Постанова

від 15.03.2011 по справі 4/132-10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГО СПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2011 р. Справа № 4/132-10

Одеський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Савицького Я.Ф., М ихайлова М.В.

при секретарі судового за сідання Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Гончаров А.О., довіре ність від 26.11.2010р. №26/11

від відповідача за первісн им позовом: не з' явився

розглянувши у відкритом у судовому засіданні апеляці йну скаргу Закритого акці онерного товариства науково -виробничого об' єднання „Си нта”

на рішення господарськ ого суду Херсонської області від 20 січня 2011 року

у справі №4/132-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранд Полімер ЛТД”

до відповідача Закрито го акціонерного товариства н ауково-виробничого об' єдна ння „Синта”

про стягнення 279369,54 грн.,

та за зустрічним позовом Закритого акціонерного тов ариства науково-виробничого об' єднання „Синта”

до відповідача Товарис тва з обмеженою відповідальн істю „Гранд Полімер ЛТД”

про визнання недійсним договору купівлі-продажу №71 в ід 12.03.2010р., -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою в ідповідальністю „Гранд Полі мер ЛТД” (позивач за первісни м позовом) звернулося до госп одарського суду Херсонської області з позовом про стягне ння з Закритого акціонерного товариства Науково-виробнич е об' єднання „Синта” (відпо відач за первісним позовом) 316 011,02 грн., з яких: 274182,50 грн. основног о боргу, 14501,11 грн. пені та 27327,41 грн. в ідсотків річних, посилаючись на несвоєчасні розрахунки в ідповідача за отриманий това р згідно з договором купівлі -продажу №71 від 12.03.2009р.

Ухвалою господарського су ду Херсонської області від 25.0 8.2010р. прийнято до розгляду разо м з первісним зустрічний поз ов Закритого акціонерного то вариства Науково-виробниче о б' єднання „Синта” до Товар иства з обмеженою відповідал ьністю „Гранд Полімер ЛТД” п ро визнання недійсним догово ру купівлі-продажу №71 від 12.03.2009р ., в якому відповідач посилаєт ься на те, що зазначений догов ір генеральним директором ві дповідача Венгер Ігорем Мико лайовичем не підписувався, і про його існування відповід ачу стало відомо тільки післ я ознайомленні з матеріалами справи.

Ухвалою господарського су ду Херсонської області від 14.0 9.2010р. було зупинено провадженн я у справі, призначено судову почеркознавчу експертизу, п роведення якої доручено наук ово-дослідному експертно-кри міналістичному центру УМВС У країни в Херсонській області та зобов' язано Закрите акц іонерне товариство Науково-в иробниче об' єднання „Синта ” здійснити оплату вартості експертизи.

Науково-дослідний експерт но-криміналістичний центр У МВС України в Херсонській об ласті повернув матеріали екс пертизи без виконання, посил аючись на те, що відповідачем не було сплачено вартість ек спертизи, тому ухвалою госпо дарського суду Херсонської о бласті від 10.01.2011р. провадження у справі було поновлено.

20.01.2011р. за вх.№998 позивач на підс таві ст. 22 ГПК України надав до суду першої інстанції заяву про зменшення розміру позов них вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відпов ідача 279369,54 грн., в тому числі: 251182,50 грн. основного боргу, 18132,92 грн. в ідсотків річних та 10054,12 грн. пен і.

Рішенням господарського с уду Херсонської області від 20 січня 2011 року у справі №4/132-10 (суд дя Ємленінова З.І.) позовні вим оги за первісним позовом зад оволено частково. З ЗАТ НВО „С инта” на користь ТОВ „Гранд П олімер ЛТД” стягнуто 251182,50 грн. о сновного боргу, 18132,92 грн. річних відсотків річних, 2693,15 грн. держ мита та 201,13 грн. витрат на ІТЗ су дового процесу. В задоволенн і позовних вимог за первісни м позовом про стягнення 10054,12 гр н. пені відмовлено. В задоволе нні позовних вимог за зустрі чним позовом про визнання не дійсним договору купівлі-про дажу №71 від 12.03.2009р. відмовлено.

