Рішення

від 06.03.2008 по справі 23/295

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

23/295

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  23/295

06.03.08

За позовом  Відкритого акціонерного товариства «Київенергобуд»

до      1) Дочірнього підприємства  «Київенергопідряд»ВАТ «Київенергобуд»  

         2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Ед –Ворлд»

про  визнання недійсним договору купівлі –продажу   від 21  квітня 2003 року

За зустрічним позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Ед-Ворлд»

До 1) Дочірнього підприємства «Київенергопідряд»Відкритого акціонерного товариства «Київенергобуд»

      2) Відкритого акціонерного товариства «Київенергобуд»

Про  визнання права власності

Судді   Ярмак О.М. (головуюча)

                                                                                                Борисенко І.І.

                                                                                             Паламар П.І.

Представники:

Від позивача          Менюк С.А. за дов.

Від відповідача 1  Куркова А.В. за дор.

Від відповідача 2   Процюк О.В. –дор.,  Репа В.М. –дор.

Обставини справи :

25.02.08 в засіданні суду оголошувалась перерва на підставі ст. 77 ГПК України.

Пред‘явлені вимоги про визнання недійсним договору купівлі –продажу від 21.04.2003 року, укладеного між Дочірнім підприємством “Київенергопідряд” ВАТ “Київенергобуд” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Рекламне агентство “Ед-Ворлд” та зобов‘язання ТОВ “Рекламне агентство “Ед-Ворлд”  повернути  ВАТ «Київенергобуд»в натурі  все  одержане за договором  купівлі –продажу від 21.02.2003 р.

Відповідач 1 у відзиві позовні вимоги позивача визнав повністю.

Відповідач 2  проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що продане за спірним договором майно було передано позивачем   до Статутного фонду відповідача 1 й тому останній є власником цього майна. Також відповідач 2 посилається на те, що на час укладення спірного договору продане майно перебувало в податковій заставі й відповідачем 1 було отримано дозвіл на продаж цього майна від Державної податкової інспекції Дарницького району м. Києва, що вказує на наявність у відповідача 1 права власності на зазначене майно.

30.08.07 відповідач 2 звернувся до суду із зустрічної позовною заявою, в якій просить суд визнати право власності відповідача 2 на будівельні матеріали (об'єкт незавершеного будівництва, розташовані за адресою вул. Ревуцького, 1 у м. Києві), що були предметом купівлі-продажу за спірним договором. Зустрічна позовна заява мотивована тим, що позивачем не доведене право власності на продане за спірним договором майно, а це майно являє собою будівельні матеріали, що не відносяться ні до засобів виробництва, ні до об'єктів нерухомості, а тому правомірно було продане відповідачем 1 без погодження із позивачем на підставі спірного договору.

Позивач проти зустрічного позову заперечує посилаючись на те, що підставою для виникнення у відповідача 2 права власності на майно є спірний договір, оскільки спірний договір є недійсним, то у відповідача відсутні законні підстави для виникнення права власності. Вважає, що наявні матеріали справи підтверджують право власності позивача на майно, продане за спірним договором. Статутом відповідача обмежено право відповідача 1 на продаж будь-якого майна, незалежно від того, чи відноситься це майно до об'єктів нерухомості чи основних засобів. Відповідачем не визначено конкретно, на яку саме частину будівельних матеріалів чи об'єктів незавершеного будівництва він просить визнати право власності.

Відповідач 1 проти зустрічного позову заперечує.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Наказом Міністерством енергетики та електрифікації України №64 від 15.03.94 затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу тресту «Київенергобуд»(п. 1 наказу) та засновано на базі вказаного тресту Відкрите акціонерне товариство «Київенергобуд»(п. 2 наказу), яке є позивачем у справі.

Пунктом 5 Наказу встановлено, що позивач є правонаступником тресту «Київенергобуд».

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №066075 позивач зареєстрований 22.03.94 Деснянською районною у м. Києві адміністрацією.

Відповідно до Акту про передачу будівель та споруд будівельної бази котельні житлового масиву «Позняки», які знаходяться у незавершеному будівництві, від Підприємства теплових мереж до Акціонерного товариства «Київенергобуд», що був затверджений Міністерством енергетики України, погоджений із Виробничим енергетичним об'єднанням «Укренерго»та складений згідно із наказами Міненерго України № 103 від 7.07.93 та №192 від 12.08.94, позивачеві було передано, крім іншого майна, склад генпідрядника та майданчик для складання матеріалів генпідрядника. Крім цього також була передана частина території Р/К «Позняки»площею 4,87га.

