Рішення

від 22.02.2011 по справі 20/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"22" лютого 2011 р.                                                                            Справа  № 20/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Василишина А.Р. розглянувши справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Рівнеавтошляхбуд»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вежа»

про стягнення в сумі 165 239 грн. 37 коп..

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Буковський В.М. (дов. № 113 від 01.11.2010р.).

Від відповідача: Загребельний В.В. (дов. б/н від 20.01.2011р.).

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Рівнеавтошляхбуд»(надалі –Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовною заявою (а.с. 2-3; з урахуванням уточнення прохальної частини на а.с. 23) в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вежа»(надалі –Відповідач) на свою користь борг за виконанні підрядні роботи по договору підряду № 17-10/2007 від 17 жовтня 2007 року (надалі –Договір; а.с. 8-9) в сумі 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп., пеню в розмірі 31 361 (тридцять одна тисяча триста шістдесят одна) грн. 33 коп., річні в розмірі 8 906 (вісім тисяч дев'ятсот шість) грн. 40 коп. та інфляційні в розмірі 64 971 (шістдесят чотири тисячі дев'ятсот сімдесят одна) грн. 64 коп.. Судові витрати Позивач просить покласти на Відповідача.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Відповідача в судовому засіданні частково заперечив проти позовних вимог Позивача з підстав вказаних у: відзиві на позовну заяву (а.с. 31-32); заяві про часткове визнання позову (а.с. 47). Зокрема Відповідач заперечує проти стягнення пені, вказуючи на порушення Позивачем спеціальної позовної давності (частина 2 статті 258 Цивільного кодексу України) в цій частині –пропущення Позивачем строку позовної давності в частині стягнення пені.  

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення. При цьому господарський суд Рівненської області виходив з такого.

Судом встановлено, що 17 жовтня 2007 року Позивач та Відповідач уклали Договір, згідно пункту 1.1 якого: Позивач за дорученням Відповідача зобов'язався на свій ризик виконати комплекс будівельно-монтажних робіт по благоустрою території автомобільної заправ очної станції площею 1 000 квадратних метри, що знаходиться за адресою –Рівненська область, Млинівський район, с. Уженець, згідно з проектно-кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною Договору; Відповідач зобов'язався надати будівельний майданчик, прийняти та оплатити виконані роботи, згідно з умовами Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору: загальна вартість робіт за Договором, яка підлягає оплаті Відповідачем Позивачу становить 214 770 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят) грн., з яких договірна вартість робіт 178 975 (сто сімдесят вісім тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. та ПДВ 35 795 (тридцять п'ять тисяч сімсот дев'яносто п'ять) грн..

У відповідності до пункту 2.1 Договору, розрахунки за Договором здійснюються Відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача в наступному порядку та строки: 30% від загальної вартості робіт, а саме 64 431 грн. Відповідач сплачує на протязі п'яти банківських днів з моменту підписання Договору; в подальшому розрахунки за фактично виконані будівельно-монтажні роботи проводяться щомісячно на підставі об'ємів виконаних робіт згідно актів Ф-2 та Ф-3 на протязі п'яти днів після їх підписання Позивачем та Відповідачем.

Згідно частини 1 статті 181 Господарського кодексу України: господарський договір за загальним правилом вкладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

В силу дії частини 8 статті 181 Господарського кодексу України: у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся); якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України: за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно частини 2 статті 837 Цивільного кодексу України: договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У відповідності до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України: у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України: строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Суд зауважує, що правочин укладений між сторонами при його укладанні був спрямований на реальне настання правових наслідків та реально був виконаний Позивачем, а роботи по ньому були прийняті Відповідачем.

По суті (в силу норм Законодавства), Позивач на свій ризик виконав роботи на суму 309 595 (триста дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 00 коп.…

В той же час Відповідач прийняв виконані Позивачем роботи без будь-яких заперечень, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт (а.с. 11) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (а.с. 10).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України: зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач частково сплатив Позивачу кошти за виконані по Договору підрядні роботи (а.с. 12-19).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, на момент подачі позовної заяви до суду та станом на 22 лютого 2011 року заборгованість Відповідача перед Позивачем по Договору становить 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп..

Доказів погашення боргу в сумі 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. Відповідач суду не представив.

На основі статтей 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статтей 193, 198 Господарського Кодексу України, позовні вимоги про стягнення 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості підлягають до задоволення.

