Постанова

від 30.03.2011 по справі 15/320/10

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/320/10

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.03.2011 р.           справа №15/320/10

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Волкова Р.В.

суддів Калантай  М.В., Новікової Р.Г.

за участю представників сторін:

від позивача:Демідченко Г.В., на підставі довіреності № 07/11 від 14.12.2010 р.

від відповідача:

від третьої особи:

Дроздов Ю.В., на підставі довіреності № 01-38/0025 від 11.01.2011 р.Смирнова Ю.В., на підставі довіреності № 05-03/159 від 21.02.2011 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Управління транспорту та зв'язку Запорізької міської ради м. Запоріжжя

на рішення господарського суду

Запорізької області

від03.02.2011 р.

у справі№ 15/320/10 (суддя Горохов І.В.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Запоріжавтомотор” м. Запоріжжя

до

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Виконавчого комітету Запорізької міської ради м. Запоріжжя

Управління транспорту та зв'язку Запорізької міської Ради м. Запоріжжя

провизнання недійсним рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 19.11.2010 р. № 546 в частині підпункту 1.3 пункту 1

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.02.11 по справі № 15/320/10 задоволений позов товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжавтомотор»та визнано недійсним п.п.1.3 п.1 рішення відповідача, виконавчого комітету Запорізької міської ради, від 19.11.2010р.  № 546   „Про   розірвання  договорів   з   перевезення  пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у місті Запоріжжі”.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача, Управління транспорту та зв‘язку Запорізької міської ради, не погодилась з прийнятим рішенням та звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову у позові.

В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, необґрунтованість висновків щодо компетенції та повноважень органів місцевого самоврядування, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вважає помилковими висновки суду щодо відсутності у виконавчого комітету повноважень на прийняття рішень про розірвання господарських договорів та щодо відсутності у відповідача права розірвати договір в односторонньому порядку без письмового погодження на це позивача. Вказує на безпідставність неприйняття судом до уваги наданих відповідачем та третьою особою доказів порушення позивачем вимог чинного законодавства та умов договору.

Позивач не погодився з апеляційною скаргою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду –без змін.

Посилається на безпідставність викладених в апеляційній скарзі доводів, правильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, відсутність у відповідача правових підстав для розірвання договору № 3 „на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування” від 07.04.08, не складання відповідних актів, недоведеність фактів порушень з боку позивача.

Розглянувши матеріали справи та доводи сторін, судова колегія встановила наступне.

Між позивачем та відповідачем був підписаний договір № 3 „на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування” від 07.04.08 (а.с. 8-12).

Згідно з п.1.1 договору, відповідач з 10.04.08 надав позивачеві право на перевезення пасажирів на маршруті загального користування № 54 „вул. Історична - 5 міська лікарня” в режимі роботи згідно затвердженого паспорту маршруту. Строк дії договору встановлений сторонами до 14.02.2013 (п.10 договору).

19.11.2010 відповідачем було прийняте Рішення № 546 „Про розірвання договорів з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у місті Запоріжжя” (а.с.16).

Згідно з п.п.1.3 п.1 цього рішення, відповідач з 01.12.2010 розірвав вищевказаний договір № 3 з позивачем.

За загальним правилом, визначеним у ст. 651 Цивільного Кодексу України та ст.188 Господарського Кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. Відповідач посилається на встановлення договором підстав для одностороннього розірвання та вважає то такі підстави мали місце.

Так, п.3.1.8 договору надає відповідачу право приймати рішення про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку за неодноразові порушення позивачем вимог чинного законодавства та умов цього договору.

Разом з цим, пунктом 2.1.8 договору в розділі „Обов‘язки сторін” в якості одного з обов‘язків відповідача визначено наступне:  „У разі виявлення фактів порушення з боку перевізника вимог чинного законодавства або умов цього договору, складає акт встановленої форми та отримавши письмові роз‘яснення від Перевізника приймає рішення щодо подовження договірних відносин. Не підписаний представником Перевізника акт про виявлені порушення зберігає його юридичну силу за умови наявності напису „Від підпису відмовився”, засвідченого не менш як двома представниками Замовника та за умови вручення копії акту Перевізнику. Представником Перевізника є водій автобусу або інша уповноважена Перевізником особа.”

