Постанова

від 25.03.2011 по справі 53/313-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2011 р.                                                           Справа № 53/313-10  

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Кравець Т.В. , суддя  Крестьянінов О.О.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом –не з’явився,

відповідача за первісним позовом –не з’явився,

третьої особи ТОВ СП “Богодухівський комбікормовий завод” –не з’явився,

третьої особи ТОВ “Компанії “Трансфер –Фінанс” –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Термоізоляція”(вх. №783Х/2-6)

на рішення господарського суду Харківської області від 25.01.11 р. у справі № 53/69-09 (н.р. 53/313-10)

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Термоізоляція”, м. Харків

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ТОВ СП “Богодухівський комбікормовий завод”, с. Губарівка

до  Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” в  особі Харківської філії ТОВ “Український промисловий банк”, м. Харків

про визнання недійсним іпотечного договору

та

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: керуючого санацією ТОВ “Компанії “Трансфер –Фінанс”, м. Харків

до 1. ВАТ “Термоізоляція”, м. Харків

    2. ТОВ “Український промисловий банк” в о. Харківської філії, м. Харків

про визнання недійсним іпотечного договору, -              

встановила:

Позивач, ВАТ “Термоізоляція”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання недійсним іпотечного договору №30/Zкліп-06, укладеного 04 вересня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” та Відкритим акціонерним товариством “Термоізоляція”, посвідчений приватним нотаріусом  ХМНО ОСОБА_1 та зареєстрований у реєстрі за № 1928. Також просить стягнути з відповідача судові витрати.

18 січня 2010 р.  з позовною заявою звернувся керуючий санацією третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –ТОВ “Компанія “Трансфер-Фінанс”, просив визнати недійсним іпотечний договір №30/Zкліп-06, укладений 04 вересня 2006 р. між ТОВ “Український промисловий банк” та ВАТ “Термоізоляція”, посвідчений приватним нотаріусом  ХМНО ОСОБА_1 та зареєстрований у реєстрі за № 1928.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.01.2011 року (суддя Тихий П.В) в позові ВАТ “Термоізоляція” до ТОВ “Український промисловий банк” в о. Харківської філії відмовлено повністю. В позові ТОВ “Компанія “Трансфер –Фінанс” до ВАТ “Термоізоляція” відмовлено повністю. В позові ТОВ “Компанія “Трансфер –Фінанс” до ТОВ “Український промисловий банк” в  о. Харківської філії відмовлено повністю.

Позивач, ВАТ “Термоізоляція”, з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.01.11 р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ВАТ “Термоізоляція” до ТОВ “Компанія “Трансфер-Фінанс” задовольнити: визнати недійсним іпотечний договір №30/Zкліп-06, укладений 04 вересня 2006 р. між ТОВ “Український промисловий банк” та ВАТ “Термоізоляція”, посвідчений приватним нотаріусом  ХМНО ОСОБА_1 та зареєстрований у реєстрі за № 1928, та стягнути з відповідача судові витрати, у тому числі сплачені за подання даної апеляційної скарги. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2011 р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 22 березня 2011 року (т. ІІІ а.с. 32-33).

Представники сторін  правами, передбаченими ст. ст. 22, 96 ГПК України, не скористались, процесуальне право на участь у судовому засіданні, надіслання відзиву на апеляційну скаргу не реалізували.

Представник позивача за первісним позовом, ВАТ «Термоізоляція», через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 3033 від 21.03.2011 р.), у зв’язку із неможливістю взяти участь у судовому засіданні 22.03.2011 р. та з метою виконання вимог ухвали суду від 21.02.2011 р.

Проте ніяких доказів на пояснення та підтвердження поважності причини неможливості прибуття в судове засідання, представник апелянта не надав.

Порадившись, колегія суддів дійшла висновку про залишення клопотання апелянта про відкладення розгляду справи без задоволення, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників судом обов’язковою визнано не було.

