Постанова

від 26.06.2009 по справі 15/45пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/45пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.06.2009  року                                                                      Справа № 15/45пд

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                              Семендяєвої І.В.

суддів                                                  Бойченка К.І.

                                                  Єжової С.С.

за присутністю секретаря

судового засідання                              Антонової І.В.

та представників сторін:

від позивача                               - Дегтяренко Р.Э., паспорт ЕК № 576992, виданий

Лутугінським РВ УМВС України в Луганській

області 21.11.97, директор ТОВ „БДК-Авто”;

від відповідача                              - Бочаров Д.М., довіреність № 1/1-7 від 09.01.09, юрисконсульт,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                               Товариства з обмеженою відповідальністю

„БДК-Авто”, м. Лутугине Луганської області

на рішення          

господарського суду           Луганської області

від                                                   24.04.09 (підписано 29.04.09)

у справі                                         № 15/45пд (суддя Корнієнко В.В.)

за позовом                                        Товариства з обмеженою відповідальністю

„БДК-Авто”, м. Лутугине Луганської області

до відповідача:                              Товариства з обмеженою відповідальністю

„Луганське регіональне управління

автобусних станцій”, м. Луганськ

про           спонукання укласти договір

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю  „БДК-Авто”,  м. Лутугине Луганської області  (далі за текстом –ТОВ „БДК-Авто”, позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське регіональне управління автобусних станцій”, м. Луганськ (далі за текстом –ТОВ „ЛРУАС”, відповідач) про виключення протоколу розбіжностей від 28.01.09 до договору від 12.01.09 про  надання послуг (далі –Договір).

Рішенням господарського суду Луганської області від 24.04.09 по справі                 № 15/45пд позов задоволено частково.  Зобов'язано ТОВ „ЛРУАС” укласти з ТОВ „БДК-Авто” договір у наступній редакції:

„Договір № 225/6

про взаємовідносини товариства та перевізника при обслуговуванні пасажирів автомобільним транспортом на автостанціях Луганської області на приміських маршрутах

ТОВ „Луганське регіональне управління автобусних станцій”, далі пойменоване „Товариство” в особі директора Ісаєва Іси Магомедовича, який діє на підставі Статуту - з одного боку, та „БДК-Авто”, далі –„Перевізник”, в особі директора Дегтяренко Руслана Євгеновича, що діє па підставі Статуту, з другого боку, разом Сторони, уклали цей Договір про нижченаведене:”

Предмет договору

Предметом договору Товариства з Перевізником є надання послуг та виконання робіт, пов'язаних з відправленням та прибуттям пасажирів автобусних маршрутів загального користування (крім міських) відповідно з розкладом руху, забезпечення на автовокзалах та автостанціях Товариства прийому і відправлення автобусів і пасажирів, організації продажу квитків населенню, диспетчерського управління і регулювання руху автобусів.

Підставою для складання такого договору є наявність у перевізника договору з замовником на перевезення пасажирів на маршрутах загального користування.

Пункт 1.

Перевізник здійснює перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах:

„Успенка 1 - Лутугине АС - Луганськ АС 2”;

„Первозванівка - Луганськ АС 2”;

„Лутугино АС - Луганськ АС 2”;

„Лутугино АС - Челюскінець - Луганськ АС 2”;

„Новопавлівка  - Луганськ АС 2”;

„Успенка - Луганськ АС 2”.

Товариство зобов'язане:

- Забезпечувати диспетчерське управління та регулювання руху автобусів на АС.

- Організовувати прийом та відправлення автобусів та пасажирів в рейс згідно законодавства.

- Організовувати продаж квитків населенню, та надавати інші станційні послуги.

- Контролювати екіпіровку та санітарний стан автобусів.

- Оформляти та контролювати дорожню документацію водіїв.

- Надати місце для відстою автобусів Перевізника до двох годин перед відправленням їх в рейс, згідно з розкладом руху.

- Надати водіям автобусів, які знаходяться у рейсі, кімнату відпочинку.

- Здійснювати страхування пасажирів, які придбали квитки в касах автостанцій.

- Інформувати пасажирів з усіх питань перевезень у відповідності до технологічного процесу автостанції.

- Забезпечувати інкасацію виручки, належної Перевізнику.

Перевізник зобов'язаний:

- Забезпечити дотримування водієм автобусу Правил надання послуг пасажирського автотранспорту, Закону України „Про автомобільний транспорт”, Правил дорожнього руху, Закону України „Про дорожній рух”, а також керівних документів з безпеки автомобільних пасажирських перевезень, розкладу руху автобусів, та встановлених тарифів.

- Повідомляти автостанції не пізніше, ніж за 3 години до відправлення автобусу в рейс про вимушену заміну передбаченого розкладом типу автобусу, а в разі затримки його випуску вказати час прибуття на автостанцію.

- Здійснювати посадку пасажирів в автобус тільки при наявності квитків на проїзд та перевезення багажу.

- Надавати   квитково-касову   документацію,    дорожній   лист   реєстрації   прибуття   та відправлення автобусів для визначення вільних місць за 20 хвилин до відправлення.

-  Забезпечити подачу автобусів у належному технічному і санітарному стані, без порушень технологічної конструкції (додаткові сидіння і т.п.).

-  Забезпечити внесення змін в розклад руху автобусів, тарифів, відміну рейсів тільки після попереднього погодження з Товариством не пізніше ніж  за 15 днів.

- В тижневий термін повідомити Товариство у разі зміни системи оподаткування та надати копії відповідних документів.

Товариство має право:

- Вимагати від іншої сторони виконання умов і цього договору.

- Здійснювати контроль за виконанням водіями автобусів транспортної та технологічної дисципліни на території автостанції.

У разі встановлення порушень з боку Перевізника або водія - фіксує їх, та про виявлені факти інформує перевізника та замовника для прийняття заходів по їх усуненню.

- Вимагати у відповідності з чинним законодавством України відшкодування збитків, заподіяних Перевізником Товариству.

