Рішення

від 17.03.2011 по справі 39/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

39/4

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.03.11 р.                                                                                 Справа № 39/4                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.

при секретарі Несвіт О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Світлотехнічний Альянс Донбасу” м. Макіївка

до відповідача: Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськсвітло” м. Донецьк

про  стягнення 431 808,97грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Пастернак Ш.М. – за довіреністю;

від відповідача: Горобій К.М. – за довіреністю;

ВСТАНОВИВ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Світлотехнічний Альянс Донбасу”, м. Макіївка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськсвітло”, м. Донецьк,  про стягнення заборгованості в сумі 431 808,97грн., яка складається з основного боргу в сумі 420287,61грн., пені в сумі 6852,36грн., 3% річних в сумі 1306,70грн., інфляційних нарахувань в сумі 3362,30грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу товарів № 34/20-04 від 20.04.2010р., копії банківських виписок, видаткові накладні № РН-0000017 від 14.10.2010р., № РН-0000018 від 18.10.2010р., № РН-0000019 від 20.10.2010р., № РН-0000020 від 25.10.2010р., № РН-0000021 від 26.10.2010р., № РН-0000023 від 19.11.2010р., № РН-0000024 від 02.12.2010р., № РН-0000025 від 02.12.2010р., № РН-0000026 від 20.12.2010р., № РН-0000027 від 22.12.2010р., акти приймання-передачі документів від 14.10.2010р., від 18.10.2010р., від 20.10.2010р., від 25.10.2010р., від 26.10.2010р., від 19.11.2010р., від 02.12.2010р., від 02.12.2010р., від 20.12.2010р., від 22.12.2010р., довіреності № 314 від 14.10.2010р., № 324 від 19.10.2010р., № 329 від 25.10.2010р., № 372 від 19.11.2010р., № 396 від 02.12.2010р., № 409 від 20.12.2010р., рахунки-фактури № СФ-0000011 від 14.10.2010р., № СФ-0000012 від 18.10.2010р., № СФ-0000013 від 20.10.2010р., № СФ-0000014 від 25.10.2010р., № СФ-0000015 від 26.10.2010р., № СФ-0000018 від 19.11.2010р., № СФ-0000019 від 02.12.2010р., № СФ-0000020 від 02.12.2010р., № СФ-0000021 від 20.12.2010р., № СФ-0000022 від 22.12.2010р., претензію № 23/01 від 20.01.2011р., договір про надання адвокатських послуг № 8 від 10.01.2011р., свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 1169 від 29.03.1999р., акт звірки взаємних розрахунків, розрахунки заборгованості.

Представник відповідача 10.03.2011 р. через канцелярію суду надав відзив на позов, згідно якого проти позовних вимог заперечив з тих підстав, що договірні зобов'язання на момент подання позову не були виконані в повному обсязі, а саме, відзначив, що згідно з п. 1.2 Договору сума договору складає 500000,00грн., у той час як вимоги пред'явлені позивачем на суму 470287,61грн.

17.03.2011 р. представником позивача через канцелярію суду надані пояснення на відзив, відповідно до яких доводи відповідача вважав необґрунтованими та такими, що не можуть бути підставою для звільнення останнього від своєчасної оплати за прийнятий товар. Також позивачем через канцелярію суду було подано клопотання про збільшення позовних вимог, згідно якого останній просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 447 940,29грн., з яких основний борг – 420 287,61грн., пеня – 13 607,93грн., інфляційні втрати – 11 449,78грн., 3% річних – 2594,97грн., а також витрати з оплати послуг адвоката у відповідності з Договором про надання адвокатських послуг № 8 від 10.01.2011р.

Суд розглядає справу з урахуванням клопотання про збільшення розміру позовних вимог.

17.03.2011 р. представником відповідача через канцелярію суду надані заперечення проти клопотання про збільшення позовних вимог, згідно яких останній відзначав, що позовні вимоги пред'явлені до ТОВ “Донецький завод електротехніки”, а сторонами за Договором № 34/20-04 від 20.04.2010р. є ТОВ “Світлотехнічний Альянс Донбасу” та ККП ДМР “Донецькміськсвітло”, також заперечив проти вимог позивача стосовно стягнення витрат по оплаті послуг адвоката, у зв'язку з ненаданням позивачем доказів оплати зазначених послуг.

