Рішення

від 12.02.2008 по справі 47/433

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/433

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/433

12.02.08

За позовом   Національного комплексу “Експоцентр України”

До                   Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешнл егзібішн

                       груп Україна”

про                 стягнення 76 723,36 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача: Степанець О.П. –предст. (дов. № 01-11/09 від 09.01.2008р.)

Від відповідача: не з”явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 76 723,36 грн. заборгованості за Договором № 5-2 від 26.01.2007 року, а саме: 57 215,93 грн. основного боргу, 3% річних в сумі –1 296,59 грн., пені в розмірі –  7 046,76 грн., розміру інфляційних втрат –6 318,96 грн., 4 845,12 грн. штрафу, відшкодування понесених витрат по сплаті державного мита –767,23 грн., послуг інформаційно –технічного забезпечення судового процесу –118,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2007 року було порушено провадження в справі та прийнято позовну заяву до розгляду і призначено розгляд справи на 22.01.2008 року.

22.01.2008р. розгляд справи було відкладено на 12.02.2008р.

В судових засіданнях 22.01.2008р. та 12.02.2008р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

Відповідач вимог суду, викладених в ухвалах суду від 21.12.2007р. та 22.01.2008р. не виконав, відзив на позовну заяву не надав, в судові засідання 22.01.2008р. та 12.02.2008р. представник відповідача не з'явився. Через канцелярію Господарського суду м. Києва ніяких заяв та клопотань не подавав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Національним комплексом “Експоцентр України” в якості виконавця з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтернешнл егзібішн груп”, в якості замовника, з –другої, було укладено Договір № 5-2 від 26.01.2007 року на участь в рамках виставки “Мотобайк-2007”, згідно якого виконавець (позивач) прийняв на себе зобов'язання по наданню комплексу робіт та послуг для забезпечення демонстрації продукції замовника (відповідача), а замовник (відповідач), в свою чергу згідно Договору, зобов'язався своєчасно і в повному об'ємі прийняти та  оплатити послуги виконавця відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору № 5-2 від26.01.2007р. вартість робіт та послуг, які підлягають оплаті Замовником разом складають: 81 397,75 грн.

Згідно п. 3.4 вищенаведеного Договору додаткові роботи та послуги Замовник сплачує на підставі Додаткової угоди та рахунків, керуючись тарифами Експоцентру, що діють на дату підписання Договору до початку роботи виставки.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що остаточний розрахунок Замовник здійснює на підставі Акту здавання-приймання виконаних робіт та наданих послуг протягом 5 банківських днів з дати підписання його сторонами.

Згідно з п. 4.2 вищеназваного Договору у випадку несвоєчасного здійснення Замовником платежів відповідно до п.п. 3.3., 3.4., 3.6. Договору, Замовник сплачує пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Також, між сторонами було погоджено та підписано Додаткову угоду № 1 від 12.03.2007р. (далі Угода)  до Договору № 5-2 від 26.01.2007р. про внесення змін та доповнень до умов зазначеного Договору на проведення виставки “Мотобайк-2007”.

Відповідно до вищеназваної Угоди п.3.3 було викладено у новій редакції, а саме: вартість робіт та послуг за Договором складає 169 863,50 грн.

Згідно Акту виконаних робіт № б/н від 19.03.2007р. Національний комплекс “Експоцентр України” (позивач) виконав роботи та надав послуги на загальну суму 169 863,50 грн., а відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтернешнл егзібішн груп” роботи та послуги прийняв та підписав даний акт скріпивши його печаткою юридичної особи відповідача.

Згідно з позовною заявою, відповідачем здійснювались наступні платежі: 8 897,75 грн.-14.02.2007р., 52 500,00 грн.-15.02.2007р., 7 000,00 грн.-19.02.2007р., 5 500,00 грн.-20.02.2007р., 2 700,00 грн.-23.02.2007р., 7 049,82 грн.-27.02.2007р., 11 000,00 грн.-22.03.2007р., 3 000,00 грн.- 23.03.2007р.,  3 000,00 грн.-05.04.2007р., 10 000,00 грн.-11.07.2007р., 2 000,00 грн.-06.11.2007р. на загальну суму –112 647,93 грн. Таким чином сума в розмірі 81 397,75 грн. (відповідно до п.3.3 Договору) була повністю сплачена лише 27.02.2007р.