Приймаючи рішення, суд перш ої інстанції виходив з того, щ о відповідачем при зверненні з позовом не надано документ ального підтвердження того, що договір підписано неуповн оваженою особою, тобто не ген еральним директором Венгер І.М., а іншою посадовою особою . Призначена ж судом судова по черкознавча експертиза не бу ла проведена з вини відповід ача, яким не було здійснено о плату вартості експертизи. Н е надано відповідачем і дока зів того, що договір не відпо відає внутрішній волі відпов ідача, незважаючи на те, що ві дповідно до ст. 33 ГПК України с аме на нього покладається об ов' язок доведення цих обста вин. З урахуванням викладено го, позовні вимоги за зустріч ним позовом про визнання нед ійсним договору купівлі-прод ажу №71 від 12.03.2009р. на думку суду п ершої інстанції задоволенню не підлягають. При розгляді п ервісного позову про стягнен ня з відповідача 279369,54 грн., місц евий господарський суд прийш ов до висновку про те, що позов ні вимоги позивача підлягают ь задоволенню частково, оскі льки матеріалами справи дове дено, що між позивачем та відп овідачем склалися господарс ькі правовідносини на підста ві договору купівлі-продажу №71 від 12.03.2009р., згідно з яким пози вач поставив відповідачу тов ар на загальну суму 278150 грн. Фак тично оплату вартості отрима ного товару на суму 278150 грн. від повідач здійснив частково, в наслідок чого його борг стан ом на 30.06.2010р. склав 274182,50 грн. В пері од з 01.07.2010р. по 19.07.2010р. відповідачем було сплачено 23000грн., у зв' яз ку з чим його борг зменшився д о 251182,50 грн., які підлягають стяг ненню на користь позивача. Ок рім того, з урахуванням вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, а також з ур ахуванням вимог п.7.3 договору купівлі-продажу та фактичног о боргу відповідача, місцеви й господарський суд дійшов в исновку про необхідність зад оволення позовних вимог пози вача про стягнення 36% річних в сумі 18132,92 грн. за період простро чки виконання грошового зобо в' язання. Разом з тим, виходя чи із змісту договору купівл і-продажу щодо стягнення пен і (п.7.3), суд першої інстанції ді йшов висновку, що сторонами н е узгоджено в договорі конкр етного розміру, в якому нарах овується пеня, з огляду на що с уд прийшов до висновку, що поз овні вимоги про стягнення 10054,12 грн. пені задоволенню не підл ягають.

Відповідач із рішенням суд у першої інстанції не згодни й, в апеляційній скарзі проси ть його скасувати та прийнят и нове рішення, яким відмовит и ТОВ „Гранд Полімер ЛТД” у за доволенні первісного позову , а зустрічний позов ЗАТ НВО „С инта” задовольнити, з посила нням при цьому на порушення м ісцевим господарським судом норм матеріального та проце суального права, неповне з' ясування судом обставин, що м ають значення для справи. За д оводами скаржника судом була неправомірно не проведена с удова експертиза, що призвел о до невірного вирішення спр ави по суті. Окрім того, відмов ивши у проведенні судової ек спертизи, суд на думку скаржн ика порушив його процесуальн і права.

Представник позивача (ТОВ „ Гранд Полімер ЛТД”) у судовом у засіданні надав пояснення, згідно з якими позивач не пог оджується з апеляційною скар гою ЗАТ НВО „Синта”, просить з алишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідач (ЗАТ НВО „Синта” ) в судове засідання не з' яви вся, про час і місце судового з асідання повідомлений належ ним чином, про що свідчить від повідне повідомлення про вру чення поштового відправленн я від 11.02.2011р. При цьому 14.03.2011р. за вх .№434/11-Д1 до Одеського апеляційн ого господарського суду наді йшла телеграма про відкладен ня розгляду справи, без вказа ння від кого вказана телегра ма надійшла та без зазначенн я підстав для відкладення ро згляду справи. В судовому зас іданні представник позивача пояснив, що позивач (ТОВ „Гран д Полімер ЛТД”) вказану телег раму не направляв. Таким чино м, колегія суддів апеляційно го господарського суду дійшл а висновку про те, що телегра му про відкладення розгляду справи надіслав до суду відп овідач - ЗАТ НВО „Синта”. В буд ь-якому разі колегією суддів апеляційного господарськог о суду вказане у телеграмі кл опотання про відкладення роз гляду справи відхилено, оскі льки воно у розумінні ст.ст. 32-33 ГПК України є необґрунтован им. Враховуючи вищевикладен е, апеляційний господарський суд визнав за можливе розгля нути апеляційну скаргу ЗАТ Н ВО „Синта” за відсутністю пр едставника відповідача у суд овому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК Украї ни у судовому засіданні огол ошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали спр ави, правильність застосуван ня місцевим господарським су дом норм процесуального та м атеріального права, заслухав ши представника позивача, ап еляційний господарський суд дійшов висновку про відсутн ість підстав для задоволення апеляційної скарги відповід ача, з огляду на наступне.

