Постанова

від 21.03.2011 по справі 5020-11/210

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-11/210

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

 21 березня 2011 року   Справа № 5020-11/210

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Борисової Ю.В.,

суддів                                                                      Гонтаря В.І.,

                                                                                          Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі Севастопольського міського управління "Севастопольекокомресурси";

відповідача: Михайлова Наталія Володимирівна, довіреність №1 від 05.01.11,  державне комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №10";

розглянувши апеляційну скаргу державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №10" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 11 січня 2011 року у справі № 5020-11/210

за позовом           державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі Севастопольського міського управління "Севастопольекокомресурси" (вул. Хрустальова, 11, оф.97, місто Севастополь, 99029)

до державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №10" (вул. Робоча, 4, місто Севастополь, 99001)

про стягнення заборгованості у розмірі 204093,68 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2010 року державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі Севастопольського міського управління "Севастопольекокомресурси" звернулась до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №10", в якій просило стягнути заборгованість у розмірі 204093,68 грн. за договором про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів за №39 від 29 грудня 2008 року (том 1 а.с. 2-3).

Також, позивачем було використано право, що передбачене статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, та зменшено розмір позовних вимог, згідно яких сума основної заборгованості відповідача перед позивачем склала 200184,93 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 грудня 2008 року між державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі Севастопольського міського управління "Севастопольекокомресурси" та державним комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №10" було укладено договір про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів за №39, втім умови договору відповідачем належним чином не виконуються, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість, суму якої позивач просить стягнути в судовому порядку.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11 січня 2011 року у справі №5020-11/210 позов задоволено частково.

Стягнуто з державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 10" на користь державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі Севастопольського міського управління "Севастопольекокомресурси" заборгованість у сумі 196 116,02 грн., 1 961,16 грн. державного мита та 226,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем умови договору, укладеного між сторонами, виконані в повному обсязі, відповідачем у порушення умов договору своєчасно та повно отримані послуги не оплачувались, через що перед позивачем виникла заборгованість. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, судом було перевірено та виявлено недоліки, у зв'язку з чим, було прийнято рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 196 116,02 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

З урахуванням уточнення до апеляційної скарги, що надійшло на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду 10 лютого 2011 року, відповідач просив рішення господарського суду міста Севастополя від 11 січня 2011 року у справі №5020-11/210 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 38072,14 грн., та прийняти у зазначеній частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу у розмірі 38072,14 грн. відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку та не врахував всі оплати відповідача по справі, а саме на суму 38072,14 грн.

Заявник апеляційної скарги звертає увагу судової колегії на те, що у зв'язку з тим, що позивачем було зазначено безперервний позовний період: з червня 2009 року по серпень 2010 року, а сума переплати є по рахунку за період, що знаходиться в рамках безперервного позовного періоду, то вказана сума переплати по рахунку за вересень 2009 року повинна бути внесена  в оплату по справі.

У судове засідання з'явився представник відповідача, який наполягав на доводах апеляційної скарги, просив судову колегію частково скасувати рішення суду першої інстанції як незаконне та прийняти нове рішення, яким в задоволенні частини позовних вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 38072,14 відмовити.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія суду визнала можливим розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними письмовими доказами.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

29 грудня 2008 року державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України в особі Севастопольського міського управління „Севастопольекокомресурси” (виконавець) та державне комунальне підприємство „Ремонтне експлуатаційне підприємство №10” (замовник) уклали договір про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів за №39 ( том 1, а.с.10-12).

Умовами договору сторони передбачили, що виконавець виконує послуги замовнику з вивозу твердих побутових відходів з місць накопичення, встановлених замовником у порядку, передбаченому пунктом 2 договору, а саме, за графіком, що узгоджується відповідною районною держадміністрацією та районною СЕС (пункт 1.1 договору), також, пунктом 4.2.6 договору встановлений обов'язок виконавця щодо своєчасності та якості виконання робіт.

Пунктом 4.4.1 договору передбачено, що замовник зобов'язаний своєчасно та у встановлені цим договором строки здійснювати оплату виконаних послуг згідно з рахунками, наданими на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт (том 1, а.с. 11, зв. б.).