В судове засідання 22.03.2011 р. в якості слухача був допущений представник ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК»Калініченко О.В., який заявив клопотання (вх. № 3101 від 22.03.2011 р.), в якому просив залучити ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК»до участі у справі № 53/313-10 в якості іншого відповідача, оскільки ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК»є правонаступником ТОВ “Український промисловий банк”.

На підтвердження факту, що ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК»є правонаступником ТОВ “Український промисловий банк”, було надано виписку із Договору про передачу Активів та Кредитних зобов’язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010 р.

Однак колегія суддів відмовляє в задоволенні заявленого клопотання, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Проте за п. 4.1. наданої виписки із Договору про передачу Активів та Кредитних зобов’язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, Укрпромбанк передає (відступає) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов’язань перед НБУ, внаслідок чого Дельта Банк замінює Укрпромбанк як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов’язаннях.

Колегія суддів звертає увагу, що зазначена угода не є підставою для процесуального правонаступництва в розумінні ст. 25 ГПК України.

А тому представник ПАТ «Дельта Банк»був допущений до участі у справі № 53/313-10 в якості присутнього (слухача).

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та юридичну оцінку судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та встановлено місцевим господарським судом, 31 серпня 2006 року між ТОВ "Український промисловий банк" (відповідачем за первісним позовом) та ТОВ "Компанія "Трансфер - Фінанс" (Позичальник, третя особа) укладено кредитний договір № 30/КЛ-06 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі - Кредитний договір), за яким Відповідач надав Позичальнику кредит в сумі 6.000.000 гривень 00 копійок на поповнення обігових коштів, а Позичальник зобов'язався в порядку, передбаченому Кредитним договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 18,5% річних, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором (т. І а.с. 11-15).

Для забезпечення виконання зобов’язань ТОВ "Компанії "Трансфер - Фінанс" щодо повернення кредиту, 04.09.2006 року між ТОВ "Український промисловий банк" (Іпотекодержатель, відповідач) та ВАТ "ТЕРМОІЗОЛЯЦІЯ" (Позивач за первісним позовом), було укладено Іпотечний договір №30/ZKліп-06, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1, за реєстровим номером 2411, за яким Банку передано в іпотеку нерухоме майно, а саме згідно п. 1.2.: нежитлові приміщення 1 (першого) поверху №4-:-18, площею 185,1 м2; 2 (другого) поверху №5-:-15 площею 181,0 м2; 3 (третього) поверху №8-:-19 площею 174,0 м2, приміщення № 1-:-13 мансарди площею 211,3 м2 в літ "А-3", загальною площею 751,4 (сімсот п'ятдесят одна цілих чотири десятих) м2, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Університетська, буд. 13 (т. І а.с. 26-27).

24 жовтня 2006 року були укладені:

- між Банком та ТОВ «Компанія «Трансфер-Фінанс»договір № 1 про внесення доповнень до Кредитного договору, згідно з яким сума кредиту збільшилася до 8.500.000,00 грн. (т. І  а.с. 16-17);

- між Банком та ВАТ «Термоізоляція»договір № 1 про внесення змін та доповнень до спірного Іпотечного договору, згідно з яким іпотекою забезпечувались зобов’язання згідно Договору № 1 про внесення доповнень до Кредитного договору (т. І а.с. 28).

19.12.2006 року був укладений Договір № 2 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору, в якому змінили пункт 3.1. Кредитного договору  про умови забезпечення виконання зобов’язань позичальником (т. І а.с. 18).

В подальшому, 30 березня 2007 року були укладені:

- між Банком та ТОВ «Компанія «Трансфер-Фінанс»договір № 3 про внесення змін і доповнень до Кредитного договору, згідно з яким сума кредиту збільшилася до 10.000.000,00 грн. (т. І  а.с. 19-21);

- між Банком та ВАТ «Термоізоляція»договір № 2 про внесення змін та доповнень до спірного Іпотечного договору, згідно з яким іпотекою забезпечувались зобов’язання згідно Договору №3 про внесення змін і доповнень до Кредитного договору(т.І а.с.29-30).