- Корегувати розмір оплати послуг диспетчерського управління та регулювання руху автобусів на АС за договором при наявності обґрунтованості підстав.                                                                  

- В разі несплати штрафів в строк передбачений Договором, утримувати їх суму з суми за реалізацію квитків, належної Перевізнику.

Перевізник має право:

- Вимагати від іншої сторони виконання умов цього договору.                                                              

- Вимагати відшкодування збитків,  заподіяних Товариством Перевізнику у відповідності з чинним законодавством України.

- Своєчасно повідомляти керівництво  Товариства про  порушення  технологічного  процесу працівниками автостанцій.

Пункт 2.

Плата Товариству за надання послуг, складає 15% (з врахуванням податку на додану вартість у розмірі 20%) від суми виторгу (після відрахування суми страхових внесків та податку на додану вартість; за перевезення пасажирів, які оквитковані через каси Товариства, і яка обліковується по касовим відомостям продажу квитків. За кошти отримані від реалізації квитків на перевезення багажу реалізованих автостанціями, Перевізник сплачує Товариству плату у розмірі 50% (з врахуванням ПДВ в розмірі 20%).

Плата за надання послуг Перевізнику сплачується шляхом утримання Товариством з суми виторгу за перевезення пасажирів.

При відсутності виторгу за перевезення пасажирів плата Товариству за надання послуг сплачується Перевізником безпосередньо перед відправленням у сумі 1,50 грн. (одна гривня 50 коп.) за одне відправлення.

Пункт 3.

Розрахунки Товариства з Перевізником за реалізацію квитків здійснюється кожних 10 днів, кінцевий розрахунок до 15 числа місяця, наступного за звітним. Розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Перевізника.

Пункт 4.

Уразі невиконання умов договору сторони несуть таку відповідальність:

п.п. 4.1. „Товариство”:

- За зрив рейсу з вини автостанції формування Товариство сплачує Перевізнику штраф за кожен зірваний рейс у приміському сполученні 10 грн.

- За спізнення від 20 хв. до 1 години з відправленням автобусу з вини автостанції формування з урахуванням допустимих відхилень - сплачує Перевізнику штраф в сумі 10 грн.

- За кожен день прострочення платежу сплачує пеню в розмірі 0,05 % від суми простроченого платежу.

п.п.4.2. „Перевізник”:

-  За зрив рейсу з автостанції формування перевізник сплачує Товариству штраф за кожний зірваний рейс у приміському сполученні 10 грн.

-  За спізнення автобусу від 20 хв. до 1 години при поданні на автостанцію формування з врахуванням допустимих відхилень - сплачує Товариству штраф в розмірі 10 грн. за кожен випадок спізнення.

- За незаїзд автобусу на автостанцію, згідно розкладу руху, сплачує Товариству штраф у розмірі 10 грн. за кожен випадок.

-   За запізнення подання автобусу на платформу автостанції формування з врахуванням допустимих відхилень - сплачує Товариству штраф в розмірі 10 грн. за кожен випадок спізнення.

-  В разі невиконання рейсу в результаті чого товариство відшкодувало пасажирам згідно чинного законодавства заподіяні матеріальні та моральні збитки, - сплачує товариству відшкодовані суми в повному обсязі згідно з діючим законодавством.

- За порушення правил паркування транспортного засобу на території автостанції, згідно схеми руху, перевізник сплачує Товариству штраф в розмірі                   10 грн. за кожен випадок.

-  За кожен день прострочення платежу сплачує пеню в розмірі 0,05 % від суми простроченого платежу.

Пункт 5.

Порушення вимог даного договору фіксується сторонами: відмітки у журналі диспетчера та у дорожньому листі водія (зрив, спізнення, незаїзд).

На підставі зафіксованих порушень сторонами вимог договору, сторони приймають рішення про застосування штрафних санкцій до порушника та на протязі 45 діб з дня порушення повідомляють про це порушника. Зацікавлена сторона направляє порушнику листа про вирішення застосування штрафу -рахунок на сплату штрафу та дані про порушення (ф.29-АСС).

Порушник в 15 денний термін з дня отримання повідомлення про застосування штрафу сплачує його на розрахунковий рахунок іншої сторони або у касу підприємства.

Згідно заяви Перевізника про вихід з ладу автобусу, надану у п'ятиденний термін після події, та надання відповідних доказів, штраф не сплачується.

Пункт 6.

Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим Договором, регламентуються чинним законодавством України.

Пункт 7.

Сторони є платниками податку на прибуток на загальних підставах.

Пункт 8.

Договір вступає з силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2009р. У разі відсутності (за 20 днів до кінця дії договору) заяви будь-якої Сторони про перегляд умов цього договору, термін його дії автоматично продовжується на наступний рік, і так кожного року вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, що були передбачені цим договором.

Пункт 9.

Даний договір складено у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у Товариства, другий - у Перевізника”.

Також стягнуто з ТОВ „ЛРУАС”  на користь ТОВ „БДК-Авто” судові  витрати зі сплати державного мита в сумі 42 грн. 50 та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у  розмірі  59 грн. 00 коп. В решті позову відмовлено.

Дане судове рішення мотивоване: ст. 10 Конституції України; ч. ч. 1, 3         ст. 509, с. 627,  ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України; ст. 11 Закону України „Про мови в Українській РСР”;  ч. 2 ст. 222, ч. 1 ст. 224, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України; ст. 12, ч. 1 ст. 28,  ст. ст. 30, 32,  ч. 1 ст. 34, ч. ч. 1, 3 ст. 36, ч. 2 ст. 39 Закону України „Про автомобільний транспорт”; п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції”; Типовим технологічним процесом надання послуг автостанцій та автовокзалів, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 565 від 28.08.02 (далі –Типовий процес); Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України  18.02.97 № 197 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України   від 26.09.07 № 1184 (далі –Правила); Порядком і умовами організації перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 21 від 21.01.98 (далі –Порядок).

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, ТОВ „БДК-Авто” звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 08.05.09, якою просить повністю скасувати рішення господарського суду Луганської області та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити позов позивача.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 15.05.09 для розгляду вказаної вище апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду від 24.04.09 у справі № 15/45пд призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Семендяєва І.В., судді –Бойченко К.І., Єжова С.С.

