Рішення

від 10.03.2011 по справі 17/153-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.03.11

          Справа № 17/153-10.

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми  

до відповідача: Виконавчого комітету Сумської міської ради, м. Суми,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області, м. Суми;

                               2. Сумської міської ради, м. Суми    

про визнання права власності

                                                                                                                   СУДДЯ          С.В. Заєць

                                                       При секретарі судового засідання Ж.М. Гордієнко

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Клименко О.В., довіреність № 694/05.01-09 від 29.03.2010р.

від третіх осіб: 1. не з‘явився

                          2. Клименко О.В., довіреність № 694/05.01-09 від 29.03.2010р.

   Суть спору: позивач просить суд визнати за ним прав власності на приміщення магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 56,3 кв. м., яке складається з тамбура літ. «1» площею 5,6 кв. м.; Торгівельного залу № 2 площею 37,8 кв. м.; Кладової № 3 площею 2,0 кв. м.; Кладової № 4 площею 1,9 кв. м.; Туалету № 5 площею 1,9 кв. м.; Кабінету № 6 площею 7,1 кв. м.; судові витрати покласти на позивача.

   Згідно відзиву на позовну заяву № 7/18-3203 від 22.12.2010р.,  перша третя особа зазначає, що роботи з перепланування приміщень не є об`єктом будівництва, не потребують одержання дозволу інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2009р. № 1104, і подальшого прийняття в експлуатацію у встановленому порядку, у зв`язку з чим предмет спору не відноситься до компетенції Інспекції та просить суд розглядати справу за відсутності представника першої третьої особи.

   У відповідності до заперечення № 1227/07-02/03 від 23.12.2010р. на позовну заяву, відповідач та друга третя особа заперечують проти заявлених позовних вимог, мотивуючи тим, що з матеріалів справи не вбачається чим саме виконавчий комітет Сумської міської ради порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, адже майно, про визнання права власності, на яке звертається позивач, не перебуває в комунальній власності та що відповідачем оспорено або не визнано право власності позивача на спірні об`єкти нерухомого майна. Тобто відповідач зазначає про відсутність спору між сторонами.

    Згідно письмових пояснень № 7/18-361 від 23.02.2011р. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Сумській області зазначає, що оскільки позивач не одержував ані від виконавчого комітету Сумської міської ради, ані від Сумської міської ради, ані від комунального підприємства «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» відмови в оформленні права власності та видачі свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомого майна, а також – відмови в реєстрації такого права, предмет спору відсутній.

   Представник позивача в дане судове засідання не з`явився, проте від нього поштою надійшла заява  від 03.03.2011р. (вхідний номер 3671), в якій просить суд припинити провадження по справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, так як рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради затверджено акт вводу в експлуатацію реконструйованого об`єкту нерухомості і у даний час КП «Сумське МБТІ» готує свідоцтво на право власності.

   Представник відповідача та другої третьої особи додаткових письмових пояснень по справі не подали.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши всі докази по справі, суд встановив –

        Позивач 17.04.2007р. на підставі нотаріально посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 договору купів лі - продажу придбав у власність двокімнатну квартиру загальною площею 50,6 кв. м., розташовану на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 з метою її подальшого переобладнання під міні - магазин з окремим виходом на вулицю.

        Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради № 575 від 27.11.2007р., на підставі ескізного проекту, позивач отримав дозвіл на переведення жит лового приміщення у категорію нежитлового та його переобладнання під магазин промислових товарів. Позивачем був виготовлений робочий проект 432.08.СС (а.с. 20-23), здійснено будівельні роботи (а.с. 24), вигото влено технічний паспорт (а.с. 25-29) та отримано 25.10.2010р. в Управлінні архітектури та містобудування Сумської міської ради Акт готовності об'єкта до експлуатації. Зазначений Акт був наданий позивачем до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області.  

        У відповідності до п. 12 Акту підсумко вої перевірки відповідності збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та готовності його до експлуатації  від 16.11.2010р., складеного Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області (а.с. 35),  позивачу було відмовлено у видачі сертифікату у зв'язку з тим, що перепланування квартири під магазин згідно Закону України «Про архітектурну діяльність» та вимог ДБН. А.2.2-3-2004 «Склад, порядок розро блення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва» не є об'єктом будівництва, архітектури та не може бути прийняте в експлуатацію в по рядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р. № 923 на підставі роз'яснення ДАБІ № 26-17/18-4805 в від 11.08.2010р.

        У позовній заяві позивач зазначає, що Сумська міська рада рішенням № 2732-МР передбачила обов`язкове надання до Виконавчого комітету Сумської міської ради разом з іншими документами при переведенні житлового приміщення у нежитлове та його перепланування сертифікату відповідності ДАБІ, чим звузила права відповідача на визнання права власності з видачею свідоцтва про право власності позивачу, у зв`язку з чим позивач був змушений звернутись до суду з позовом про визнання права власності на переплановане приміщення.

      При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2011р. Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області видано позивачу сертифікат відповідності за № СМ 000009 об'єкта: перепланування квартири під магазин промтоварів з улаштуванням окремого входу по АДРЕСА_2 проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що підтверджує готовність об'єкта до експлуатації.

      Відповідно до ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій», датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата видачі зареєстрованого сертифіката відповідності.

       Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів будівництва забороняється. Сертифікат відповідності є підставою для укладання договорів про постачання на ці об'єкти необхідних для їх функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії тощо, включення даних про цей об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на цей об`єкт.                                                                                    

      В матеріалах справи відсутні докази відмови позивачу в оформленні права власності та видачі свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, а також відмови в реєстрації такого права Виконавчим комітетом Сумської міської ради, Сумською міською радою або ж комунальним підприємством «Сумське міське бюро технічної інвентаризації».      

      Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

        Згідно до ст. 319 Цивільного Кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

         Відповідно до ст. 328 Цивільного Кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

       Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

       Із матеріалів справи не вбачається, чим саме Виконавчий комітет Сумської міської ради порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, адже майно, про визнання права власності, на яке звертається позивач, не перебуває в комунальній власності та яким чином відповідачем оспорено або не визнано право власності позивача на спірні об'єкти нерухомого майна. Як зазначає сам позивач та підтверджується матеріалами справи з боку відповідача - Виконавчого комітету Сумської міської ради вчинені всі передбачені законом дії, що відображено у п. 3 додатку до рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 27.11.2007 року № 575 «Про надання дозволу на переведення житлових приміщень у категорію нежитлових та на їх переобладнання». З мотивувальної частини позовної заяви вбачається, що позивач не може визначитись хто саме порушує чи заперечує його право власності на спірний об`єкт нерухомості. Докази щодо порушення чи оспорювання права власності позивача з боку відповідача в матеріалах справи відсутні.

   Представник позивача в дане судове засідання не з`явився, проте від нього поштою надійшла заява  від 03.03.2011р. (вхідний номер 3671), в якій просить суд припинити провадження по справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, так як рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради затверджено акт вводу в експлуатацію реконструйованого об`єкту нерухомості і на момент розгляду справи КП «Сумське МБТІ» готує свідоцтво на право власності.

        Таким чином, на підставі вищевикладеного, фактично відсутній спір між сторонами. Однак, провадження в даній справі не може бути припинено на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України, оскільки позивач не надав суду доказів наявності у нього права власності на спірний об`єкт нерухомості.

         На підставі вищевикладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.    

         На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу  України,  суд -                                    

                                                    В И Р І Ш И В :

       У задоволенні позовних вимог – відмовити.

СУДДЯ                                                                                                               С.В. ЗАЄЦЬ

Повне  рішення складене 14.03.2011 року.