Договір також містить Розділ 9 „Припинення (розірвання) договору. Частина 3 пункту 9.2.3 цього розділу чітко вказує наступне, - „В усіх інших випадках, окрім викладених у цьому розділі, одностороння відмова від виконання договору не допускається”.

Якщо апелянт вказує на розірвання договору внаслідок порушення позивачем умов договору та чинного законодавства, то слід застосовувати п.9.1.1 Розділу 9 договору. В ньому зазначено, що відповідач має право розірвати договір в односторонньому порядку до закінчення терміну його дії при неодноразовому порушенні (наявність 3-х і більше актів про порушення) вимог чинного законодавства, „Положення про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в м.Запоріжжі” або своїх зобов‘язань згідно до цього договору.

Таким чином, п.3.1.8 декларує право відповідача на прийняття рішення про розірвання договору в односторонньому порядку, тоді як п.9.1.1 чітко визначає за яких обставин відповідач має право прийняти таке рішення –наявність 3-х і більше актів про порушення.

Пункт 2.18 договору визначає обов‘язок відповідача дотримуватися певної процедури при фіксації порушень з боку позивача, - шляхом складення відповідного акту та вчинення інших дій, зазначених у п.2.1.8.

За таких обставин, посилання на порушення з боку позивача як на підставу для розірвання договору в односторонньому порядку можливе лише за умови фіксації таких порушень 3-ма і більше актами, складеними відповідно до порядку, встановленого сторонами у п.2.1.8 договору.

При цьому п.3.1.8 та 9.1 договору лише вказують на наявність у відповідача можливості на свій розсуд вирішувати розривати чи ні договір у разі, якщо мають місце передбачені у п.9.1.1 обставини.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Сторонами не надано суду доказів наявності обставин, з якими договір пов‘язує можливість його одностороннього розірвання. В матеріалах справи відсутні акти, складені відповідно до п.2.1.8 договору. З пояснень сторін наявності в природі таких актів не вбачається.

В своїй апеляційній скарзі апелянт вказує, що суд помилково дійшов до висновку про те, що виконавчий комітет не має повноважень приймати рішення про розірвання господарських договорів.

Таке ствердження апелянта про помилковість висновків суду є безпідставним. Виходячи з матеріалів справи, відповідач дійсно не мав законних підстав для розірвання в односторонньому порядку договору № 3 „на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування”, укладеному з позивачем 07.04.08. В даному випадку законні підстави для такого розірвання були оговорені сторонами під час укладання договору.

Це ж саме стосується і доводів апелянта стосовно незаконності висновків суду про відсутність у відповідача права розірвати договір в односторонньому порядку без письмового погодження на це позивача. З цих же саме підстав є невірними стверджені апелянта про безпідставне неприйняття до уваги доказів відповідача та третьої особи щодо порушень позивачем вимог чинного законодавства та умов договору. Апелянт помилково ототожнює акти, складення яких передбачено договором, з актами, які складені іншими особами, а позивача як юридичну особу і сторону по договору помилково ототожнює з фізичними особами, відносно яких складались акти органами державної автоінспекції.

За таких обставин, місцевий господарський суд цілком вірно дійшов висновку про відсутність у відповідача права розірвати договір в односторонньому порядку враховуючи вищевикладені обставини та обґрунтовано задовольнив позов і визнав недійсним підпункт 1.3 пункту 1 рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 19.11.2010р.  № 546   „Про   розірвання  договорів   з   перевезення  пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у місті Запоріжжі”.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального Кодексу України, ст. 651 Цивільного Кодексу України, ст.188 Господарського Кодексу України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління транспорту та зв‘язку Запорізької міської ради на рішенням господарського суду Запорізької області від 03.02.11 по справі № 15/320/10 залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у касаційному порядку.

Головуючий                    Р.В.  Волков

Судді:                    М.В.  Калантай

                    Р.Г. Новікова

Отжимаем замок и вставляем текст набранный в Wordе