Місцевим господарським су дом правильно встановлено, щ о 12 березня 2009 року між Товарис твом з обмеженою відповідаль ністю „Гранд Полімер ЛТД” (по зивач, продавець за договоро м) та Закритим акціонерним то вариством Науково-виробнич е об'єднання „Синта” (відпові дач, покупець за договором) ук ладено договір купівлі-прода жу №71.

Згідно з зазначеним догово ром продавець зобов' язався передати, а покупець прийнят и та оплатити на умовах, встан овлених договором, товар в кі лькості, асортименті і за цін ами, зазначеними в накладних на відпуск товару, які є невід ' ємною частиною договору.

Договір відповідно до пунк ту 10.1 діє до 31.12.2009р., а в частині зо бов' язань по розрахунках - д о їх повного виконання.

Предметом спору за зустріч ним позовом є визнання догов ору купівлі-продажу від 12.03.2009р. №71 недійсним з підстав передб ачених ч.3 ст.203, ч.2 ст.207, ч.1 ст. 215 ЦК У країни. При цьому ЗАТ НВО „Син та” при зверненні з зустрічн им позовом посилалося на те, щ о зазначений договір його ке рівником Венгер І.М. не підпи сувався і волевиявлення на й ого укладення було відсутнє, а про існування договору йом у стало відомо лише після озн айомлення з матеріалами спр ави.

Статтею 203 Цивільного Кодек су України встановлено загал ьні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності пр авочину. Із змісту зазначено ї статті випливає, що правочи н є дійсним, якщо він відповід ає загальним умовам дійсност і правочину, до яких, зокрема, треба віднести: законність з місту правочину, наявність у особи, яка вчиняє правочин, не обхідного обсягу цивільної д ієздатності; вільне волевияв лення учасника правочину та його відповідність внутрішн ій волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам законодавства; його спрямова ність на реальне настання пр авових наслідків, що ним обум овлені. Правочин є чинним, якщ о він не суперечить ЦК Україн и, іншим актам цивільного зак онодавства та моральним заса дам суспільства.

Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підс тавою недійсності правочину є недодержання в момент вчин ення правочину стороною (сто ронами) вимог, які встановлен і частинами першою-третьою, п ' ятою та шостою статті 203 ЦК У країни.

Частиною 2 ст. 203 ЦК України ви значено, що особа, яка вчиняє п равочин, повинна мати необхі дний обсяг цивільної дієздат ності.

Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК Укра їни волевиявлення учасника п равочину має бути вільним і відповідати його внутрішні й волі.

Згідно з ч.2 ст. 207 ЦК України на яку посилається відповідач, правочин вважається таким, щ о вчинений в письмовій формі , якщо він підписаний його ст ороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юриди чна особа, підписується особ ами, уповноваженими на це її у становчими документами, дові реністю, законом або іншими актами цивільного законода вства, та скріплюється печат кою.

Відповідно до п.п. 1, 2 постано ви Пленуму Верховного Суду У країни №9 від 06.11.2009р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочин ів недійсними”, вирішуючи сп ори про визнання угод недійс ними, суди, залежно від предме та і підстав позову, повинні з астосовувати норми матеріа льного права, якими регулюют ься відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішув ати справи. Судам необхідно в раховувати, що відповідно до статтей 4, 10, 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим за конам України, які приймають ся відповідно до Конституції України, міжнародним догово рам, згода на обов' язковіст ь яких надана Верховною Рад ою України, актам Президента України, Постановам Кабінет у Міністрів України, актам ін ших органів державної влади України, органів влади Автон омної Республіки Крим у випа дках, в межах, встановлених К онституцією України та закон ом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити також положенням інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-п равових актів, прийнятих від повідно до Конституції Укра їни.

