Рішення

від 28.03.2011 по справі 49/29

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  49/29

28.03.11

За позовом Військового прокурора Запорізького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України Запорізького державного авіаційного ремонтного заводу «МіГремонт»

До     Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Уралмаш»

Про   стягнення 105 788,26 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача        1) не з’явилися

                              2)  Клімов О.О. –за дов. № б/н від 02.02.2011р.   

Від відповідача    Білько О.В. –за дов. № 1-4/10 від 07.09.2010р.

Від Військового прокурора Запорізького гарнізону Чалий М.Г. –посвідчення № 033 від 07.09.2010р.

Обставини справи:

             Військовий прокурор Запорізького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України Запорізького державного авіаційного ремонтного заводу «МіГремонт»звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 105 788,26 грн. заборгованості, що виникла у зв’язку з порушенням умов договору № УМ-0206-1 від 02.06.2010р., з яких 28 260,00 грн. –за недопоставлений товар за видатковими накладними: № РН-2307/02 та № РН-2307/03 від 23.07.2010р., 64 512,00 грн. –за поставлений неякісний товар за видатковими накладними: № РН-2307/02 та № РН-2307/03 від 23.07.2010р., 2 336,26 грн. –різниці за надмірно поставлений та недопоставлений товар за видатковими накладними: № РН-1506/02 та № РН-1506/03 від 15.06.2010р., 10 680,00 грн. –за проведену експертизу, крім того просив судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання взятих на себе зобов’язань порушив умови договору щодо поставки товару належної якості. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом даної справи.

          Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.2011 було порушено провадження у справі № 49/29 та призначено розгляд справи на 07.02.2011.

          У судовому засіданні 07.02.2011 представник позивача-1 надав письмові пояснення до позовної заяви, відповідно до яких просив стягнути з відповідача 28 260,00 грн. суми за непоставлений товар, 64 512,00 грн. суми за неякісно поставлений товар за видатковими накладними: № РН-2307/02 та № РН-2307/03 від 23.07.2010, 2 336,26 грн. суми різниці за надмірно поставлений та недопоставлений товар за видатковими накладними: № РН-2307/02 та № РН-2307/03 від 23.07.2010, 10 680,00 грн. витрат на проведення експертизи, крім того просив розглядати справу без участі повноважного представника Міністерства оборони України.

           Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2011 розгляд справи відкладався на 14.02.2011р., у відповідності до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

  У зв`язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, судове засідання призначене на 14.02.2011 не відбулось.  

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2011 розгляд справи було призначено на 14.03.2011.

У судовому засіданні представник Військового прокурора Запорізького гарнізону надав заяву про зменшення позовних вимог на суму 30 596,26 грн., просив суд стягнути з відповідача 64 512,00 грн. заборгованості за поставлений товар неналежної якості, 10 680,00 грн. витрат за проведення експертизи, крім того судові витрати також покласти на відповідача.

У судовому засіданні 14.03.2011 представник відповідача надав заперечення до позовної заяви від 11.03.2011, відповідно до яких зазначив, що позов визнає частково, а саме у розмірі 30 596,26 грн. - заборгованість за недопоставлений товар та повністю заперечив проти позову в частині стягнення з нього 64 512,00 грн. заборгованості за поставлений товар неналежної якості, 10 680,00 грн. витрат за проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2011 продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 28.03.2011.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною третьою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

          Відповідно до резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах»потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Положення абзацу четвертого частини першої статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.  Під представництвом прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України та статей 2 і 29 Арбітражного процесуального кодексу України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи, Господарський суд м. Києва, -

                            ВСТАНОВИВ:

         02 березня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальність «Торговий дім «Уралмаш»(далі –Продавець)  та Державним  підприємством Міністерства оборони   України   «Запорізький   державний   авіаційний   ремонтний   заві «МіГремонт»(далі - Покупець) було укладено Договір №УМ-0206 2697/3/2010 (далі - Договір).

