Ухвала

від 14.04.2011 по справі 11/182пд(10/220пд)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

УХВАЛА

14.04.11                                                                                 Справа № 11/182пд(10/220пд).

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Білокуракинський агропостач", смт. Білокуракине Луганської області

до Державного підприємства "Білокуракинське лісомисливське господарство", смт. Білокуракине Луганської області

про визнання договору оренди недійсним та визнання права власності

                                                                                суддя  Москаленко М.О.    

за участю  представників сторін:

від позивача - Кузьменко М.П., довіреність  б/н від 19.07.2010;

від відповідача –Скляр О.М., дов. № 1 від 10.01.2011;

В судовому засіданні 12.04.2011 на підставі приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу країни оголошено перерву до 14.04.2010, 14 годин 40 хвилин.

 в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про:

          визнання недійсним договору № 3 оренди майнового комплексу з правом подальшого викупу від 22.01.2008, укладеного між позивачем та відповідачем;

          визнання права власності за ВАТ "Білокуракинський агропостач" на об‘єкти нерухомості: адмінбудівлю площею 303,1 кв. м; склад сільгоспмашин площею              923,3 кв. м розташовані за адресою: Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Леніна, 95;

          повернення у власність ВАТ "Білокуракинський агропостач" об‘єктів нерухомості: адмінбудівлі площею 303,1 кв. м; складу сільгоспмашин площею              923,3 кв. м, розташованих за адресою: Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Леніна, 95.

В  обґрунтування  вимоги  про визнання  недійсним  зазначеного вище договору  позивач  посилається на  те, що  укладений 22.01.2008  між  ВАТ "Білокуракинський агропостач"  (позивачем)  і  Державним  підприємством "Білокуракинське лісомисливське господарство" (відповідачем)  договір № 3 оренди  майнового комплексу  з  правом  подальшого викупу не  містить  істотної умови  договору оренди -  розміру  орендної плати,  яка  має бути встановлена  в  грошовій  формі. Також  позивач  зазначає,   що  в акті приймання –передачі  майна  вказано, що майно передається  позивачем   у  власність  відповідача,  тому,  на  думку  позивача, договір № 3 оренди  майнового комплексу  з  правом  подальшого викупу  вчинений сторонами  для  приховання  іншого правочину,  який  сторони насправді  вчинили,  а  саме  договору  купівлі –продажу  майнового комплексу.  Договір   купівлі –продажу  майнового комплексу,  за  доводами  позивача,  є  нікчемним,  оскільки  в  порушення  ст. 657 Цивільного кодексу України  укладений  без  дотримання  форми  укладення,  а  саме  нотаріального посвідчення  і  державної  реєстрації  цього договору.  Також  позивач  зазначає,  що з  боку  позивача  вказаний договір  підписаний  неповноважною  особою -  членом  правління  ОСОБА_1,  в той час як  Статутом  товариства  не  надано  повноважень  на  вчинення  правочинів  членам  правління  товариства.  

           В  обґрунтування  вимог  про визнання  права  власності  на  об’єкти нерухомості  та  повернення  їх  у  власність  позивача  в  заяві  про  зміну  підстав  позову  позивач  посилається  на  те,  що  розпорядження  № 69 від  13.02.2009  Білокуракінської районної державної адміністрації “Про оформлення  правовстановлюючих  документів  на нерухоме майно,  яке знаходиться на балансі "Білокуракинське  ЛМГ",  не  відповідає вимогам  законодавства,   а  відтак  в  силу  ст. 4  ГПК України  не  повинно  застосовуватись  судом при розгляді  справи.  Отже,  позивач вважає,   що  спірне майно  належить  йому  на  праві власності  і   вимагає  його  повернення від  відповідача як від особи,  яка  заволоділа  ним  незаконно  без  відповідної  правової підстави.     

          Відповідач   відзивом  на позов  та додатковими письмовими поясненнями по суті спору заперечує  проти позову  повністю.  

          Щодо  наявності  у  спірному  договорі  всіх істотних  умов,  в  тому  числі  орендної плати,  відповідач  посилається на положення  ст. 762  Цивільного кодексу України, згідно якої  за  користування  майном  з  наймача  справляється  плата,  розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з  урахуванням споживчої якості речі та інших обставин,  які мають істотне значення. Плата за користування майном  може  вноситися  за  вибором  сторін   у   грошовій   або  натуральній  формі.  Форма  плати  за користування майном встановлюється договором найму.

          На думку відповідача,  сторони  договору  оренди мають право  самостійно встановлювати розмір  та порядок  оплати,  а тому    положення  п. 3.1. Договору  не суперечать  приписам  законодавства України, в тому числі ст. ст.  284, 286  Господарського кодексу  України.  

          З викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях підстав відповідач  вважає безпідставними також і твердження  щодо  приховування  сторонами під договором  оренди  іншого договору, а саме договору  купівлі –продажу.   

          Під час судового розгляду справи судом досліджені надані сторонами у справі в обґрунтування своїх доводів та заперечень докази, в тому числі наявні у сторін оригінали оспорюваної угоди –договору № 3 оренди цілісного майнового комплексу  з правом подальшого викупу, укладеного сторонами у  справі 22.01.2008. Копії наявних у сторін оригіналів вказаного договору містяться у матеріалах справи.

          При цьому судом встановлено суттєву різницю у змісті тексту договору в оригіналі, який знаходиться у позивача, та в оригіналі, що знаходиться у відповідача. Зокрема, пункт 5 договору в примірнику позивача має такий зміст:

«5. Права сторін.