17.03.2011 р. позивачем через канцелярію суду були надані письмові пояснення, згідно яких останній зазначив, що в резолютивній частині позовної заяви та в п. 2 “Розрахунку ціни позову на 08.02.2011р.” була допущена технічна помилка стосовно вимоги стягнення з відповідача на користь ТОВ “Донецький завод електротехніки”, просив в тексті резолютивної частини позову та в п. 2 “Розрахунку ціни позову на 08.02.2011р.” слова ТОВ “Донецький завод електротехніки” замінити на Товариство з обмеженою відповідальністю “Світлотехнічний Альянс Донбасу”.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.

20.04.2010 р., між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Світлотехнічний Альянс Донбасу”, м. Макіївка (Продавець), та відповідачем, Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради “Донецькміськсвітло”, м. Донецьк (Покупець), укладено договір купівлі-продажу № 34/20-04, який за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм ст.ст. 655-697 ЦК України.

Згідно даного Договору Продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язався прийняти та оплатити наступний товар: кабельно-провідникова продукція, світильники та інше.

У відповідності з п. 1.1. Договору номенклатура та ціни вказуються у накладних.

Згідно з п. 1.2. Договору загальна сума Договору згідно з накладними складає орієнтовно 500000,00грн. з ПДВ.

Пунктом 2.1. Договору встановлено обов'язок Продавця у строки, визначені сторонами, передати Покупцю товар.

На виконання умов Договору позивач згідно накладних № РН-0000017 від 14.10.2010р., № РН-0000018 від 18.10.2010р., № РН-0000019 від 20.10.2010р., № РН-0000020 від 25.10.2010р., № РН-0000021 від 26.10.2010р., № РН-0000023 від 19.11.2010р., № РН-0000024 від 02.12.2010р., № РН-0000025 від 02.12.2010р., № РН-0000026 від 20.12.2010р., № РН-0000027 від 22.12.2010р. поставив відповідачеві товар на загальну суму 470 287,61грн.

Поставлений згідно означених видаткових накладних товар на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 314 від 14.10.2010р., № 324 від 19.10.2010р., № 329 від 25.10.2010р., № 372 від 19.11.2010р., № 396 від 02.12.2010р., № 409 від 20.12.2010р. прийнято уповноваженими особами відповідача, що підтверджується підписами останніх на вказаних накладних.

Статтею 688 ЦК України на Покупця покладено обов'язок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки Товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору купівлі-продажу товарів № 34/20-04 від 20.04.2010р.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві Продукції на суму 470 287,61грн., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На сплату вартості поставленого товару позивачем були виставлені рахунки-фактури № СФ-0000011 від 14.10.2010р., № СФ-0000012 від 18.10.2010р., № СФ-0000013 від 20.10.2010р., № СФ-0000014 від 25.10.2010р., № СФ-0000015 від 26.10.2010р., № СФ-0000018 від 19.11.2010р., № СФ-0000019 від 02.12.2010р., № СФ-0000020 від 02.12.2010р., № СФ-0000021 від 20.12.2010р., № СФ-0000022 від 22.12.2010р., факт отримання яких відповідачем підтверджується актами приймання-передачі документів до договору № 34/20-04 від 20.04.2010р., які підписані представниками сторін без зауважень та заперечень.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України,   якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).   

У відповідності з п. 2.2. Договору Покупець зобов'язаний прийняти товар і розрахуватися за нього не пізніше 30 банківських днів з моменту одержання товару.

Прийняті на себе згідно договору зобов'язання відповідач належним чином не виконував, вартість поставленого згідно представлених накладних товару сплатив частково в сумі 50000,00грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями банківських виписок.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на момент подання позову склав 420 287,61грн., що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 12.01.2011р., підписаного та скріпленого печатками обох сторін без зауважень та заперечень.

20.01.2011р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 23/01 з вимогою про сплату заборгованості.

Однак, як зазначає позивач, на момент подання позову відповідач суму боргу не сплатив.

Відповідно до  ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 420 287,61грн. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.

Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 420 287,61грн. залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача стосовно того, що договірні зобов'язання на момент подання позову не були виконані, оскільки сума договору складає 500 000,00рн. з ПДВ, а позовні вимоги пред'явлені на суму 470 287,61грн. судом до уваги не приймається з огляду на наступне.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що загальна сума Договору згідно з накладними складає орієнтовно 500 000,00грн. з ПДВ, таким чином сторони визначили не конкретну, а приблизну суму Договору. Конкретні ціни за товар згідно п. 1.1. Договору вказуються в накладних.