Сторонами було також узгоджено порядок надання послуг з вивозу твердих побутових відходів (розділ 2 договору, том 1, а.с. 10, зв. б.).

Пунктом 3.1 договору визначено, що вартість послуг з вивозу твердих побутових відходів встановлена рішенням сесії Севастопольської міської ради за №4888 від 22.07.2008 р. та складає 19,56 грн. за перевезення 1 куб.м. твердих побутових відходів (у т.ч. ПДВ 3,26 грн.), з яких 14,56 грн. замовник оплачує із своїх коштів, а 5,00 грн. відшкодовуються з бюджету через казначейський рахунок замовника (том 1, а.с. 10 зв.б. - 11).

01 жовтня 2009 року між сторонами була укладена додаткова угода до договору №39 від 29 грудня 2008 року про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів, згідно з якою пункт 3.1 договору було викладено у наступній редакції: „Вартість послуг з вивозу твердих побутових відходів встановлена рішенням сесії Севастопольської міської ради за №4888 від 22.07.2008 р. та складає 19,56 грн. за перевезення 1 куб.м. твердих побутових відходів (у т.ч. ПДВ 3,26 грн.)”.

Розрахунковим періодом  для оплати послуг є календарний місяць (пункт договору 3.2, том 1, а.с. 11).

Фактичний об'єм твердих побутових відходів, що вивезений виконавцем з місць накопичення об'єктів замовника за місяць фіксується у двосторонньому акті про надані послуги згідно нарядів-завдань виконавця (пункт 3.3 договору).

Також, договором передбачено, що замовник зобов'язаний провести кінцевий розрахунок з виконавцем у відповідності з актом про надані послуги до п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим, за фактичний об'єм.

Акт з наданих послуг разом з рахунком на оплату складається виконавцем не пізніше третього числа місяця, наступного за розрахунковим,  у якому фактично надавались послуги, та передається замовнику на підпис. Замовник зобов'язаний підписати акт до п'ятого числа  календарного місяця.

Також встановлено, що оплата виконаних послуг проводиться у безготівковій формі на підставі актів виконаних робот (пункти 3.3 –3.4.1, 3.6 договору, том 1, а.с. 11).

Згідно з пунктом 7.1 договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31 грудня 2009 року. У разі, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір не пізніше ніж за 7 днів до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим строком на 1 рік (том 1, а.с. 12).

Договір від 29 грудня 2008 року за №39 підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

В матеріалах справи містяться копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг), без зауважень підписані сторонами та скріплені печатками, що підтверджує виконання робіт позивачем належним чином (том 1, а.с. 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39).

Матеріалами справи підтверджується те, що позивачем на виконання умов договору, на підставі актів здачі-приймання робот (надання послуг) було складено рахунки на загальну суму 284919,25 грн., а саме: рахунок-фактура №СФ-0000294 від 30.06.09 на суму 18 709,60 грн.; рахунок-фактура №СФ-0000362 від 31.07.09 на суму 20 587,84 грн.; рахунок-фактура №СФ-0000421 від 31.08.09 на суму 19 117,27 грн.; рахунок-фактура №СФ-0000515 від 31.10.09 на суму 26 484,24 грн.; рахунок-фактура №СФ-0000553 від 30.11.09 на суму 23 961,00 грн.,; рахунок-фактура №СФ-0000640 від 31.12.09 на суму 26 327,76 грн.; рахунок-фактура №СФ-000640 від 31.03.10 на суму 25271,26 грн.; рахунок-фактура №СФ-000711 від 30.04.10 на суму 23980,56 грн.; рахунок-фактура №СФ-000763 від 31.05.10 на суму 24958,56 грн.; рахунок-фактура №СФ-000803 від 30.06.10 на суму 24841,20 грн.; рахунок-фактура №СФ-000859 від 31.07.10 на суму 26151,72 грн.; рахунок-фактура №СФ-000864 від 31.08.10 на суму 24528,24 грн. Вказані копії рахунків також підтверджують, що роботи позивачем були належно виконані, але, як стверджує позивач, оплата за договором здійснювалась відповідачем не у повному обсязі, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем за вказаними рахунками складає 200184,93 грн. за період дії договору з 31.12.2008 по 31.08.2010 (а.с.65 том 1). Несплата цієї суми змусила позивача звернутися до суду про її стягнення з відповідача в примусовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції   норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія суду апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга необґрунтована і не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного та Господарського кодексів України в частинах, якими врегульовано відносини щодо виконання зобов'язання з надання послуг.

