Рішення

від 05.03.2008 по справі 34/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  34/17

05.03.08

За позовомМалого підприємства «Восторг»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрструмтехс»

пропро розірвання договору від 04.04.2007 № 04/04-01 та стягнення 123605 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники:

від позивача –Понякин А.В. (довіреність № 06 від 05.01.2008);

від відповідача –не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Мале підприємство «Восторг»(далі –Позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрструмтехс» (далі –Відповідач) про розірвання договору від 04.04.2007 № 04/04-01, укладеного між Позивачем та Відповідачем, (далі –Договір) та стягнення 76 000 грн. попередньої оплати, 14 300 грн. 0,1% пені та 7 000 грн. 7% штрафу за невиконання договірних зобов'язань, 4 764 грн. пені та 893 грн. 3% річних за порушення виконання грошових зобов'язань; 5 148 грн. витрат на юридичні послуги та 15 500 грн. витрат за виконання проектно-кошторисної документації, які Позивач визначив за природою, як збитки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

- 10.04.2007 та 22.05.2007 Позивачем на підставі пунктів 3.2, 3.3 Договору здійснено попередню оплату за роботи у розмірі 80%, що склало 80 000 грн.;

- термін коли Відповідач повинен приступити до виконання робіт відповідно до пункту 4.2 Договору 27.05.2007;

- термін виконання повного обсягу робіт відповідно до пункту 4.3 Договору 09.06.2007;

- проте Відповідач у зазначені строки не приступив до виконання робіт та не виконав свого зобов'язання щодо виконання робіт, незважаючи на неодноразові звернення Позивача.

Позивач також просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить відповідачеві та знаходиться у нього або в інших осіб, а також грошові кошти, які знаходяться на рахунку відповідача.

Суд зазначене клопотання відхилив з тих підстав, що позивачем у порушення статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання, а також ухвала про відкладення розгляду справи  були надіслані на юридичну адресу Відповідача: 03056, м. Київ, вул. Дашавська, 21-а, зазначену в позовній заяві, його реєстраційних документах та Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, виданої станом на 18.02.2008.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника Відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.

Розгляд справи відкладався.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:

04.04.2007 між Позивачем (Замовник) та Відповідачем (Підрядник) було укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується відповідно до умов даного Договору на свій ризик та своїми силами виконати приєднання до електричних мереж.

Відповідно до пункту 2.1 Договору вартість робіт визначається згідно динамічній договірній ціні в сумі 100 000 грн.

Згідно з пунктом 3.2 Договору Замовник здійснює попередню оплату Підряднику в розмірі 50% від договірної ціни до отримання технічних умов на приєднання до електричних мереж.

Оплата в розмірі 30% від договірної ціни провадиться Замовником після надання проектної документації узгодженої в установленому порядку на дане прокладання кабельних мереж, Підряднику та перед початком виконання робіт (пункт 3.3 Договору).

Підрядник зобов'язується приступити до виконання робіт протягом п'яти днів з моменту отримання передплати відповідно до пункту 3.3 даного Договору (пункт 4.2 Договору).

Підрядник зобов'язується виконати повний обсяг робіт протягом шістдесяти днів з моменту передплати відповідно до пункту 3.2 даного Договору (пункт 4.3 Договору).

Пунктом 8.2 Договору встановлено, що даний Договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін, здійсненої у письмовій формі та скріпленої підписами уповноважених осіб та печатками.

10.04.2007 та 22.05.2007 Позивач на підставі пунктів 3.2, 3.3 Договору платіжними дорученнями № 159 та № 227 сплатив Відповідачу 50 000 грн. та 30 000 грн. попередньої оплати, всього 80 000 грн.

09.07.2007 Відповідач поверну Позивачу 4 000 грн. попередньої оплати, що підтверджується банківською випискою, копія якої міститься в матеріалах справи.

15.08.2007 Позивач направив Відповідачу лист № 82, у якому вимагав від Відповідача в десяти денний строк виготовити проектно-кошторисної документацію та в місячний термін завершити роботи передбачені Договором, або повернути Позивачу 76 000 грн. попередньої оплати.

Відповідач залишив вказаний лист без відповіді, а вимоги Позивача без задоволення.

14.09.2007 Позивач направив відповідачу претензію щодо повернення попередньої оплати та сплати штрафних санкцій.

Відповідач залишив вказану претензію без відповіді, а вимоги Позивача без задоволення.