Крім суми основного боргу Позивач просить стягнути з Відповідача пеню в розмірі 31 361 (тридцять одна тисяча триста шістдесят одна) грн. 33 коп..

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України: виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.

Згідно частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як встановлено частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України: штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В силу дії частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України: правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно частини 2 статті 547 Цивільного кодексу України: правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недотриманням письмової форми, є нікчемним.

Водночас, пунктом 8.2 Договору передбачено, що: сторона, що порушила грошове зобов'язання, згідно до Договору, зобов'язана сплатити на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до розрахунку суми пені (а.с. 2 зворот) Позивач нарахував Відповідачу пеню за період з 6 лютого 2008 року по 6 серпня 2008 року в розмірі 31 361 (тридцять одна тисяча триста шістдесят одна) грн. 33  коп..

В той же час, як вказано вище у даному судовому рішенні, Відповідач заперечує проти стягнення пені, вказуючи на порушення Позивачем спеціальної позовної давності (частина 2 статті 258 Цивільного кодексу України) в цій частині –пропущення Позивачем строку позовної давності в частині стягнення пені.

Згідно статті 256 Цивільного кодексу України: позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

В силу дії частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України: позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)…

Як вбачається з вищевказаних норм, щодо вимог Позивача в частині стягнення пені за період з 6 лютого 2008 року по 6 серпня 2008 року в розмірі 31 361 (тридцять одна тисяча триста шістдесят одна) грн. 33  коп. на момент звернення Позивача до суду –спливла позовна давність…

Водночас, Відповідач у відзиві (а.с. 31-32) та в заяві про часткове визнання позову                                (а.с. 47) вказує на пропущення Позивачем строку позовної давності в частині стягнення пені і заявляє про її застосування.

У відповідності до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України: позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи усе вищевказане, суд відмовляє Позивачу в задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 31 361 (тридцять одна тисяча триста шістдесят одна) грн. 33 коп..

Крім основного боргу та пені Позивач просить стягнути з Відповідача річні в розмірі 8 906 (вісім тисяч дев'ятсот шість) грн. 40 коп. та інфляційні в розмірі 64 971 (шістдесят чотири тисячі дев'ятсот сімдесят одна) грн. 64 коп..

У відповідності до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно до розрахунку суми річних (а.с. 2 зворот), за період з 6 лютого 2008 року по 27 грудня 2010 року включно, сума річних складає 8 906 (вісім тисяч дев'ятсот шість) грн. 40 коп..

Суд погоджується з вірністю проведеного розрахунку річних.

У відповідності до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача річних від простроченої суми в розмірі 8 906 (вісім тисяч дев'ятсот шість) грн. 40 коп..

Відповідно до розрахунку суми інфляційних (а.с. 2 зворот-3), за період з 6 лютого 2008 року по 27 грудня 2010 року включно, сума інфляційних складає 64 971 (шістдесят чотири тисячі дев'ятсот сімдесят одна) грн. 64 коп..

Суд не погоджується з вірністю проведеного Позивачем розрахунку, оскільки він проведений у спосіб не передбачений Законодавством та листом Верховного Суду України            № 62-97р від 3 квітня 1997 року…

За таких обставин судом проведено перерахунок суми інфляційних за вищевказаний період (а.с. 48-50). Згідно проведеного перерахунку за період з 6 лютого 2008 року по грудень місяць 2010 року включно, реальна сума інфляційних за цей період складає 54 682 (п'ятдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят два) грн. 61 коп..

У відповідності до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України підлягають до часткового задоволення позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача збитків пов'язаних з інфляційним процесом, а саме в сумі 54 682 (п'ятдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят два) грн. 61 коп.. В задоволенні решти вимог щодо стягнення інфляційних –слід відмовити (в силу дії частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд не приймає визнання позову Відповідачем у цій частині).

Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вежа», 35800, Рівненська область, м. Острог, вул. Красностав, 31, код 13980230 на користь Закритого акціонерного товариства «Рівнеавтошляхбуд», 33000, м. Рівне, вул. Соборна, 446, код 31435931 –60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 8 906 (вісім тисяч дев'ятсот шість) грн. 40 коп. річних, 54 682 (п'ятдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят два) грн. 61 коп. інфляційних, 1 235 (одна тисяча двісті тридцять п'ять) грн. 89 коп. витрат по держмиту та 176 (сто сімдесят шість) грн. 51 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. В задоволенні решти позову –відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 28.02.2011р.

   Суддя                                                                Василишин А.Р.