Рішення

від 24.03.2011 по справі 15/45пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/45пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

24.03.11 р.                                                                                 Справа № 15/45пд                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства “Слав Консалтинг” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 32183074)

до відповідача комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33257089)

про визнання відсутнім права вимоги щодо стягнення заборгованості з урахуванням штрафних санкцій в сумі 86007,52 грн. по договору на постачання теплової енергії № 596

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Климчук Т.В. за довіреністю № 240 від 18.01.2011 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява приватного підприємства “Слав Консалтинг” м. Донецьк до комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” м. Донецька про визнання відсутнім права вимоги щодо стягнення заборгованості з урахуванням штрафних санкцій в сумі 86007,52 грн. по договору на постачання теплової енергії № 596.

Ухвалою суду від 14.02.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/45пд, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

До суду від позивача, приватного підприємства “Слав Консалтинг”, 24.03.2011 р. надійшло клопотання про відкладення судового засідання по справі на іншу дату у зв'язку з неможливістю представника позивача та його керівника бути присутнім в судовому засіданні. Вказане клопотання суд відхилив, оскільки відсутність представника позивача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установленому порядку. Сторони були повідомлені судом про дату та час проведення судового засідання належним чином, що унеможливлює порушення їх процесуальних прав в цій частині. Розгляд справи по суті вже відкладався за клопотанням позивача. У вказаному клопотанні позивач не зазначає про наявність будь-яких доказів, які раніше не були ним представлені до суду. Вирішення спору між сторонами про визнання відсутнім права вимоги щодо стягнення заборгованості з урахуванням штрафних санкцій в сумі 86007,52 грн. по договору на постачання теплової енергії № 596 та визнання вказаного договору неукладеним можливо на підставі наявних у справі документів. Тільки сама неявка представника позивача у судове засідання не є причиною неможливості розгляду справи в установлений законом двохмісячний строк.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представника відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що під час підписання спірного договору № 596 на поставку теплової енергії сторонами не була узгоджена ціна договору, оскільки в даному договорі вказаний лише тариф на теплову енергію, на підставі чого, керуючись ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України, позивач спірний договір поставки вважає неукладеним. За вказаних обставин позивач стверджує, що такий договір не породжує правові наслідки, зокрема, права вимоги на стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, отримані згідно спірного договору.

Позивач надав до суду додаткову позовну заяву від 17.03.2011 р., в якій додатково просить суд визнати договір № 596 на поставку теплової енергії неукладеним. Суд прийняв до розгляду додаткову позовну заяву, оскільки вона пов'язана з первісним позовом підставою виникнення та поданими доказами. В подальшому суд розглядав позовні вимоги про визнання відсутнім права вимоги щодо стягнення заборгованості з урахуванням штрафних санкцій в сумі 86007,52 грн. по договору на постачання теплової енергії № 596 та про визнання даного договору неукладеним.

Відповідач надав до суду відзиви на позовну заяву та додаткову позовну заяву, якими проти позовних вимог заперечував на підставі того, що позивач вже звертався до суду з позовом про визнання договору № 596 на поставку теплової енергії недійсним на підставі того, що в ньому сторонами нібито не була погоджена ціна договору.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.03.2010 р. по справі № 2/279пд за позовом приватного підприємства “Слав Консалтинг” м. Донецьк до комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” м. Донецька про визнання договору № 596 на поставку теплової енергії недійсним відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.06.2010 р. по справі № 2/279пд рішення господарського суду Донецької області від 09.03.2010 р. по даній справі залишено без змін, у зв'язку з чим вказане рішення набрало законної сили. Завірені копії рішення суду та постанови апеляційного суду є в матеріалах справи.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.06.2010 р. встановлено, що зміст спірного договору не суперечить вимогам чинного законодавства, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним та відповідало їх волі, умови договору націлені на реальне настання наслідків, обумовлених вказаним договором, тому підстав для визнання недійсним договору № 596 за наведеними позивачем в позовній заяві підставами немає.

Також в даній постанові зазначено наступне: з аналізу умов спірного договору вбачається, що сторонами в договорі узгоджені такі істотні умови договору як предмет, ціна, строк дії договору. Як вбачається з матеріалів справи позивач не направляв на адресу відповідача протокол розбіжностей, стосовно свого непогодження із визначеною в договорі ціною наданих послуг. Тобто, в матеріалах справи відсутні докази, підтверджуючи незгоду позивача з умовами договору, які визначені сторонами. Наведене дає підстави вважати, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, підписання спірного договору за викладеними в ньому умовами здійснювалося за вільним вибором сторін.

Згідно частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні  інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ст. 32 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” за надання послуг споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку.

Статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" встановлений порядок розробки та затвердження тарифів, якою передбачено, що теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями розробляють та подають на затвердження уповноваженим органам тарифи на послуги постачання теплової енергії з їх обґрунтуванням, а встановлення тарифів на такі послуги згідно зі ст. 13 Закону України "Про місцеве самоврядування" відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування.

Затверджені таким чином тарифи є обов'язковими як для позивача, так і для відповідача, узгодження в договорі встановлених або змінених тарифів, що набрали законної сили проводиться не з власного бажання як постачальника теплової енергії так й споживача теплової енергії.

Пунктом 6.3 спірного договору передбачено, що оплата за теплову енергію здійснюється у відповідності з діючими тарифами, які встановлюються Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими органами.

Крім того, відповідач надав до суду докази фактичного виконання сторонами спірного договору: акти зняття показників теплового лічильника, рахунки на оплату спожитої теплової енергії, акти включення та відключення опалення, банківські виписки щодо оплати вартості спожитої теплоенергії.

Частиною 8 ст. 181 ГК України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач крім неузгодженості ціни договору та його неукладеності не вказує інших підстав щодо визнання у відповідача відсутності права вимоги щодо стягнення заборгованості з урахуванням штрафних санкцій в сумі 86007,52 грн. по договору на постачання теплової енергії № 596, не надає з цього питання будь–які докази, крім тексту самого спірного договору.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не довів належним чином обставини, які зазначені в позовній заяві, до того ж спірний договір фактично виконувався сторонами, у зв'язку з чим не може бути визнаним неукладеним. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не обґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати у зв'язку з відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 24.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 28.03.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

                                                              Богатир К.В.