Крім того, зазначена відповідачем підстава не впливає на обов'язок останнього оплатити поставлений товар, оскільки п. 2.2 Договору передбачено обов'язок покупця прийняти товар та розрахуватися за нього не пізніше 30 банківських днів з моменту одержання товару. Обов'язок покупця оплатити прийнятий товар визначений положеннями ст. 692 ЦК України, яка передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Прострочення Покупцем термінів оплати Товару, тягне за собою відповідальність у вигляді сплати Постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ  від заборгованої суми за кожен день прострочки платежу.

У відповідності з п. 3.3. Договору за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар або за прострочення у такому розрахунку Покупець зобов'язаний за вимогою продавця виплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

За прострочення виконання відповідачем грошового обов'язку з оплати вартості поставленого товару, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивачем на підставі п. 3.3 Договору заявлено вимогу щодо стягнення з останнього пені в розмірі 13607,93грн., нараховану за періоди з 27.10.2010р. по 28.10.2010р., з 25.11.2010 р. по 17.03.2011р.

Перевіривши вимогу позивача в частині стягнення пені в сумі 13 607,93грн., з огляду на порушення відповідачем термінів оплати вартості поставленого товару, господарський суд вважає позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Світлотехнічний Альянс Донбасу” м. Макіївка в цій частині таким, що підлягає задоволенню частково в розмірі 13 594,46грн.

Представлений позивачем розрахунок пені судом до уваги не приймається, оскільки при здійсненні розрахунку загальний розмір заборгованості за накладними № РН-0000017 від 14.10.2010 р. та № РН-0000018 від 14.10.2010 р. станом на момент виникнення права вимоги визначений позивачем без урахування здійсненої відповідачем часткової оплати.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 2594,97грн., нарахованих за періоди з 27.10.2010р. по 28.10.2010р., з 25.11.2010 р. по 17.03.2011р., господарський суд задовольняє позовні вимоги в цій частині частково у розмірі 2319,13грн.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 11449,78грн., суд перевіривши представлений позивачем розрахунок інфляційних втрат задовольняє позовні вимоги в цій частині частково у сумі 10 686,57грн.

Представлений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом до уваги не приймається з підстав наведених вище.

Крім того, позивачем з посиланням на положення ст. 44 ГПК України заявлено до стягнення витрати на оплату адвокатських послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2011р. між позивачем (Замовник) та адвокатом Левчук Олександром Григоровичем (Виконавець) укладено договір № 8 про надання юридичних послуг.

Згідно вказаного договору, виконавець зобов'язався надати комплекс юридичних послуг з питань, що зазначені у п. 1.2. цього Договору, а Замовник зобов'язався прийняти роботу і сплатити винагороду.

Пунктом 1.2. Договору визначено склад комплексу послуг консультаційно-правового характеру.

Згідно п. 3.1. Договору замовник оплачує послуги виконавця, вказані в п. 1.2. Договору, у розмірі 30 000,00грн.

Виконавець після надання замовнику послуг, вказаних в п. 1.2. Договору, надає замовнику два примірники Акта приймання-передачі наданих послуг, якій замовник в дводенний термін підписує та повертає один примірник виконавцю (п. 3.2. Договору).

У відповідності з п. 3.3. Договору сторони мають право за взаємною згодою змінити розмір винагороди шляхом укладання додаткової угоди.

Додаткової угодою № 1  від 17.02.2011р. сторони внесли зміни до п. 3.1. Договору, відповідно до яких виклали зазначений пункт у наступній редакції: “Замовник оплачує послуги виконавця, вказані в п. 1.2. Договору, у розмірі 10% від задоволеної суми ціни позову”, таким чином, передбачаючи майбутню оплату наданих послуг.

Згідно приписів ст. 44 ГПК України до складу судових витрат відносяться суми державного мита, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Стягнення ж суми в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат, чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Позивачем не надано жодних доказів понесення ним витрат з оплати послуг адвоката за даним спором.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст.  525, 526, 614, 625 та 655-697 ЦК України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Світлотехнічний Альянс Донбасу” м. Макіївка – задовольнити частково.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськсвітло” м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Світлотехнічний Альянс Донбасу” м. Макіївка основний борг в сумі 420 287,61грн., пеню в сумі 13594,46грн., 3% річних в сумі 2319,13грн., інфляційні нарахування в сумі 10 686,57грн., витрати за державним митом в сумі 4468,87грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,45грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення підписано 22.03.2011 р.

Суддя                                                               Морщагіна Н.С.