Ухвала

від 06.04.2011 по справі 5020-7/038-5/037-11/226

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-7/038-5/037-11/226

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

06 квітня 2011 року справа № 5020-7/038-5/037-11/226

За позовом:           Товариства з обмеженою відповідальністю „Монопорстройсервіс”,

                    ідентифікаційний код 34394034

(99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, б. 88-А, к. 504)

до:                     Приватного підприємства „Арктика Інвест”,

                    ідентифікаційний код 35150366

(99018, м. Севастополь, вул. Будівельна, 1-А)

про стягнення 411 390,00 грн,

суддя Головко В.О.

Представники сторін:

позивач (ТОВ “Монопорстройсервіс”) –явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив;   

відповідач (ПП “Арктика Інвест”) –явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Монопорстройсервіс” звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до приватного підприємства “Арктика Інвест” про стягнення заборгованості у розмірі 411390,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не у повному обсязі виконані зобов'язання з оплати робіт за договором підряду № 01/03 від 24.03.2008, виконаних позивачем.

11.02.2011 до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить ПП „Арктика Інвест” на праві власності та знаходиться за адресою: м. Севастополь, Приморський бульвар, 11, а саме: приміщення I площею 9,5 м2, приміщення III площею  100,2 м2, приміщення VI площею 24,0 м2, оглядовий майданчик (I) площею 174 м2.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку, що вимога позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або із своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Виходячи з приписів статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, головним завданням господарського судочинства є забезпечення ефективності захисту порушених чи оспорюваних прав і законних інтересів суб'єктів господарських відносин. Одним із засобів захисту та забезпечення поновлення порушених прав і законних інтересів є забезпечення позову, головною метою якого є гарантування можливості реалізації позовних вимог (можливість виконання рішення суду, а також сприяння збереженню певного існуючого стану відповідача до винесення судового рішення).

Відповідно до пункту 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/611 від 23.08.1994 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, відповідно до пункту 3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/611 від 23.08.1994 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

До того ж, в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 „Про деякі питання практики забезпечення позову” зауважено, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті як за заявою учасника судового процесу, так і за ініціативою господарського суду. У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована поданням належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Наведене стосується й вимоги щодо забезпечення позову.

Позивач не надав належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Крім того, позивач не довів адекватність виду забезпечення (накладення арешту на нерухоме майно) позовній вимозі (стягнення коштів).

За викладених обставин, заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 66, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Монопорстройсервіс” про забезпечення позову – відмовити.

Суддя                                                                 підпис                                                В.О. Головко