Відповідно до п. п. 1.1. Договору, Продавець, зобов'язався передати у власність Покупцю товар в номенклатурі та кількості, що вказані в рахунках та специфікаціях, а Покупець свою чергу, зобов'язався прийняти цей товар і сплатити за нього визначену грошову суму.

Якість товару повинна відповідати ТУ і ДСТ, для даного виду продукції (п. 2.1 Договору).

Пунктом 2.5 Договору передбачені строки поставки товару –на протязі 30 робочих днів з моменту отримання Продавцем передплати, передбаченої Договором. Однак, Продавець має право поставити товар достроково.

Ціна товару, що поставляється зазначається рахунках та специфікаціях (п. 3.2. Договору). Крім того, п. 3.3 сторони погодили форму оплати товару, а саме 50% від вартості поставки на протязі 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку та 50% вартості по отриманні письмового повідомлення про готовність відвантажування товару за накладною.

На виконання умов Договору (п. 3.3. Договору) Продавцем (Відповідач) було виставлено Покупцю (Позивачу) рахунок - фактуру №СФ-0001786 на загальну суму 55332,00 грн., який останній 09.06.2010 оплатив, що підтверджується платіжним дорученням №1045 (копія якого міститься  в матеріалах справи).

Як і погоджено умовами Договору та на підставі гарантійного листа (а. с. 15) Продавець (Відповідач) гарантував поставку товару до 23.07.2010, а тому враховуючи вказане Покупець 21.07.2010 оплатив залишкові 50% вартості товару у сумі 27 666,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1303 (копія якого міститься  в матеріалах справи).

Зі слів позивача та матеріалів справи вбачається, що 20.07.2010 Продавцем був також виставлений другий рахунок-фактура №СФ-0002536 на загальну суму 44 820,00 грн. до якого був доданий гарантійний лист № 2007/10-1 від 20.07.2010 з проханням про внесення 100 % передоплати за товар, крім того, ним же і гарантував поставку визначеного товару до 23.07.2010 (а. с. 18).

Виставлений рахунок-фактура №СФ-0002536 від 20.07.2010 був плачений Позивачем-2 повністю, про що свідчить платіжне доручення №1302 від 21.07.2010 (копія якого міститься  в матеріалах справи).

          Враховуючи зазначене, Покупець - Позивач - 2 перерахував Продавцю - Відповідачу 100 152,00 грн. передоплати за товар, відповідно до виставлених рахунків –фактур.

Умовами Договору передбачено, що приймання продукції за кількістю здійснюється у відповідності до «Инструкции о порядке приема товара производственно –технического назначения и товаров народного потребления по количеству»П-6, що затверджена Держарбітражем СРСР в 1965 р., з наступними змінами. Приймання продукції за якістю здійснюється на підставі «Инструкции о порядке приема товаров производственно –технического назначения и товаров народного потребления по качеству»П-7, що затверджена Держарбітражем СРСР в 1966 р. (п. 2.4. Договору).

Відповідно до п. 2.6 Договору, сторони визначили, перелік товаросупровідних документів при наявності доручення на отримання товару, а саме: накладна, рахунок, податкова накладна, копія сертифікату якості (паспорт).

23.07.2010 визначена у рахунках - фактурах № СФ - 0001786 та № СФ-0002536 продукція, а саме: металопрокат: круг, шестигранник була поставлена Покупцю, що підтверджується видатковим накладними:  №РН-2307/02 та № РН-2307/03 (копії яких містяться в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          У судовому засіданні Позивач-2 зазначав, що Продавець порушив умови Договору, та всупереч ним недопоставив Покупцю продукцію на загальну суму 28260,00 грн., а саме за видатковою накладною № РН-2307/02 - шестигранник 8 ст. 30 ХГСА та за видатковою накладною № РН-2307/03: шестигранники 12 ст. 30 ХГСА і 14 ст. 30 ХГСА.

28.07.2010 Позивач-2 направив Відповідачу лист № 2/1445, відповідно до якого вказав про порушення, що виникли під час поставки, крім того листом вих. № 3007/10-1 від 30.07.2010 Відповідач гарантував повернення грошових коштів за товар, який не відповідає технічним характеристикам, відповідно до заявки у розмірі 95108,26 грн. після здійснення зважування продукції.