24.09.2007 Позивач направив Відповідачу телеграму, у якій зазначив, що у зв'язку з грубими порушеннями умов Договору, Позивач вважає за необхідне розірвати Договір з причин невиконання проектно-кошторисної документації та внаслідок того, що Відповідач не приступив до виконання робіт передбачених Договором.

Відповідач залишив вказану телеграму без відповіді.

За таких обставин справи позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Таким чином, Договір є договором підряду, оскільки він відповідає вимогам нормам частини 1 статті 837 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 206 Господарського кодексу України (далі –ГК України) господарське зобов'язання може  бути  розірвано  сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

Згідно з частиною 4 статті 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 1 статті 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (частина 2 статті 615 ЦК).

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється (частина 3 статті 615 ЦК).

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина 2 статті 849 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, Відповідач грубо порушував умови Договору, а саме своєчасно не приступив до виконання обумовлених Договором робіт.

Частиною 3 статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відтак, позовна вимога про розірвання Договору є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, Відповідач відповідно до пункту 4.2 Договору повинен був приступити до виконання робіт в строк до 27.05.2007, а згідно з пунктом 4.3 Договору повинен був виконати повний обсяг робіт в строк до 09.06.2007.

Проте, Відповідач у встановлений Договором строк свого зобов'язання щодо виконання робіт не виконав, і навіть не почав виконання, про причини невиконання Позивача не повідомив.

Зважаючи на зазначену обставину Позивач, керуючись частиною 3 статті 612, частиною 2 статті 849 ЦК України, листом № 82 від 15.08.2007 поставив перед Відповідачем вимогу, при відмові виконати свої зобов'язання щодо виконання робіт, повернути Позивачу 76 000 грн. попередньої оплати.

Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, Відповідач зобов'язаний був повернути Позивачу попередню оплату в сумі 76 000 грн. у строк до 23.08.2007.

Згідно з частиною 1, пунктом 3 частини 3 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Відтак, позовна вимога про стягнення з Відповідача 76 000 грн. попередньої оплати є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних, зважаючи на час виникнення грошового зобов'язання щодо повернення попередньої оплати, підлягає частковому задоволенню в сумі 437,26 грн. (76 000 грн. х 3% / 365 х 70 днів (період прострочення виконання грошового зобов'язання з 23.08.2007 до 31.10.2007)).

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У зв'язку з вищенаведеним, розрахунок пені за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 23.08.2007 до 31.10.2007 здійснюється судом відповідно до приписів вказаних норм, і складає: 1166,03 грн. (76 000 грн. х 8% / 365 днів х 70 дні).

Отже, суд стягує з відповідача пеню у сумі 1166,03 грн.

Щодо вимоги Позивача про стягнення з Відповідача на підставі частини 2 статті 231 ГК України 14 300 грн. пені та 7 000 грн. штрафу за невиконання договірних зобов'язань, то суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка  вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до частини 2 статті 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна  частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до пункту 1.1 нової редакції Статуту Позивача (затвердженого засновником Позивача Легким В.В. 12.03.2006, зареєстрованим 28.03.2006 номер запису 11251050002000072) Позивач –приватне підприємство, засноване на праві приватної власності громадянина Україна відповідно до Закону України «Про власність», ГК України, ЦК України.

Таким чином, посилання Позивача на приписи частини 2 статті 231 ГК України щодо стягнення з Відповідача 14 300 грн. пені та 7 000 грн. штрафу за невиконання договірних зобов'язань є помилковими, оскільки Позивач не є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, а виконання зобов'язань виникли між Позивачем та Відповідачем на підставі Договору, який не є державним контрактом, не фінансується за рахунок  Державного  бюджету  України  чи  за  рахунок  державного кредиту.

Враховуючи зазначене, позовна вимога про стягнення з Відповідача 14 300 грн. пені та 7 000 грн. штрафу за невиконання договірних зобов'язань є незаконною та необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Щодо відшкодування 5 148 грн. витрат на юридичні послуги та 15 500 грн. витрат за виконання проектно-кошторисної документації, які Позивач визначив за правовою природою, як збитки, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 02.08.2007 між Позивачем та ЧММП «Рижанка»було укладено договір № 01.

21.10.2007 ЧММП «Рижанка»виставило Позивачу рахунок № 41, відповідно до якого Позивач повинен сплатити ЧММП «Рижанка»5 148 грн. за юридичне забезпечення відповідно до договору № 01 від 21.10.2007 за позовом № 191 від 16.10.2007 до Відповідача.

