Рішення

від 25.03.2011 по справі 54/47

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  54/47

25.03.11

Господарський суд м. Києва у складі судді Шкурдової Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом           відкритого акціонерного товариства «Західенерго», м. Львів

до           Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ

третя особа          Державне підприємство «Волиньвугілля», Волинська обл., м. Нововолинськ

про           стягнення 213561,72 грн.

при секретарі судового засідання Чернявській І.Г.

представники:

від позивача - Сапса Т.В. (дов. № 08-3390 від 30.12.2010 р.);

від відповідача - не з’явився;

від третьої особи –не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

відкрите акціонерне товариство «Західенерго»(далі-позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Вугілля України»(далі –відповідач), третя особа Державне підприємство «Волиньвугілля», про стягнення 213561,72 грн. збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на здійснення поставки вугілля, яке за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам Договору № 02-10/1-ЕН, укладеному між позивачем та відповідачем, внаслідок чого позивачу було завдано збитки на загальну суму 213561,72 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні 25.03.2011 р. представник позивача підтримав позов.

Представник відповідача в судове засідання 25.03.2011 р. не з’явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином, відповідач про причини неявки представника суд не повідомив, відзив на позов до суду не направив.

Від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд, на підставі ст. 24 ГПК України, залучити до участі у справі в якості відповідача 2 Державне підприємство «Волиньвугілля», при цьому відповідач посилається на те, що відповідач 1 є лише оператором ринку енергетичного вугілля, тоді як вантажовідправником вугілля є ДП «Волинвугілля».

Зазначене клопотання задоволенню не підлягає, враховуючи що згідно з п. 8.4 Договору № 02-10/1-ЕН відповідальність за поставку вугілля, що не відповідає якісним показникам несе саме відповідач - Державне підприємство «Вугілля України».

Представник третьої особи в судове засіданні 25.03.2011 р. не з’явився, третя особа про причини неявки представника в судове засідання суд не повідомила, пояснення по суті спору до суду не направила.

Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством «Західенерго»(Покупцем) та Державним підприємством «Вугілля України»(Покупець) укладено  договір поставки вугілля № 02-10/1-ЕН (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору відповідач зобов’язаний поставити вугільну продукцію (далі - вугілля) в асортименті, за реквізитами та якісними характеристиками, приведеними в даному Договорі, а позивач зобов’язався прийняти вугілля та оплатити його вартість на умовах, встановлених Договором.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих на піввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення), згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів “Інкотермс”в редакції 2000 року та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до Договору.

Партія вугілля відвантажується після відбору об’єднаної проби (згідно з ДСТУ 4096-2002), що засвідчується відповідним актом (згідно з п. 6.4  ДСТУ 4083-2002). За результатами лабораторних випробувань об’єднаної проби оформляється посвідчення про якість вугілля в партії (п. 2.2 Договору).

На виконання умов Договору у червні 2010 р. на адресу Бурштинської ТЕС, яка є структурним підрозділом позивача, від вантажовідправника Державного підприємства «Волиньвугілля»надійшло 85 вагонів вугілля марки  ДГР, ДГ 0-200мм в загальній кількості 5889000,00 кг, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями залізничних накладних у кількості 26 штук.

За твердженням позивача, при прийманні спірного вугілля за якістю на Бурштинській ТЕС виявлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам Договору, оскільки фактична зольність (Аd) палива у поставленому вугіллі становила від 37,3% до 43,5% проти гранично допустимого показника зольності для рядового вугілля 35%.

Для участі у проведенні контрольного випробування спірного вугілля на Бурштинській ТЕС представники відповідача та вантажовідправника повідомлялись позивачем факсограмами №№ 396, 397 від 02.06.2010 р., № 403 від 04.06.2010 р., №№ 405, 406, 407 від 06.06.2010 р., №№ 411, 412 від 07.06.2010 р., № 416 від 08.06.2010 р., №№ 423, 424, 425 від 11.06.201 р. та № 443 від 24.06.2010 р.

За результатами приймання вугілля складено акти приймання вугілля у кількості 13 штук, підписані уповноваженими працівниками Бурштинської ТЕС, працівниками вантажовідправника, що діяли на підставі довіреності. Копії актів долучені до матеріалів справи.

Факсограмами у кількості 21 штуки позивачем було повідомлено відповідача та вантажовідправника про те, що у зв’язку з неналежною якістю позивач відмовляється прийняти вугілля та просить надати згоду на його повернення вантажовідправнику.

03.06.2010 р., 05.06.201 р., 07-09.06.201 р., 12.06.2010 р. та 26.06.201 р. вугілля було повернуто позивачем вантажовідправнику в залізничних вагонах без вивантаження-навантаження, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу №№ 36408716, 36408718, 36408720, 36408721, 36408722, 36408723 та 36408726 виданими залізничною станцією Бурштин Львівської залізниці, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Внаслідок поставки позивачу вугілля неналежної якості, останнім були понесені збитки на загальну суму 213561,72 грн., що складаються з провізної плати з перевезень повернутого вугілля та додаткових зборів та послуг, плати за користування вагонами, зборів за оформлення документів на повернення вагонів.