5.1. ОРЕНДОДАВЕЦЬ має право проводити необхідний огляд та перевірку дотримання ОРЕНДАРЕМ умов договору.

5.2 ОРЕНДАР після закінчення терміну дії цього договору має переважне право, за інших рівних умов, на продовження дії договору, за умови належного виконання своїх обов’язків за цим договором».

          У примірнику договору, наданому відповідачем, вказаний пункт договору викладений таким чином:

«5. ПОРЯДОК ВИКУПУ ОБ’ЄКТУ ОРЕДИ.

5.1. Майно, що орендується, переходить у власність ОРЕНДАРЯ за умови, якщо ним була погашена заборгованість по платежам в державний бюджет, Пенсійний фонд та заборгованість по заробітній платі ОРЕНДОДАВЦЯ.

5.2. Порядок передачі та оформлення  права власності на майно, що орендується, здійснюється сторонами згідно акту».

          Крім того, аркуш перший примірника договору, наданого відповідачем, повністю надрукований за допомогою принтеру, в той час як аркуш перший примірника позивача містить умови, написані від руки. Також аркуш третій договору у примірнику позивача та примірнику відповідача містить різні строки дії договору.

Вказані обставини  позбавляють суд можливості здійснити оцінку умов вказаного вище договору відповідно до приписів чинного законодавства та вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові  від 11.05.2010 у даній справі (том справи 2, а.с. 42 –47), які відповідно  до вимог ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України є обов’язковими для  суду першої інстанції.

З встановлених судом і зазначених вище фактичних обставин вбачається наявність ознак підробки документа, оцінка та аналіз умов якого  впливають на вирішення спору по суті.

          Статтею 358 Кримінального кодексу України встановлено, що  переслідуваними в кримінальному порядку діями є підроблення  посвідчення  або   іншого   документа,   який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою,  яка має право видавати чи посвідчувати такі документи,  і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його  як  підроблювачем,  так  і  іншою  особою,  або  збут такого документа,  а також виготовлення підроблених печаток,  штампів  чи бланків  підприємств,  установ  чи організацій незалежно від форми власності,  а так само інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут та, крім того, використання завідомо підробленого документа.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про необхідність здійснення  уповноваженими на це державними органами перевірки вказаних обставин з метою встановлення наявності або відсутності у діях сторін у даній справі ознак злочину, передбаченого ст. 358 Кримінального кодексу України. Крім того, суттєвою є необхідність встановлення дати виготовлення кожного з вказаних вище документів (примірників договору, наданих обома сторонами у даній справі).

При цьому на адресу органу, уповноваженого здійснювати такі перевірки, слід надіслати наявні у сторін примірники договору № 3 оренди  майнового комплексу з правом подальшого викупу від 22.01.2008, а також інші матеріали справи.

В процесі судового розгляду справи  відповідачем суду наданий наявний у нього примірник зазначеного вище договору. Позивач свій примірник договору не надав, долучивши до матеріалів справи довідку прокуратури Старобільського району Луганської області № 93/103864-4 від 29.03.2011 із відомостями про те, що  вказаний вище договір знаходиться у матеріалах кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1  у скоєнні злочину, передбаченого ст. 232 Кримінального кодексу України. Справа розглядається Старобільським районним судом Луганської області.

          Відповідно до приписів  п. 2 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі надсилання господарським судом матеріалів  до слідчих органів.

          З урахуванням приписів вказаної норми провадження у справі № 11/182пд (10/220пд) підлягає зупиненню, а зазначені вище матеріали  підлягають направленню до прокуратури Луганської області для здійснення перевірки щодо наявності в діях сторін у даній справи ознак злочину, передбаченого ст. 358 Кримінального кодексу України.

В судовому засіданні 14.04.2011 відповідачем суду надане письмове клопотання про продовження строку розгляду даної справи на 15 днів.

З урахуванням фактичних обставин справи, приписів ст. 69 Господарського процесуального  кодексу України, того, що встановлений вказаною нормою строк розгляду справи закінчується  16.04.2011, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача та продовжити строк розгляду справи на 15 днів –до  01.05.2011 включно.

          На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 79, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                                  у х в а л и в :

          1. Продовжити строк розгляду справи № 11/182пд (10/220пд) на 15 днів –до 01.05.2011 включно.

2. Надіслати до прокуратури Луганської області матеріали для здійснення перевірки щодо наявності у діях (виготовленні тексту договору № 3 оренди майнового комплексу з правом подальшого викупу від 22.01.2008) Відкритого акціонерного товариства "Білокуракинський агропостач", Державного підприємства "Білокуракинське лісомисливське господарство" або інших осіб ознак злочину, передбаченого ст. 358 Кримінального кодексу України:

- примірник договору № 3 оренди майнового комплексу з правом подальшого викупу  від 22.01.2008 (копію), наданий відкритим акціонерним товариством «Білокуракинський агропростач», на  трьох аркушах;

- примірник договору № 3 оренди майнового комплексу з правом подальшого викупу від 22.01.2008 (оригінал), наданий державним підприємством «Білокуракинське лісомисливське господарство», на  трьох аркушах;

- копію довідки прокуратури Старобільського району Луганської області № 93/103864-4 від 29.03.2011 на одному аркуші.

За необхідності судом на вимогу слідчого органу можуть бути надані інші матеріали, необхідні для мети перевірки.

3. Провадження у справі у справі № 11/182пд (10/220пд) зупинити.

Суддя                                                                                    М.О. Москаленко