроєм міста Києва, що не відповідні адресно-топографічному розміщенню; 4) визнати недійсними ордери №05020135 від 06 червня 2005 року, №21/1 від 08 червня 2005 року Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Головного управління контролю за благоустроєм міста Києва, що не відповідали адресному розміщенню.

На підставі протоколу розподілу справ між суддями автоматизованої системи документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва справа №12/33-09 передана на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва  від 26 січня 2010 року прийнято до провадження та призначено до судового розгляду на 15 березня 2010 року.

Судові засідання неодноразово відкладалися у зв'язку з необхідністю одержання нових доказів.

В судове засідання 13 грудня 2010 року не прибули представники відповідачів та третіх осіб, в зв'язку з чим оголошено про відкладення розгляду справи на 24 січня 2010 року. 24 січня 2011 року, у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів, оголошено перерву до 11 лютого 2011 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача 1 та третьої особи 1 проти позову заперечили, представники третьої особи 6 та третьої особи 8 при вирішенні спору покладалися на розсуд суду, представника відповідачів 1 та 2, третіх осіб 2, 3, 4, 5 та 7 в судове засідання не з'явились.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 61 рішення Київської міської ради від 24 квітня 2003 року №411/571 “Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення користування землею” вирішено: припинити право користування державному союзному заводу п/с 244 частиною земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 24 серпня 1954 року №1402 “Про відвод заводу п/я 244 земельної ділянки під будівництво клубу в Дарницькому районі” площею 0,74 га та віднести їх до земель запасу житлової та громадської забудови (лист від 17 лютого 2003 року №113/700); затвердити проект відведення земельної ділянки Українській спеціальній науково-реставраційній проектно-будівельній виробничій корпорації “Укрреставрація” для будівництва житлового будинку на вул. Бориспільській, 12 у Дарницькому районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Крім того, відповідно до пунктів 61.1. –61.2. зазначеного рішення Українській спеціальній науково-реставраційній проектно-будівельній виробничій корпорації “Укрреставрація” визначено: виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України; у місячний термін замовити у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою; питання відшкодування відновлюючої вартості зелених насаджень (акт обстеження зелений насаджень від 21 січня 2003 року №35) та інші майново-правові питання вирішувати в установленому порядку; виконати вимоги, викладені у листах Головного управління містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації від 23 грудня 2002 року №18-3819, головного державного санітарного лікаря міста Києва від 18 лютого 2003 року №992 і Державного управління екології та природних ресурсів в місті Києві від 18 березня 2003 року №08-8-20/444; у разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати у порядку, визначеному нормативами забудови міста Києва; забезпечити вільний доступ для прокладення нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, розміщених у межах земельної ділянки; питання пайової участі вирішити відповідно до рішення Київради від 27 лютого 2003 року №271/431 “Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва”; передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 5% загальної площі будинку (крім службової), а по земельних ділянках у центральній частині міста  Києва, яка визначається Генеральним планом розвитку міста, - 10% загальної площі будинку (крім службової) на підставі пункту 50 рішення Київської міської ради від 28 грудня 2002 року №232/392 “Про бюджет міста Києва на 2003 рік”; попередити землекористувача, що право користування земельною ділянкою можу бути припинено відповідно до статей 141,143 Земельного кодексу України.

Позивач вважає, що відведення земельних ділянок УСНРПБВК “Укрреставрація” здійснено з порушенням чинного законодавства та його прав, і обґрунтовує позов наступним: позивач є землекористувачем земельної ділянки згідно рішення Київської міської ради від 23 листопада 1954 року №1935 та від 24 серпня 1954 року №1402; існують дві підстави припинення права на землю: добровільна відмова та примусове вилучення земельної ділянки; позивач добровільно не відмовлявся від права на земельну ділянку, земельна ділянка в судовому порядку не вилучалася; землі, що надані УСНРПБВК “Укрреставрація”, надавалися позивачу для влаштування парку, тобто є землями рекреаційного призначення, а тому їх відведення відбулося з порушенням законодавства.

