Рішення

від 15.06.2006 по справі 39/300

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/300

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/300

15.06.06

За позовом     Закритого акціонерного товариства "Міжнародний виставковий центр"

до                    Приватного підприємства "Київське об"єднання зовнішньо-економічних комерційних зв"язків "Ковекс"

про                  стягнення 3501619,20 грн.

Суддя  Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Мазепа Н.М. (дов. № б/н від 24.04.2006 р.)

Від відповідача: Биков С.О. (дир.)

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 3501619,20 грн. збитків та штрафних санкцій. Зазначена сума включає в себе: суму збитків в розмірі 1920000,00 грн., штраф у сумі 1536000,00 грн. та пеню в розмірі 45619,20 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно  до договору оренди від 11.06.2003р. №45-03, укладеного між Закритим акціонерним товариством “Міжнародний виставковий центр” (позивачем) та Приватним підприємством “Київське об‘єднання зовнішньоекономічних комерційних зв‘язків Кодекс” (відповідачем), позивач зобов‘язався надати, а відповідач прийняти в оренду виставкову площу у розмірі 10000 кв.м у Міжнародному виставковому центрі на строк з 16 по 27 червня 2004 року та сплатити орендну плату  у сумі 1920000,00 грн. На порушення умов договору, відповідач не виконав свої зобов‘язання щодо прийняття площі у встановлені терміни, акту прийому-передачі площі не оформив і не підписав та не сплатив орендну плату,  що, на думку позивача, свідчить про односторонню відмову від виконання зобов‘язання.

Позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому збитки у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) в розмірі  1920000,00 грн.; сплатити штраф, передбачений договором, в розмірі 1536000,00 грн. та  пеню за прострочення сплати орендних платежів в розмірі  45619,20 грн.  

Відповідач проти задоволення позовних  вимог заперечив з огляду на те, що, відповідно до Договору оренди № 45-03 від 11.06.2003 р. у випадку відмови відповідача від оренди або частки оренди виставкової площі після підписання договору за: 3 місяці до початку монтажу виставки - останній сплачує штраф у розмірі 20% від вартості замовленої згідно з договором площі, за 2 місяці до початку монтажу виставки - 40% від вартості замовленої згідно з договором площ, за 1 місяць до початку монтажу виставки - 80% від вартості замовленої згідно з договором площі.

Відповідач вказав, що 22.04.2004 р. письмово повідомив позивача про відмову від оренди виставкової площі у Міжнародному виставковому центрі (лист від 22.04.2004 р., зареєстрований у книзі вихідної кореспонденції за № 136). Відповідач вказав, що відмовився від оренди виставкової площі у Міжнародному виставковому центрі у строк, що перевищує 3 місяці до початку монтажу виставки, а тому відмова не тягне за собою настання відповідальності.

В якості доказу направлення позивачу повідомлення про відмову від оренди, відповідачем надано витяг із книги реєстрації  вихідної кореспонденції відповідача.

        Позивач  спростовує факт отримання повідомлення відповідача про відмову від  оренди, а книгу реєстрації вихідної кореспонденції вважає підробленою.

        Ухвалою суду від 29.09.2004 р. порушено провадження у справі.

        В судових засіданнях, призначених на 14.10.2004 р., 05.11.2004 р., 04.05.2006 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва.

Ухвалами суду від 25.10.2004 р., від 24.12.2004 р., від 18.01.2005 р., від 11.05.2006 р., від 22.05.2006 р. розгляд справи відкладався, відповідно до ст. 77 ГПК України.

До прийняття рішення у справі, в порядку ст. 22 ГПК України, позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 3499338,24 грн., з яких: 1920000,00 грн. збитків, 1536000,00 грн. штрафу, 43338,24 грн. пені.