Луганський апеляційний господарський суд на підставі ст. 98 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 15.05.09 прийняв до провадження апеляційну скаргу позивача. Розгляд скарги було призначено на 02.06.09.  

У  зв'язку з необхідністю витребування у сторін додаткових документів по справі, у судовому засіданні 02.06.09 судовою колегією Луганського апеляційного господарського суду прийнята ухвала про відкладення розгляду скарги на 17.06.09. У судовому засіданні  17.06.09 було оголошено  перерву до 24.06.09, потім до 26.06.09.   

Представником відповідача 01.06.09 до канцелярії Луганського апеляційного господарського суду було здано відзив  від 29.05.09 № 1/1-216 на апеляційну скаргу ТОВ „БДК-Авто”, яким він просить  апеляційну скаргу позивача на рішення  господарського суду Луганської області  залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 24.04.09 по справі № 15/45пд без змін.

На виконання ухвали Луганського апеляційного господарського суду про порушення провадження у справі  від 15.05.09 відповідачем надано нормативне обґрунтування редакції спірних пунктів Договору  № 229-1/1 від 17.06.09. Відповідач вважає  рішення господарського суду законним та прийнятим з  дотриманням норм матеріального та процесуального права та не згодний  зі змістом Договору, який був запропонований  позивачем,  вважає його таким, що суперечить нормам чинного законодавства та  не передбачає всіх суттєвих умов, прав та обов'язків сторін, а також плати ТОВ „ЛРУАС” за надані послуги.

Як посилається ТОВ „ЛРУАС” у вищевказаному нормативному обґрунтуванні, згідно рішення Адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України від 04.08.06 № 01-29/13 займає монопольне (домінуюче) становище на товарних ринках обов'язкових автостанційних послуг, що надаються перевізникам, а тому, вважає, що дії відповідача щодо укладення (всупереч діючому законодавству) різних за переліком та  вартістю обов'язкових автостанційних послуг договорів з перевізниками, є  порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку автостанційних послуг.

Поясненням від 24.06.09  позивач  надав суду  протокол врегулювання розбіжностей від 22.06.09.

Відповідачем  24.06.09  суду надано обґрунтування № 1/1-235 п.2 Договору у своїй редакції, за яким відповідач вважає, що запропонована відповідачем плата є виправданою, справедливою та такою, що ґрунтується на підставах  економічного розрахунку та однаковою при застосуванні її до всіх перевізників, з якими у товариства укладені господарські договори.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За змістом ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Постанова приймається 26.06.09.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Даний спір виник між позивачем  (ТОВ „БДК-Авто”) та відповідачем  (ТОВ „ЛРУАС”) з приводу розбіжностей, які виникли  при укладенні договору, який позивач у проекті  договору  визначив як договір про надання послуг, але відповідач з цією пропозицією не погодився,  вважав за необхідне  змінити найменування сторін та назву договору на таку: „Договір № 225/6 „Про взаємовідносини товариства та перевізника при обслуговуванні пасажирів автомобільним транспортом на автостанціях Луганської області на  приміських маршрутах” та пропонував свою редакцію кожного пункту договору.

Суд першої інстанції вирішив даний спір по вимозі позивача виключити  повністю протокол розбіжностей, зобов'язав  ТОВ „ЛРУАС” укласти з ТОВ „БДК-Авто” договір, всі пункти якого викладені в редакції відповідача; при цьому у  мотивувальній частині рішення описав обґрунтування редакції спірних пунктів договору як позивача, так і відповідача, але висновок про те, чому приймається до уваги  саме редакція відповідача, судом першої інстанції  не був зроблений.

З приводу необхідності та можливості  укладення  між сторонами договору, який регламентує їх взаємовідносини як автомобільного перевізника із  власником автостанцій,  слід  зазначити наступне.

Позивач на підставі договорів та відповідно дозволу здійснює перевезення пасажирів на приміських (внутрішньообласних) автобусних маршрутах загального  користування.  

Відповідач є суб'єктом  підприємництва, який володіє автостанціями у Луганській області та здійснює діяльність щодо  надання автостанційних послуг пасажирам і перевізникам.

Статтею 32 Закону України „Про автомобільний транспорт” передбачено, що відносини автомобільного перевізника із власником автостанцій визначаються договором, укладення якого є  обов'язковим.

Між сторонами у справі раніш мався договір № 225/6 від 02.04.07 про взаємовідносини при обслуговуванні пасажирів автомобільним транспортом на автостанціях Луганської області. Листом від 12.01.09 позивач повідомив  відповідача, що даний договір продовжуватися на 2009 рік не буде і розривається з 12.01.09.

Цим же листом позивач запропонував відповідачу укласти новий договір про надання послуг від 12.01.09 та надіслав відповідачу два екземпляри проекту цього  договору  для підписання та повернення одного екземпляру.

Відповідач супровідним листом від 28.01.09 № 1/1-18 повернув позивачу підписаний екземпляр договору від 12.01.09 з протоколом розбіжностей, які  стосувалися усіх пунктів договору, запропонованого позивачем, починаючи з назви договору і закінчуючи  реквізитами сторін; також позивач пропонував викласти договір на російській мові, а відповідач –на українській.

На час вирішення спору судом першої інстанції  сторони згоди щодо редакції всіх пунктів  договору не дійшли.

Як зазначено вище, укладення спірного договору є обов'язковим.

Згідно ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком  для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади  або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторони зміни умови договору щодо ціни.

Строком дії господарського договору є  час, впродовж якого існують  господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Отже, договір обов'язково повинен містити істотні умови, з чого слідує,  що такі істотні умови повинні бути включені  в договір, навіть коли по їхній редакції сторони згоди не дійшли.

При укладенні господарських договорів сторони визначають зміст договору  на основі вільного волевиявлення, примірного договору, типового договору або  договору приєднання. (п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України).