Відповідач 1 проти позову заперечує з наступних підстав: спірне рішення приймалося в межах повноважень Київської міської ради за результатами розгляду проекту відведення земельної ділянки, що був погоджений з усіма контролюючими органами, та вважає, що даний спір не є справою адміністративної юрисдикції, оскільки міська рада не є суб'єктом владних повноважень при здійсненні повноважень власника землі.

Відповідачі 2 та 3 проти позову заперечили, відповідач 3 письмового заперечення проти позову не надав.

Третя особа 1 проти позову заперечила та в письмовому поясненні зазначила наступне: позивач не є правонаступником держаного союзного заводу п/с 244, оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні докази; відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 травня 1996 року №569 проведено реорганізацію позивача шляхом поділу його цілісного майнового комплексу для створення на його базі нових підприємств, що в силу пункту 3 частини першої статті 27 Земельного кодексу України (чинного на момент проведення реорганізації), є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Треті особи 6 і 8 при вирішенні спору покладалися на розсуд суду, треті особи 2, 3, 4, 5 та 6 письмових пояснень з приводу позовних вимог не надали.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ДП “ВО “Київський радіозавод”, вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступних мотивів.

Як встановлено вище, Київською міською радою затверджено проект відведення земельної ділянки УСНРПБВК “Укрреставрація” для будівництва житлового будинку на вул. Бориспільській, 12 у Дарницькому районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Фактично третій особі 1 відведено частину земельної ділянки, яку, відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 24 серпня 1954 року № 1402 “Про відвод заводу п/я 244 земельної ділянки під будівництво клубу в Дарницькому районі”, постановлено відвести Державному союзному заводу п/я 244 площею біля 4,5 га під будівництво клубу на 700 місць та парк в Новій Дарниці по Старо-Бориспільському шосе, №10.

За даними витягу з бази даних Державного земельного кадастру станом на 12 листопада 2004 року земельна ділянка для будівництва житлового будинку УСНРПБВК “Укрреставрація” (код ділянки 63:276:021), проект відведення якої затверджено спірним рішенням, зареєстрована за адресою вул. Бориспільська, 12.

Стаття 9 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) передбачає, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно частини третьої та четвертої статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

В матеріалах справи міститься лист Державного підприємства “Київський радіозавод” від 17 лютого 2003 року №113/700, адресований голові Київської міської ради, в якому зазначається про згоду на припинення користування частиною земельної ділянки площею 0,74 га за адресою вул. Бориспільська, 12 в Дарницькому районі міста Києва, відведеною рішенням виконавчого комітету Київської міської ради від 24 липня 1954 року №1402 та від 23 листопада 1954 року №1935.

Згідно довідки Державного підприємства “Київський радіозавод” від 11 квітня 2003 року №700/188 воно являється правонаступником Державного союзного заводу п/я 244.

З метою встановлення правомірності згоди на припинення користування частиною земельної ділянки площею 0,74 га за адресою вул. Бориспільська, 12, належить встановити обставини правонаступництва Державного підприємства “Київський радіозавод”.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Вищого господарського суду України від 16 червня 2005 року №30/438-2/344 за позовом Виробничого об'єднання “Київський радіозавод” до Комунального підприємства  “Київське міське бюро технічної інвентаризації та права власності на об'єкти нерухомого майна”, ВАТ “Київський радіозавод”, про визнання права власності та спонукання до виконання дій та за зустрічним позовом ВАТ “Київський радіозавод” до Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та права власності на об'єкти нерухомого майна”, Виробничого об'єднання “Київський радіозавод” про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, встановлені наступні обставини.

“…29 травня 1996 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №569 “Про реорганізацію державного підприємства “Виробниче об'єднання “Київський радіозавод”, відповідно до якої Мінмашпрому України разом із робочою групою доручено провести у встановленому порядку реорганізацію Київського радіозаводу шляхом поділу його цілісного майнового комплексу для створення на його базі нових підприємств згідно з додатком; ФДМУ здійснити приватизацію майна підприємств, зазначених у додатку, визначивши за участю Мінмашпрому розміри пакетів акцій, що залишаються у державній власності. Згідно з додатком передбачено створення 22 нових підприємств шляхом поділу, у тому числі державне підприємство “Київський радіозавод”.

