Постанова

від 22.03.2011 по справі 20/288

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/288

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.03.2011 р.           справа №20/288

Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.

суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф.

при секретарі                          Клименко К.О.

від позивача:Фертюк О.О. –за дов. № 132-11 «Д»від 30.12.10 р.

від відповідача:Ющенко М.В. –за дов. № 31 від 17.01.11 р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго",             м. Горлівка Донецької області

на рішення господарського суду

Донецької області

від20.01.2011 р.

у справі№ 20/288 (суддя Донець О.Є.)

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго",             м. Горлівка Донецької області

до відповідача

Державного підприємства гідрогеологічного захисту "Шахта 2-БІС", м. Горлівка Донецької області

про

стягнення 840917 грн. 61 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2010 році Відкрите акціонерне товариство "Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства гідрогеологічного захисту "Шахта 2-БІС", м. Горлівка Донецької області про стягнення 840917 грн. 61 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.01.11 р. позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області були задоволені частково. Стягнуто з Державного підприємства гідрогеологічного захисту „Шахта 2 –БІС” на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” 68229 грн. 76 коп. –суму індексу інфляції, 21472 грн. 32 коп. –суму 3% річних, 65717 грн. 38 коп. –суму пені. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою та обґрунтуваннями до неї, якими просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 20.01.11 р. скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення  з відповідача на користь позивача пені в сумі 685498 грн. 15 коп. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, Державне підприємство гідрогеологічного захисту "Шахта 2-БІС", м. Горлівка Донецької області, усно надав заперечення на апеляційну скаргу, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду –без змін.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова   колегія   Донецького   апеляційного    господарського   суду    вважає   за   необхідне    розглянути   апеляційну   скаргу,  оскільки  для з'ясування  фактичних обставин  справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи  № 20/288 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.02 року між Відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго” (Постачальник) та Державним підприємством гідрогеологічного захисту „Шахта 2 –БІС” (Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 261.

Згідно п. 1.1 Договору, Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач користується електричною енергією та оплачує постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємними частинами.

Пунктом 2.2.2 Договору передбачено, що Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 5 „Порядок розрахунків за електроенергію”.

У відповідності до п. 2.2.3 Договору, Споживач зобов'язався оплачувати генерацію та споживання реактивної електричної енергії електроустановками Споживача згідно з Додатком                  № 10 „Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії” (відповідно до Методики розрахунків плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами).

Згідно п. 4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.2 –2.2.3 Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 5 „Порядок розрахунків за електроенергію”, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Позивач свої зобов'язання з постачання електричної енергії виконував належним чином, а відповідач свого обов'язку з повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії у встановлені строки не виконав, у зв'язку із чим у відповідача за Договором утворилась заборгованість.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.08.10 р. по справі № 20/151 з відповідача на користь позивача було стягнуто суму заборгованості за активну електричну енергію за період лютий –квітень 2010 р. у розмірі 696134 грн. 85 коп., суму заборгованості за реактивну електричну енергію у розмірі 13461 грн. 60 коп., суму заборгованості за перевищення договірних величин у розмірі 19856 грн. 39 коп., суму інфляції, 3% річних та пені.

20.02.10 р. рішенням господарського суду Донецької області по справі № 10/225 з відповідача на користь позивача було стягнуто суму заборгованості за активну електричну енергію за період серпень –жовтень 2009 р. у розмірі 225561 грн. 46 коп., суму заборгованості за реактивну електричну енергію у розмірі 5331 грн. 46 коп., суму інфляції, 3% річних та пені.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.05.10 р. по справі № 38/85 з відповідача на користь позивача було стягнуто суму заборгованості за активну електричну енергію за період листопад 2009 р. –січень 2010 р. у розмірі 556083 грн. 66 коп., суму заборгованості за реактивну електричну енергію у розмірі 9884 грн. 79 коп., суму заборгованості за перевищення договірних величин у розмірі 18861 грн. 17 коп., суму інфляції, 3% річних та пені.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду Донецької області із позовом про стягнення з відповідача 840917 грн. 61 коп., з яких 68229 грн. 76 коп. –сума індексу інфляції, 21472 грн. 32 коп. –сума 3% річних, 751215 грн. 53 коп. –сума пені, додатково нараховані  як за період невиконання зазначених вищевказаних рішень, так і за період, який не увійшов в період прострочки виконання боржником його договірного грошового зобов»язання за попередніми позовними вимогами в межах 6-ти місячного строку.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші  учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних  вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву,  що  зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України зазначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до норми ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.      

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до норм статтей 598 –609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання. В той же час, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми індексу інфляції та процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно рішень господарського суду Донецької області від 03.08.10 р. по справі № 20/151, від 02.02.10 р. по справі № 10/225, від 25.05.10 р. по справі № 38/85 було встановлено факт наявності боргу відповідача перед позивачем.

В підтвердження позовних вимог позивач надав суду першої інстанції Договір про постачання електричної енергії від 26.11.02 р. № 261, додатки до Договору, Додаткові угоди до Договору, рішення господарського суду Донецької області, платіжні доручення, банківські виписки, розрахунки позовних вимог.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов в частині стягнення з відповідача 68229 грн. 76 коп. –інфляційних, як  збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці  України та 21472 грн. 32 коп. –суми 3% річних, як сплати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання перед позивачем.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 751215 грн. 53 коп.

Згідно п. 4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.2 –2.2.3 Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 5 „Порядок розрахунків за електроенергію”, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

У відповідності до ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно визначив розмір пені, у зв»язку з чим господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача пеню лише частково у розмірі  65717 грн. 38 коп.

 Статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання” зазначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Даний закон обмежує граничний розмір відповідальності господарюючих суб»єктів за несвоєчасне виконання ними грошового зобов»язання, норми якого обов»язково застосовуються судом при розгляді такої категорії спорів.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, посилання скаржника на норми Законів України «Про відповідальність суб»єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території»та «Про житлово-комунальні послуги»судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки в даному випадку розглядається спір у зв»язку з неналежним виконанням відповідачем умов господарського договору, укладеного між двома господарюючими суб»єктами про постачання електричної енергії, а не між суб»єктами надання та отримання житлово-комунальних послуг, на правовідносини яких розповсюджується дія Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Ані в тексті договору, ані в рішеннях суду, на підставі яких позивач звернувся до суду не зазначено та не встановлено факту надання позивачем  в даному випадку саме комунальних послуг, тоді як між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки продукції, а саме з господарського договору на постачання електричної енергії. Посилання позивача на те, що в перелік комунальних послуг входить електропостачання, судова колегія розглянула та відхилила, оскільки для застосування дії норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги»необхідно або належність суб»єктів до житлово-комунального сектору господарювання, або надання позивачем відповідачу саме комунальних послуг, що взагалі не доведено суду належними та допустимими засобами доказування.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України  рішення господарського суду Донецької області від 20.01.2011 р. у справі № 20/288 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну  скаргу Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго",  м. Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 20.01.2011 р. у справі            № 20/288 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 20.01.2011 р. у справі  № 20/288 –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк  та може бути оскаржена  до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий                                                                                    Г.І. Діброва                    

Судді                                                                                           К.І. Бойченко

                                                                                                  Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4 –ДАГС;

5–ГС Дон. обл.

Ложка Н.Л.