Відповідно до ч.4 ст. 87 ЦК Укра їни юридична особа вважаєтьс я створеною з дня її державно ї реєстрації. Датою державно ї реєстрації юридичної особи згідно з ч.4 ст. 25 Закону Україн и „Про державну реєстрацію ю ридичних осіб та фізичних ос іб-підприємців” є дата внесе ння до Єдиного державного ре єстру запису проведення дер жавної реєстрації.

Матеріалами справи підтве рджується, що Закрите акціон ерне товариство Науково-виро бниче об' єднання „Синта” ві дповідно до свідоцтва про де ржавну реєстрацію серії АОО №702900 зареєстроване як юридичн а особа виконавчим комітетом Херсонської міської ради 21.04.19 98р. Витягом з Єдиного державно го реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців с таном на 07.09.2010р. підтверджуєтьс я, що Закрите акціонерне това риство Науково-виробниче об' єднання „Синта” внесено до Є диного державного реєстру. Й ого керівником зазначено Ве нгера Ігоря Миколайовича.

Відповідно до ч.1 ст. 92 ЦК Укра їни юридична особа набуває ц ивільних прав та обов' язкі в і здійснює їх через свої орг ани, які діють відповідно до установчих документів та зак ону.

Таким чином, формують та вир ажають волю юридичної особи її органи, і саме їх дії розгля даються як дії юридичної осо би.

Згідно з п.8.3.6 Статуту ЗАТ НВО „Синта”, зареєстрованого ви конавчим комітетом Херсонсь кої міської ради 17.04.1998р., зі змін ами від 14.04.2000р., саме генеральни й директор керує роботою пра вління і вправі без довірено сті здійснювати дії від імен і товариства, в тому числі і ук ладати угоди без будь-яких об межень.

Як вбачається із спірного п равочину, його від імені Закр итого акціонерного товарист ва Науково-виробниче об' єдн ання „Синта” підписано генер альним директором Венгер І.М . та скріплено печаткою.

Відповідачем при зверненн і з позовом не надано докумен тального підтвердження того , що договір підписано неупов новаженою особою, тобто не ге неральним директором Венге р І.М., а іншою посадовою особо ю. Призначена ж судом судова почеркознавча експертиза не була проведена з вини відпов ідача, яким не було здійснено оплату вартості експертизи.

Не надано відповідачем і до казів того, що договір не відп овідає внутрішній волі відпо відача, незважаючи на те, що ві дповідно до ст. 33 ГПК України с аме на нього покладається об ов' язок доведення цих обста вин.

Матеріалами справи підтве рджується, що позивачем пере давався, а відповідачем прий мався товар на умовах, встано влених договором купівлі-про дажу. Окрім того, довідкою Нов омосковської об' єднаної де ржавної податкової інспекці ї Дніпропетровської області від 10.01.2011р. №01-/232/31987126 „Про результа ти документальної невиїзної перевірки” підтверджується , що за даними бухгалтерськог о обліку та звітності відобр ажені операції поставки това ру позивачем та отримання йо го відповідачем саме за дого вором №71 від 12.03.2009р. В довідці заз начено, що за наслідками авто матизованого співставлення додатку №5 до податкової декл арації в ПДВ розбіжностей мі ж сумами ПДВ відповідача і по зивача не встановлено. Стан ом на 10.01.2011р. дебіторська заборг ованість відповідача перед позивачем за спірним догово ром становить 251182,50 грн.

Таким чином, відповідач при йняв товар, передбачений дог овором купівлі-продажу від 12.0 3.2009р. №71 і частково виконав свої обов' язки за договором по р озрахунках за отриманий това р, тобто вчинив дії, які свідча ть про те, що він схвалював спі рний договір, а також про те, щ о внутрішнє волевиявлення ві дповідача було вільним і діс тало свій вираз зовні.