04 липня 1996 року наказом №129 Д Мінмашпрому України вирішено створити ДП “Київський радіозавод” на базі цехів, відділів, перелічених наказом ВО “Київський радіозавод”.

13 лютого 1997 року наказом №18 “Про розподіл майна” ВО “Київський радіозавод” вирішено для підготовки матеріалів і складання розподільчого балансу “Київський радіозавод” створити комісію, затвердити структури ВО “Київський радіозавод” та “Київський радіозавод”, при цьому включити до складу ВО “Київський радіозавод” майно, перелічене в наказі.

27 березня 1997 Протоколом №6 засідання галузевої комісії Мінмашпрому з питань санації, реструктуризації і банкрутства підприємства схвалено загальну схему реструктуризації заборгованості ВО “Київський радіозавод” у зв'язку з тим, що при розподілі майна ДП ВО “Київський радіозавод” згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1996 року №569 залишилося майно, перелік якого зазначений цим пунктом протоколу, яке новостворені підприємства не мають можливості взяти на свій баланс, пропонується залишити це майно на ВО “Київський радіозавод”, як юридичну особу, з віднесенням на нього частини боргу.

18 квітня 1997 року заступником Міністра Мінмашпрому затверджений Акт приймання ВО “Київський радіозавод” майна, яке залишилося після виділення новостворених підприємств.

У матеріалах справи відсутні докази про прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо залишення ВО “Київський радіозавод” як юридичної особи та виділення йому майна до статутного фонду, тобто про зміну рішення щодо реорганізації ДП ВО “Київський радіозавод” не шляхом поділу, а шляхом виділу майна для новостворених підприємств. Таким чином, відсутні підстави вважати, що майно, яке знаходиться на балансі ВО “Київський радіозавод” передано йому у господарське відання.

08 вересня 1997 року постановою №987 Кабінету Міністрів України “Про створення Державної акціонерної холдингової компанії “Київський радіозавод” вирішено створити Державну акціонерну холдингову компанію “Київський радіозавод” на базі державного підприємства “Київський радіозавод”; Мінмашпрому за участю ФДМУ створити в установленому порядку відкриті акціонерні товариства на базі державних підприємств; передати до статутного фонду Компанії майно ДП “Київський радіозавод”.

27 жовтня 1997 року Указом №1190 Президента України “Про заходи щодо підвищення ефективності космічної діяльності” постановлено, зокрема, Кабінету Міністрів України передати до 01квітня 1999 року до сфери управління Національному космічному агентству України державні підприємства, що становлять основу космічної галузі країни, та акцій (паї, частини), які перебувають у державній власності, та господарських товариств, у тому числі тих, що утворені за участю іноземних суб'єктів господарської діяльності.

25 березня 1999 року відповідно до цього Указу Кабінетом Міністрів України прийняте розпорядження № 236-Р про передачу, зокрема, Державної акціонерної холдингової компанії “Київський радіозавод” до сфери управління Національного космічного агентства України.

24 січня 2000 року Національним космічним агентством України прийнято наказ №9 “Про створення державного підприємства “Київський радіозавод”. Підприємство створюється на базі відділів та цехів ДАХК “Київський радіозавод”, перелік яких зазначений у цьому наказі та повторює у переважній більшості позицій перелік відділів та цехів ВО “Київський радіозавод” на базі яких створене ДП “Київський радіозавод” на виконання постанови кабінету Міністрів України від 29 травня 1997 року за №569, і в  подальшому майно якого передане для формування статутного фонду ДАХК “Київський радіозавод”. Крім зазначеного майна, ДП “Київський радіозавод” створюється на базі відокремленого госпрозрахункового структурного підрозділу “Будсервіс” Науково-технічного центру точної механіки.

07 серпня 2003 року Національним космічним агентством України прийнято наказ №170 “Про перетворення ДП “Київський радіозавод” у відкрите акціонерне товариство “Київський радіозавод” шляхом корпоратизації.”

