Рішення

від 17.03.2011 по справі 39/7

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

39/7

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.03.11 р.                                                                                 Справа № 39/7                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.

при секретарі Несвіт О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоальянс” м. Слов'янськ

до відповідача: Державного підприємства “Науково-дослідний інститут високих напруг” м. Слов'янськ

про стягнення 91 835,05грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Комарова О.М. – за довіреністю;

від відповідача: Лауніконіс В.П. – за довіреністю;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергоальянс” м. Слов'янськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства “Науково-дослідний інститут високих напруг” м. Слов'янськ про стягнення заборгованості в сумі 91835,05грн., яка складається з основного боргу в сумі 83 878,12грн., індексу інфляції в сумі 4613,29грн., 3% річних в сумі 3343,64грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на копії заявок на поставку товару, копії видаткових накладних, копії довіреностей, копій рахунків-фактур, копію акту звірки взаєморозрахунків, копію претензії від 02.08.2010р. № 115, копію квитанції про відправку претензії, розрахунки заборгованості.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, надав відзив на позовну заяву, проти позовних вимог заперечив з наступних підстав:

позивачем не було пред'явлено відповідачу вимогу про оплату товару, зазначеного в позовній заяві;

копія фіскального чеку № 1735 від 02.08.2010р. не підтверджує направлення позивачем претензії № 115 від 02.08.2010р.Отже, на думу відповідача, строк виконання ним грошового обов'язку з оплати вартості поставлених товарів на користь позивача не настав.

У судовому засіданні від 15.03.2011р. надав акт звірки взаємних розрахунків, визнав факт поставки товару, однак проти позову заперечив з підстав того, що строк оплати за поставлений товар не настав.

Представник позивача до судового засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, через канцелярію суду надав заяву, в якій просив суд залучити до матеріалів справи лист про направлення акту звірки, квитанцію про направлення листа, установчі документи ТОВ “Енергоальянс”.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.

Між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергоальянс”, м. Слов'янськ та відповідачем, Державним підприємством “Науково-дослідний інститут високих напруг”, м. Слов'янськ була досягнута домовленість, відповідно до якої позивач зобов'язався поставити відповідачеві Товар, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити вартість поставленого Товару.

Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обов'язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч. 1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства породжують означені права та обов'язки, правове регулювання яких здійснюється відповідно до норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. Крім того, в силу п. 2 ст. 712 ЦК України до вказаних правовідносин також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Як зазначає позивач, відповідач на виконання умов досягнутої домовленості направив на його адресу заявки на поставку продукції, що підтверджується наданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями заявок на поставку товару.

За доводами позивача ціна за товар, що постачається узгоджувалась у телефонному режимі, після чого здійснювалась поставка.

На виконання умов досягнутої домовленості позивач згідно видаткових накладних поставив відповідачеві товар на загальну суму 83 878,12грн.

Товар згідно представлених видаткових накладних прийнято відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, що підтверджується підписом представника останнього на вказаних видаткових накладних, скріплених печаткою Товариства, повноваження якого на отримання товару підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Статтею 688 ЦК України на Покупця покладено обов'язок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

При отриманні товару Покупцем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих зобов'язань з поставки Товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань, не надано доказів відмови від цих товарів та прийняття їх у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, про належне виконання позивачем своїх обов'язків з поставки товарів.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт поставки на адресу відповідача Товару на загальну суму 83 878,12грн., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України.

На сплату вартості поставленого товару позивачем були виставлені рахунки-фактури на загальну суму 83 878,12грн., які відповідачем не були оплачені.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).   

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи, що сторонами чітко не визначено термін виконання Покупцем обов'язку щодо оплати вартості поставленого товару, такий термін слід обчислювати виходячи з положень ст. 530 ЦК України.

Згідно положень наведеної статті, в разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, момент виникнення у позивача права вимоги з оплати вартості поставлених товарів та відповідно кореспондуючого з ним обов'язку відповідача з приводу їх оплати, виходячи з положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, визначається моментом пред'явлення вимоги.