Згідно з вимогами ГПК Украї ни доказами у справі є будь-як і фактичні данні, на підставі яких господарський суд у виз наченому законом порядку вст ановлює наявність чи відсутн ість обставин, на яких ґрунту ються вимоги і заперечення с торін, а також інші обставини , які мають значення для прави льного вирішення господарсь кого спору (ст. 32 ГПК України). О бставини справи, які відпові дно до законодавства повинні бути підтверджені певними з асобами доказування, не можу ть підтверджуватись іншими з асобами доказування (ст. 34 ГПК України). Письмовими доказам и є документи і матеріали, які містять дані про обставини, щ о мають значення для правиль ного вирішення спору. Письмо ві докази подаються в оригін алі або в належним чином засв ідченій копії. Якщо для виріш ення спору має значення лише частина документа, подаєтьс я засвідчений витяг з нього.

Але відповідачем не надано доказів, які б відповідали пр инципам належності та допуст имості в розумінні ст. 32, 34 ГПК У країни та підтверджували б в икладені в позовній заяві об ставини щодо того, що спірний договір від імені покупця п ідписано неуповноваженою ос обою та засвідчено не печатк ою відповідача, а також відсу тність вільного волевиявлен ня відповідача при укладенні договору.

Вищезазначене свідчить пр о те, що договір від імені відп овідача підписано уповнова женою особою, відповідач під писав спірний договір купівл і-продажу від 12.03.2009р. №71 при його вільному волевиявленні та в чинив дії, які свідчать про сх валення договору, прийняття його до виконання, тобто воле виявлення відповідача було в ільним, воно відповідало вну трішній волі відповідача, а д ії сторін спрямовані на реал ьне настання правових наслід ків, обумовлених договором щ одо передачі позивачем та пр ийняття відповідачем передб аченого договором купівлі-пр одажу товару, а внутрішня вол я сторін відповідала зовнішн ьому її прояву.

Таким чином, посилання відп овідача на те, що договір від і мені юридичної особи підпис ано не генеральним директоро м, а іншою особою, а також на ві дсутність волевиявлення від повідача не підтверджені нал ежними та допустимими доказа ми в розумінні ст. 32, 34 ГПК Украї ни, тому його посилання на те, що спірний правочин не відпо відає вимогам ч.3 ст.203, ч.2 ст. 207 та ч.1 ст. 215 ЦК України є безпідста вними.

З урахуванням викладеного , апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те , що позовні вимоги за зустріч ним позовом про визнання нед ійсним договору купівлі-прод ажу №71 від 12.03.2009р. задоволенню не підлягають.

При розгляді первісного по зову про стягнення з відпові дача 279369,54 грн., в тому числі: 251182,50 г рн. основного боргу, 18132,92 грн. ві дсотків річних та 10054,12 грн. пені , місцевий господарський суд правомірно прийшов до висно вку про те, що позовні вимоги п озивача підлягають задоволе нню частково, з урахуванням н аступного.

Матеріалами справи доведе но, що між позивачем та відпов ідачем склалися господарськ і правовідносини на підставі договору купівлі-продажу №71 в ід 12.03.2009р. згідно з яким позивач , як продавець, зобов' язався передати, а відповідач, як пок упець, прийняти та оплатити н а умовах, встановлених догов ором, товар в кількості, асорт именті і за цінами, зазначени ми в накладних на відпуск тов ару, які є невід' ємною части ною договору.

Матеріалами справи підтве рджується, що свої обов' язк и за договором від 12.03.2009р. позив ач виконав і в період з 04.08.2010р. по 10.06.2010р. за накладними №360410 від 08.04.201 0р., №620510 від 17.05.2010р., №760610 від 10.06.2010р. пер едав відповідачу товар на за гальну суму 278150 грн. Факт перед ачі товару на зазначену суму підтверджується наданими до матеріалів справи витратн ими накладними, рахунками, а т акож податковими накладними , довіреностями виданими ві дповідачем на ім' я ОСОБА_1 . на отримання товару по вищ езазначеним накладним (а.с. 12-20 т.І).