Крім того, договором № 5 про внесення змін і доповнень до Кредитного договору від 13.02.2008 р. була зменшена процентна ставка за користування кредитом до 17% річних (т. І а.с. 23).

Матеріали справи свідчать, що у позовній заяві ВАТ «Термоізоляція»та в самостійній позовній заяві ТОВ “Компанії “Трансфер –Фінанс” вказують, що з 10 листопада 2008 року Відповідач в односторонньому порядку збільшив позичальнику комісію за управління кредитною лінією з 3% до 8% річних від суми фактичної заборгованості, що підтверджується листом № 06/1-7890 від 08.12.2008 р. (т. І а.с.32).

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, апелянт в обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається не невірне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, а саме п.1 ст. 553 та п. 1 ст. 559 ЦК України, оскільки обсяг відповідальності, на його думку, був змінений без його згоди, чим Банк порушив вимоги вказаних статтей Цивільного кодексу України.

Проте з такими доводами апелянта суд апеляційної інстанції погодитися не може.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу, міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади АРК у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 5 та 6 статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частина 4 статті 3 Закону України "Про іпотеку" встановлює, що іпотекою може бути забезпечено виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Отже, чинним законодавством встановлено, що іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов’язання та вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Пунктом 2 частини першої статті 18   Закону   визначено істотні умови, які повинен містити договір іпотеки, якими є, зокрема,    зміст та розмір основного зобов’язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов’язання.

Пунктом 1.2. спірного Іпотечного договору встановлено, що предметом іпотеки є нерухоме майно, перелік якого міститься в цьому пункті.

Згідно ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до п. 1.1. Іпотечного договору із подальшими змінами, іпотека за цим договором забезпечує вимоги Іпотекодержателя за Кредитним договором № 30/КЛ-06 від 31.08.2006 р. (а також будь-якими змінами і доповненнями до нього, в т.ч. стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, комісії, строку кредитування, суми кредиту тощо).

В апеляційній скарзі позивач за первісним позовом вказує, що спірний договір іпотеки є змішаним за своєю правовою природою та містить в собі зобов’язання поруки та іпотеки.

Однак дане твердження апелянта є хибним, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Заставодавцем може бути як боржник за основним зобов’язанням, так і третя особа –майновий поручитель (ч. 1 ст. 583 ЦК).

Проте майновий поручитель за договором іпотеки і поручитель за договором поруки мають різну правову природу. Забезпечувальна дія поруки полягає у тому, що поручитель зобов’язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання останнім його зобов’язання у повному обсязі або у певній частині усім своїм майном без виділення конкретної речі. При чому поручитель несе солідарну з боржником відповідальність за основним зобов’язанням, якщо інше не встановлене договором.

Майновий поручитель є заставодавцем у заставному зобов’язанні та зобов’язується відповідати за боржника за основним зобов’язанням не всім своїм майном, а певною конкретною спеціально виділеною річчю (предмет іпотеки). Солідарної відповідальності боржника і майнового поручителя перед заставодержателєм не виникає.

Тому колегія суддів вказує, що порука та іпотека (як вид застави) є різними самостійними способами забезпечення виконання зобов’язань, а отже посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм п.1 ст. 553 та п. 1 ст. 559 ЦК України є необґрунтованими та безпідставними.

Згідно ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, договору.

Таким чином, господарський суд Харківської області правомірно відмовив у задоволенні позову ВАТ «Термоізоляція»та ТОВ «Компанія «Трансфер-Фінанс», оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв’язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з‘ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а отже оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Клопотання представника ВАТ «Термоізоляція»про відкладення розгляду справи залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.01.2011 року у справі № 53/313-10 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                    Фоміна В. О.

Суддя                                                                                           Кравець Т.В.  

Суддя                                                                                           Крестьянінов О.О.  

Повний текст постанови підписано 25.03.2011 року.