З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку, що на момент прийняття спірного рішення Державне підприємство “Київський радіозавод” є правонаступником Державного союзного заводу п/я 244, а, отже і користувачем спірної земельної ділянки.

В свою чергу позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме він є правонаступником Державного союзного заводу п/я 244 в межах користування саме спірною земельною ділянкою.

Суд враховує доводи позивача щодо передачі йому будинку культури “Дніпро” по вул. Бориспілька, разом з тим, звертає увагу на наступне.

Відповідно до протоколу від 27 березня 1997 року №6 засідання галузевої комісії Мінмашпрому з питань санації, реструктуризації і банкрутства підприємства, пропонується залишити на ВО “Київський радіозавод” майно, зокрема, будинок культури, як юридичну особу з віднесенням на нього частки боргу.

Зі схеми розташування об'єктів, наданого позивачем та чергового кадастрового плану вбачається, що на земельній ділянці площею 0,74 га, проект відведення якої затверджено спірним рішенням, будинок культури “Дніпро” не знаходиться; доказів на підтвердження того, що саме спірна земельна ділянка, знаходиться у користуванні позивача, суду не надано.

Таким чином, на думку суду, залишення на балансі позивача будинку культури “Дніпро” не може підтверджувати, що позивач є користувачем спірної земельної ділянки.

Наведене свідчить, що припинення користування частиною земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 24 серпня 1954 року №1402 “Про відвод заводу п/я 244 земельної ділянки під будівництво клубу в Дарницькому районі” площею 0,74 га, та віднесення їх до земель запасу житлової та громадської забудови відбулося на підставі добровільної відмови від права користування земельною ділянкою та у порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Вищий адміністративний суд України, скасовуючи попередні судові рішення у даній справі, в ухвалі від 02 вересня 2008 року у справі №К-1107/07, зазначив: “…на час прийняття рішення Київської міської радою спірного рішення Державний союзний завод п/с 244 не існував, незважаючи на це Київська міська рада вказала про вилучення землі у неіснуючого підприємства, чому суди не надали належну оцінку; крім того суди попередніх інстанцій не з'ясували, за ким у Державному земельному кадастрі станом на 23 квітня 2003 року була зареєстрована зазначена у спірному рішенні земельна ділянка; судом не встановлено, до якої категорії належить спірна ділянка, не з'ясовано, чи до прийняття спірного рішення вирішувалося питання про зміну цільового призначення землі під зеленими насадженнями і переведення її до земель житлової забудови.”.

Відповідно до частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

З метою встановлення обставин, за ким у Державному земельному кадастрі станом на 23 квітня 2003 року була зареєстрована зазначена у спірному рішенні земельна ділянка, суд витребував зазначену інформацію у Державного підприємства “Центр Державного земельного кадастру” та Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації.

Згідно листа Державного підприємства “Центр Державного земельного кадастру” від 28 жовтня 2010 року №7-1/1871 інформація щодо державної реєстрації земельних ділянок та прав на них, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 6 та вул. Бориспільська, 12, у тому числі відомості щодо їх цільового призначення, відсутня.

Головне управління земельних ресурсів в листі від 13 грудня 2010 року №03-345/35373 повідомило, що станом на 23 квітня 2003 року реєстрація земельних ділянок на вул. Бориспільська, 6 та вул. Бориспільська, 12 у Дарницькому районі була відсутня.

Дійсно, на момент прийняття спірного рішення Державного союзного заводу п/я 244 не існувало, разом з тим, слід врахувати, що станом на 23 квітня 2003 року спірна земельна ділянка не була зареєстрована за будь-яким з підприємств, в тому числі й за ДП “ВО “Київський радіозавод”. Оскільки, дані про те, що спірна земельна ділянка знаходилася у користуванні інших підприємств, були відсутні, відповідач припинив право користування саме Державному союзному заводу п/с 244.