Частиною 1 статті 193 ГК Україн и встановлено обов' язок суб ' єктів господарювання та ін ших учасників господарських відносин виконувати господ арські зобов' язання належн им чином відповідно до закон у, інших правових актів, дого вору, а за відсутності конкре тних вимог щодо виконання зо бов' язання - відповідно до в имог, що звичайно ставляться .

Аналогічні вимоги щодо вик онання зобов' язання закріп лені і в статті 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 692 ЦК Україн и передбачено, що покупець зо бов' язаний оплатити товар після його прийняття або при йняття товаророзпорядчих д окументів на нього, якщо дого вором або актами цивільного законодавства не встановлен ий інший порядок оплати това ру.

При укладенні договору від 12.03.2009р. сторони в п.5.1 узгодили, що оплату товару відповідач з дійснює на умовах відстрочки платежу 14 календарних днів з моменту його поставки Таким чином, товар отриманий по вищ езазначеним накладним відп овідач зобов' язаний був опл атити відповідно до 23.04.2010р., до 01. 06.2010р. та до 25.06.2010р.

Фактично оплату вартості о триманого товару на суму 278150 гр н. відповідач здійснив частк ово. Його борг станом на 30.06.2010р. с тановив 274182,50 грн., що в тому числ і підтверджується підписани м сторонами актом звірки роз рахунків станом на 30.06.2010р. (а.с. 21 т .І). В період з 01.07.2010р. по 19.07.2010р. відп овідачем було сплачено 23000 грн ., у зв' язку з чим борг відпов ідача зменшився до 251182,50 грн.

Зазначена заборгованість відповідача в сумі 251182,50 грн. ста ном на 10.01.2011р. підтверджується т акож і довідкою Новомосковсь кої об' єднаної державної п одаткової інспекції Дніпроп етровської області від 10.01.2011р. № 01-232/31987126 „Про результати докумен тальної невиїзної перевірки ”.

Доказів перерахування заб оргованості в сумі 251182,50 грн., аб о будь-яких заперечень щодо с уми боргу відповідач суду не надав і на час розгляду справ и, тому основний борг в сумі 251 182,50 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошов ого зобов' язання, на вимогу кредитора зобов' язаний спл атити суму боргу з урахуван ням інфляції за весь час прос трочення, а також три процент и річних від простроченої су ми, якщо інший розмір процент ів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 зазначеної норми передбачено, що боржник не зв ільняється від відповідаль ності за неможливість викона ння грошового зобов' язання .

При укладенні договору куп івлі-продажу від 12.03.2009р. сторони пунктом 7.3 узгодили, що у разі п рострочки оплати товару біль ш ніж на 3 календарних дні, пок упець зобов' язаний сплатит и продавцю проценти за корис тування грошовими коштами з розмірі 36% річних від вартост і несплаченого в строк товар у від дня настання строку оп лати до дня його фактичної оп лати. Таким чином, при укладе нні договору сторони узгодил и більший розмір річних, що не суперечить вимогам ч.2 ст. 625 ЦК України.

З урахуванням вимог ч.2 ст.625 Ц К України, а також з урахуванн ям вимог пункту 7.3 договору ку півлі-продажу та фактичного боргу відповідача, позовні в имоги позивача про стягнення 36% річних в сумі 18132,92 грн. за пері од прострочки виконання грош ового зобов' язання підляга ють задоволенню.

Розглядаючи позовні вимог и в частині стягнення 10054,12 грн. п ені місцевий господарський с уд правомірно виходив з наст упного.

Згідно зі статтею 611 ЦК Украї ни у разі порушення зобов' я зання настають правові насл ідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припине ння зобов' язання внаслідок односторонньої відмови від зобов' язання, якщо це встан овлено договором або законом або розірвання договору; змі на умов зобов' язання; сплат а неустойки (в тому числі штра фу і пені); відшкодування збит ків.

Частина 6 ст. 231 Господарськог о Кодексу України визначає, щ о штрафні санкції за порушен ня грошових зобов' язань вст ановлюються у відсотках, роз мір яких визначається обліко вою ставкою Національного ба нку України за весь час корис тування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не пе редбачено законом або догов ором.