Статтею 114 Правил передбачено, що перевізник укладає  з автостанцією договір про  надання послуг  автостанцією, яким визначаються перелік та обсяги послуг, їх вартість і проведення  розрахунків; Примірну форму договору  затверджує Міністерство транспорту та зв'язку. На даний час  Примірна  форма договору на надання автостанційних послуг не розроблена.

Спори, що виникають при укладенні господарських спорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим, розглядаються судом (ст. 187 Господарського кодексу України).

Виходячи із правового аналізу зазначених законодавчих положень, врегулювання судом розбіжностей сторін щодо умов договору, який є  обов'язковим до  укладення на основі вільного волевиявлення (законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів), здійснюється  шляхом вирішення спору в частині погодження істотних умов договору, а  також умов, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Господарським судом прийнято рішення щодо всіх умов договору, за якими виникли між сторонами розбіжності без врахування принципу вільного волевиявлення сторін договору.

Крім того, господарський суд не прийняв заходи по узгодженню спірних пунктів договору під час розгляду справи самими сторонами,  не зобов'язав сторони сумісно розглянути  та узгодити спірні пункти договору, оскільки одним із принципів господарського судочинства є сприяння господарським судом досягнення примирення сторонами.

На вимогу суду апеляційної інстанції про проведення сторонами узгодження спірних пунктів Договору, сторони узгодили такі пункти  Договору –преамбулу Договору за такою редакцією:

                                  „Договір № 226

ТОВ „Луганське регіональне управління автобусних станцій”, далі  пойменоване „Товариство” в особі директора Ісаєва Іси Магомедовича, який діє на  підставі Статуту –з одного боку, та „БДК-Авто”, далі –„Перевізник”, в особі директора Дегтяренко Руслана Євгеновича, що діє на  підставі Статуту, з другого  боку, разом Сторони,  уклали цей Договір про  нижченаведене:”

Сторони досягли згоди, що текст  договору викладається  на українській мові. Щодо предмету Договору (в редакції проекту договору відсутній), редакція предмету Договору пропонована відповідачем:

„Предметом договору  Товариства з  Перевізником є  надання послуг та виконання робіт,  пов'язаних з відправленням  та прибуттям пасажирів автобусних маршрутів загального користування (крім міських) відповідно з  розкладом руху, забезпечення на  автовокзалах та автостанціях Товариства  прийому і відправлення автобусів і пасажирів, організації продажу квитків населенню,  диспетчерського управління і регулювання  руху автобусів.

Підставою для складення такого Договору є наявність у Перевізника договору з  замовником на перевезення пасажирів на маршрутах загального користування.”

Суд вважає за необхідне  включити в текст Договору визначення предмету Договору саме в редакції відповідача (Товариства), оскільки така  редакція відповідає  п. 1 ст.  28 та ч. 3 ст. 36 Закону України „Про автомобільний транспорт”.

Залишився неврегульованим сторонами   по справі п. 1 Договору, який позивач пропонував викласти в наступній редакції:

„Сторона 1 обязуется предоставить по заданию Стороны 2 следующие услуги:

- продажу билетов на автостанции на автобусы Стороны 2;

- организовать прибытие и отправление автобусов Стороны 2 с оборудованных  платформ автостанции Стороны 1;

- информировать водителей Стороны 2 перед отправлением о погоде на маршруте  следования;

- предоставить место для отстоя автобусов Стороны 2 на автостанции Стороны 1 до 2 часов;

-предоставить водителям автобусов Стороны 2 на  автостанции Стороны 1 комнату  отдыха, отвечающую санитарным требованиям для  таких комнат.”

Відповідач (Товариство) пропонував викласти п. 1 в такій  редакції:

„Перевізник здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах:

-          „Успенка 1 –Лутугине АС –Луганськ АС 2”;

-          „Первозванівка –Луганськ АС 2”;

-          „Лутугино АС –Луганськ АС 2”;

-          „Лутугино АС –Челюскінець –Луганськ АС 2”;

-          „Новопавлівка –Луганськ АС 2”;

-          „Успенка –Луганськ АС 2”.

Товариство бере на  себе такі обов'язки:

-          Забезпечувати диспетчерське управління та регулювання руху автобусів на АС.

-          Організовувати прийом та відправлення автобусів та пасажирів в рейс згідно  законодавства.

-          Організовувати продаж квитків населенню, та надавати інші станційні послуги.

-          Контролювати екіпіровку та санітарний стан автобусів.

-          Оформляти та контролювати дорожню документацію водіїв.

-          Надати місце для відстою автобусів Перевізника до двох годин перед відправленням їх в рейс, згідно з розкладом руху.

-          Надати водіям автобусів, які знаходяться в рейсі, кімнату відпочинку.

-          Здійснювати страхування пасажирів, які придбали квитки в касах автостанцій.

-          Інформувати пасажирів з усіх питань перевезень у відповідності до технологічного процесу автостанції.

-          Забезпечувати інкасацію виручки належної Перевізнику.

Перевізник зобов'язаний:

-          Забезпечити дотримування водієм автобусу Правил надання послуг    

     пасажирського автотранспорту, Закону України „Про автомобільний    

     транспорт”, Правил дорожнього руху, Закону України „Про дорожній

     рух”, а також керівних документів з безпеки автомобільних   

     пасажирських перевезень, розкладу руху автобусів, та  встановлення

     тарифів.

-          Повідомляти автостанції не пізніше, ніж за 3 години до відправлення

     автобусу в  рейс про вимушену заміну  передбаченого розкладом  типу

     автобусу, а в разі затримки його випуску вказати час прибуття на

     автостанцію.

-          Здійснювати посадку пасажирів в автобус тільки при наявності квитків  на проїзд та перевезення багажу.

-          Надавати квитково-касову документацію, дорожній лист реєстрації

     прибуття та відправлення автобусів для визначення вільних місць за 20

     хвилин до відправлення.

-          Забезпечити подачу автобусів в належному  технічному та санітарному стані, без порушень технологічної конструкції (додаткові сидіння і  т.п.).

