Постанова

від 05.04.2011 по справі 3/292

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 квітня 2011 р.                                                                                    

№ 3/292  

Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів :

головуючого судді

Овечкіна В.Е.,

суддів

Чернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову

від 26.01.2011 року Київського апеляційного господарського суду

у справі

№  3/292 господарського суду міста Києва

за позовом

Київського природоохоронного прокурора в інт. Держави в особі Київської міської ради

до

1.          комунального підприємства "Плесо"

2.          фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про

визнання недійсним договору, звільнення земельної ділянки та приведення її у належний стан

У справі взяли участь представники сторін:

Генеральна прокуратура України: прокурор відділу Комас О.Ю., посвідчення від 03.07.2006 року №75;

від позивача: Гулько А.Б., діє на підставі довіреності від 13.01.2011 року №225-КР-26;

від відповідача 1: не з'явилися;

від відповідача 2: Калачник В.В., що діє на підставі довіреності від 04.11.2010 року №3499;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.11.2010 року (суддя В. Сівакова), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 року (судді Л. Ропій, Л. Гольцова, В. Рябуха), позовні вимоги задоволено; визнано недійсним договір №84 від 16.04.2009 року та зобов'язано підприємця ОСОБА_1. повернути земельну ділянку Київській міській раді. Судами встановлено, що договір оренди землі укладений з порушенням вимог діючого законодавства.

Підприємець Паламарчук А.В. в касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі судові рішення, прийняти нове, яким в позові прокурору відмовити. Вважає, що судами попередніх інстанцій  порушені вимоги ст. 4, 4-2,4-3,33,34 ГПК України. Наданим позивачем доказам, на думку скаржника, суди надали неналежну правову оцінку, зокрема акту перевірки дотримання земельного законодавства від 21.06.2010 року та акту обстеження об'єкту благоустрою від 01.06.2010 року №67.

Суди не досліджували оригінал або належну копію договору сторін. Безпідставно не задовольнили клопотання про залучення до участі у справі Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі міста Києва.

Крім цього, прокуратура безпідставно звернулася до суду в інтересах позивача, оскільки міська рада не є державним органом.

Судами безпідставно не застосовані ст. 24 ЗУ "Про благоустрій населених пунктів". Неправильно застосована ст. 212 ЗК України.

Вищий господарський суд України у відкритому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги та вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Рішенням Київської міської ради № 38/1093 від 22.01.2009 "Про використання земель водного фонду та прибережних захисних смуг у м. Києві" встановлено, що функції водогосподарської спеціалізованої організації по утриманню водних об'єктів з прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів та гідротехнічними спорудами здійснює Комунальне підприємство "Плесо", яке підпорядковується виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).

Пунктом 6 вказаного рішення передбачено, якщо розміщення плавзасобів на водних об'єктах та тимчасових споруд в прибережних захисних смугах не суперечить законодавству, то Комунальне підприємство "Плесо" має право до затвердження зазначених вище схем укладати угоди на їх розміщення терміном до одного року.

Як встановлено судом, між відповідачем 1 та відповідачем 2 був укладений договір № 84 від 16.04.2009 про розміщення тимчасових споруд та участі у заходах благоустрою об‘єкта благоустрою, відповідно до якого відповідач 1 передав відповідачу 2 територію для розміщення тимчасової споруди площею 15 кв. м., при цьому відповідач 2 має отримати відповідну довільну документацію, та прилеглу територію площею 350 кв. м., загалом 365 кв. м., за які відповідач 2 має сплачувати відповідачу 1 щомісячно 1 500 грн. (750 грн. + 750 грн.) та утримувати об‘єкт благоустрою в належному стані.

Фактично між відповідачем 1 та відповідачем 2 був укладений договір оренди земельної ділянки, що знаходиться у Дніпровському районі м. Києва, пляж "Венеція", о. Долобецький, загальною площею 365 кв. м.

Документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою у Дніпровському районі м. Києва, пляж "Венеція", о. Долобецький, загальною площею 365 кв. м. у відповідачів відсутні.   

Земельна ділянка за адресою Дніпровський район м. Києва, пляж "Венеція", о. Долобецький знаходиться у комунальній власності м. Києва.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 04.02.09 № 111 "Про передачу на баланс та закріплення за КП "Плесо" водних об‘єктів та оформлення земель водного фонду м. Києва" вирішено вжити заходів щодо закріплення за комунальним підприємством "Плесо" на праві господарського відання внутрішніх водних об‘єктів, гідротехнічних споруд та оформлення земель водного фонду м. Києва.