Відповідно до статей 1, 3 Зако ну України „Про відповідальн ість за несвоєчасне виконанн я грошових зобов' язань” пла тники грошових коштів сплачу ють на користь одержувачів ц их коштів за прострочку плат ежу пеню в розмірі, що встанов люється за згодою сторін. Роз мір пені, передбачений статт ею 1 цього Закону, обчислюєтьс я від суми простроченого пла тежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який спл ачується пеня.

Аналогічні вимоги передба чені і частиною 2 статті 343 Госп одарського Кодексу України.

При укладенні договору куп івлі-продажу від 12.03.2009р. №71 сторо ни не узгодили конкретний ро змір пені, зазначивши в пункт і 7.3 договору, що пеня за несво єчасне виконання грошового з обов' язання стягується в ро змірі більше подвійної облі кової ставки НБУ, що діяла в п еріод її нарахування.

Отже, виходячи із вимог вище наведених норм права та зміс ту договору купівлі-продажу щодо стягнення пені (п.7.3), місце вий господарський суд дійшов правильного висновку, що сто ронами не узгоджено в догово рі конкретного розміру, в яко му нараховується пеня. Догов ором зазначено, що стягуєтьс я пеня в розмірі більше под війної облікової ставки НБУ , але не зазначено конкретн ий її розмір.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшо в до правильного висновку, що позовні вимоги про стягненн я 10054,12 грн. пені задоволенню не п ідлягають.

З урахуванням вищезазначе ного, апеляційний господарсь кий суд погоджується з висно вком суду першої інстанції п ро те, що позовні вимоги за пер вісним позовом підлягають за доволенню частково, з відпов ідача на користь позивача пі длягають стягненню 251182,50 грн. ос новного боргу, 18132,92 грн. відсотк ів річних.

Водночас апеляційний госп одарський суд вважає за необ хідне зазначити, що не прийма є до уваги доводів скаржника про те, що судом була неправом ірно не проведена судова екс пертиза, з огляду на таке.

Як вже було зазначено вище, з матеріалів справи вбачаєть ся, що ухвалою господарськог о суду Херсонської області в ід 14.09.2010р. було призначено судов у почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено нау ково-дослідному експертно-кр иміналістичному центру УМВС України в Херсонській облас ті та зобов' язано Закрите а кціонерне товариство Науков о-виробниче об' єднання „Син та” здійснити оплату вартост і експертизи. Науково-дослід ний експертно-криміналістич ний центр УМВС України в Херс онській області повернув мат еріали експертизи без викона ння, посилаючись на те, що відп овідачем не було сплачено ва ртість експертизи.

У разі відмови чи ухилення з аінтересованої сторони від о плати витрат, пов' язаних з п роведенням судової експерти зи, господарський суд розгля дає справу на підставі наявн их доказів.

Така ж правова позиція викл адена і у п.7 Інформаційного ли ста Вищого господарського су ду України від 27.11.2006р. №01-8/2651 „Про д еякі питання призначення суд ових експертиз”.

Таким чином, місцевим госпо дарським судом правомірно бу ло розглянуто справу за наяв ними матеріалами.

Окрім того, з огляду на вище вказані обставини, колегією суддів апеляційного господа рського суду також було відм овлено у задоволенні заявлен ого відповідачем (ЗАТ НВО „Си нта”) в апеляційній скарзі кл опотання про призначення поч еркознавчої експертизи.

Враховуючи вищевикладене, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матер іали справи не спростовують вищенаведені висновки суду п ершої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуальн ого права, відповідає фактич ним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбаче ні ст. 104 ГПК України, для його з міни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржув ане рішення місцевого господ арського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ НВО „Синта” - без задоволе ння.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господа рського процесуального коде ксу України, апеляційний гос подарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Херсонської області від 20 січня 2011 року у справі №4/132-10 зал ишити без змін, а апеляційну с каргу Закритого акціонерног о товариства науково-виробни чого об' єднання „Синта” - бе з задоволення.

Постанова набирає законно ї сили з дня її прийняття і мож е бути оскаржена у касаційно му порядку.

Повний текст постанови під писаний 16 березня 2011 року.

Головуючий суддя

Судді О.О. Журавльов

Я.Ф. Савицький

М.В. Михайлов