-          Забезпечити внесення змін в розклад руху автобусів, тарифів, відміну

     рейсів  тільки після попереднього погодження з Товариством не  

     пізніше ніж за 15 днів.

-          В тижневий термін повідомити Товариство у разі зміни системи

     оподаткування та надати копії відповідних документів.

Товариство має право:

-          Вимагати від іншої сторони умов цього договору.

-          Здійснювати контроль за водіями автобусів транспортної та технологічної дисципліни  на території автостанції.

-          У разі встановлення порушень з боку Перевізника або водія –фіксує їх, та про виявлені  факти інформує Перевізника та замовника для прийняття заходів по їх усуненню.

-          Вимагати у відповідності з чинним законодавством України відшкодування збитків, заподіяних Перевізником Товариству.

-          Корегувати розмір оплати послуг диспетчерського управління та регулювання руху автобусів на АС за договором при наявності  обґрунтованості підстав.

-          В разі несплати штрафів в строк, передбачений Договором, утримувати їх  суму з суми за реалізацію квитків, належної перевізнику.

Перевізник має право:

-          Вимагати від іншої сторони умов цього Договору.

-          Вимагати відшкодування збитків, заподіяних товариством Перевізнику у  відповідності з чинним законодавством України.

-          Своєчасно повідомляти керівництво Товариства про порушення технологічного процесу працівниками автостанцій.”

Апеляційний господарський суд частково погоджується з редакцією п. 1 Договору, викладеною відповідачем.

Пропонований відповідачем перелік маршрутів, які існують на час укладення Договору, не є обов'язковим для даного Договору, оскільки у розділі „Предмет договору”  мається посилання на наявність у перевізника Договору з замовником на  перевезення пасажирів на маршрутах загального користування і сторони не вільні в обранні напрямку маршруту; даний Договір буде розповсюджуватись на всі  маршрути, які  буде здійснювати саме цей перевізник по Договорам з замовником (відповідно до ст. 7 Закону  України „Про автомобільний транспорт” Замовником є обласна Державна адміністрація, у даному випадку –Луганська).

Обов'язки Товариства та Перевізника передбачені як за редакцією позивача, так і за  редакцією відповідача (викладені вище). Суд апеляційної інстанції  вважає за необхідне включити в текст Договору положення щодо обов'язків сторін, оскільки вони  пов'язані з предметом Договору та більш конкретизують його, а предмет Договору  є істотною умовою Договору.

Обов'язки Товариства та Перевізника, які сторони виклали  кожна в своїй редакції та не узгодили, прийнятні в редакції відповідача, оскільки вона відповідає   ст. ст. 12, 28, 36  Закону України „Про автомобільний транспорт”; ст. ст. 28, 34, 39, 40 Закону України „Про автомобільний транспорт”;Типовому технологічному процесу надання послуг автостанцій та автовокзалів; Положенню про  обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 959 від 14.08.96  відносно обов'язків Товариства; ст. ст. 2, 122, 125, 145 Правил надання послуг пасажирського  автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України 18.02.97 № 176; п. п. 2.6.6, 3.6 Порядку і умовам організації перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 21 від 21.01.98; п. п. 3.8, 3.9 Типового технологічного процесу надання послуг автостанцій та автовокзалів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 36 Закону України „Про автомобільний транспорт” обов'язковими послугами , що надаються автостанціями автомобільному перевізнику, є організація прийому та відправлення автобусів і пасажирів, організація продажу квитків населенню, диспетчерське управління і регулювання руху автобусів, інформування водія щодо умов дорожнього руху на маршруті, контроль  екіпіровки та санітарного стану автобусів, дорожньої документації.

Крім зазначених послуг, Типовий процес передбачає ще такі послуги: надання місць на майданчику відстою автобусів (і позивач, і відповідач визначили час відстою –2 години перед відправленням в рейс); надання кімнат короткотермінового відпочинку водіїв.

Обов'язки  Товариства щодо інформування пасажирів з усіх питань перевезень передбачені п. 3.2  Типового процесу, за яким  основними завданнями диспетчерської служби є: контроль за своєчасним прибуттям автобусів, своєчасне відправлення автобусів у рейс, інформування перевізника у разі, коли автобус не вернувся із рейсу, організація посадки пасажирів в автобус, інформування пасажирів про відправлення та прибуття автобусів на автостанцію, початок та організацію посадки пасажирів, інформування пасажирів про наявність вільних місць у автобусах, здійснення заходів щодо безпечного переміщення пасажирів і руху автобусів на території автостанції, інформування водіїв щодо перешкод на шляху прямування автобуса за маршрутом та запобігання дорожньо-транспортним пригод, здійснення обліку руху автобусів, контроль за екіпіруванням автобусів.

Обов'язок Товариства страхувати пасажирів, які придбали квітки в касах  автостанції, витікає з ч. 2 ст. 12 Закону України „Про автомобільний Транспорт”, якою передбачено, що при придбанні квитка пасажиру надається інформація щодо здійсненого виду  обов'язкового особистого страхування та про страховика.

Товариством укладено договір доручення № ДДЮG № 0006501 від 03.03.08 з ВАТ  „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” з додатковою угодою від 03.03.08 (а. с. 22-24 т. ІІ) на страхування пасажирів при придбанні ними квитка на проїзд.

Відповідно  до ч. 3 Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.96 № 959, документом, що підтверджує страхування пасажирів під час здійснення регулярних пасажирських перевезень автомобільним транспортом є квиток, з чого слідує, що при придбанні пасажиром квитка на проїзд у касі автостанції Товариством здійснюється його обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків.

Товариство бере на себе обов'язок по інкасації виручки, належної  Перевізнику, для послідуючого  перерахунку грошових коштів від суми виторгу  після оплати послуг відповідача, оскільки сторони є юридичними особами, які здійснюють  безготівкові розрахунки між собою.

Виходячи із принципу рівності сторін, суд апеляційної інстанції погоджується  з доводами відповідача щодо необхідності включення до Договору обов'язків перевізника, які не пропоновані позивачем, але передбачені законодавством України про автомобільний транспорт.