Зі змісту п.2 зазначеного розпорядження вбачається, що Комунальному підприємству "Плесо" доручено:  2.1. В установленому законодавством порядку подати до Київської міської ради клопотання про передачу в користування земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, зазначені в п. 1 цього розпорядження; 2.2. Забезпечити розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та їх погодження в установленому порядку; 2.3. Після затвердження проектів землеустрою звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням про виготовлення документів, що посвідчують право користування земельними ділянками.

Відповідно до п. 4. розпорядження від 04.02.09 № 111 підприємства, установи та організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зобов’язані  передати, а КП "Плесо" взяти на баланс внутрішні водні об’єкти та гідротехнічні споруди згідно з додатком.

З додатку до розпорядження № 111 вбачається, що до переліку внутрішніх водних об’єктів та гідротехнічних споруд, що передаються на баланс КП "Плесо" входить затока Русанівська (о. Долобецький) у Дніпровському  районі м. Києва.

Згідно вказаного розпорядження  відповідачу не передавались в користування земельні ділянки, на яких розташовані об‘єкти. За розпорядженням  № 111 відповідач отримав їх на баланс.

Позов поданий до суду з приводу недійсності договору сторін №84 від 16.04.2009 року, укладеного відповідачами, оскільки КП "Плесо" не мало права розпоряджатися земельною ділянкою та бути орендодавцем.

Судами встановлено, що КП "Плесо" в установленому законом порядку право користування на земельні ділянки не отримувало, державний акт на землю або договір оренди землі у нього відсутні.

Відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. З наведеного слідує, що повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності покладені на органи місцевого самоврядування –ради.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється серед іншого і будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних) –стаття 61 ЗК України.

В порушення зазначених вимог діючого законодавства КП "Плесо" уклало оскаржуваний договір №84 про надання підприємцю ОСОБА_1. 15 м2 земельної ділянки для розміщення тимчасових споруд і 350 м2 для благоустрою з метою організації кафе.

Дослідивши умови договору, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що фактично сторони уклали договір оренди землі. Додатково досліджувати умови договору сторін та інші матеріали справи не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції, встановленої ст. 1117 ГПК України. Зважаючи на встановлені обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що договір оренди землі укладений відповідачами з недотриманням вимог діючого законодавства про оренду землі і порушує права держави щодо розпорядження землями відповідно до вимог закону. Відповідно до ст. 13 Конституції України від імені Українського народу права власника землі здійснюють органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією конституцією.

Доводи касаційної скарги про порушення судами процесуальних норм щодо дослідження доказів у справі, колегія суддів до уваги не приймає. Відповідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. КП "Плесо" не підтвердило в суді своє право на розпорядження землею. Згідно ст. 125 ЗК України право власності та право користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної адміністрації забороняється. Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди –договором оренди. У КП "Плесо" вказані документи відсутні. За таких обставин у судів не було необхідності досліджувати акти обстеження об'єкту благоустрою.

Копія оскаржуваного договору сторін №84 завірена на кожному аркуші підписом та печаткою Київської природоохоронної прокуратури (Т.1, арк. 13-17). Якщо скаржника не влаштовувала така копія він не був позбавлений права надати суду свій оригінал договору у відповідності до вимог ст.33 ГПК України.

Згідно із ч.1 ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 року визначив, що прокурор або його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає у чому полягає порушення інтересів держави, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У даному випадку КП "Плесо" порушений встановлений порядок надання землі в оренду.

Відповідно до ст.20 ЗУ "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник в межах своєї компетенції мають право звернутися до суду із заявами про захист інтересів держави.

Твердження, що суди безпідставно не застосували ЗУ "Про благоустрій населених пунктів" і неправильно застосували ст. 212 ЗК України є безпідставним, оскільки вказані норми права не регулюють правовідносини щодо передання землі в оренду. У судів були відсутні підстави для їх застосування.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута судами відповідно встановленим обставинам справи з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням процесуального права. Підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 року у справі №3/292 господарського суду міста Києва –без змін.

Головуючий, суддя

В. Овечкін

Судді:

Є. Чернов

В. Цвігун