25.04.2007р. Позивач направив Відповідачу претензію № 01-11/799 щодо погашення заборгованості в розмірі 69 215,93 грн., що відповідачем була отримана, про що свідчить поштове відправлення.

Відповідачем у відповідь на вищезазначену претензію було перераховано грошові кошти у розмірі 10 000 грн., про що свідчить платіжне доручення від 11.07.2007р.

17.10.2007р. Позивачем було повторно надіслано Відповідачу претензію № 01-11/1701 з метою отримання грошових коштів за надані, але неоплачені послуги на загальну суму 59 215,93 грн.

Відповідачем у відповідь на вищезазначену претензію було перераховано грошові кошти у розмірі 2 000 грн., про що свідчить платіжне доручення від 06.11.2007р.

Згідно з позовною заявою станом на 26.11.2007р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 57 215,93

На день розгляду справи в суді (12.02.2008 року) згідно позовної заяви та розрахунків позивача, відповідач не сплатив Національному комплексу “Експоцентр Україна” за надані послуги  відповідно до умов Договору  № 5-2 від 26.01.2007 року –57 215,93 грн. Сума заборгованості відповідача перед позивачем за розрахунками останнього на даний час складає –57 215,93 грн. та відповідно до наданого позивачем розрахунку розмір 3% річних за невиконання умов Договору в частині оплати суми заборгованості становить –1 296,59 грн., пеня –7 046,76 грн., 4 845.12 грн. штрафу та розмір інфляційних втрат –6 318,96 грн

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу  України.

Стаття 193 Господарського кодексу України 16.01.03 № 436-IV встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV у статті 173 визнає господарським зобов'язання, таке що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  цим  Кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну   дію   господарського   чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу,  передати   майно,   сплатити   гроші,   надати інформацію тощо),  або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин,  який порушив господарське зобов'язання  або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту,  права або законні інтереси якого порушено де під  збитками  розуміються  витрати,  зроблені  управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які  управлена  сторона  одержала  б  у  разі  належного виконання   зобов'язання або додержання   правил    здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 527 згаданого кодексу визначає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно стаття 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.ст.610, 612 порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання), а боржник  вважається  таким, що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом та якщо    внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора,  він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 623 ч.1 встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України визначено, що якщо  договором  передбачено  надання  послуг  за плату, замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 905 ЦК України встановлено, що строк   договору  про  надання  послуг  встановлюється  за домовленістю сторін,  якщо інше не встановлено законом або  іншими нормативно-правовими актами.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач –Національний комплекс “Експоцентр України” умови Договору № 5-2 від 26.01.2007 року виконав належним чином, надавши послуги на загальну суму - 169 863,50 грн., а відповідач –Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтернешнл егзібішн груп –свої обов'язки за зазначеним Договором, вчасно в повному об'ємі не виконав, а лише  частково, сплатив грошові кошти за надані позивачем послуги на суму 112,647,57 грн.(відповідно до вищенаведених платежів). На даний час у відповідача перед позивачем існує непогашена прострочена  заборгованість у сумі 57 215,93 грн. (169 863,50 грн.(вартість виконаних робіт та послуг) –112 647,57 грн.(сплачені кошти)), а тому суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за надані послуги та виконані роботи в розмірі –57 215,93 грн. законною та обґрунтованою і такою, що підлягає стягненню в повному обсязі  в судовому порядку.

