Рішення

від 11.01.2011 по справі 15/161-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/161-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2011 р.                                                                          Справа № 15/161-10

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О. розглянувши справу

За позовом           товариства з обмеженою відповідальністю «Бімоша-Україна», м.Київ

до           товариства з обмеженою відповідальністю «Бебі Бум», Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Трушки

про           стягнення 22520,29 грн.

за участю представників:

від позивача:  Козловський С.І. - директор;

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

          товариство з обмеженою відповідальністю «Бімоша-Україна»(далі-позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Бебі Бум»(далі-відповідач) про стягнення 22520,29 грн., з яких 20704,40 грн. заборгованості за товар, поставлений на підставі договору №24/08/456/09-р від 06.08.2009р., 314,82 грн. 3% річних, 600,43 грн. інфляційних втрат, 900,64 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору №24/08/456/09-р від 06.08.2009р. відповідачем не в повному обсязі сплачено позивачу вартість поставленого товару на підставі зазначеного Договору, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 20704,40 грн. У зв'язку з наявністю зазначеної заборгованості відповідачу відповідно до п. 8.7. договору №24/08/456/09-р від 06.08.2009р. нараховано 900,64 грн. пені та згідно з ст. 625 ЦК України –314,82 грн. 3% річних та 600,43 грн. інфляційних втрат. Всього сума позову становить 22520,29грн.

В судовому засіданні 11.01.2011 р. представник позивача надав суду заяву, в якій позивач відмовляється від позову в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 600,43грн., 3% річних у сумі 314,82 грн. та пені у сумі 900,64грн.

Представник позивача у судових засіданнях 14.12.2010р. позовні вимоги підтримав повністю, а 11.01.2011р. лише позовні вимоги про стягнення боргу.

Представник відповідача у судові засідання 14.12.2010р. та 11.01.2011р. не з'явився, хоча про час і місце судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, оскільки вся кореспонденція направлялася на адресу відповідача, за якою він зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідач відзив на позов до суду не надіслав, вимоги ухвал суду від 26.11.2010р. та 14.12.2010р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності,  заслухавши пояснення представника позивача,  суд

ВСТАНОВИВ:

06 серпня 2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Бімоша-України»та товариством з обмеженою відповідальністю «Бебі Бум»було укладено договір № 24/08/456/09-р. Відповідно до умов п.1.1. зазначеного договору товариство з обмеженою відповідальністю «Бімоша-України»(Постачальник) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, та у відповідності з замовленням товариства з обмеженою відповідальністю «Бебі Бум»(Покупець) передати у власність покупцеві, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість, за цінами зазначеними в накладній та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару Постачальником здійснюється з метою його роздрібної реалізації Покупцем через мережу магазинів «Бебі Бум».     

Відповідно до п.5.1. договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця та підписання накладної.

Згідно з п.п. 7.1.,7.4. Договору покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами погодженими сторонами в специфікації та підтверджених у накладних.  Оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника в строк до 30 календарних днів з дати його реалізації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з 22.09.2009р. та 29.12.2009р. було поставлено, а відповідачем було прийнято товар на загальну суму 192756,88 грн. згідно з видатковими накладними №39 від 22.09.2009р. на суму 7238,70 грн., № 42 від 24.09.2009р. на суму 104003,50 грн., № 232 від 29.12.2009р. на суму 2012,86 грн., №233 від 29.12.2009р. на суму 3982,97 грн., №234 від 29.12.2009р. на суму 22253,12 грн., № 235 від 29.12.2009р. на суму 24194,75 грн., №236 від 29.12.2009р. на суму 1379,00грн., №237 від 29.12.2009р. на суму 27691,98 грн., в яких зазначено, що підставою поставки є договір № 24/08/456/09-р від 06.08.2009р. Копії зазначених накладних наявні в матеріалах справи.

Відповідач частково сплатив вартість отриманого на підставі договору № 24/08/456/09-р від 06.08.2009р. товару, а саме за період з 19.10.2009р. по 12.01.2010р. сплатив 19800,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача.

