Постанова

від 16.03.2011 по справі 39/254

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

39/254

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.03.2011р.                                                                                                            справа № 39/254

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Колядко  Т.М.

суддів Ломовцевої Н.В. , Скакуна  О.А.

за участю представників сторін:

від позивача:Андрєєва О.А. за довір. № 5 від 14.03.2011р.

від відповідача:Лебедєв В.В. за довір. № б/н від 20.11.2010р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуприватного підприємства "Даниил" м. Маріуполь Донецької області

на рішення господарського суду

Донецької області

від02.12.2010 року

по справі№39/254 (Морщагіна Н.С.)

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім РДС" м. Єнакієве Донецької області

доприватного підприємства "Даниил" м. Маріуполь Донецької області

простягнення 252223,09грн.

          Господарський суд Донецької області (суддя Морщагіна Н.С.) рішенням              від 02.12.2010р. частково задовольнив позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім РДС" м. Єнакієве Донецької області (далі - ТОВ "Торгівельний дім РДС") та стягнув з приватного підприємства "Даниил"                         м. Маріуполь Донецької області (далі - ПП "Даниил") основний борг в сумі 877,95грн., інфляційні витрати в сумі 72302,22грн., три процента річних в сумі 21895,39грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 950,75грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 115,42грн. В частині стягнення пені           в сумі 99320,76грн. судом відмовлено.

          Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій рішення господарського суду Донецької області від 02.12.2010р. у справі № 39/254 просить змінити в частині стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних, посилаючись на надання позивачем невірного розрахунку.

          Позивач вважає рішення господарського суду від 02.12.2010р. у справі № 39/254 законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

          Відповідно до ст. 101 Господарського процесуальний кодекс України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.  

          Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

          ТОВ "Торгівельний дім РДС" м. Єнакієве звернулось до суду з позовом до            ПП "Даниил" м. Маріуполь про стягнення 252223,09грн., з яких: основний борг                в сумі 152902,33грн. та пеня в сумі 99320,76грн., посилаючись на порушення умов дистриб'юторського договору № 01/2009 від 10.03.2009р. щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

          Заявою від 22.11.2010р. № 545 позивач змінив позовні вимоги та просив суд стягнути 194396,32грн., з яких: основний борг в сумі 877,95грн., інфляційні витрати       в сумі 72302,22грн., три процента річних в сумі 21895,39грн. та пеня                                в сумі 99320,76грн. Судом заяву прийнято та розглянуто по суті.

          Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2009р. між сторонами був укладений дистриб'юторський договір № 01/2009, за умовами якого ТОВ "Торгівельний дім РДС" (Постачальник) зобов"язується передати у власність ПП "Даниил" (Дистриб'ютор) товар в асортименті, вказаному в Специфікації, яка є невід"ємною частиною цього Договору, Додатках та додаткових угод до Договору (п. 1.1.). Строк дії договору до 31.12.2011р. (додаткова угода № б/н від 01.01.2010р.).

          Відповідно до п. 2.1.1. Договору на Постачальника покладено обов'язок передати Дистриб'ютору товар належної якості та в належній упаковці.

          Згідно п. 3.10 Договору Поставка товару на адресу Дистриб'ютора здійснюється зі складу Постачальника на умовах СРТ, склад Дистриб'ютора (в редакції Інкотермс - 2000). Поставка здійснюється транспортом Постачальника чи транспортною компанією, яка працює за договором з Постачальником. Навантаження товару здійснюється силами Постачальника.

          Передача товару представнику дистриб'ютора здійснюється на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей чи довіреності, оформленої в порядку ч. 3  п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей № 99 від 16.05.1996р. (Додаток  № 8 до Договору). Датою приймання-передачі товару вважається день фактичного приймання товару представником Дистриб'ютора чи транспортної організації, про що в накладній робиться відповідна відмітка (п. п. 6.2., 6.3. Договору).

          Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору                    від 10.03.2009р., позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3144344,35грн., про що свідчать видаткові накладні (а.с. 42-150 т. 1, а.с. 1-59 т. 2).

          Відповідачем поставлений товар по вищевказаним видатковим накладним прийнято, що підтверджується підписом уповноважених представників, прізвища, ім'я та по батькові, а також зразки підписів яких визначені додатком  № 8 до Договору.

          Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Пунктом 4.2 Договору сторони передбачили, що Дистриб'ютор здійснює оплату поставленої партії товару, на умовах зазначених в замовленнях на відвантаження товару, поданих згідно п. 5.1 Договору, по факту поставки –в день поставки, або протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару.

          Відповідач за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі, додатково здійснивши повернення товару, про що свідчать  банківські виписки, накладні на повернення товару. Крім того, грошове зобов'язання відповідача на суму 2926,60грн. в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України, припинено шляхом проведення сторонами заліку зустрічних однорідних вимог згідно з актом від 17.03.2010р., в якому сторони погодили наявність взаємних грошових вимог за договором № 01/2009             від 10.03.2009р. (з боку позивача за послуги по зберіганню згідно з наданим актами здачі-приймання робіт № ОУ-0000038, № ОУ-0000036, № ОУ-0000039 з боку відповідача за поставлений згідно з договором товар).

          Заборгованість відповідача, з урахуванням корегування, склала  152902,33грн.

          Як вбачається з матеріалів справи, відповідач згідно платіжних доручень                № 2494 від 09.11.2010р., № 2500 від 10.11.2010р., № 5215 від 11.11.2010р., № 2533  від 12.11.2010р., № 2538 від 15.11.2010р., в рахунок наявної заборгованості перерахував позивачу 152024,38грн., у зв"язку з чим  заборгованість склала 877,95грн.

          Заявою від 23.11.2010р. позивач зменшив розмір позовних вимог на відповідну суму.

          Відповідно до ст. ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а  за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання                         не допускається.

          Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 877,95грн., оскільки відповідач не надав до теперішнього часу доказів щодо погашення цієї заборгованості.

          Також позивач просив суд стягнути з відповідача три процента річних                      в сумі 21895,39грн. за період з 06.11.2009р. по 05.11.2010р. та інфляційних витрат        в сумі 72302,22грн. за період з листопада 2009р. по жовтень 2010р.

          Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів                        не встановлений договором або законом.

          Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат та трьох процентів річних за спірний період.

          Посилання заявника апеляційної скарги на помилковий розрахунок сум інфляційних витрат та трьох процентів річних є безпідставним, а розрахунок позивача правильним та обґрунтованим.

          Крім того, позивач просив суд стягнути пеню в сумі 99320,76грн.

          Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови           в частині стягнення з відповідача пені в сумі 99320,76грн., оскільки умовами дистриб'юторського договору № 01/2009 від 10.03.2009р. не визначено відповідальності Дистриб'ютора за порушення строків оплати вартості поставленого товару у вигляді пені.

          Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшли до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 02.12.2010р.               у справі № 39/254 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ПП "Даниил" підлягає залишенню без задоволення.

          Оскільки, відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", передбачено, що надмірно сплачене державне мито підлягає поверненню, у зв"язку з чим відповідачу слід повернути державне мито                              в сумі 340,59грн.  

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

          Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

          Апеляційну скаргу приватного підприємства "Даниил" м. Маріуполь Донецької області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 02.12.2010р. у справі № 39/254 залишити без змін.

          Видати довідку приватному підприємству "Даниил" на повернення з Державного бюджету України державного мита в сумі 340,59грн. за платіжним дорученням № 3118 від 06.01.2011р., як надмірно сплачене.

          Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України                  у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом          20 днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий          Т.М.  Колядко

Судді:          Н.В. Ломовцева

          О.А.  Скакун

Надруковано: 5 прим.: 1. позивачу, 1. відповідачу,

1 у справу, 1. ДАГС, 1. г/с Дон. обл.