Рішення

від 16.03.2011 по справі 34/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/15

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

16.03.11 р.                                                                                    Справа № 34/15                               

Суддя господарського суду Донецької області  Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ідеал-2007”, м. Торез

до відповідача: Державного підприємства „Торезантрацит”, т. Торез

про стягнення  257488,21грн.                    

за участю представників сторін:

від позивача – Чесноков В.Н. (за довіреністю)

від відповідача – не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю „Ідеал-2007”, м. Торез до Державного підприємства „Торезантрацит”, т. Торез про стягнення заборгованості в сумі  181236,80грн., інфляційних втрат в сумі 61106,97грн. та 3% річних в сумі 15144,44грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору поставки №45 від 08.01.2008р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі  181236,80грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 23.02.2011р. (вхід. 02-41/7198) визнає суму боргу в розмірі 145996,80грн. В частині стягнення 3% річних в сумі 15144,44грн. та інфляційних витрат в сумі 61106,97грн. просить відмовити. Справу відповідач просить розглянути без його участі.  

За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ідеал-2007” (Продавець) та Державним підприємством „Торезантрацит” (Покупець) 08 січня 2008року укладено договір поставки №45, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (Продукція), а Покупець зобов'язується прийняти поставлену у його власність Продукцію та своєчасно її оплатити, відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п.1.3. договору кількість, строки, ціна та якісні характеристики продукції, погоджується сторонами в Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно із п. 3.4. договору датою поставки вважається дата, зазначена представником Покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих Постачальником, про приймання продукції.    

Пунктом 3.5. договору передбачено, що зобов'язання Постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження Покупця у вищезазначеному пункті призначення поставки. Зобов'язання Покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої продукції.

За приписами п. 4.1. договору ціна на поставлену продукцію встановлюються сторонами у відповідній Специфікації до даного договору.

Розрахунки за поставлену Постачальником продукцію за даним договором здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 30 банківських днів з моменту поставки продукції. (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання якою-небудь із сторін прийнятих на себе зобов'язань за даним договором, винна сторона несе відповідальність перед іншою стороною відповідно до вимог діючого законодавства України та умов даного договору.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє до 31.12.2008р.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.  

В січні  2008р. між сторонами до укладеного договору було підписано Специфікацію №1, у якій сторони зазначили найменування товару, його кількість, ціну за одиницю, строк поставки та загальну суму специфікації – 35240,00грн. Позивачем було виставлено для оплати рахунок-фактуру №ОО-00029 від 28.01.2008р. на суму 35240,00грн. На виконання умов договору та підписаної специфікації позивач поставив на адресу відповідача товар всього на суму 35240,00грн., що підтверджується видатковою накладною №ОО-00029 від 28.01.2008р. на суму 35240,00грн., товар за якою було отримано представником відповідача Дубровою О.М. на підставі довіреності ЯОГ №569887 від 25.01.2008р.

У лютому 2008р. між сторонами до укладеного договору були підписані наступні Специфікації, в яких сторони також зазначили найменування товару, його кількість, ціну за одиницю, строк поставки та загальну суму, а саме специфікація №2 на суму 23824,80грн., специфікація №3 на суму 3036,00грн., специфікація №4 на суму 8100,00грн., специфікація №5 на суму 9954,00грн., специфікація №6 на суму 30870,00грн., специфікація №7 на суму 8016,00грн., специфікація №8 на суму 46800,00грн., специфікація №9 на суму 12120,00грн., специфікація №10 на суму 3276,00грн. На виконання умов договору та підписаних специфікацій позивач поставив на адресу відповідача товар всього на суму 145996,80грн., що підтверджується видатковими накладними №ОО-075 від 21.02.2008р. на сум 52116,00грн., №ОО-076 від 22.02.2008р. на суму 23256,00грн., №ОО-077 від 23.02.2008р. на суму 70624,80грн., №ОО-077 від 23.02.2008р. на суму 70624,80грн., товар за якими було отримано представником відповідача Дубровою О.М. на підставі довіреності ЯОН №027138 від 21.02.2008р.  

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім  утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 181236,80грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11  Цивільного  кодексу  України підставами  виникнення  цивільних  прав  та обов'язків  є зокрема  договори  та  інші  правочини.

Стаття  509  Цивільного  кодексу  України  визначає,  що  зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)  зобов'язана  вчинити  на  користь  другої  сторони (кредитора)  певну    дію  (передати  майно, виконати    роботу,  надати  послугу,  сплатити  гроші  тощо)  або  утриматись  від  певної  дії,  а  кредитор  має  право  вимагати  від боржника  виконання  його  обов'язку.       

Статтею  173 Господарського  кодексу  України  визначено,  що господарським  визначається  зобов'язання,  що  виникає  між  суб'єктом  господарювання  та  іншим  учасником   відносин  у  сфері  господарювання з  підстав,  передбачених  господарським  кодексом,  в  силу  якого  один  суб'єкт (зобов'язана  сторона, у тому  числі  боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну  дію  господарського  чи  управлінсько-господарського  характеру  на  користь   іншого  суб'єкта   (виконати  роботи, передати  майно, сплатити  гроші,  надати  інформацію тощо),  або  утриматись  від  певних  дій, а інший  суб'єкт  (управлена  сторона, у тому  числі  кредитор)  має  право  вимагати  від  зобов'язаної   сторони  виконання  її  обов'язку .

Як визначено  положеннями ст. 526 Цивільного  кодексу  України  та ст. 193  Господарського  кодексу  України  суб'єкти  господарювання  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання  належним  чином  відповідно до  умов  укладеного  договору.

У  частині  сьомій  статті 193 Господарського  кодексу  України  визначено,  що  одностороння  відмова  від виконання  зобов'язань,  крім  випадків,  передбачених  законом  не  допускається.

Аналогічні положення містить ст.525  Цивільного  кодексу  України.

Стаття  629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов'язання за Договором постачання №45 від 08.01.2008р. належним чином не виконав, отриманий товар не оплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 181236,80грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, суму боргу відповідач визнав частково в сумі 145996,80грн., однак матеріалами справи борг підтверджено на суму 181236,80грн., таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 181236,80грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача  3% річних в сумі 15144,44грн. та інфляційних витрат в сумі 61106,97грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.     

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 61106,98грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 15144,44грн. є арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняються через шість місяців  від дня коли зобов'язання мало бути виконане із посиланням на п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, у зв'язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні 3% річних та інфляційних витрат судом не приймаються з наступних підстав.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. (ст. 230 Господарського кодексу України).

Тобто приписи п. 6 ст. 232 ГК України поширюються лише на неустойку, штраф та пеню, а позивач у позові просить суд стягнути 3% річних та інфляційні витрати.

Крім того п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.     

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі  Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

                                                              ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю „Ідеал-2007”, м. Торез до Державного підприємства „Торезантрацит”, т. Торез про стягнення заборгованості в сумі  181236,80грн., інфляційних втрат в сумі 61106,97грн. та 3% річних в сумі 15144,44грн.,  задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства „Торезантрацит” (86600, м. Торез,                           вул. Енгельса, 88, код ЄДРПОУ 32366906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ідеал-2007” (86600, м. Торез, вул. Енгельса, 79, код ЄДРПОУ 34546288, р/р 26000010049698 у відділенні „Східне” ПАТ АТБ Банк м. Київ, МФО 321767) заборгованість в сумі  181236,80грн., інфляційні втрати в сумі 61106,97грн., 3% річних в сумі 15144,44грн., державне  мито  в  розмірі 2574,88грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області  в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Кододова О.В.