Відповідно до Статуту відповідача 1 - Дочірнього підприємства  «Київенергопідряд»ВАТ «Київенергобуд» його засновником є позивач.

Відповідач 1 зареєстрований 09.01.97 Дарницькою районною у м. Києві адміністрацією, що підтверджується  Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 099571.

Пунктом 4.1 Статуту відповідача 1 визначено, що його статутний фонд  становить 217 027 грн. і складається із вартості внесеного позивачем майна.

Пунктом 3.9 Статуту відповідача 1 передбачено, що майно відповідача 1 формується за рахунок власності позивача і закріплюється за відповідачем 1 на праві господарського користування.

Пунктом 3.11 Статуту відповідача 1 встановлено, що відповідач 1 має право продавати засоби виробництва та інші матеріальні цінності тільки за згодою позивача.

Пунктом 7.3 Статуту відповідача 1 визначено, що погодження проведення операцій розпорядженням нерухомим майном відповідача 1 на суму від 10 до 25 відсотків статутного фонду та прийняття рішення про продаж основних засобів виробництва (крім нерухомого майна) на суму, що перевищує 10 відсотків статутного фонду відповідача 1 відноситься до компетенції ради директорів позивача.

3.01.97 позивач та відповідач 1 уклали Акт про передачу будівель та споруд будівельної бази котельні житлового масиві «Позняки»Акціонерним товариством «Київенергобуд»Дочірньому підприємству «Київенергопідряд», за яким позивач передав, а відповідач 1 прийняв, крім іншого, склад генпідрядника, майданчик для складання матеріалів генпідрядника та частину території Р/К «Позняки» площею 4,87 га. В акті зазначено, що майно передано в зв'язку із державною реєстрацією відповідача 1.

10.01.01 господарським судом м. Києва у справі № 23/447 винесено ухвалу про накладення арешту на все майно, що належить позивачеві та заборонено посадовим особам боржника (позивача), іншим особам вчиняти дії щодо його майнових активів.

Листом № 29/1 від 14.12.00 відповідач 1 звернувся до Голови правління позивача із проханням надати згоду на продаж об'єктів будівельної бази Р/К «Позняки», а саме автошляхів з благоустроєм, площадки для складування матеріалів, побутового корпусу на 200 чоловік.

Листом № 01-622 від 14.12.00 Голова правління позивача надав згоду на реалізацію вказаних об'єктів будівельної бази Р/К «Позняки».

26.12.00 Державною податковою інспекцією у Харківському районі м. Києва надано згоду № 20207/10/24-022 на відчуження заставного майна на суму 30 000 грн.

Листом № 3 від 5.07.01 відповідач 1 звернувся до Податкової інспекції у Харківському районі м. Києві із проханням надати згоду на відчуження об'єктів будівельної бази Р/К «Позняки», а саме майстерні по виготовленню металоконструкцій з виробничим устаткуванням, частину складу генпідрядника, прохідної на суму 100 000 грн.

10.07.01 Державною податковою інспекцією у Харківському районі м. Києва надано згоду № 13987/10/24-022 на відчуження майстерні металоконструкцій, частини складу, прохідної.

10.07.01 Державною податковою інспекцією у Харківському районі м. Києва надано згоду № 13988/10/24-022 на відчуження заставного майна на суму 17 798 грн.

Листом № 11 від 8.10.02 відповідач 1 звернувся до Податкової інспекції Дарницького району у м. Києві із проханням надати згоду на реалізацію об'єктів будівельної бази Р/К «Позняки», а саме автошляхів з благоустроєм, площадки для складування матеріалів, побутового корпусу на 200 чоловік.

23.10.02 Податковою інспекцією Дарницької ДПІ м. Києва надано дозвіл на реалізацію активів, що перебувають у податковій заставі, а саме автошляхи з благоустроєм, площадки для складування матеріалів, побутовий корпус на 200 чоловік.

21.04.03 між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено Договір купівлі-продажу об'єктів незавершеного виробництва (спірний договір).