Вимога про включення у п. 1 Договору обов'язку перевізника забезпечити дотримання водієм автобусу Правил надання послуг пасажирського автотранспорту  та Закону України „Про автомобільний транспорт” випливає із           ст. 30 Закону України „Про автомобільний транспорт”, яка  встановлює   вимоги до  автомобільного перевізника, де першим пунктом передбачається обов'язок перевізника виконувати вимоги вищезазначеного закону та інших законодавчих актів України у сфері перевезення пасажирів.

Інші пропоновані Товариством зобов'язання Перевізника щодо  дотримання водієм Правил дорожнього руху, встановлення тарифів не впливають на правовідносини сторін і  забезпечуються Перевізником незалежно від укладання даного Договору.

Слід погодитись з редакцією відповідача такого зобов'язання Перевізника, як повідомляти автостанції  не пізніше, ніж за 3 години до відправлення автобусу в рейс про вимушену заміну передбаченого розкладом типу автобусу, а в разі затримки його випуску вказати час прибуття на автостанцію, оскільки для продажу квитків пасажирам у кількості, яка передбачена типом автобусу, Товариство повинно знати яка марка та модель автобусу буде здійснювати перевезення. В п. 3.8 Типового процесу зазначено, що у разі заміни типу чи затримки з прибуттям автобуса перевізник інформує про це автостанцію формування. Для виконання вимог п. п. 2, 3 п. 122 Правил, які передбачають сповіщання через систему гучного мовлення про несвоєчасне відправлення чи прибуття автобуса та відміну рейсу чи заміну автобусу, а також для правильної кількості продажу квитків, перевізник зобов'язаний повідомити автостанції про вимушену заміну передбаченого розкладом типу автобусу не пізніше ніж за 3 години до відправлення, а в разі затримки автобуса вказати час прибуття.

Є обґрунтованим зобов'язання Перевізника здійснювати посадку  пасажирів в автобус тільки при наявності квитків на проїзд та перевезення багажу, оскільки Перевізник  зобов'язаний, згідно з ч. 10 п. 145 Правил здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким згідно із законодавством надано пільги щодо плати за проїзд.

Згідно п. 125 Правил, автобус повинен подаватися на автостанцію де формується приміський маршрут (всі маршрути позивача є приміськими) за 20 хвилин до відправлення (п. 125 Правил). Згідно з п. З.9. Типового процесу після прибуття автобуса на автостанцію, водій передає диспетчеру дорожній лист, інформує про кількість вільних місць в автобусі та робить відмітку у дорожньому листі про час прибуття. Диспетчер записує цю інформацію до журналу реєстрації прибуття та відправлення автобусів. Таким чином, у зв'язку з тим, що Товариство зобов'язане оформляти та контролювати дорожню документацію водіїв після прибуття автобусу, який подається за 20 хвилин до відправлення, позивач повинен надати квитково - касову документацію, дорожній лист для визначення вільних місць в автобусі не менш ніж як за 20 хвилин до його відправлення.

Обов'язок Перевізника забезпечити подачу автобусів у належному  технічному і санітарному стані, без порушень  технологічної конструкції (додаткові сидіння і т. п.) випливає із ч. 2 ст. 30 та ч. 1 ст. 34 Закону України „Про автомобільний транспорт”, яка встановлює, що автомобільний перевізник зобов'язаний утримувати транспортні засоби в належному технічному та санітарному стані, забезпечувати їх своєчасне подання для посадки пасажирів та відправлення. В автобусах та вантажопасажирських автомобілях, які виконують перевезення пасажирів, не повинно бути конструктивних елементів, не передбачених заводом-виготовлювачем... (п. 3.4 Порядку). Тому, вимога відповідача, щодо включення пункту до обов'язків Перевізника про забезпечення подачі автобусів у належному технічному і санітарному стані, без порушень технологічної конструкції (додаткові сидіння і т.п.) є цілком законною.

Суд апеляційної інстанції  погоджується з тим, що позивач повинен вносити зміни в розклад руху  автобусів, тарифів, відміну рейсів тільки після попереднього погодження з відповідачем не пізніше ніж за 15 днів.

Пропонована відповідачем умова щодо повідомлення Товариства в тижневий термін Перевізником про заміну системи оподаткування з наданням копій відповідних документів законодавством, яке регулює взаємовідносини сторін на надання автостанцій них послуг, не передбачена, отже ця умова не підлягає викладенню в Договорі.  

Отже, п. 1 Договору підлягає викладенню в наступній редакції:

„Товариство бере на  себе такі обов'язки:

-          Забезпечувати диспетчерське управління та регулювання руху автобусів на АС.

          -          Організовувати прийом та відправлення автобусів та пасажирів в рейс згідно  законодавства.

          -          Організовувати продаж квитків населенню, та надавати інші станційні послуги.

          -          Контролювати екіпіровку та санітарний стан автобусів.

          -          Оформляти та контролювати дорожню документацію водіїв.

          -          Надати місце для відстою автобусів Перевізника до двох годин перед відправленням їх в рейс, згідно з розкладом руху.

          -          Надати водіям автобусів, які знаходяться в рейсі, кімнату відпочинку.

          -          Здійснювати страхування пасажирів, які придбали квитки в касах автостанцій.

          -          Інформувати пасажирів з усіх питань перевезень у відповідності до технологічного процесу автостанції.

          -          Забезпечувати інкасацію виручки належної Перевізнику.

Перевізник зобов'язаний:

-          Забезпечити дотримування водієм автобусу Правил надання послуг    

     пасажирського автотранспорту, Закону України „Про автомобільний    

     транспорт”.

-          Повідомляти автостанції не пізніше, ніж за 3 години до відправлення

     автобусу в  рейс про вимушену заміну  передбаченого розкладом  типу

     автобусу, а в разі затримки його випуску вказати час прибуття на

     автостанцію.

-          Здійснювати посадку пасажирів в автобус тільки при наявності квитків  на проїзд та перевезення багажу.

          -          Надавати квитково-касову документацію, дорожній лист реєстрації

     прибуття та відправлення автобусів для визначення вільних місць за 20

     хвилин до відправлення.