Стаття 625 Цивільного кодексу України 2004 року встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Стаття 230 ГК України від 16.01.03 № 436-IV встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 551 ЦК України визначає, що якщо   предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства та розмір неустойки,  встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно статі 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР платники  грошових коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статі 3 Закону України  “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 232 ч.6 ГК України встановлено порядок застосування штрафних санкцій, відповідно до якого нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Отже, враховуючи вищевикладене, та оскільки відповідач свої зобов'язання перед позивачем належним чином вчасно не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем складає 57 215,93 грн., і на даний час ним не погашена, тобто судом встановлено, що на даний час є прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором  № 5-2 від 26.01.2007р., враховуючи те, що позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми пені за прострочення виконання зобов'язання за Договором, суд дійшов висновку що дана позовна вимога підлягає задоволенню, а розмір пені за розрахунком позивача складає: 7 046,76 грн., що судом перевірений та з яким суд погоджується, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені за невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості наданих позивачем послуг електрозв'язку за Договором  № 5-2 від 26.01.2007р. визнається судом законною та обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме у сумі –7 046,76 грн.

Враховуючи те, що позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання за Договором, а судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання зобов'язання, суд дійшов висновку, що дана позовна вимога підлягає задоволенню, а розмір 3 % за розрахунком позивача складає: 1 296,59 грн., що судом перевірений та з яким суд погодився, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором № 5-2 від 26.01.2007р., є законною та обґрунтованою, та такою що підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі – 1 296,59 грн.

Суд врахувавши, що з лютого 2007 року по жовтень 2007 року включно, відповідач прострочив перед позивачем виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг за Договором, заборгованість відповідача перед позивачем складає 57 215,93 грн., і на даний час не погашена, а позивачем заявлена вимога про сплату суми боргу відповідачем з урахуванням встановленого індексу інфляції, прийшов до висновку, що дана позовна вимога підлягає задоволенню. Згідно з доданих до позову розрахунків індексу інфляції  в період прострочення відповідачем  виконання зобов'язання з лютого 2007 року по жовтень 2007 року складає: 6 318,96 грн., що судом перевірений та з яким суд погодився,  а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором № 5-2 від 26.01.2007р. є законною та обґрунтованою, та такою що підлягає задоволенню, а саме в сумі –6 318,96 грн.

Частиною 2 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, штрафні санкції застосовуються у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання понад тридцять днів додатково, понад пені стягується штраф у розмірі семи відсотків суми простроченого платежу (вартості робіт, товарів, послуг з яких допущено прострочення виконання.

Враховуючи те, що позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми  штрафу за прострочення виконання зобов'язання за Договором  на підставі ст. 231 ГК України, в зв'язку з тим, що позивач - Національний комплекс “Експоцентр Україна” відноситься до державного сектору економіки, а судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання зобов'язання та позивач відноситься до державного сектору економіки, суд дійшов висновку, що дана позовна вимога підлягає задоволенню, а розмір штрафу за розрахунком позивача складає: 4 845,12 грн., що судом перевірений та з яким суд погодився, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором № 5-2 від 26.01.2007р., є законною та обґрунтованою, та такою що підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі – 4 845,12 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на  позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню 767,23 грн. - витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов Національного комплексу “Експоцентр Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешнл егзібішн груп Україна” –задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешнл егзібішн груп Україна” (код ЄДРПОУ 32955963, місцезнаходження: 03186, м. Київ, просп. Червонозоряний, 119, р/р № 260086623 в АКБ “Перкомбанк”, МФО 321712), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Національного комплексу “Експоцентр Україна” (код ЄДРПОУ 21710384, місцезнаходження: 03680 м. Київ, просп. Академіка Глушкова,1, р/р 26007699 в ВАТ “Кредитпромбанк” ТВБВ № 1 м. Києва, МФО 300863)  суму основного боргу –57 215 (п'ятдесят сім тисяч двісті пятнадцять) грн. 93 коп., витрати з урахуванням індексу інфляції –6 318 (шість тисяч триста вісімнадцять) грн. 96 коп.,  пеню у розмірі 7 046 (сім тисяч сорок шість) грн. 76 коп., суми 3% річних –1 296 (одна тисяча двісті дев'яносто шість) грн. 59 коп., 4 845 (чотири тисячі вісімсот сорок п'ять) грн. 12 коп. штрафу, а також 767 (сімсот шістдесят сім) грн. 23 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                           С.Р.Станік