Судовою колегією встановлено, що між державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі Севастопольського міського управління "Севастопольекокомресурси" та державним комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №10" було укладено договір про надання послуг  (з вивозу твердих побутових відходів).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами договору (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 встановлено, якщо  договором  передбачено  надання  послуг  за   плату, замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі,  у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.  

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не  встановлено договором або законом.     

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Оскільки, позивачем зобов'язання за договором виконувалися своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а відповідачем оплата за послуги здійснювалась несвоєчасно та не в повному обсязі, що також знайшло підтвердження під час судового розгляду, судова колегія вважає, що господарським судом першої інстанції цілком правомірно задоволені вимоги про стягнення боргу з обґрунтуванням судових висновків вищенаведеними нормами права.

Щодо визначення розміру заборгованості відповідача перед позивачем за договором, судова колегія зазначає наступне.

Дослідивши та перевіривши розрахунки, надані позивачем, та виходячи з уточнень до позовної заяви, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність певних недоліків у розрахунку заборгованості, наданого позивачем, а саме, враховуючи рахунок-фактуру №СФ-0000294 від 30.06.2009, за яким було нараховано позивачем до оплати 18709,60 грн., рахунок відповідачем не оплачений, заборгованість складає 18 709,60 грн.; рахунок-фактуру №СФ-0000362 від 31.07.2009, за яким було нараховано позивачем до оплати 20587,84 грн., рахунок відповідачем не оплачений, заборгованість складає 20 587,84 грн.; рахунок-фактуру №СФ-0000421 від 31.08.2009, за яким було нараховано позивачем до оплати 19117,27 грн., рахунок відповідачем оплачено на суму 11000,00 грн. (платіжні доручення №1053 від 15.12.2009 на 5000,00 грн. та №1080 від 29.12.2009 на 6000,00 грн.) заборгованість складає 8 117,27 грн.; рахунок-фактуру №СФ-0000515 від 31.10.2009, за яким було нараховано позивачем до оплати 26484,24 грн., рахунок відповідачем оплачено на суму 1000,00 грн. (платіжне доручення №1070 від 25.12.2009 на 1000,00 грн.) заборгованість складає 25 484,24 грн.; рахунок-фактуру №СФ-0000553 від 30.11.2009, за яким було нараховано позивачем до оплати 23961,00 грн., рахунок відповідачем оплачено на суму 17856,73 грн. (платіжні доручення №1082 від 30.12.2009 на 4237,00грн., №19 від 22.01.2010 на 8619,73 грн., №З від 05.01.2010 на 4000,00 грн., №1083 від 30.12.2009 на 1000,00 грн.) заборгованість складає 6 104,27 грн.; рахунок-фактуру №СФ-0000640 від 31.12.2009, за яким було нараховано позивачем до оплати 26327,76 грн., рахунок відповідачем оплачено на суму 21327,76 грн. (платіжні доручення №19 від 22.01.2010 на 1380,27 грн., №39 від 29.01.2010 на 3000,00 грн., №33 від 29.01.2010 на 3000,00 грн., №44 від 04.02.2010 на 3000,00 грн., №50 від 09.02.2010 на 2000,00 грн., №80 від 26.02.2010 на 280,00 грн., №86 від 05.03.2010 на 2000,00 грн., №87 від 05.03.2010 на 1000,00 грн., №120 від 23.03.2010 на 5667,49 грн.) заборгованість складає 5 000,00 грн.; рахунок-фактуру №СФ-000640 від 31.03.2010, за яким було нараховано позивачем до оплати 25271,26 грн., рахунок відповідачем оплачено на суму 25238,52 грн. (платіжні доручення №225 від 23.06.2010 на 5000,00 грн.,  №228 від 29.06.2010 на 4500,00 грн., №272 від 11.08.2010 на 700,00 грн., №276 від 12.08.2010 на 1000,00 грн., №278 від 13.08.2010 на 2100,00 грн.,  №640 від 17.08.2010 на 1015,00 грн., №290 від 25.08.2010 на 5000,00 грн., №291 від 26.08.2010 на 5923,52 грн.) заборгованість складає 33,00 грн.; рахунок-фактуру №СФ-000711 від 30.04.2010, за яким було нараховано позивачем до оплати 23980,56 грн., рахунок відповідачем не оплачений, заборгованість складає 23980,56 грн.; рахунок-фактуру №СФ-000763 від 31.05.2010, за яким було нараховано позивачем до оплати 24958,56 грн., рахунок відповідачем оплачено на суму 12380,48 грн. (платіжні доручення №292 від 26.08.2010 на 4076,48 грн. №297 від 31.08.2010 на 6304,00 грн., №319 від 15.09.2010 на 2000,00 грн.), заборгованість складає 12578,08 грн.; рахунок-фактуру №СФ-000803 від 30.06.2010, за яким було нараховано позивачем до оплати 24841,20 грн., рахунок відповідачем не оплачений, заборгованість складає 24841,20 грн.; рахунок-фактуру №СФ-000859 від 31.07.2010, за яким було нараховано позивачем до оплати 26151,72 грн., рахунок відповідачем не оплачений, заборгованість складає 26151,72 грн.; рахунок-фактуру №СФ-000864 від 31.08.2010, за яким було нараховано позивачем до оплати 24528,24 грн., рахунок відповідачем не оплачений, заборгованість складає 24528,24 грн., всього було нараховано позивачем до оплати 284919,25 грн. відповідачем рахунки було оплачено на суму 88803,49 грн., заборгованість перед позивачем складає 196116,02 грн., отже, висновки суду першої інстанції є правомірними.