Відповідно до якого Відповідач 1 продав, а Відповідач 2 купив за ціною 125 000 (сто двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп.:

1)частину будівлі генпідрядника площею 320 (триста двадцять) кв.м. (в осях 6-15) із ступенем готовності - 90%, що становить 9/14 частин всієї будівлі складу генпідрядника;

2) майданчик із бетонним покриттям для складування матеріалів, що прилягає до складу, площею 4800 (чотири тисячі вісімсот) кв. м.;

3) металевий вагончик (контора прораба) у кількості 2 (двох) штук.

Відповідно до п. 1.2 Договору Відповідач 1 уступає на користь покупця

земельну ділянку площею 4800,00 кв.м., на якій розміщена будівля, що є об'єктом купівлі-продажу.

Спірний договір укладено з боку відповідача 1 Бурлакою Б.І., який діяв на підставі дозволу № 01-622 від 14.12.00 та згоди ДПІ у Дарницькому районі м. Києва.

Предметом спірного договору є продаж об'єктів незавершеного будівництва, а саме: частини будівлі-складу генпідрядника площею 320 м2 (в осях 6-15) із ступенем готовності 90 %, що становить 9/14 частин всієї будівлі; майданчик з бетонним покриттям для складування матеріалів, що прилягає до складу площею 4 800 м2; металевий вагончик (контора прораба) у кількості 2 штук. Вказані об'єкти визначені як будівля.

Пунктом 1.4 визначено, що будівля належить відповідачеві 1 на праві власності.

Вартість проданої будівлі визначена пунктом 2.1 спірного договору та становить 125 000 грн.

29.07.03 між відповідачем та позивачем укладено акт прийому-передачі будівель та обладнання за спірним договором.

Довідкою № 191 від 10.08.07 Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, виданою відповідачу 2, засвідчено, що готовність незавершеного будівництва об'єкту незавершеного будівництва, що знаходиться в м. Києві по вул. Ревуцького, 1, складає 96 % і його вартість з урахуванням діючої індексації становить 125 000 грн. –балансова вартість на підставі довідки про балансову вартість № 31/07 від 31.07.07.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 48 чинного на час укладення спірного договору Цивільного кодексу Української РСР (1963 року), який діяв на момент укладення договору, недійсною є та угода, що  не  відповідає вимогам закону.

Ст. 225 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про власність», власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.  

Як вбачається із п. 3.9 Статуту відповідача 1, відповідно до якого майно відповідача 1 формується за рахунок власності позивача і закріплюється за відповідачем 1 на праві господарського користування, наявне у відповідача 1 майно є власністю позивача.

В силу ст. 225 ЦК право продажу цього майна належить позивачеві. Оскільки спірний договір укладено відповідачем 1, який не є власником, то спірний договір є таким, що суперечить зазначений нормам і тому є недійним.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.01.01 у справі № 23/447 накладено арешт на все майно, що належить боржнику та заборонено посадовим особам боржника, іншим особам вчиняти дії щодо майнових активів боржника.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові  рішення   ухвалюються  судами  іменем  України  і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є  обов'язковими  на  всій  території  України. Оскільки спірний договір був укладений всупереч накладеному зазначеною ухвалою арешту та забороні, то спірний договір є недійсним.

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах.

У силу зазначеної норми та з огляду на те, що спірний договір укладено між відповідачем 1 й та відповідачем 2, продане за спірний договором майно підлягає поверненню від відповідача 2, покупця за спірним договором, до відповідача 1, продавця за спірним договором. З цих підстав суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача 2 повернути все отримане за спірним договором позивачу не підлягають до задоволення.

Разом з тим, суд вважає, що наслідком недійсності договору є повернення відповідачем 2 отриманого за цим договором  майна відповідачеві 1 та повернення відповідачем 1 отриманих за спірним договором коштів відповідачеві 2.

Судом вважає, що посилання відповідача 2 на те, що відповідачем 1 перед укладанням спірного договору було отримання згоду позивача, як власника майна, на продаж майна не відповідає обставинам справи. Відповідно до пункту  3.11 Статуту відповідача 1, відповідач 1 має право продавати засоби виробництва та інші матеріальні цінності тільки за згодою позивача. З огляду на пункт 7.3 Статуту відповідача 1 належним погодженням продажу є рішення ради директорів позивача. Тому лист голови правління позивач не є належним погодженням.