Крім того, Позивач зазначив, що по закінченню прийомки товару він склав акт № 2 прийому продукції по якості від 02.08.2010, в якому зазначив, що у результаті прийому продукції без сертифікату якості і результатів аналізу прийому належить тільки круг 30 мм 30ХГСА, а поставлена продукція, серед якої круги діаметром: 36 мм., 45 мм., 80 мм., 10 мм.; шестигранники  –17 мм., 27 мм., 30 мм., 32 мм., 36 мм.) не відповідають марці 30ХГСА у відповідності до  технічних вимог ГОСТ 4543-71 «Прокат из легированной конструкционной стали. Технические условия»(копія якого міститься в матеріалах справи).

Також у матеріалах справи міститься акт від 05.08.2010, відповідно до якого зазначено, що в порушення умов Договору, а саме п. 2.6., Відповідачем не додано на поставлені 7 видів продукції сертифікати якості.

У зв’язку з відсутністю належних документів, що підтверджують якість товару позивач звернувся до Запорізької торгово-промислової палати, яка провела експертизу товару та надала експертний висновок № О-1861 від 23.09.2010 р. (а.с. 55-60), де зазначено, що хімічний склад сталі (углерод, кремний, марганець, хром) кожного найменування, пред’явленого до експертизи металопрокату (круги діаметром 36 мм., 45 мм., 80 мм., 10 мм.; шестигранники 30ХГСА –17 мм., 27 мм., 30 мм., 32 мм., 36 мм.) не відповідають марці 30ХГСА у відповідності до  технічних вимог ГОСТ 4543-71 «Прокат из легированной конструкционной стали. Технические условия», а також умовам Договору № УМ-0206-1 від 2697/9/2010 від 02.06.2010.

Пунктом 2.3 Договору сторони погодили, що заміна товару або відшкодування вартості недопоставленого чи неякісного товару здійснюється на протязі 30-ти календарних днів з моменту повідомлення Продавця про виявлення такої невідповідності, підтвердженої двохстороннім актом (протоколом) перевірки, підписаним уповноваженими представниками сторін.

Згідно ч. 2 ст. 678 ЦК України, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару, а відповідно до ч. 3 цієї статті, якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

          06.08.2010 Позивач-2 направив Відповідачу претензію № 1 за вих. № 12/1508 (а.с.42-43) відповідно до якої просив повернути 64 512,00 грн. за поставлений неякісний товар та 28 260,00 грн. за недопоставлений товар. На зазначену претензію. Відповідач надав відповідь за № 1608/10-2 від 16.08.2010, у якій, зі слів позивача, фактично визнав заявлену претензію, та пояснив, що проводить усі необхідні заходи щодо повернення грошових коштів у строк до 31.08.2010. (а.с. 44).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що пізніше, а саме 01.09.2010 за № 1608/10-5 Відповідач направив повторну відповідь на претензію Позивача №1, у якій повністю протирічив попередній своїй відповіді (№ 1608/10-2 від 16.08.2010) (а.с.45-47).

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач позов визнав частково, про що зазначив у відзиві на позовну заяву, а саме в частині суми за недопоставлений товар у розмірі 30 596,96 грн., крім того у судому засіданні 14.03.2011 позивач надав заяву, відповідно до якої зазначив, що відповідач в добровільному порядку оплатив заборгованість за недопоставлений товар у розмірі 30 596,96 грн., тому провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК.

          Стосовно вимог позивача щодо оплати вартості неякісного товару Відповідач повністю заперечував, обґрунтовуючи це тим, що 01.09.2010 Позивач категорично відмовився надавати уповноваженому представнику Відповідача (Мушта В. А. довіреність № 1 від 30.09.2010 р.) результати проведеного спектрального аналізу, а також відібрати зразки (проби), в порядку установленому Інструкцією П-7, для передачі їх в сертифіковану незалежну лабораторію.