Щодо наданої відповідачем у судовому засіданні заяви, до якої було додано розрахунок заборгованості державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №10" по виконавчим документам (станом на 14 лютого 2011 року), за підписом старшого виконавця ОДВС Нахімовського РУЮ у м. Севастополі, судова колегія зазначає, що цей розрахунок є новим доказом у справі та був складений без участі і відома позивача. З огляду на приписи частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, такий доказ може бути прийнятий судовою колегією лише за умовою, якщо заявник обґрунтує неможливість подання такого доказу до суду першої інстанції з причин що не залежали від нього.

Відповідачем не було доведено обставини, що об'єктивно перешкоджали йому подати цей доказ місцевому господарському суду.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія не вбачає підстав для прийняття такого доказу.

Дослідивши та розглянувши додані відповідачем до апеляційної скарги платіжні доручення, судова колегія зазначає, що платіжні доручення, які мають відношення до справи, були досліджені судом першої інстанції під час розрахунку суми заборгованості, а всі інші, надані відповідачем, не стосуються предмету спору у даній справі, оскільки, як правомірно зазначив місцевий господарський суд, плата за ними здійснена за послуги позивача, надані за інший період та на підставі інших рахунків.

Виходячи з наведеного, доводи заявника апеляційної скарги про те, що при розрахунку суми заборгованості судом не враховані усі оплати по справі, а саме на суму 38072,14 грн., спростовуються матеріалами справи.

Доказів оплати вказаної суми заборгованості, саме по рахункам-фактурам, за якими позивач просить стягнути заборгованість, відповідачем суду апеляційної інстанції надано не було, отже судова колегія вважає, що позовні вимоги правомірно підлягають задоволенню у розмірі 196 116,02 грн.

Зважаючи на те, що жодні доводи скаржника щодо порушення і неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, судова колегія дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати правомірно розподілено судом першої інстанції у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

                    1. Апеляційну скаргу державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №10" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 11 січня 2011 року у справі № 5020-11/210 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  Ю.В. Борисова

Судді                                                                                В.І. Гонтар

                                                                                В.М. Плут