З огляду на те, що право на розпорядження майном є виключним правом власника, суд вважає наявність згоди органів державної податкової інспекції на продаж неналежним доказом правомірності продажу належного позивачеві майна відповідачем 1.

Крім цього, підставою для здійснення продажу майна в преамбулі спірного договору зазначено дозвіл ДПІ у Дарницькому районі м. Києва. Наданий 23.10.02 ДПІ у Дарницькому районі м. Києва дозвіл на реалізацію активів, що перебувають у податковій заставі, стосується автошляхів з благоустроєм, площадки для складування матеріалів, побутового корпусу на 200 чоловік. Аналіз проданого за спірним договором майна свідчить про те, що дозвіл на продаж вказаного у спірному договорі майна ДПІ у Дарницькому районі м. Києва не надавала. Тому суд не приймає до уваги посилання відповідача 2 на дозволи ДПІ, як на підставу правомірності продажу відповідачем 1 майна.

Посилання відповідача 2 на Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та про реєстраційний збір за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затверджене Постановою Кабінет Міністрів України від 29.04.94 № 276 судом не приймаються до уваги, як неналежні.

Твердження відповідача 2 про те, що доказом відсутності у позивача права власності на продане за спірним договором майно є не оскарження позивачем накладеної органами державної податкової інспекції податкової застави на майно, що перебувало у господарському користуванні відповідача 1 суд вважає необґрунтованим, оскільки накладення податкової застави та її оскарження  не свідчить про перехід права власності, а саме оскарження є правом, а не обов'язком позивача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.09.2000 р. порушено провадження у справі № 23/447 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства “Київенергобуд”.

Ухвалою від 10.01.2001 р. у зазначеній справі судом накладено арешт на майнові активи ВАТ “Київенергобуд”. Доказів скасування даної ухвали суду не надано.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.07.2005 р. у справі № 23/447 про банкрутство ВАТ “Київенергобуд”обов'язки розпорядника майна ВАТ “Київенергобуд”було покладено на арбітражного керуючого Ковезу А.І.

Діючи згідно з цими повноваженнями, розпорядником майна ВАТ “Київенергобуд” було  виявлено факт укладання спірного договору. Тому  суд вважає, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права в межах строку позовної давності.

Суд дійшов висновку про те, що зустрічна позовна заява відповідача 2 про визнання за ним права власності на будівельні матеріали (об'єкт незавершеного будівництва, що розташовані за адресою вул. Ревуцького, 1 у м. Києві) не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Підставою для виникнення у відповідача 2 права власності на вказане майно є спірний договір. Оскільки спірний договір є недійсним, а тому не створює для сторін прав та обов'язків, суд дійшов висновку про неможливість визнання право власності відповідача 2 на продане за спірним договором майно.

Керуючись ст.. 33, , 49, 60, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Первинний позов задовольнити частково.

1.1.Визнати недійсним договір купівлі-продажу об'єктів  незавершеного будівництва від 21.04.03., укладений між Дочірнім підприємством “Київенергопідряд” ВАТ “Київенергобуд” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Рекламне агентство “Ед-Ворлд”.

1.2.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Ед-Ворлд»(01033, м. Київ, вул. Гайдара, 27, оф. 10, код ЗКПО 31108420)  повернути Дочірньому підприємству «Київенергопідряд»ВАТ «Київенергобуд»(02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 1, код ЄДРПОУ 24592889) частину будівлі-складу генпідрядника площею 320 м2 (в осях 6-15), що становить 9/14 частин всієї будівлі; майданчик з бетонним покриттям для складування матеріалів, що прилягає до складу площею 4 800 м2; металевий вагончик (контора прораба) у кількості 2 штук.

1.3.Зобов'язати Дочірнє підприємство «Київенергопідряд»ВАТ «Київенергобуд»(02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 1,  код ЄДРПОУ 24592889) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Ед-Ворлд»(01033, м. Київ, вул. Гайдара, 27, оф. 10,) отримані за договором купівлі-продажу об'єктів  незавершеного будівництва від 21.04.03 кошти в сумі 125 000 грн.

1.4. В решті вимог відмовити.

2.В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Судді                                                                                     О.М.Ярмак (головуюча)

                                                                                              І.І.Борисенко

                                                                                                      П.І.Паламар