Ухвалою суду від 23.11.2004 р. було призначено судово-технічну експертизу документів, на вирішення якої поставлені питання щодо визначення давності виконання запису № 136 в книзі реєстрації вихідної кореспонденції Приватного підприємства “Київське об‘єднання зовнішньо-економічних комерційних зв‘язків “Ковекс”. З метою проведення експертного дослідження відповідача було зобов‘язано надати порівняльні зразки –датовані документи із записами, які гарантовано виконані у досліджуваний проміжок часу такими ж пастами кулькових ручок, як і записи у книзі реєстрації вихідної кореспонденції. Відповідач зазначені документи не надав та повідомив суд про неможливість їх надання у зв‘язку із тим, що оскільки записи в книзі реєстрації вихідної кореспонденції Приватного підприємства “Київське об‘єднання зовнішньо-економічних комерційних зв‘язків “Ковекс” щодо визначення дати написання яких було призначено судово-технічну експертизу документів, було вчинено дуже давно та оскільки неможливо гарантовано встановити, якою точно пастою кулькових ручок було вчинено записи та чи вчинялися даною пастою записи в інших документах у досліджуваний проміжок часу, надати порівняльні зразки –датовані документи із записами, які гарантовано виконані у досліджуваний проміжок часу такими ж пастами кулькових ручок, як і записи у книзі реєстрації вихідної кореспонденції є неможливим.  

За таких обставин, експертне дослідження проведено не було.

13.04.2006 р. справа була скерована до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою суду від 23.11.2004 р. було зупинено провадження у справі № 39/300 до закінчення проведення судово-технічної експертизи документів.

Ухвалою суду від 19.04.2006 р. провадження у справі № 39/300 поновлено.

В судовому засіданні, призначеному на 11.05.2006 р., представник позивача подав уточнення позовних вимог, яким просить стягнути з відповідача 1788254,10 грн., з яких: 1766300,00 грн. збитків та 21954,10 грн. пені, а також покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи,  Господарський суд міста Києва, -

                                                      ВСТАНОВИВ:

11.06.2003 року між Закритим акціонерним товариством “Міжнародний виставковий центр” (позивачем) і Приватним підприємством “Київське об‘єднання зовнішньо-економічних комерційних зв‘язків “Ковекс” (відповідачем) укладено договір оренди № 45-03, відповідно до п. 1.1. ст. 1 якого орендодавець (позивач) надає, а орендар (відповідач) –приймає в тимчасове користування виставкову площу 10000 кв.м у міжнародному виставковому центрі за адресою: Україна, м. Київ, пр-т. Броварський, 15 (1-й виставковий комплекс).  Виставкова площа, відповідно до умов договору (п. 2.1.), надавалася в оренду на строк з 16 по 27 серпня 2004 року.

Відповідно до п. 4.5. ст. 4 договору оренди № 45-03 від 11.06.2003 р., орендар зобов‘язався здійснити оплату за виставкову площу шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця за наступним графіком: за 1 місяць до початку монтажу виставки повинно бути перераховано 90% від загальної вартості оренди виставкової площі: решта суми з урахуванням додаткових послуг перераховується не пізніше трьох календарних днів після підписання акту виконаних робіт та послуг.

Пунктом 5.2. ст. 5 договору оренди № 45-03 від 11.06.2003 р. було передбачено, що у випадку відмови орендаря від оренди або частки оренди виставкової площі після підписання даного договору за: 3 місяці до початку монтажу виставки – останній сплачує штраф у розмірі 20% від вартості замовлення згідно з даним договором площі, 2 місяці до початку монтажу виставки –40% від вартості замовленої за даним договором площі, 1 місяць до початку монтажу виставки –80% від вартості замовленої згідно з даним договором  площі.

В порушення умов договору, відповідач не виконав свої зобов‘язання щодо прийняття площі у встановлені терміни, акту прийому-передачі площі не оформив і не підписав та не сплатив орендну плату, що, на думку позивача, свідчить про односторонню відмову від виконання зобов‘язання.

Позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому збитки, понесені внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов‘язань за вказаним договором оренди, у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) в розмірі 1766300,00 грн. та сплатити пеню за прострочення сплати орендних платежів в розмірі  21954,10 грн.  

Відповідач зазначає, що 22.04.2004 р. листом, зареєстрованим у книзі вихідної кореспонденції за № 136, повідомив позивача про відмову від оренди виставкової площі у Міжнародному виставковому центрі. Відповідач вказав, що відмовився від оренди виставкової площі у Міжнародному виставковому центрі у строк, що перевищує 3 місяці до початку монтажу виставки, а тому відмова не тягне за собою настання відповідальності.