Частина поставленого згідно договору № 24/08/456/09-р від 06.08.2009р. товару на загальну суму 152252,48 грн. за період з 29.12.2009р. по 29.04.2010р. була повернута позивачу, що підтверджується накладними на повернення товару, копії яких наявні в матеріалах справи.

Отже, всього неоплаченим залишився товар на суму 20704,40 грн.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності конкретних умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, у відповідності до норм чинного законодавства, договір поставки є оплатним договором і умова щодо оплати покупцем отриманої ним продукції є його складовою частиною.

Відповідно до п. 7.4. договору оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника в строк до 30 календарних днів з дати його реалізації.

Згідно з п. 4.2. договору покупець зобов'язується надавати інформацію постачальнику про хід продажу товару.

Відповідач інформацію щодо реалізації товару, отриманого від позивача за договором № 24/08/456/09-р від 06.08.2009р. за період з 22.09.2009р. по 29.12.2009р.  суду не надав.

Згідно з ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Виконання зобов'язання мають бути виконані у розумні строки.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що строк виконання зобов'язання вважається встановленим, коли чітко визначено строк (термін) виконання зобов'язання, або є вказівка  на подію, яка неминуче має настати і з якою пов'язане настання такого зобов'язання.

Подія, є явищем об'єктивної реальності, яка відбувається незалежно від волі людини (стихійне лихо, народження фізичної особи, її смерть тощо), а під діями розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з п. 7.4 Договору настання строку виконання зобов'язання щодо   повної оплати відповідачем поставленого товару, сторони поставили в залежність від його реалізації відповідачем, а не від події, яка неминуче має настати. При цьому  умовами Договору строк реалізації відповідачем товару не встановлено, а відтак суд вважає, що наявність відповідного запису щодо реалізації товару не дозволяє дійти висновку про те, що сторони чітко встановили момент, з якого повинен відраховуватися строк виконання зобов'язання щодо повної оплати товару відповідачем.         

          Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлений  обов'язок негайного виконання зобов`язання з оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач в порушення вимог ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України товар, отриманий на підставі договору № 24/08/456/09-р від 06.08.2009р. за період з 22.09.2009р. по 29.12.2009р., повністю не оплатив.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності конкретних умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 20704,40грн. заборгованості за товар, отриманий на підставі Договору № 24/08/456/09-р від 06.08.2009р. за період з 22.09.2009р. по 29.12.2009р.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 20704,40грн. за товар, отриманий на підставі Договору № 24/08/456/09-р від 06.08.2009р. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 20704,40грн. підлягає задоволенню.  

В судовому засіданні 11.01.2011 р. представник позивача надав суду заяву, в якій позивач відмовляється від позову в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 600,43грн., 3% річних у сумі 314,82 грн. та пені у сумі 900,64грн.

Зазначена заява підписана директором ТОВ «Бімоша-Україна»Козловським С.І.

В судовому засіданні 11.01.2011 р. судом були роз'яснені представнику позивача наслідки відмови від позову.

Згідно частини шостої ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Судом приймається відмова позивача від позову в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 600,43грн., 3% річних у сумі 314,82 грн. та пені у сумі 900,64грн., оскільки вона не суперечить чинному законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом. Отже, провадження у справі в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 600,43грн., 3% річних у сумі 314,82 грн. та пені у сумі 900,64грн. підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Бебі Бум»(09152, Київська обл., Білоцерківський р-н., с.Трушки, пл. Центральна, буд.4, код 32445055) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бімоша-Україна»(04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, 11, корпус 3, офіс 2, код 35911871) 20704,40грн. (двадцять тисяч сімсот чотири грн. 40 коп.) боргу, 207,04 грн. (двісті сім грн. 04 коп.) витрат по сплаті державного мита та 216,97 грн. (двісті шістнадцять грн. 97 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          2. Припинити провадження у справі в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 600,43грн., 3% річних у сумі 314,82 грн. та пені у сумі 900,64грн.

         Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

      Суддя                                                                                       Рябцева О.О.

Рішення підписано 27.01.2011р.