02.08.2010р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію про сплату суми боргу, що підтверджується долученою до матеріалів справи поштовою квитанцією.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що право вимоги з оплати вартості поставленого Товару виникло у позивача лише зі спливом 7-ми денного строку визначеного ст. 530 ЦК України.

Посилання відповідача на той факт, що копія фіскального чеку № 1735 від 02.08.2010р., яку надано позивачем, не підтверджує направлення позивачем претензії № 115 від 02.08.2010р., так як чек не має відомостей про документ, який був направлений в рекомендованому листі, не має відомостей про відправника листа судом до уваги не приймається виходячи з наступного.

Відповідно до рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 19.07.2010 р. № 04-06/113 “Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України” розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Доданий до позовної заяви реєстр поштових відправлень, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії, також може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви; таким доказом може бути й засвідчений належним чином витяг з відповідного реєстру. Якщо ж у господарського суду з тих чи інших причин виникнуть сумніви у достовірності копії поштового реєстру або витягу з нього, він не позбавлений права і можливості у порядку підготовки до розгляду справи або у процесі її розгляду витребувати у позивача не подані ним раніше касовий чек (розрахункову квитанцію), оригінал реєстру поштових відправлень з відбитком поштового штемпеля, за необхідності - відповідну довідку підприємства зв'язку тощо. Відсутність опису вкладення до листа не тягне за собою наслідків у вигляді повернення позовної заяви, оскільки законодавством не передбачено обов'язкового оформлення відправником такого опису (за винятком випадків, зазначених у пункті 60 Правил надання послуг поштового зв'язку,

затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270), у господарського суду відсутні правові підстави спонукати відправників до обов'язкового оформлення описів вкладення.

Посилання відповідача на той факт, що в копії фіскального чеку № 1735 від 02.08.2010р. в якості отримувача листа зазначено “НИИВМ”, що не відповідає найменуванню відповідача судом до уваги не приймається з огляду на наступне.

Згідно ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів (окрім усних пояснень) щодо неотримання ним претензії № 115 від 02.08.2010р., а назва відповідача зазначена в копії фіскального чеку є скороченою назвою (абревіатурою) відповідача на російській мові.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

За приписом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 83 878,12грн. не надав, заявлені позовні вимоги не спростував.

Наразі, на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 83 878,12грн. залишилось невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного Кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно ю умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована та не заперечується, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоальянс” суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі положень наведеної вище правової норми, позивачем за прострочення виконання відповідачем грошового обов'язку з оплати вартості поставленого товару, заявлені вимоги щодо стягнення з останнього 3% річних в сумі 3343,64грн., нарахованих за період з 03.09.2010р. по 31.01.2011р. та інфляційні в сумі 4613,29грн. – за період з вересня 2010р. по січень 2011р.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення 3% річних, з огляду на прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості поставленої продукції, вимоги позивача в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 1041,00грн.

Представлений позивачем розрахунок 3% річних судом до уваги не приймається через арифметичну необґрунтованість.

Перевіривши вимогу позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 4613,29грн., зважаючи, що заявлений до стягнення розмір не перевищує розміру інфляційних втрат розрахованого судом у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме, який за період з вересня 2010р. по січень 2011р. складає 4697,25грн., господарський суд розглянув та задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоальянс” в цій частині в межах заявлених позовних вимог у розмірі 4613,29грн.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, ст. ст. 173,193, 264-271 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоальянс” м. Слов'янськ – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Науково-дослідний інститут високих напруг” м. Слов'янськ, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоальянс” м. Слов'янськ основний борг у сумі 83 878,12грн., 3% річних в сумі 1041,00грн., інфляційні в сумі 4613,29грн., витрати за державним митом в сумі 895,32грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 230,08грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення.

Суддя                                                               Морщагіна Н.С.