В якості доказу направлення позивачу повідомлення про відмову від оренди, відповідачем надано книгу реєстрації  вихідної кореспонденції відповідача.

        Позивач заперечив факт отримання повідомлення відповідача про відмову від  оренди.

        Відповідно до листа Київського науково-дослідного Інституту судових експертиз матеріали справи № 39/300 повернуті до суду без проведення дослідження по  встановленню абсолютного часу виконання записів у них у зв‘язку з відсутністю   порівняльних зразків документів, які гарантовано виконані у досліджуваний проміжок  часу такими ж пастами кулькових ручок, як і у досліджуваних записах.

        За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач доказів направлення позивачу повідомлення про відмову від оренди виставкової площі у Міжнародному виставковому центрі не надав.

        Твердження відповідача з того приводу, що позивач в порушення п. 6.2. ст. 6 договору оренди № 45-03 від 11.06.2003 р., не виконав обов‘язок щодо внесення у власний календар виставок “Міжнародної щорічної виставки-ярмарку квітів, зелених насаджень та оздоблення будинків і садиб “ЗЕЛЕНИЙ САД І ДЕКОР-2004” (“GRUNE GARTEN & DEKOR 2004”) спростовується наданими позивачем у справі доказами, що свідчать про розміщення даної інформації та стендах Міжнародного виставкового центру та на Інтернет сайті Міжнародного виставкового центру.

        Судом також враховано, що виконання обов‘язку розміщувати повідомлення про проведення виставки не впливає на виконання обов‘язку відповідача про отримання виставкової площі в оренду.

        Заперечення відповідача з того приводу, що позивачем невірно зазначено назву виставки судом відхиляються, виходячи з наступного: відповідач не надав доказів звернення до позивача з вимогою виправити допущену помилку.

        Крім того, умовами договору (п. 3.4. договору оренди № 45-03 від 11.06.2003 р.) обов‘язок розміщувати повідомлення - календар виставок серпень 2004 –грудень 2005, які заплановано провести у зазначений термін у “Міжнародному виставковому центрі”, емблему, фотографію керівника, телефони, факси та адреси електронної пошти служб орендатора, а також інформацію (телефони, адреси) сервісних служб в каталозі Міжнародної щорічної виставки-ярмарку квітів, зелених насаджень та оздоблення будинків і садиб “ЗЕЛЕНИЙ САД І ДЕКОР - 2004” (“GRUNE GARTEN & DEKOR 2004”) покладено на орендаря (відповідача).   

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р. встановлено, що Цивільний кодекс України  застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов‘язків, що виникли або  продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. встановлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до розділу ІХ.   

До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов‘язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Правовідносини між позивачем та відповідачем виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003 р. та Господарським кодексом України від 16.01.2003 р., однак продовжують існувати і після набрання ним чинності, отже до вказаних відносин повинні застосовуватися норми ЦК України та ГК України.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Частиною 1 ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Боржник, який порушив зобов‘язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов‘язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб‘єкту, права або законні інтереси якого порушено.

У відповідності до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв‘язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідальність за порушення зобов‘язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:

- протиправної дії чи бездіяльності особи;

- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;

- причинного зв‘язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;

- вини боржника.

Протиправність дії чи бездіяльності особи полягає у порушенні договірного зобов‘язання. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав належним чином своє зобов‘язання перед позивачем щодо прийняття виставкової площі у встановлені терміни, оформлення і підписання акту прийому-передачі площі, оплати орендованої площі у встановленому розмірі і у встановлені терміни.

Під збитками, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, розуміють, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки позивача полягають в тому, що внаслідок порушення відповідачем свого зобов‘язання за договором: неприйняття наданих в оренду виставкових площ у встановлені терміни, позивач позбавлений права на отримання запланованого  доходу за цим договором.

Про наявність причинного зв‘язку між протиправною бездіяльністю відповідача та збитками позивача свідчить факт недотримання відповідачем зобов‘язання прийняти виставкову площу у встановлені терміни, оформити і підписати акт прийому-передачі площі, оплатити орендовану площу у встановленому розмірі і у встановлені терміни, що призвело до заподіяння збитків позивачу у вигляді упущеної вигоди.

