Постанова

від 31.03.2011 по справі 18/201-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 31 березня 2011 р.                                                                                    

№ 18/201-09  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого –судді      

Дерепи В.І.

суддів :

Грека Б.М.,

Капацин Н.В. –доповідача у справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс"

на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2011

у справі

№ 18/201-09

господарського суду

Дніпропетровської області

за позовом

Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс"

третя особа

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг"

про

звернення стягнення на предмет застави

та за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс"

до

Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція"

про

визнання недійсним договору

 за участю представників від:

позивача

не з"явився

відповідача

третьої особи

П"ятигорець Ю.О. (довір. від 21.09.2010р.)

не з"явився

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2010р. зупинено провадження у справі № 18/201-09 до розгляду справи № Б3/172-10.

Ухвала мотивована порушенням провадження у справі №Б3/172-10 про банкрутство  Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2011р. задоволено апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція", скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2011р. у даній справі, справу № 18/201-09 направлено до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду.

Постанова мотивована тим, що порушення провадження у справі про банкрутство Відповідача не унеможливлює вирішення даної справи та не може вплинути на рішення у даній справі, оскільки відсутня безпосередня залежність результату вирішення даної справи від порушення провадження у справі про банкрутство.

Не погоджуючись із вказаною судовою постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертранс" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2011р. та залишити без змін ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2010р. у справі  № 18/201-09.

Скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема статей 11, 12, 14, 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом".

Представники Позивача та Третьої особи в судове засідання не з’явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (Позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс" (Відповідач) заборгованості  в розмірі 38 514 203,33 грн., шляхом звернення стягнення на майно Відповідача, що перебуває в заставі Позивача згідно з договором застави                        № 222В-02 від 02.03.2006р., укладеним між сторонами.

В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертранс" звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" з зустрічним позов про визнання недійсним договору застави № 222В-02 від 02.03.2006р., укладеного з Акціонерним комерційним банком "Мрія" в особі Дніпропетровської філії АКБ "Мрія", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство ВТБ Банк.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2010р. зупинено провадження у справі № 18/201-09 до розгляду справи № Б3/172-10.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі лише за умови неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Як встановлено судом першої інстанції, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2010р. у справі № БЗ/172-10 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Боржника. Ухвалою від 18.11.2010р. у справі №БЗ/172-10 Господарським судом Дніпропетровської області введено процедуру розпорядження майном Боржника, призначений розпорядник майна та зобов'язано ініціюючого кредитора опублікувати оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Інтертранс" в офіційному друкованому органі.

В газеті "Урядовий кур'єр" (№223 від 27.11.2010 р.) надруковано оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Інтертранс".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частинами 6 та 7 статті 12 даного Закону передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди. Також дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

Введення передбаченого Законом особливого порядку, спрямованого на відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, та застосування ліквідаційної процедури має на меті задоволення вимог кредиторів (повне або часткове). При цьому, наслідки порушення провадження у справі про банкрутство впливають на права та обов'язки усіх кредиторів боржника. Господарські суди мають враховувати, що встановлення в Законі особливого порядку задоволення майнових вимог кредиторів не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (оскільки статтею 12 Закону передбачено введення мораторію на задоволення вимог кредиторів одночасно з порушенням провадження у справі), а спрямоване на забезпечення визначеності об'єму його майна протягом усієї процедури банкрутства, створення необхідних умов як для подолання неплатоспроможності боржника, так і для більш повного задоволення вимог кредиторів, що проявляється у забезпеченні усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог, реалізації їх прав і законних інтересів, забезпеченні конституційного принципу рівності усіх перед законом, у тому числі й в умовах, коли майна боржника недостатньо для повного задоволення усіх вимог кредиторів.

За таких умов у справі про банкрутство вирішується завдання справедливого пропорційного розподілу серед кредиторів майнової (конкурсної) маси боржника. Отже, господарські суди не повинні допускати під час провадження у справі про банкрутство індивідуального задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника, яке входить до конкурсної маси, як такого, що порушує права і законні інтереси інших кредиторів та учасників провадження у справі про банкрутство і суперечить встановленому законом спеціальному регулюванню. Виключення з цього права можуть бути встановлені лише самим Законом, зокрема, у разі задоволення вимог поточних кредиторів, вимог щодо оплати (стягнення) заробітної плати та інших вимог, на які не розповсюджується дія мораторію.

Частиною 2 статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  встановлено, що майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Згідно зі статтею 31 даного Закону передбачено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею у першу чергу задовольняються, зокрема вимоги, забезпечені заставою.

Преамбулою Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  визначено, що цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - суб'єкта підприємницької діяльності або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Введення передбаченого Законом особливого порядку, спрямованого на відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, та застосування ліквідаційної процедури має на меті задоволення вимог кредиторів (повне або часткове). При цьому, наслідки порушення провадження у справі про банкрутство впливають на права та обов'язки усіх кредиторів боржника.

Стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" і Законом України "Про іпотеку" окремо від провадження у справі про банкрутство не може здійснюватись, оскільки встановлення у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" особливого порядку задоволення майнових вимог до боржника не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (мораторій на задоволення вимог кредиторів передбачає припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язань окремих кредиторів). Задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою (іпотекою), має здійснюватись за правилами, встановленими Законом.

В матеріалах справи міститься заява № 2129/500-04-2 від 15.12.2010р. Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про визнання і включення в реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс" грошових вимог в сумі 46 899 969,72 грн., які виникли з Кредитного договору                  № 222В від 02.03.06р. та Договору застави № 222В-02 від 02.03.06р.

Судом першої інстанції прийнято позов Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс" заборгованості  в розмірі 38 514 203,33 грн., шляхом звернення стягнення на майно Відповідача та порушено провадження у справі.

Після публікації в газеті "Урядовий кур'єр" 27.11.2010р. оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Інтертранс", судом першої інстанції правомірно, на підставі пункту 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України зупинено позовне провадження у справі № 18/201-09 до розгляду справи                 № Б3/172-10.

За таких обставин ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2010р. у даній справі прийнята у відповідно з вимогами статті 79 Господарського процесуального кодексу та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", підстави для зміни чи скасування даної ухвали відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс" та скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2011р. у даній справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2011р. у справі № 18/201-09 скасувати.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2010р. у справі № 18/201-09 залишити без змін.

Головуючий - суддя                                                            В.І. Дерепа

Судді                                                                                          Б.М. Грек

Н.В. Капацин