Статтями 34, 36 Господарського –процесуального Кодексу України передбачено, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь – які письмові докази на підтвердження викладеного у відзиві.

Крім того, посилання відповідача на те, що виклик його не відбувався не обґрунтований, адже в матеріалах справи містяться листування між сторонами Договору.

Відповідно до пункту 1 Інструкції, вона (Інструкція) застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими, умовами поставки або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості та комплектності, а також тари під продукцією або товарами».

Згідно з пунктом 16 Інструкції, при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або пакування вимогам стандартів, технічних умов, креслень, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним в маркуванні та супровідних документах, посвідчуючих якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), отримувач призупиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів».

Втім, як зазначає позивач, поставлена за Договором продукція, на момент виявлення пошкоджень та відбору зразків вже була прийнята, та знаходилася у Позивача. Окрім того, Інструкція на яку посилається  Відповідач у відзиві, встановлює порядок приймання продукції, і не регламентує порядок відбору зразків для проведення будь-якого роду досліджень, експертиз тощо.

Відповідно до ст. 679 Цивільного кодексу України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

У матеріалах справи відсутні докази відповідача (Продавця) на підтвердження гарантії щодо якості товару, як це передбачено ст. 679 Цивільного Кодексу України, крім того, як зазначено раніше при поставці товару Відповідач в порушення умов Договору, а саме п. 2.6, не надав сертифікату якості (паспорт) товару, у зв’язку з чим Позивач (Покупець) і звернувся з заявкою (а.с. 54) до Запорізької Торгово - промислової палати на проведення експертизи.

Правові наслідки передання товару неналежної якості встановлені ст. 678 ЦК не тотожні наслідкам порушення умов якості за договором поставки, встановленими ГК.  Так, згідно положень ст. 269 ГК України постачальник (виробник зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушенні покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефекті у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни. У разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Таким чином, ст. 269 ГК на відміну від ст. 678 ЦК не передбачає можливості відмови договору та повернення оплаченої за товар грошової суми, у разі істотного порушення вимоги щодо якості.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення позивача до суду відповідач не розрахувався повністю з позивачем за Договором, а саме відповідач має заборгованість перед позивачем за неякісний товар в розмірі 64 512,00 грн.

Факт невиконання відповідачем зобов’язання за договором належним чином доведений, документально обґрунтований.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 64 512,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 10 680,00 грн.

У роз’ясненнях Вищого господарського суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»визначено відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

На підтвердження витрат на проведення експертного дослідження представник позивача надав рахунок –фактуру Запорізької торгово –промислової палати № О-1861 від 14.09.2010 (а.с. 61) та  платіжне доручення № 1584 від 15.09.2010 (а.с. 62).

Отже, з наданих позивачем доказів, що знаходяться в матеріалах справи, вбачається, що крім витрат по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового-процесу, позивач сплатив 10 680,00,00 грн. пов’язаних з оплатою послуг експертної установи, що пов’язані з розглядом справи та які відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України мають відноситись до складу судових витрат.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати, пов‘язані з розглядом справи в суді. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в сумі 1 057,88 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1.          Провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 30 596,26 грн. припинити.

2.          Позов задовольнити.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Торговий дім «Уралмаш»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 6, офіс 1, п/р 26005038000181 в АКБ «Укрсоцбанк»м. Київ, МФО 322012, код ЄДРПОУ 36925246), а у разі відсутності грошових коштів –з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Державного  підприємства Міністерства оборони   України   «Запорізький   державний   авіаційний   ремонтний   завод «МіГремонт»(69013, м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 124, п/р 2600001753493 в ВАТ «Державний –експортно –імпортний банк України»м. Запоріжжя, МФО 313979, код ЄДРПОУ 07917635) 64 512,00 грн. оплати за  поставлений товар неналежної якості, 10 680,00 грн. оплати за експертне дослідження, 1 057,88 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно    технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                      А. В. Митрохіна

Дата підписання рішення  04.04.2011