-          Забезпечити подачу автобусів в належному  технічному та санітарному стані, без порушень технологічної конструкції (додаткові сидіння і  т.п.).

          -          Забезпечити внесення змін в розклад руху автобусів, тарифів, відміну

     рейсів  тільки після попереднього погодження з Товариством не  

     пізніше ніж за 15 днів.”

Стосовно пропонованої відповідачем умови Договору про права Товариства та Перевізника слід зазначити наступне.

Сторони пропонували внести в текст Договору право  кожної сторони вимагати від іншої сторони виконання умов цього Договору, що прямо передбачено ст. 526 Цивільного кодексу України та не  потребує внесення у Договір. Також  передбачено законодавством відшкодування збитків стороною,  яка їх завдала (ст.  ст. 1166-1167 Цивільного кодексу України).

Умова про інформування іншої сторони Договору про допущені нею  (водієм або  Товариством) порушення неконкретизована щодо форми та строків такого інформування. Крім того, сторони не будуть позбавлені права  інформувати іншу сторону у любій формі про допущені порушення навіть при відсутності такої умови у Договорі. Ці та інші умови, пропоновані Товариством, не відносяться до істотних умов Договору і у разі недосягнення згоди щодо їх редакції включенню у Договір не підлягають.

Як зазначалось вище, істотною умовою Договору є ціна Договору, яка в редакції проекту Договору, пропонованою позивачем, відсутня, але підлягає обов'язковому включенню в Договір.

Умови оплати послуг по Договору (ціни) кожна сторона  виклала у своїй редакції Договору.

Редакція п. 2 Договору  позивачем викладена так:

„Оплата услуг по настоящему договору заключается в удержании Стороной 1 с лиц,  покупающих билеты на автобус Стороны 2, автостанционного сбора.”.

А відповідачем так:

„ -  Плата Товариству за надання послуг, яка складає 15% (з врахуванням податку на додану вартість у розмірі 20%) від суми виторгу (після відрахування суми страхових внесків та податку на додану вартість) за перевезення пасажирів, які оквитковані через каси Товариства,  і яка обліковується по касовим відомостям продажу квитків. За кошти, отримані від реалізації квитків на  перевезення багажу, реалізованих автостанціями,  Перевізник сплачує Товариству плату у  розмірі 50% (з врахуванням ПДВ в розмірі 20%).

- Плата за надання послуг Перевізнику сплачується шляхом утримання  Товариством з суми виторгу за перевезення пасажирів.

-   При відсутності виторгу за перевезення пасажирів плата Товариству за надання послуг сплачується Перевізником безпосередньо перед відправленням у сумі 1,50 грн. (одна гривня 50 коп.) за одне відправлення.”

Слід погодитись з редакцією п. 2 Договору, яку пропонував відповідач, оскільки вона правомірно обґрунтована наступним.

Відповідно до п. 7.1.1. Типового процесу за договором про надання автостанційних послуг перевізник здійснює перевезення пасажирів, а автостанція надає йому певний обсяг обов'язкових послуг і продає квитки протягом всього терміну до відправлення автобуса в рейс. Частка підприємства автостанцій у виторгу від продажу квитків, у разі укладення цього договору, складає певний відсоток, який обумовлюється цим договором і не може перевищувати встановлених законодавством граничних розмірів.

Плату у розмірі 15% від продажу квитків на проїзд та 50% від реалізації квитків за перевезення багажу (в разі відсутності виторгу від продажу квитків 1 грн. 50 коп. за одне відправлення) Товариство  обґрунтовує тим, що таку плату воно отримує від всіх перевізників, з якими у нього укладені договори, про що свідчать надані до суду копії договорів з іншими перевізниками, які також здійснюють перевезення на приміських маршрутах. Вказані договори на теперішній час є діючими в зв'язку з відсутністю заяв від сторін про внесення змін до них.

В рішенні Господарського суду Луганської області від 05.03.09  по справі                № 18/8пд (а. с. 129-132 т. І)зазначено, що з метою недопущення зловживання монопольним становищем на ринку товариство повинно застосовувати однакові ціни та однакові умови до рівнозначних угод і зобов'язав перевізника укласти договір з платою товариству за надання послуг у розмірі 15 % від суми виторгу квитків за перевезення пасажирів. За кошти, отримані від реалізації квитків на перевезення багажу реалізованих автостанціями, перевізник сплачує товариству плату у розмірі 50%.

Діючий у 2008 році договір про взаємовідносини товариства та перевізника при обслуговуванні пасажирів автомобільним транспортом на автостанціях Луганської області на приміських маршрутах від 02.04.07 № 225/6, укладений між сторонами за позовом          (а. с. 78-80 т. І), також передбачав плату товариству за надання послуг перевізнику у розмірі 15% від суми виторгу квитків за перевезення пасажирів та 50% від реалізації квитків за перевезення багажу, а в разі відсутності виторгу від продажу квитків 1грн. 00 коп. за одне відправлення, (така сама редакція як і запропонована у Протоколі, крім розміру плати при відсутності виторгу, яка змінилася з 1грн. 00 коп. до 1грн. 50 коп.).

Такі ж умови містяться у інших договорах, укладених відповідачем з різними перевізниками (а. с. 18-42 т. І).

Таким чином,  слід прийняти до уваги доводи відповідача  про те, що згідно рішення Адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України від 04.08.06 № 01-29/13 займає монопольне (домінуюче) становище на товарних ринках обов'язкових автостанційних послуг, що надаються перевізникам, отже дії відповідача щодо укладення (всупереч діючому законодавству) різних за переліком та  вартістю обов'язкових автостанційних послуг договорів з перевізниками є  порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку автостанційних послуг.

Збільшення плати за надання послуг перевізнику при відсутності виторгу до 1 грн. 50 коп. обґрунтоване і підтверджується розрахунком послуг по диспетчеризації при відправленні автобусів з автостанцій Луганської області на 2009 рік плата за одне відправлення складає 1 грн. 50 коп.