Як зазначено в рішенні Київської міської ради від 24 квітня 2003 року №411/571 “Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення користування землею”, частину земель, право користування якими припинено Державному союзному заводу п/с 244, віднесено до земель запасу житлової та громадської забудови, та затверджено проект відведення земельної ділянки УСНРПБВК “Укрреставрація” для будівництва житлового будинку на вул. Бориспільській, 12 у Дарницькому районі м. Києва саме за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.   

Позивач наголошував, що спірна земельна ділянка належить до земель рекреаційного призначення, оскільки на ній розташований заводський парк.

Представник відповідача 1 зазначив, що цільове призначення спірної земельної ділянки не змінювалося.

Відповідно до частини першої статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до частини першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки до матеріалів справи не надано копії рішення, яке б підтверджувало, що спірна земельна ділянка віднесена до земель рекреаційного призначення, суд встановив, що спірна земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови.

Згідно з частинами першої та третьої статті 124 Земельного кодексу України  передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, третьої, шостої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Проектом відведення УСНРПБВК “Укрреставрація” земельної ділянки під будівництво жилого будинку на вул. Бориспільській, 12 у Дарницькому районі передбачено передати УСНРПБВК “Укрреставрація” в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,74 га під будівництво жилого будинку на вул. Бориспільській, 12 у Дарницькому районі.

Матеріали справи свідчать, що зазначений проект відведення погоджений органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини в порядку, визначеному в статті 123 Земельного кодексу України.

Згідно висновку Головного управління містобудування та архітектури від 23 грудня 2002 року №18-3819 щодо умов використання ділянки та наявності містобудівних обмежень та обтяжень для надання земельної ділянки функціональна зона земельної ділянки по вул. Бориспільська, 12 – “сельбищна” територія.

У висновку від 12 квітня 2003 року №03-23/504-В “Про передачу Українській  науково-реставраційній проектно-будівельно-виробничій корпорації “Укрреставрація” земельної ділянки під будівництво жилого будинку на вул. Бориспільській, 12 у Дарницькому районі” Головне управління земельних ресурсів зазначило можливим передати зазначеній корпорації в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,74 га за рахунок частини земель, відведених згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 24 серпня 1954 року № 1402 “Про відвод заводу п/я 244 земельної ділянки під будівництво клубу в Дарницькому районі”.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи  бездіяльності.

Отже, з системного аналізу зазначених норм законодавства, суд робить висновок про те, що вказана можливість судового захисту передбачена саме для особи, права, свободи та інтереси якої порушено з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

На переконання позивача, спірне рішення порушує його права як користувача спірної земельної ділянки, оскільки він, як правонаступник Державного союзного заводу п/с 244, добровільно не відмовлявся від права на земельну ділянку, а земельна ділянка в судовому порядку не вилучалася.

Частина перша статті 126 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Позивач не надав суду копії державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, який би підтверджував, що саме ДП “ВО “Київський радіозавод” є користувачем спірної земельної ділянки; так само позивач не надав суду належних та допустимих доказів його правонаступництва Державного союзного заводу п/с 244 в межах користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно до частини першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позивач не навів переконливих доводів та не надав доказів того, що спірним рішенням порушено будь-які його права, свободи чи інтереси, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Що стосується решти позовних вимог, а саме, зобов'язання Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та Головного управління контролю за благоустроєм міста Києва внести відповідні зміни в земельний кадастр; про визнання недійсними проведені зміни в земельному кадастрі, що не відповідні адресно-топографічному розміщенню; визнання недійсними ордерів  від 06 червня 2005 року №05020135, від 08 червня 2005 року №21/1 Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Головного управління контролю за благоустроєм міста Києва, що не відповідали адресному розміщенню, суд звертає увагу, що позивачем не обґрунтовано які саме зміни слід внести в земельний кадастр, які зміни слід визнати недійсними; не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження недійсності вказаних ордерів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що у задоволенні адміністративного позову ДП “ВО “Київський радіозавод” має бути відмовлено повністю.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державному підприємству “Виробниче об'єднання “Київський радіозавод” відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                     В.А. Кузьменко

Постанову складено в повному обсязі та підписано 18 лютого 2011 року.