24.10.2007 відповідно до вказаного рахунку Позивач платіжним дорученням № 456 сплатив ЧММП «Рижанка»5 148 грн.

28.12.2007 Позивач та Джанкойське КЕПБП уклали договір № 5, відповідно до якого Позивач доручає, а Джанкойське КЕПБП виконує робочий проект електропостачання мінімлина Позивача розташованого у м. Джанкой, вул. Проїзна. 120.

Відповідно до пункту 3.1 договору № 5 від 28.12.2007 ціна робіт визначається у розмірі 17 500 грн.

28.12.2007 Позивач та Джанкойське КЕПБП уклали акт виконаних робіт на суму 17 500 грн.

28.12.2007 Джанкойське КЕПБП виставило Позивачу рахунок № 12 на суму 17 500 грн.

Позивач оплатив вказаний рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 542 від 28.12.2007 та квитанціями до прибуткових касових ордерів, копії яких містяться в матеріалах справи.

Частинами 1 та 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За правилами статті 611 ЦК України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання.

Виходячи зі змісту статті 623 ЦК України збитки кредиторові відшкодовуються боржником у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно з частиною 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються таки види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що ними регулюються правовідносини сторін, що носять зобов'язальний характер, в тому числі щодо стягнення збитків, відшкодування яких передбачено умовами договору або вимогами закону як наслідок порушення господарського зобов'язання, тобто таких збитків, відшкодування яких, за наявності вини сторони у порушенні господарського зобов'язання, носить обов'язковий для цієї сторони характер, а наявність збитків і їх розмір перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.

Проте, як свідчать матеріали справи, розмір плати за отриману юридичну допомогу, на яку погодився Позивач, не пов'язаний із сумою, що підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача у даній справі, тобто не перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із діями Відповідача, пов'язаними з невиконанням зобов'язання щодо виконання робіт та повернення попередньої оплати.

Зобов'язального характеру відшкодування витрат на юридичну допомогу також не носить а ні за умовами Договору, а ні за вимогами закону. Адже, умовами Договору сторони не передбачили компенсацію витрат на юридичну допомогу у випадку порушення сторонами умов цього договору. А згідно з частинами 1, 2, З статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Таким чином, залучення до участі у справі в якості представника іншої особи є правом, а не обов'язком сторони, витрати якої щодо такої особи не носять для другої сторони у справі обов'язкового характеру, і пов'язано лише з волевиявленням самої сторони.

Також зобов'язального характеру для Відповідача щодо відшкодування витрат за виконання третьою особою проектно-кошторисної документації не носить а ні за умовами Договору, а ні за вимогами закону. Адже, умовами Договору сторони не передбачили компенсацію витрат на виконання проектно-кошторисної документації у випадку порушення сторонами умов цього договору.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Аналіз спірних правовідносин з приводу відшкодування Відповідачем збитків у вигляді витрат позивача на юридичну допомогу та на виконання проектно-кошторисної документації, дає підстави для висновку про відсутність правових умов відшкодування збитків, оскільки як було встановлено судом, факт наявності вказаних витрат та їх розмір не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому зв'язку з діями відповідача.

Відтак, у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків (витрат на юридичну допомогу та на виконання проектно-кошторисної документації) слід відмовити з підстав їх незаконності та необґрунтованості.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 28, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 623, 625, 837, 849 ЦК України, статтями 22, 188, 193, 206, 217, 218, 224 ГК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір від 04.04.2007 № 04/04-01, укладений між Малим підприємством «Восторг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрструмтехс».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрструмтехс»(03056, м. Київ, вул. Дашавська, 21-а, ідентифікаційний код 34832642, р/р 260063091001 в КБ «Даніель», МФО 380980, а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Малого підприємства «Восторг»(96100, Автономна Республіка Крим, м. Джанкой, вул. Кримських партизан, 55, ідентифікаційний код 19187283, р/р 26008301360863 в Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Красноперекопську АР Крим», МФО 324418) 76 000 (сімдесят шість тисяч) грн. попередньої оплати, 437 (чотириста тридцять сім) грн. 26 коп. 3% річних, 1166 (одну тисячу сто шістдесят шість) грн. 03 коп. пені, а також 861 (вісімсот шістдесят одну) грн. 03 коп. витрат по сплаті державного мита та 96 (дев'яносто шість) грн. 04 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денногс строку з дня його прийняття.

СуддяСташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 07.03.2008