Також слід зазначити, що орендна плата за користування земельними ділянками під автостанціями за 2007 -2009 р. р. збільшилася майже у 3 рази, що слід прийняти до уваги як доказ обґрунтованості збільшення плати.

Пункти Договору: 4 (4.1, 4.2 які відсутні в проекті Договору та пропоновані відповідачем), 5, 6, 7 підлягають виключенню із тексту Договору, оскільки передбачають відповідальність за  порушення умов Договору, в тому числі за прострочення  платежів, які не є істотними умовами і повинні бути  включені в Договір тільки за волевиявленням сторін.

Пункти 3, 8, 9,10,11 (строк дії Договору, який є істотною умовою Договору) та преамбула Договору  узгоджені сторонами, у зв'язку з чим провадження у справі по вимогам розглянути розбіжності по п. п.  8, 9, 10, 11 та преамбули слід припинити на підставі  п. 1№ ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України  днем укладання спірного договору є день набрання чинності  рішенням суду.

Згідно викладеному, за результатами розгляду розбіжностей по Договору № 226 приймається рішення щодо редакції кожного спірного  пункту Договору, а не про  задоволення позову (часткове) шляхом зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір з викладенням повного тексту договору, пропонованого відповідачем. З зазначених підстав апеляційна скарга ТОВ „БДК-Авто” підлягає  задоволенню, а рішення  у даній справі –скасуванню з  прийняттям нового рішення у справі стосовно редакції кожного неврегульованого пункту Договору у разі необхідності включення цього пункту у Договір (істотна умова договору).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за позовом  та апеляційною скаргою покладаються на сторони у рівних  частинах, оскільки спір доведений до господарського суду обома сторонами (сторони на час подання позову  не досягли згоди ні по одному спірному пункту Договору).

Керуючись ст. ст. 43, 49, п. 1№ ст. 80 , ст. ст. 85, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 2 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „БДК-Авто” ,       м. Лутугино Луганської області № б/н від 08.05.09 на рішення господарського суду Луганської області від  24.04.09 по справі № 15/45пд задовольнити.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 24.04.09 по справі                 № 15/45пд скасувати.

3. Прийняте нове рішення.

4.          Пункт 1 Договору викласти в редакції:

„Товариство бере на  себе такі обов'язки:

-          Забезпечувати диспетчерське управління та регулювання руху автобусів на АС.

          -          Організовувати прийом та відправлення автобусів та пасажирів в рейс згідно  законодавства.

          -          Організовувати продаж квитків населенню, та надавати інші станційні послуги.

          -          Контролювати екіпіровку та санітарний стан автобусів.

          -          Оформляти та контролювати дорожню документацію водіїв.

          -          Надати місце для відстою автобусів Перевізника до двох годин перед відправленням їх в рейс, згідно з розкладом руху.

          -          Надати водіям автобусів, які знаходяться в рейсі, кімнату відпочинку.

          -          Здійснювати страхування пасажирів, які придбали квитки в касах автостанцій.

          -          Інформувати пасажирів з усіх питань перевезень у відповідності до технологічного процесу автостанції.

          -          Забезпечувати інкасацію виручки належної Перевізнику.

Перевізник зобов'язаний:

-          Забезпечити дотримування водієм автобусу Правил надання послуг    

     пасажирського автотранспорту, Закону України „Про автомобільний    

     транспорт”, розкладу руху автобусів.

-          Повідомляти автостанції не пізніше, ніж за 3 години до відправлення

     автобусу в  рейс про вимушену заміну  передбаченого розкладом  типу

     автобусу, а в разі затримки його випуску вказати час прибуття на

     автостанцію.

-          Здійснювати посадку пасажирів в автобус тільки при наявності квитків  на проїзд та перевезення багажу.

          -          Надавати квитково-касову документацію, дорожній лист реєстрації

     прибуття та відправлення автобусів для визначення вільних місць за 20

     хвилин до відправлення.

-          Забезпечити подачу автобусів в належному  технічному та санітарному стані, без порушень технологічної конструкції (додаткові сидіння і  т.п.).

          -          Забезпечити внесення змін в розклад руху автобусів, тарифів, відміну

     рейсів  тільки після попереднього погодження з Товариством не  

     пізніше ніж за 15 днів.”

5.          Пункт 2 Договору  викласти в редакції:

„ -  Плата Товариству за надання послуг, яка складає 15% (з врахуванням податку на додану вартість у розмірі 20%) від суми виторгу (після відрахування суми страхових внесків та податку на додану вартість) за перевезення пасажирів, які оквитковані через каси Товариства,  і яка обліковується по касовим відомостям продажу квитків. За кошти, отримані від реалізації квитків на  перевезення багажу, реалізованих автостанціями,  Перевізник сплачує Товариству плату у  розмірі 50% (з врахуванням ПДВ в розмірі 20%).

- Плата за надання послуг Перевізнику сплачується шляхом утримання  Товариством з суми виторгу за перевезення пасажирів.

-   При відсутності виторгу за перевезення пасажирів плата Товариству за надання послуг сплачується Перевізником безпосередньо перед відправленням у сумі 1,50 грн. (одна гривня 50 коп.) за одне відправлення.”

6. Пункт 4 (4.1, 4.2), 5, 6, 7 Договору виключити із тексту договору № 226.

7. Провадження у справі в частині  розгляду розбіжностей по преамбулі Договору, по пунктам 3, 8, 9, 10, 11  припинити.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське регіональне управління автобусних станцій”, м. Луганськ, вул. Оборонна, 101, ідентифікаційний код 33009052 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „БДК-Авто”, м. Лутугине Луганської області, вул. Чехова, 41-а, ідентифікаційний код 34100272:

- витрати по сплаті державного мита за позовом в сумі 42 грн.50 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59 грн. 00 коп.;

- витрати по сплаті державного мита за апеляційною скаргою в сумі 21 грн.             25 коп.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п'ятиденний строк з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                            І.В. Семендяєва

Суддя                                                                                 К.І. Бойченко

Суддя                                                                                С.С. Єжова