На підтвердження проведення платежів з провізної плати з перевезень повернутого вугілля та додаткових зборів та послуг від станції Бурштин Львівської області до станції Іваничі Львівської залізниці в сумі 189794,40 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу у кількості 7 штук та переліками ТехПД-4 Львівської залізниці у кількості 7 штук про проведення платежів.

На підтвердження оплати коштів за користування вагонами в сумі 18960,00 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується відомостями плати за користування вагонами у кількості 7 штук та переліками ТехПД-4 Львівської залізниці у кількості 6 штук про проведення платежів.

На підтвердження оплати зборів за оформлення документів на повернення вагонів в сумі 4807,32 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується накопичувальними картками зборів за роботи у кількості 7 штук та переліками ТехПД-4 Львівської залізниці у кількості 6 штук про проведення платежів.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 119-118 від 14.07.2010 р. на суму 213561,72 грн. з вимогою відшкодувати збитки, завдані поставкою неякісного вугілля. Однак, вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що на взаємовідносини сторін по постачанню та прийманню вугілля, у випадках, якщо інше прямо не передбачено договором, розповсюджуються вимоги: Інструкції “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості”, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 та від 25.04.1966р. № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137–64 “Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикеты. Правила прийомки по качеству”, ДСТУ 4083-2002 “Вугілля кам’яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови”, ДСТУ 4096-2002 “Вугілля буре, кам’яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробування”, ДСТУ 3472-96 “Вугілля буре, кам’яне та антрацит”(класифікація), Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 та нормативно-правових актів, виданих відповідно до Статуту залізниць України.

Відповідно до пункту 5.6 Договору покупець перевіряє якість вугілля у партіях та приймає вугілля за якістю таким чином: якщо різниця між показниками Аd,W t посвідчення якості та результатами хімлабораторії вантажоотримувача менша або дорівнює встановленій допустимій похибці випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 за показниками посвідчення про якість; якщо різниця між показниками Аd Wt посвідчення якості та результатами хімлабораторії вантажоотримувача більша за встановлену допустиму похибку випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 вантажоотримувач протягом 24 години з моменту отримання результатів направляє постачальнику та вантажовідправнику телеграму про виклик їх представників для проведення спільного опробування такого вугілля, результати якого сторонами приймаються беззаперечно.

Згідно з пунктом 3.4.5 Договору позивач має право відмовитися від прийняття та оплати вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим Договором, асортимент якого не відповідає вимогам Договору, вугілля пошарово завантаженого в вагони з домішками продукції інших класів чи сортів, що буде підтверджено у визначено Договором порядку або прийняти зі знижками, передбаченими умовами Договору.

Розділом 5 Договору встановлено загальний порядок приймання вугілля за кількістю та якістю.

Пунктом 7.1 Договору встановлено граничнодопустимі критерії якості вугілля, зокрема по зольності та волозі.

Пунктом 8.4 Договору встановлено, що у випадку відмови від прийняття вугілля якісні показники якого не відповідають умовам договору, постачальник несе відповідальність перед покупцем у вигляді відшкодування його витрат, пов’язаних з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме: вартості залізничного тарифу, оплати за користування вагонами, їх подачу-прибирання, маневрові роботи.

Згідно положень ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Приписами ст.ст. 526, 610, 611, 623 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до п.1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2 статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору.

Статтею 268 ГК України визначено, що у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено, як це передбачено ч. 1 ст. 224 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно зі ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. При визначенні не одержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обов’язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов’язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків (шкоди), необхідно з’ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника. При цьому кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов’язання, однак на нього покладено обов’язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржником, розміру завданих збитків та прямого причинного зв’язку між порушенням зобов’язання та завданими збитками.

Відсутність своєї вини у порушенні зобов’язання доводить особа, яка вчинила таке порушення (ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином зобов’язання перед позивачем щодо поставки вугілля належної якості.

Про наявність причинного зв’язку між протиправними діями відповідача та понесенням збитків позивачем свідчить факт порушення відповідачем договірних зобов’язань щодо поставки вугілля належної якості, що призвело до заподіяння збитків позивачу у вигляді понесених витрат.

Матеріалами справи підтверджується повідомлення відповідача та вантажовідправника про те, що у зв’язку з неналежною якістю позивач відмовляється прийняти спірне вугілля, право на відмову від якого передбачено умовами Договору  (пункту 3.4.5 Договору).

Враховуючи те, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується поставка відповідачем позивачу неякісного вугіллі, розмір збитків позивача, вимога про стягнення збитків в сумі 213561,72 грн. підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями  44, 49, статтями  82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України»(01601, м. Київ,                       вул. Б. Хмельницького, 4, код 32709929) на користь відкритого акціонерного товариства «Західенерго»(79-26, м. Львів, вул. Козельницька, б. 15, код 23269555) 213561,72 грн. (двісті тринадцять тисяч п’ятсот шістдесят одна грн. 72коп.) збитків, 2135,62 грн. (дві тисячі сто тридцять п’ять грн. 62коп.) витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

            Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                               Л.М. Шкурдова

Рішення підписано 28.03.2011 р.