Постанова

від 24.03.2011 по справі 21/3

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/3

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.03.2011 р.           справа №21/3

Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів:

головуючого:Шевкової Т.А.

суддівБойченко К.І., Чернота Л.Ф.

за участю  представників сторін:                                                                             

від позивача:                      Чернецький В.М. дов. від 17.03.2011 року

від відповідача:не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “Транслайнсервіс” м. Донецьк      

на рішення господарського суду

Донецької області

від13.01.2011р.

у справі№ 21/3 (суддя Матюхін В.І.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Дніпромаштранс” м. Дніпропетровськ  

до

Товариства з обмеженою відповідальністю “Транслайнсервіс” м. Донецьк      

про стягнення 12 457,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпромаштранс” м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Транслайнсервіс” м. Донецьк 12 457,95 грн., з яких: 8 000,00 грн. –збитки; 3843,25 грн. –інфляційні втрати; 614,70 грн. –3% річних.  

Господарський суд Донецької області рішенням від 13.01.2011р. у справі № 21/3 позовні вимоги в частині стягнення збитків у сумі 8000грн. визнав не доведеними та залишив без задоволення, виходячи з того, що позивачем не надано суду документів, обгрунтовуючих позовні вимоги в цій частині. Позовні вимоги в частині стягнення 3843,25 грн. –інфляційних втрат та 614,70грн. –3% річних господарський суд задовольнив частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 2580грн.93коп. –інфляційних втрат, 595грн.49коп. –3% річних, зробивши власний розрахунок.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Транслайнсервіс” м. Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 13.01.2011р. у справі № 21/3 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник скарги не погоджується із рішенням господарського суду в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки вважає, що оплата послуг за договором здійснена без прострочення і в повному обсязі;  нарахування 3% річних та інфляційних вважає незаконним, у зв'язку з тим, що позов в частині стягнення суми основного боргу залишений без задоволення.   

Представник заявника апеляційної скарги не скористався правом участі у судовому засіданні. Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача.

Представник позивача вважає рішення господарського суду від 13.01.2011р. у справі № 21/3 законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.   

Відповідно до статей 4-4,81-1Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, враховуючи наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Дніпромаштранс” (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Транслайнсервіс” (Замовник-Експедитор) 17.05.10р. укладено договір №17/05 про перевезення вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого „Замовник-Експедитор” доручив, а “Перевізник” взяв на себе зобов'язання „здійснити міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом на умовах, зазначених в заявці на конкретне перевезення”.

У пункті  5.1 договору сторони визначили, що оплата за перевезення вантажу здійснюється у строки і на умовах, визначених у заявці.  

Відповідно до п.5.3 договору розрахунок між сторонами за перевезення здійснюється на підставі рахунку “Перевізника” і акту виконаних робіт протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт обома сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи за заявками відповідача № 25.06.11 від 25 червня 2010р., № 29/06/ТІ від 29 червня 2010р. позивач   автомобілями Рено Магнум державні номери АЕ 2430 ЕЕ, АЕ 6931 ЕС з напівпричепами державні номери АЕ 4380 ХХ, АЕ 1556 ХТ у період з 30.06.10р. по 12.07.10р. здійснив автотранспортні послуги з міжнародного перевезення вантажів (сировина) за маршрутом м. Слов'янськ (Україна) –м. Вільяреал (Іспанія) на суму 51 936,00грн. (25 968,00грн. + 25 968,00грн.).

Про факт надання автопослуг свідчать наявні в матеріалах справи  міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) від 30.06.10р. №№ 089005, 089003, акти здачі-прийняття транспортних послуг від 12.07.10р. №№ ОУ-1391,  ОУ-1392, які підписані сторонами без заперечень.  

Виставлені позивачем рахунки-фактури від 12.07.10р. №№ СФ-082-1,  СФ-083-1 на суму 51 936,00грн. відповідач згідно п.5.3 договору мав оплатити протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт, тобто до 19.07.10р. (включно).

Взяті на себе зобов'язання щодо оплати автотранспортних послуг відповідачем своєчасно виконані не були,  рахунок-фактура від 12.07.10р. № СФ-082-1 оплачений 01.12.10р., рахунок-фактура від 12.07.10р. № СФ-083-1 - 10.12.10р.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, в обумовлені договором строки, протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт, тобто до 19.07.10р., рахунки відповідачем оплачені не були.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що  прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у  строк, встановлений договором або законом.  

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем не виконані належним чином прийняті на себе зобов'язання стосовно оплати наданих послуг, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується із розрахунком зробленим господарським судом, згідно якого інфляційні втрати за період серпень 2010р. –листопад 2010р. щодо суми 51 936,00грн. складають 2 580,93 грн.; 3% річних за період з 20 серпня 2010р. по 1 грудня 2010р. щодо суми 25 968,00грн. і за період з 20 серпня 2010р. по 10 грудня 2010р. щодо суми 25 968,00грн. складають у загальній сумі 595,49 грн. (288,14грн. + 307,35).

У разі порушення зобов'язання відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання,  якщо це встановлено договором або законом,  або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею  225  Цивільного  кодексу  України    визначено,  що  до  складу  збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила  господарське  правопорушення  у  тому числі  і неодержаний  прибуток (втрачена  вигода),  на  який  сторона,  яка  зазнала  збитків  мала  право  розраховувати  у  разі  неналежного  виконання  зобов'язання  другою  стороною.

У відповідності з ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків, а також  неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала   збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Враховуючи те, що позивачем не пред'явлено доказів понесення збитків у сумі 8000грн., оцінивши в сукупності представлені докази, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає що, позивачем не доведено понесення збитків в пред'явленій до стягнення сумі.   

На підставі викладеного, колегія суддів вважає висновок господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпромаштранс” м. Дніпропетровськ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Транслайнсервіс” м. Донецьк 8 000грн.00коп. збитків у зв'язку з недоведеністю правильним, та зазначає, що видатки, пов'язані з отриманням правової допомоги, відповідно до ст.44 Господарського кодексу України, включаються до складу судових витрат за умови, що була здійснена оплата послуг адвоката.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 13.01.2011р. у справі № 21/3 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Транслайнсервіс” м. Донецьк залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.01.2011р. у справі № 21/3 залишити без змін.

Головуючий                                                                   Т.А. Шевкова

Судді          К.І. Бойченко  

          Л.Ф. Чернота

Надруковано 5 прим:

                                                                                                    1 –позивачу                    

                                                                                                    2 –відповідачу                    

                                                                                                    3 –до справи                    

                                                                                                    4 –гос. суду Донецької області                                                                                                                        5 – ДАГС