Щодо вини, то у цивільному праві діє презумпція вини особи, яка вчинила правопорушення. При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Боржник, який порушив зобов‘язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов‘язання, доказується кредитором. (ч.1-2 ст. 623 ЦК України).

Як зазначалося, розмір орендованої виставкової площі –10000 кв.м (п. 1.1 договору), вартість оренди 1 кв.м виставкової площі –16,00 грн. за добу (п. 4.1 договору), строк оренди –12 діб (п. 2.1 договору).

Вартість оренди виставкової площі становить:

10000 кв.м х 16,00 грн. х 12 діб = 1920000,00 грн.  

Розмір поточних витрат на обслуговування орендованої виставкової площі за період з 16 по 27 серпня 2004 р. становить –153700,00 грн.:

25400,00 грн. (зарплата) + 112900,00 грн. (амортизація) + 15400,00 грн. (утримання споруди) = 153700,00 грн.

Збитки розраховані позивачем як різниця між винагородою за надану орендну площу, що сплачується за договором орендодавцю та компенсацією витрат орендодавця на забезпечення умов належного функціонування приміщення, яке включає в себе орендовані виставкові площі:

1920000,00 грн.  - 153700,00 грн. = 1766300,00 грн.

Вищевикладене свідчить про існування всіх умов настання відповідальності за порушення зобов‘язань, отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених збитків в розмірі 1766300,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р. встановлено, що правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 01.01.2004 р., була встановлена інша відповідальність за такі порушення. Таким чином, щодо відповідальності за порушення умов договору, суд застосовує правила Цивільного кодексу Української РСР.

У відповідності із ст. 179 ЦК Української РСР, неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник зобов‘язаний сплатити кредитору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов‘язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до ст. 180 ЦК Української РСР, угода про неустойку (штраф, пеню) повинно бути здійснено у письмовій формі.

Пунктом 5.3. ст. 5 договору оренди № 45-03 від 11.06.2003 р. передбачено, що у разі прострочення сплати орендних платежів та платежів за додаткові послуги нараховується пеня за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент взаєморозрахунків.   

У відповідності до ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Отже, орендна плата – це плата, яку орендар зобов‘язаний сплатити орендодавцю за користування об‘єктом оренди.

Як свідчать зібрані у справі, виставкова площа за договором оренди № 45-03 від 11.06.2003 р. відповідачем не була прийнята в оренду, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача як орендної плати так і пені за прострочення оплати орендних платежів та платежів за додаткові послуги.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 21954,10 грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов‘язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” було внесено зміни до пп. “а” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, відповідно до якого із позовних заяв майнового характеру державне мито справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Проте, позивачем позовну заяву за вих. № 04-512 від 21.09.2004 р. про відшкодування збитків та сплату штрафних санкцій на суму 3501619,20 грн. було подано до суду 22.09.2004 р. та в якості доказу сплати державного мита за подання до суду позовної заяви надане платіжне доручення № 964 від 25.08.2004 р., що свідчить про сплату державного мита в розмірі 1700,00 грн., що відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” становило максимальний розмір державного мита за подання позовної заяви на момент звернення позивача до суду. З огляду на зазначене, витрати по сплаті державного мита в розмірі 1700,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

           Стягнути з Приватного підприємства “Київське об‘єднання зовнішньо-економічних комерційних зв‘язків “Ковекс” (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 50-В; код ЄДРПОУ № 21469288, рахунок № 26005209802019 в Печерській філії АКБ “Укрсоцбанк” у м. Києві, МФО 322090), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Закритого акціонерного товариства “Міжнародний виставковий центр” (02660, м. Київ, пр-т. Броварський, 15; код ЄДРПОУ № 30212731; рахунок № 26007500000401 в Солом‘янській філії АКБ “Київ” у м. Києві, МФО 300681) 1766300,00 грн. (один мільйон сімсот шістдесят шість тисяч триста гривень 00 коп.) збитків, 1700 (одну тисячу сімсот) грн. держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.          Видати наказ.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.  

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

                Суддя                                                                                             Гумега О. В.